Види компетентностей. 2 страница

Сучасні концепції управління інформаційною діяльністю на підприємствах широко застосовують ідеї інформаційної логістики для побудови моделей інформаційної діяльності підприємства, які відображають взаємозв’язки між інформаційними потоками, а впровадження комп’ютерних технологій дозволяє застосовувати менеджмент ділових процесів (workflow management), який представляє собою управління інформаційною логістикою на базі комп’ютерної технології і основною метою якого єзабезпечення діяльності з виконання господарських завдань необхідноюінформацією відповідного виду, об’єму, якості, у відповідні терміни і увідповідному місці.

Застосування цих концепцій дозволяє побудувати інформаційну модель організації, яка є схемою потоків інформації, використовуваної в процесі управління, відображає різні процедури виконання функцій управління організацією і представляє за кожним завданням зв’язок вхідних і вихідних документів і показників. Відповідно, теорія і методика інформаційного забезпечення і документування управлінських процесів, управління до-кументацією (в тому числі електронною) потребує вивчення самої схемиуправління, змісту управлінських зв‘язків, впливу управлінської діїоб‘єкта, що керує, на керований об‘єкт, а також проблем, пов‘язаних із наступним користуванням документами у їхньому динамічному стані, тобтопотребує застосування методології інформаційного менеджменту. В тойже час, вирішення проблем, пов‘язаних із технічним, технологічним, лінгвістичним забезпеченням, персоналом, який бере участь у процесах впровадження і використання інформаційних систем, потребує застосуваннявідповідних функцій управління до їх розв‘язання, застосування методології інноваційного менеджменту, стратегічного менеджменту і менеджменту проектів.

Слід зазначити, що специфічність процесів інформатизації і потреба інтегрального врахування її основних концептів – інформація, людина, засоби інформатизації, - веде до конвергенції згаданих видів менеджменту (інформаційного менеджменту і тих, що стосуються управління впровадженням інформаційної системи) і потребує розглядання їх як поліфункціонального напряму практичної діяльності - менеджменту інформаційних систем. Застосований підхід для визначення сутності менеджменту інформаційних систем для системи управління, за необхідності може бути екстрапольований на визначення завдань менеджменту інформаційних систем для інших сфер застосування (бібліотечно-інформаційних, освітньотелекомунікаційних та ін.).

Автоматизована інформаційна система є поліструктурним об’єктом і включає взаємопов’язану сукупність комплексу апаратно-програмних засобів для збирання, передачі і обробки інформації, відповідної інформаційної бази і персоналу, який бере участь у обробці, збиранні, передачі і використанні інформації. Така складна людино-машинна система має формуватись координовано на організаційному і технологічному рівні, потребує для свого ефективного функціонування координованого управління із застосуванням функцій аналізу, планування, організації, контролю до всіх компонентів – інформаційних потоків, персоналу, апаратних і програмних засобів та ін., робить її об‘єктом безпосереднього управління, що потребує застосування до цього складного соціотехнічного об‘єкту класичних управлінських функцій і визначення діяльності в цій галузі як менеджменту інформаційних систем.

Вивчення соціальних аспектів інформаційного середовища свідчить про зміну соціальної структури суспільства під впливом інформатизації, про існування низки проблем, які виникають у взаємодії людей, які створюють нові форми і способи спілкування. Відбувається осмислення глобальності змін, які відбуваються з людством, і визначення напрямків, якими воно буде рухатись в перспективі. Зокрема, Д.Тапскотт [94] наводить пе-

релік основних складових цифрового суспільства:

 ефективна особистість, озброєна комп‘ютером;

 високопродуктивний колектив, який взаємодіє на основі комп‘ютерних технологій;

 інтегроване підприємство, яке має цілісну внутрішню інформаційну структуру;

 розширене підприємство, яке має між корпоративні комп‘ютерні мережі, що пов‘язують декілька різних організацій;

 ділова активність у мережовому середовищі.

Разом з тим, “електронна революція” і розвиток інформаційного суспільства викликають низку специфічних соціально-культурних наслідків.

У сьогоднішній техногенній цивілізації доступ до інформаційно-телекомунікаційних технологій – комплексна проблема, яка не зводиться до набуття комп‘ютерної грамотності і приєднання до мережі Інтернет. Вцентрі уваги сучасного суспільства знаходяться такі проблеми комп‘ютеризованого інформаційно-комунікаційного середовища як інформаційна нерівність (digital divide) та інформаційна безпека.

Виділяють різні рівні доступу до інформації і такі основні їх аспекти як технологічний (фізичний доступ користувачів до найсучасніший технологічних пристроїв), фінансовий (гарантований рівень достатку, який дозволяє користувачам придбати необхідні технологічні пристрої, сплачувати підключення домереж), соціальний (передбачає безкоштовний доступ для тих, хто не може сплачувати його в індивідуальному порядку), освітній (забезпечення мінімального рівня навичок для володіння новими технологіями).

Одним з аспектів формування інформаційного суспільства є проблема інтелектуального суверенітету. Ще на початку 90-х років вченими висловлювалась занепокоєність тим, що розвиток інформаційно-комп‘ютерних технологій створює можливості такого виду соціально-економічної, політичної і духовно-культурної сегрегації, при якій у найбільш розвинутих інформаційних суспільствах буде сконцентрована майже

вся інтелектуальна індустрія.

Вони стануть продуцентом основних культурних і соціально-гуманітарних потреб. Решта країн перетвориться у споживачів інформаційної технології і інформаційної продукції, виробника сировини і окремих видів промислової продукції, тобто стануть “інформа-ційними колоніями”. Російські вчені звертають увагу на актуальну і для України проблему: “... проникнення новітніх комп‘ютерних технологій у виробництво і побут в нашій країні відбувається не самостійно, а лише як відображення процесів, які відбуваються у технічній індустрії Заходу ”[60, с.36]. В умовах інтенсивного використання глобальних мереж виникають нові форми “культурної агресії ” з боку більш розвинутих держав, існує за-гроза втрати національної самобутності (включаючи і мовну), легкість наповнення мереж викликає проблему обмеження інформації, яка вважається соціально і економічно небезпечною, виникають проблеми безпеки персональних даних, додержання авторських прав тощо.

Поряд із загальним поняттям “ інформатизація суспільства ”, в науковій літературі все частіше використовується поняття “ соціальна інформатизація ”, мету якої розуміють як забезпечення широкого доступу громадян до накопичених у суспільстві знань, зняття організаційних, технологічних,надмірних ідеологічних та інших обмежень в галузі циркулювання інформації у суспільному організмі.

Винятковість ролі інформації у розвитку самої людини як особистості і суб‘єкта соціальної творчості збагачує людську культуру новим значущим, як для особистості, так і для суспільства уцілому, елементом - інформаційною культурою. Оскільки поняття інформаційної культури пов‘язане із фундаментальними поняттями “інформація” і “культура”, дослідники виділяють “ інформологічний ” і “ культурологічний ” підходи до розуміння цього поняття.

Інформологічний підхід визначає інформаційну культуру як сукупність знань, умінь і навичок пошуку, відбору і аналізу інформації,тобто всього того, що включається до інформаційної діяльності, спрямова- гічного підходу зміст поняття “інформаційна культура” розширяється, інформаційна культура розглядається як спосіб життєдіяльності людини у інформаційному суспільстві, як складова процесу формування культури людства. У розумінні інформаційної культури менеджера інформаційної системи необхідний синтез цих підходів. Різке зростання рівня технологізації суспільства вступає в протиріччя з психофізіологічними особливостями людини у освоєнні інформаційних ресурсів, рівнем культури їх використання, посиливши розмежування між традиційною гуманітарною куль-

турою і культурою технократичною.

Саме інформаційна культура покликана гармонізувати внутрішній світ суб’єкта шляхом вироблення раціональної інформаційної поведінки,що дозволяє досягти рівноваги у інформаційному взаємообміні із середовищем, яке ґрунтується на комп’ютерних і телекомунікаційних засобах.

Серед системних зв‘язків у взаємодії людини й інформаційного середовища, які потребують впорядкованості і управління, можна виділити та-

кі:

 “інформація-людина-суспільний розвиток”,

 “комп‘ютерні інформаційні системи – комунікаційні процеси” та ін.

В цьому контексті увага, перш за все, має бути сконцентрована на нетехнічній спрямованості діяльності в цій галузі, основними концептами підготовки спеціалістів для різних напрямів управління функціонуванням інформаційного середовища визначивши застосування теорії і практики управління потоками соціальної інформації (інформаційний менеджмент),застосування теорії і практики управління у процесах створення автомати-зованої інформаційної інфраструктури (інноваційний, стратегічний менеджмент, менеджмент проектів) і розвиток інформаційної культури спеціаліста як культури людини, готової до творчої роботи в умовах технологоінформаційної системи розвитку суспільства. Інтегрований підхід до виконання цих завдань, без якого неможливе ефективне впровадження і використання інформаційних систем, робить теоретично виваженим і практично доцільним виділення поліфункціонального напряму – менеджменту інформаційних систем, як напряму професійної діяльності і наукових досліджень в галузі інформатизації суспільства.

Таким чином, менеджмент інформаційних систем - це предмет дослідження та вивчення:

 ролі і місця інформації в системі взаємодії сукупних соціально-виробничих відносин, що склались, системно-діяльнісного процесу оволодіння інформацією як ресурсом управління і розвитку за допомогою засобів інформатики;

 ролі і місця інформаційних систем у нерозривному зв’язку з технологічними проблемами переробки і передачі інформації і знань у інтегрованих людино-машинних інформаційно-комунікаційних системах;

 ролі і місця людини в процесі реалізації технологічних можливостей суспільства, використання наявної інформації з метою накопичення сукупних знань суспільства, задоволення інформаційних інтересів і потреб, відповідальність за раціональне або ірраціональне використання і відтворення інформаційних ресурсів;

 практичної діяльності і мотивації людини під час процесів взаємодії з інформаційними системами;

 підходів і методів суспільно-економічної оцінки інформаційних ресурсів і створюваної автоматизованої інформаційної інфраструктури,впливу економічних факторів на процеси впровадження і використання інформаційних систем;

 практичних заходів, які б забезпечували раціональне використання івідтворення інформаційного потенціалу, запобігання або ліквідація негативного ефекту.

Відповідно, сконцентрованим, вузьким тлумаченням завдань менеджменту інформаційних систем є організувати оптимальну взаємодію людини з навколишнім середовищем в системних взаємозв‘язках “інформаційні ресурси - інформаційні технології – комунікації”.

3. Триступеневий підхід до управління змінами ІТ

В сучасному бізнесі,як ніколи раніше, для прийняття стратегічних управлінських рішень необхідною є релевантна й адекватна інформація. Для того, щоб бути корисною для процесу прийняття стратегічних управлінських рішень, інформація має фокусуватися на тих аспектах, що найбільше впливають на діяльність підприємства. Одночасно, враховуючи інформатизацію суспільства та суцільну комп’ютеризацію процесів, слід зосереджувати увагу саме на інформаційних технологіях.

Будь-яку проблему в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства легше попередити ніж вирішувати її після виникнення. Для цього керівник підприємства має чітко розуміти й усвідомлювати три основні аспекти діяльності: в чому сила та слабкість підприємства; який рівень професіоналізму та відданості справі працівників, від яких залежить прийняття управлінських рішень; уявляти обсяги та реальність зовнішніх і внутрішніх загроз.

У діяльності підприємства особливе місце займає управлінська складова, яка включає комплекс різноманітних умінь, навиків, необхідних менеджерам для реалізації функцій управління не лише системи інформаційної безпеки, а й системи прийняття управлінських рішень та підприємства загалом.

Тому зупинимось на сутності поняття «система», яке в перекладі з грецької мови означає «ціле, складене з частин», інше значення – це порядок, визначений правильним розміщенням частин та їх взаємозв’язками [10, с.3].

Системний підхід змістовно відображає групу методів, за допомогою яких реальний об’єкт описується як сукупність взаємозв’язаних чи взаємодіючих компонентів. Ці методи розвиваються в межах окремих наукових дисциплін і загальнонаукових концепцій та є результатом їх міждисциплінарного синтезу. Тому, завдячуючи системному підходу – ефективному способу розумової діяльності і мислення, можлива творча самореалізація менеджера-управлінця, його професійна діяльність за наявності повної та достовірної інформації.

Існують дві основні групи умінь і навиків, якими мають досконало володіти фахівці сфери управління: 1) уміння реалізувати управлінський цикл, направлений на успішне вирішення проблеми, уміння визначати перспективні цілі, раціонально планувати свою роботу і роботу підлеглих, чітко доводити завдання до виконавців, дотримувати режим, не піддаватися буденній рутині; 2) уміння пов'язані з комунікативною функцією: уміння менеджера спілкуватися з людьми, налагоджувати контакти із співробітниками, партнерами, представниками зовнішніх організацій і державних структур; уміння слухати співбесідника, входити в його положення, володіти письмовою і усною мовою, контролювати власні емоції.

Системний підхід до створення інформаційної системи – це комплексне вивчення економічного об’єкта як одного цілого з представленням складових частин його як цілеспрямованих підсистем та вивчення цих підсистем і взаємовідносин між ними. За системного підходу економічний об’єкт розглядається як сукупність взаємопов`язаних елементів однієї складної динамічної системи, яка перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, пов’язаних процесами перетворення вхідного набору ресурсів в інші вихідні ресурси. Тобто, економічний об’єкт функціонує – він здатний сам діяти і одночасно піддаватися зовнішнім впливам.

Системний підхід до управлінського процесу будь-якого підприємства базується на таких принципах: 1) кінцевої мети – абсолютний пріоритет кінцевої мети; 2) єдності – система розглядається як єдине цiле, так i за сукупністю елементів; 3 ) зв’язності – кожен окремий елемент системи (служба безпеки фірми, маркетинговий відділ, відділ кадрів тощо) вивчається зі зв'язками з навколишнім середовищем; 4) модульної побудови – в системі виділяються модулі та розглядаються як їх сукупність; 5) ієрархії – вводять iєрархiю елементів i здійснюють їх ранжування; 6 ) функцiональностi – спільний розгляд структури i функцій з пріоритетом функцій над структурою; 7) розвитку – враховують зміни системи, її здатність до розвитку, розширення, заміни частин, нагромадження iнформацiї; 8) децентралiзацiї - поєднують рішення, які приймаються, та керують централiзацiєю i децентралiзацiєю; 9) невизначеність – враховують невизначеності та випадковості у системі для подальшого прийняття управлінських рішень.

Характерними ознаками системного підходу є: одночасне охоплення проектуванням великої кiлькостi завдань; максимальна типiзацiя та стандартизація рішень; багатоаспектне уявлення про структуру iнформацiйної системи як про систему, що складається з кількох класів компонентів, та відносне автономне їх розроблення; ключова роль баз даних; локальне впровадження та збільшення функціональних завдань.

Завданням системного підходу до створення iнформацiйної системи є розроблення всієї сукупності методологічних i соціально-наукових засобів обстеження (опис, аналіз, синтез, реалiзацiя) систем різного типу.

Інформаційні системи тісно пов’язані з конкурентоспроможністю продукції, а значить з системою менеджменту якості структурного підрозділу, тому що для виходу на певний сегмент ринку продукція має відповідати встановленим вимогам, задовольняти всі потреби споживача та бути самоокупною.

Для ефективного і результативного функціонування підприємство має визначити взаємопов’язані види діяльності і організувати управління ними як системою.

Проблема відповідальності за управління якістю зачіпає цікаві питання і змушує замислитися над ефективністю чи якістю самої системи управління підприємством. Тобто, відсутність відповідальності працівника за якість кінцевої продукції говорить про те, що зацікавленість окремих виконавців в результатах своєї праці залишається низькою. Проблема ІТ-забезпеченості для виробничих підприємств має бути принциповою, не зважаючи на слабку забезпеченість інформаційно-обчислювальною технікою. Адже від своєчасності та повноти отриманої інформації прямопропорційно залежить прийняття управлінських рішень, рівень професійного управління і забезпечення фінансовими ресурсами.

Обмеженість ресурсів насправді є серйозною проблемою, оскільки, як показують результати дослідження, на всіх етапах впровадження системи менеджменту якості (СМЯ) підприємству доводиться робити суттєві витрати: фінансування спеціальних підрозділів, витрати на консультування, тренінги, впровадження ІТ-систем управління і контролю. Крім цього неправильне управління може призвести до додаткових негативних наслідків – наприклад, неправильна діагностика головної функціональної проблеми продукції, втрата ринкової частки і погіршення фінансових результатів.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури показує, що поряд з обмеженістю у фінансових ресурсах, важливими перешкодами на шляху до розвитку систем управління якістю, які потребують якнайшвидшого подолання, є підвищення кваліфікації персоналу, зміна стилю управління і прискорення впровадження ІТ-технологій, без яких відслідковувати ефективність управління буде складно.

Стратегії якості має бути грамотно розробленою і базуватися на таких принципах: сильні лідери (цілеспрямовані, активні, здатні сприймати і розвивати нові ідеї) та працездатна команда; добре налагоджена робота з навчання персоналу, мотивація високоякісної роботи. Працівники підприємства мають постійно підвищувати свій професійний рівень, проходячи спеціальну підготовку.

Систематичне вивчення ринку і встановлення сталих зв’язків із споживачами, розвиток фірмової торгівлі, систематичні опитування організацій-споживачів спричинять на підприємстві підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства. Тому, існує велика потреба у пошуку, збиранні, систематизації та аналізі такої інформації для значного покращання роботи відділу збуту та підприємства загалом.

Якщо підійти до процесу прийняття рішень як до психологічного процесу, то зрозуміємо, що використовувані при цьому способи можуть варіювати від спонтанних до високо логічних. Можна виділити такі категорії прийняття рішень: інтуїтивні; рішення, засновані на судженнях; раціональні рішення.

Типовими методами прийняття рішення в комплексі за допомогою всіх вищезазначених категорій будуть якісні методи прогнозування стану підприємства в поєднанні з системним аналізом управлінської діяльності. До найбільш розповсюджених якісних методів можна віднести: «думка жюрі» - середня величина думок експертів; «мозковий штурм» - генерація великої кількості ідей та їх оцінка; прогнозування майбутнього попиту на продукцію; модель опитування споживача; метод експертних оцінок [9, с. 201].

Аналіз виробничого сектора вітчизняної економіки показує, що на рішення гуртових покупців про купівлю товарів впливають наступні чинники (по порядку їхньої важливості, перший - найважливіший): співвідношення "ціна-якість"; прозорість роботи і розрахунків, відсутність тіньових схем, бартеру, хабарів для проштовхування експорту (причому для деяких, "тіньових" покупців це негативний, а не позитивний чинник); відсутність тиску на покупців ("диктат виробника"); вигідне географічне розташування заводу: на перетині важливих європейських шляхів, в безпосередній близькості до європейських кордонів; широкий асортимент та перспективи його значного розширення; гнучкий підхід до цін і умов поставок; швидке виконання замовлень, відсутність затримок, суттєвих помилок при укладанні договорів на експорт продукції, що могло б призвести до втрат з обох сторін.

Процес прийняття рішення – це основна ланка в управлінській діяльності, яка є складною та багато етапною: 1) збирання та опрацювання інформації, необхідної для прийняття рішення; 2) розроблення варіантів управлінських рішень; 3) перевірка прийнятого управлінського рішення, тобто це функціонуюча система управління.

4. Зміни процесів та корпоративної культури

Культура підприємства може виявитися прийнятною на певний період часу й за певних умов. Зміна умов конкуренції, державного регулювання, стрімкі економічні зміни та нові технології вимагають змін корпоративної культури підприємства, що гальмує підвищення її ефективності. Для створення нової культури підприємства потрібно багато часу, оскільки стара корпоративна культура укорінюється у свідомості людей, що зберігають прихильність до неї. Ця робота містить у собі формування нової місії, цілей підприємства та її ідеології, моделі ефективного управління, використання досвіду попередньої діяльності, традицій і процедур, що укоренилися, оцінку ефективності підприємства, його формальної структури, проектування приміщень і будинків тощо.

На можливість зміни культури впливають наступні фактори:
- організаційна криза – ставить під сумнів практику та відкриває можливості для прийняття нових цінностей. Прикладами кризи можуть бути погіршення фінансового стану підприємства, його поглинання будь-яким іншим підприємством, втрата головних клієнтів, різке входження конкурентів на ринок підприємства;
- зміна керівництва. Оскільки вище керівництво є головним фактором у формуванні культури підприємства, заміна її головних керівників сприяє введенню нових цінностей. Але нове керівництво не є гарантією того, що працівники приймуть нові цінності. Нов. Лідери повинні мати чітке альтернативне бачення того, яким має бути підприємство та його авторитет;
- етап розвитку підприємства. Змінити культуру підприємства легше в перехідні періоди від його створення до росту та від зрілості до ліквідації або банкрутства. Коли організація вступає в стадію зростання, основні зміни організаційної культури будуть необхідні.

Культура підприємства ще не усталена, і працівники приймуть її зміни, якщо:
o попередній успіх підприємства не відповідає сучасним умовам;
o працівники незадоволені загальним станом справ у підприємстві;
o репутація засновника підприємства під сумнівом.
Інша можливість зміни культури з'являється, коли підприємство переходить на стадію спаду. На цій стадії зазвичай необхідне скорочення персоналу, зниження витрат і вжиття інших заходів, що свідчать про кризову ситуацію підприємства;
- вік підприємства – чим меншим буде вік підприємства, тим менш сталими будуть його цінності. Зміна культури більш ймовірна на молодому підприємстві;
- розмір підприємства. Змінити культуру легше в невеликому підприємства, тому що у ньому спілкування керівників із працівниками більш тісне, що збільшує можливості поширення нових цінностей;
- рівень культури. Чим ширше поширена культура у підприємстві і вище згуртованість колективу, що розділяє загальні цінності, тим складніше змінити культуру. Слабка культура більш піддається змінам, ніж сильна.

5. Нові правила інформаційного суспільства

Інформація виступає основним об’єктом інформаційного суспільства, і її роль сьогодні важко переоцінити. Відображаючи реальну дійсність, вона інтегрується у всі напрямки діяльності держави, суспільства, громадянина. З появою нових інформаційних технологій, основою яких є впровадження засобів обчислювальної техніки, зв’язку, систем телекомунікації, інформація стає постійним і необхідним атрибутом забезпечення діяльності держави, юридичних осіб, громадських організації та громадян. Від її якості та достовірності, оперативності одержання залежать численні рішення, що приймаються на різних рівнях – від глави держави до громадянина.

Інформаційний вплив на державу, суспільство, громадянина зараз є ефективнішим, ніж політичний, економічний і навіть військовий. Інформація стає реальною, майже фізично відчутною силою.

Поняття “інформація” використовується в усіх галузях науки, і в правовій, зокрема. Воно набуло багатозначності й інтерпретується залежно від сфери вживання.

В перекладі з латинської мови “інформація” (information) – це роз’яснення, виклад; тобто йдеться про відомості (або їх сукупність), про предмети, явища й процеси навколишнього світу.

Сьогодні немає усталеного й вичерпного тлумачення цього терміну, слід розглядати його з аналізу досліджень філософів.

Поняття інформації неодноразово змінювалось, його межі то розширювалися, то звужувалися. Спочатку під цим словом розуміли “уявлення”, “поняття”, потім – “відомості”, “передачу повідомлень”.

Вперше термін “інформація” знайшов своє відображення у математичній теорії інформатики і теорії передачі даних каналами зв‘язку Клода Шеннона (1948), в якій він під “інформацією” розумів усі види повідомлень. К. Шеннон разом з У .Уівером запропонували імовірні методи для визначення кількості інформації, що передається. Однак такі методи описують лише знакову структуру інформації, не зачіпаючи її змісту

Н. Вінер запропонував “інформаційне бачення” кібернетики, як науки про управління в живих організмах та технічних системах. Під інформацією почали розуміти вже не будь-які відомості, а лише ті, які є новими та корисними для прийняття такого рішення, що забезпечить досягнення мети управління. Інші відомості не вважались інформацією.

У свою чергу Л.М. Беккер, як і Н. Вінер, підкреслює у цьому понятті ознаку впорядкованості і зазначає: “інформація може бути охарактеризована як збереження і відновлення її носієм упорядкованості станів і її джерела, яке впливає на цього носія”.

Інформаці́йне суспі́льство (англ. Information society) —

1. За концепцією постіндустріального суспільства; нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання. Рисами, що відрізняють інформаційне суспільство, є:

o збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;

o збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті;

o створення глобального інформаційного простору, який забезпечує (а) ефективну інформаційну взаємодію людей, (б) їх доступ до світових інформаційних ресурсів і (в) задовільнення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.

2. Щабель в розвитку сучасної цивілізації, що характеризується збільшенням ролі інформації і знань в житті суспільства, зростанням долі інфокомунікацій, інформаційних продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті (ВВП), створенням глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задовільнення їхніх соціальних і особистісних потреб в інформаційних продуктах і послугах.

ІС настає внаслідок інформаційно-комп'ютерної революції й базується на інформаційній технології, «інтелектуальних» комп'ютерах, автоматизації та роботизації всіх сфер і галузей економіки та управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв'язку. Це забезпечує кожній особі (закріплюється законодавчими актами) будь-яку інформацію і знання та зумовлює радикальні зміни в усій системі суспільних відносин (політичних, правових, духовних та інше). Завдяки цьому забезпечується найбільший прогрес і свобода людини, можливість її реалізації.

Дата добавления: 2014-11-25