Догляд за тяжкохворими та хворими, що агонують 5 страница

б) препарати, що стимулюють неспецифічний імунітет (тималін, Т-активін, продігіозан, левамізол, лізоцим, інтерферони, інтерлейкини);

в) препарати, що стимулюють специфічний імунітет (вакцини, анатоксини).

Антибіотики

1. Визначення: Речовини, що є продуктом життєдіяльності мікроорганізмів або отримані синтетичним шляхом, що пригнічують ріст і розвиток певних груп інших мікроорганізмів.

2. Принципи раціональної антибіотикотерапії:

А) Застосовувати антибіотики тільки за суворими показаннями;

Б) Призначати максимальні терапевтичні або, при тяжких інфекціях, субтоксичні дози препарату;

В) Дотримуватись кратності введення протягом доби для підтримки постійної бактерицидної концентрації препарату в плазмі крові;

Г) Застосовувати антибіотики курсами із тривалістю від 5-7 до 14 діб;

Д) При виборі антибіотика спочатку проводити емпіричну атибіотикотерапію з наступним переходом на препарати, обрані з урахуванням чутливості мікрофлори;

Е) Робити зміну антибіотика при його неефективності;

И) Ураховувати синергізм й антагонізм при призначенні комбінації антибіотиків, а також антибіотиків й інших антибактеріальних препаратів;

Й) При призначенні антибіотиків звертати увагу на можливість побічних ефектів і токсичність препаратів;

К) При тривалих курсах застосування антибіотиків призначати протигрибкові препарати й вітаміни;

Л) Використовувати оптимальний шлях введення антибіотиків (поверхневий шлях – промивання ран; порожнинний – введення в черевну, грудну порожнину, у порожнину суглоба; глибока антибіотикотерапія – внутрішньом'язове, внутрішньовенне, внутрішньоартеріальне, ендолімфатичне введення, пероральний прийом).

3. Ускладнення антибіотикотерапії:

А) Алергійні реакції – алергійна висипка, набряк Квінке, порушення дихання, бронхоспазм, анафілактичнй шок;

Б) Токсична дія – проявляється в порушенні функції нирок, печінки, слуху;

В) Дисбактеріоз – порушення мікробного біоценозу внутрішніх органів;

Г) Формування стійких штамів мікроорганізмів.

4. Основні групи антимікробних препаратів, застосовуваних у хірургії:

А) Захищені амінопеніциліни:

- амоксицилін-клавуланат (Амоксиклав, Аугментин) в/в по 1,2 м - при легкій, 2,4 м - при тяжкій інфекції кожні 8 годин;

- ампіцилін-сульбактам (Ампісульбін-кмп, Ампісулцилін, Уназин) в/в, в/м по 1,5 м - при легкій, 3,0 м - при тяжкій інфекції кожні 6 годин;

- піперацилін-тазобактам (Тазоцин) в/в по 2,5 м - при легкій, 4,5 г- при тяжкій інфекції кожні 6-8 годин;

- тикарцилін-клавуланат (Тиментин) в/в по 3,2 м - при легкій, 6,2 м - при

тяжкій інфекції кожні 6-8 годин;

Б) Цефалоспорини:

+ першого покоління:

- цефазолін (Кефзол, Рефлін, Цефазолін) в/в, в/м по 1,0 м - при легкій та 2,0 м - при середньотяжкій інфекції кожні 6-8 годин;

+ другого покоління:

- цефуроксим (Аксетин, Зінацеф, Кетоцеф) в/в, в/м по 1,5 м - при легкій, 3,0 м -

при тяжкій інфекції кожні 8 годин;

+ третього покоління:

- цефотаксим (Клафоран, Цефотаксим, Цефотаксим натрієва сіль) в/в,

в/м по 1,0-2,0 м - при легкій, 3,0-4,0 м - при тяжкій інфекції кожні 8-12 годин;

- цефоперазон (Медоцеф, Цефобід) в/в, в/м по 1,0-2,0 м - при легкій, 3,0-

4,0 м - при тчжкій інфекції кожні 8-12 годин;

- цефтриаксон (Лендацин, Офрамакс, Роцефин, Цефтриаксону натрієва

сіль) в/в, в/м по 1,0 м - при середньотяжкій, 2,0-4,0 м - при тяжкій інфекції кожні 24 години;

- цефтазидим (Фортум, Цефтазидим-кмп) в/в, в/м по 1,0 м - при легкій,

2,0 м - при тяжкій інфекції кожні 8-12 годин;

+ четвертого покоління:

- цефіпім (Максипім) в/в по 1,0 м - при середньотяжкій, 2,0 м - при тяжкій інфекції кожні 12 годин.

В) Карбапенеми:

- меропенем (Меронем) в/в по 0,5 м - при середньотяжкій, 1,0 м - при

важкій інфекції кожні 8 годин;

- іміпенем/ циластатин (Тіенам) в/в, в/м по 0,5 м - при середньотяжкій, 1,0 м - при тяжкій інфекції кожні 6-8 годин;

Г) Аміноглікозиди:

-амікацин (Амікацин, Амікін) в/в, в/м 15-20 мг/кг/на добу в 1-2 введення;

- гентаміцин (Гентаміцин) в/в, в/м 3-5 мг/кг/на добу в 1-2 введення;

- нетилміцин (Нетроміцин) в/в, в/м 4 – 6,5 мг/кг/на добу в 1-2 введення.

Д) Хінолони/фторхінолони (не вводити струминно!):

-офлоксацин (Таривід, Заноцин, Офлоксацин) в/в, внутрішньо по 0,2 м -при середньотяжкій, 0,4 м - при тяжкій інфекції кожні 12 годин;

-пефлоксацин (Абактал, Пефлоксацин) в/в, внутрішньо по 0,4 м при

середньотяжкій, 0,8 м - при тяжкій інфекції кожні 12 годин;

-ципрофлоксацин (Ципрінол, Ципробай, Ципролет, Цифран) в/в по 0,4 м

при легкій, 0,6 м - при тяжкій інфекції кожні 12 годин.

Е) Лінкосаміни:

- кліндаміцин (Дала цин З, Кліндаміцин) в/в, в/м по 0,6 м - при легкій, 0,9 м - при тяжкій інфекції кожні 6-8 годин;

- лінкоміцин (Лінкоміцину гідрохлорид, Лінкоцин, Нелорен) в/в по 0,6 м при легкій, 1,2 м при тяжкій інфекції кожні 12 годин;

И) Глікопептиди:

- ванкоміцин (Ванміксан, Ванкоцин, Едицин) в/в по 1,0 м тільки при тяжкій інфекції кожні 12 годин;

- тейкоплакін (Таргоцид) в/в, в/м по 0,4 м 1 раз на добу протягом 1-2 діб, потім по 0,2 м на добу.

Й) Нітроімідазоли:

- метронідазол (Метронідазол, Флагіл, Ефлоран, Метродін, Метрогіл) в/в по 0,5 м - при легкій, 10 мг/кг - при тяжкій інфекції кожні 8 годин.

Протеолітичні ферменти.

1. Визначення: Препарати, що мають протизапальну дію внаслідок лізису некротичних тканин, фібрину, розрідження гнійного ексудату.

2. Види протеолітичних ферментів:

А) Препарати тваринного походження (трипсин, хімотрипсин, хімопсин) роблять із підшлункової залози великої рогатої худоби;

Б) Продукт життєдіяльності пліснявого гриба Aspergyllis terricola (терилітин);

В) Іруксол – мазь для ферментного очищення ран (комбінований препарат, до складу якого входять фермент клостридилпептидаза й антибіотик левоміцетин).

Препарати для пасивної імунізації

1. Визначення: Пасивна імунізація включає введення в організм хворого препаратів, що містять готові антитіла, за рахунок чого підвищується антимікробний титр плазми крові.

2. Препарати для пасивної імунізації:

А) Протиправцева сироватка й протиправцевий людський імуноглобулін - для профілактики й лікування правця;

Б) Протигангренозна сироватка – для лікування анаеробної інфекції;

В) Бактеріофаги (антистафілококовий, антистрептококовий, антиколи-бактеріофаг) для промивання й апликації на рану;

Г) Антистафілококова гіперімунна плазма – нативна плазма донорів, імунізованих стафілококовим анатоксином (застосовується при захворюваннях, викликаних стафілококом);

Д) Специфічні гамаглобуліни: антистафілококовий, антисиньогнійний і т.п. – виробляють із плазми донорів, імунізованих відповідним анатоксином.

Методи стимуляції неспецифічної резистентності

1. Визначення: Методи й речовини, стимулюючі стійкість організму до впливу мікроорганізмів.

2. Методи, що впливають на неспецифічну резистентність організму:

А) Фізичні методи (кварцування, ультрафіолетове й лазерне опромінення крові) – активізують фагоцитоз і систему комплементу, поліпшують функцію переносу кисню й реологічні властивості крові;

Б) Біологічні методи (вітамінотерапія, повноцінне харчування).

Препарати, що стимулюють неспецифічний імунітет

1. Визначення: речовини, що регулюють співвідношення Т- і В-лімфоцитів, що стимулюють фагоцитоз, функцію лімфоцитів і посилюючу бактерицидну активність крові.

2. Препарати для стимуляції неспецифічного імунітету:

А) Препарати вилочкової залози (тималін, Т-активін):

- виробляють із вилочкової залози великої рогатої худоби;

- регулюють співвідношення Т- і В-лімфоцитів, стимулюють фагоцитоз;

Б) Стимулятори імунної системи (інтерферони, інтерлейкіни), отримані методом генної інженерії – реаферон, роферон, ронколейкін.

Препарати, що стимулюють специфічний імунітет

1. Визначення: препарати, що підвищують вироблення специфічних антитіл у крові хворого.

2. Препарати для стимуляції специфічного імунітету: у хірургії найбільше часто використають стафілококовий і правцевий анатоксин, можливі виготовлення й застосування аутовакцин.

ОСНОВИ ЗНЕБОЛЕННЯ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ

Боротьба з болем була й залишається одним із найважливіших завдань сучасної медицини. Рішення цієї проблеми стало можливим із розвитком теоретичної й практичної анестезіології. Захист організму від захворювань, впливу патологічних факторів, операційної агресії повинен починатися в передопераційному періоді й тривати протягом виконання оперативного втручання, а також у ранньому післяопераційному періоді. Гаслом сучасної анестезіології є давньо-латинський девіз: «REGENS DEFENDO», що означає «КЕРУЮЧИ, ЗАХИЩАЮ».

1. Патофізіологічні особливості болю:

А) Біль – це сигнал на любу агресію, яка веде до пошкодження клітин, і потребує відповіді – в якості захістної реакції, наявність болю є перешкодою до оперативного тручання в зв’язку з чим її необхідно ліквідувати

Б) Шляхи розповсюдження больового сигналу:

а) больові рецептори, які є кінцевими елементамми чутливих нервових волокон – це перша ланка в розповсюдженні больового імпульсу (найбільша їх кількість в шкірі, рогівковій оболонці, окісті, зубах, парієтальній плеврі та очеревині)

б) периферичні нервові волокна, по яким передаються пропріоцептивні, температурні та больові відчуття (волокнами больової чутливості є корінці біполярних клітин спинальних вузлів та гангліїв черепно-мозкових нервів)

в) спинальні вузли, задні корінці и задні рога спинного мозку

г) спиноталамічний тракт, ствол мозку, задні вентральні ядра, гіпоталамус, таламус, ретикулярна формація

В) Відчуття болю формується в основному в гіпоталамусі, таламусі та ретикулярній формації.

Г) Вплив болю на функції систем жизнезабезпечення:

а) больовий імпульс, який дійшов до ЦНС, викликає в організмі ряд змін – від неприємних відчуттів до грубих порушень життево-важливих функцій (ці зміни слід розглядати як захисну реакцію, котра може трансформуватися в патологічсний процес)

б) у відповідь на больовий сигнал виникає напруга скелетних м’язів, підвищується потреба в кисні, виникає тахікардія, гіпертензія, на сильний біль реагують надниркові залози – збільшуеться викид адреналіну та норадреналіну

в) окрім цього, під час сильного болю збільшується викид в кров’яне русло гістаміну, серотоніну, кінінів, простагландинів, підвищується обмін вуглеводів углеводов, жирів, білків, що, в свою чергу, проявляється гіперглікемією, накопиченням недоокисленних речовин, підвищенням рівня залишкового азоту.

Г) у відповідь на сильний біль може виникнути коллапс, брадікардія та зупинка сердця

Д) Такий вплив болю на організм є перешкодою для виконання операції (саме тому больові імпульси не повинні поступати до ЦНС, що можливо досягти, блокуючи їх з допомогою хімічних речовин)

Знеболення: термінологія й загальні питання анестезіології

1. Визначення:

А) Анестезіологія (походить від сполучення грецьких слів «an» - заперечення, «aesthesis» - відчуття, чутливість (у першу чергу болю), «logos» - наука) – це наука, що вивчає методи усунення болю;

а) У сучасному розумінні анестезіологія – це наука, що вивчає:

- теорію й практику усунення болю;

- методи підтримки й відновлення життєво важливих функцій організму, керування ними;

- порушення гомеостазу, що виникли в результаті якого-небудь патологічного процесу або під впливом оперативного втручання;

Б) Наркоз (походить від грецького «narcosis» - ціпеніти) – це оборотне гальмування ЦНС, що виникає під впливом різних анестетиків, супроводжується втратою свідомості, чутливості, рухів, умовних і деяких безумовних рефлексів;

а) примітка: За допомогою сучасних анестетиків можна впливати на окремі відділи ЦНС, без завдавання відчутної шкоди організму в цілому й забезпечуючи повноцінний захист організму від різних видів агресії;

б) синонім – «загальне знеболювання». Використання терміна «загальний наркоз» неприпустиме, свідчить про неграмотність медичного працівника, тим більше лікаря, через те, що «місцевого наркозу» не існує!

Методи анестезії

1. Визначення методів анестезії:

А) Термінальна (місцева) – блокування больових імпульсів анестетиком, що безпосередньо впливає на чутливі нервові закінчення;

Б) Регіонарна (або анестезія «протягом») – блокування проведення болючого імпульсу вдалині від зони операції, але не на рівні ЦНС;

а) Різновиди регіонарної анестезії:

- провідникова (стовбурна) анестезія;

- анестезія нервових сплетень (паравертебральна, плексусна);

- епідуральна анестезія;

- спинномозкова або субарахноїдальна анестезія.

В) Загальна анестезія – блокада сприйняття болю на рівні ЦНС:

а) Різновиди за глибиною пригнічення свідомості:

- седація – контрольований рівень медикаментозної депресіїсвідомості, приякому збережені захисні рефлекси, що забезпечують адекватне дихання, і збережені відповіді на фізіологічні стимули або вербальні команди;

- наркоз – штучно викликуваний глибокий сон із втратою свідомості та больової чутливості.

+ Наркоз підрозділяють на види:

- за кількістю використовуваних анестетиків:

: однокомпонентний;

: багатокомпонентний;

- за способом введення анестетиків:

: інгаляційний;

: неінгаляційний;

- за методом інгаляційної анестезії:

: масковий (орофарингеальний, назофарингеальний);

: за допомогою ларингомаски;

: ендотрахеальний (назо-, або оротрахеальний);

: через трахеостому;

- за способом введення неінгаляційних анестетиків:

: внутрішньовенний;

: внутрішньом'язовий;

: пероральний;

: прямокишковий;

: внутрішньопорожнинний.

б) Різновиди за кількістю використовуваних компонентів:

- однокомпонентна – всі етапи, починаючи від вступного наркозу, до завершення анестезії, забезпечують введенням одного фармакологічного препарату;

- багатокомпонентна - проводиться одночасним введенням декількох загальних анестетиків.

+ Підвиди багатокомпонентної анестезії:

- змішана – введення декількох анестетиків одним шляхом.

- комбінована – послідовне використання декількох загальних анестетиків, що вводять різними шляхами, або їхня комбінація з іншими препаратами.

в) Компоненти загальної анестезії:

- анестезія – втрата свідомості, що досягається введенням інгаляційних або неінгаляційних анестетиків.

- аналгезія – усунення болючої чутливості. Забезпечується наступними препаратами:

: центральна - загальні анестетики й наркотичні анальгетики;

: периферична - місцеві анестетики.

+ Нейровегетативна блокада – забезпечується застосуванням:

: гангліоблокаторів, нейроплегиків,

: центральних і периферичних холіно- і адренолітиків,

: регіонарною місцевою анестезією.

+ Міорелаксація – розслаблення поперечносмугастої мускулатури завдяки використанню м'язових релаксантів.

+ Підтримка адекватного газообміну – забезпечується:

: вільною прохідністю дихальних шляхів,

: запобіганням збільшенню „мертвого простору", розвитку гіпоксії й гіперкапнії,

: правильно обраним методом анестезії (спонтанне або штучне дихання).

+ Регуляція обмінних процесів (водно-сольових, енергетичного обмінів, КЩС і т.д.).

Етапи анестезіологічної допомоги

1. Премедикація – це комплекс медикаментозних і безмедикаментозних заходів, спрямованих на забезпечення безпечності проведення анестезії.

А) Види премедикації:

а) Лікувальна премедикація (призначається з метою):

- нормалізації життєво важливих функцій організму;

- корекції показників гомеостазу;

- лікування супутніх і профілактики загострень хронічних захворювань.

Проводиться анестезіологом, хірургом, суміжними фахівцями:

б) Профілактична премедикація:

- психологічна - кожен пацієнт має право і повинен бути інформований про майбутнє знеболювання, на яке він повинен дати письмову згоду.

Проводиться анестезіологом, хірургом, суміжними фахівцями.

- механічна - порожній або спороженений шлунок і кишечник.

Проводиться анестезіологом.

- медикаментозна - переднаркозна підготовка нейролептиками, транквілізаторами, снодійними, центральними анальгетиками, антигістамінними, антихолінергічними препаратами.

Проводиться анестезіологом.

Б) Завдання медикаментозної підготовки:

- забезпечити седативний ефект,

- зменшити споживання анестетиків і підсилити їх анальгетичну та анестетичну здатність,

- пригнітити салівацію,

- запобігти ваго-вагальним рефлексам.

+ Особливі вказівки:

- медикаментозна підготовка не повинна пригнічувати дихання;

- в екстрених випадках препарати для премедикації вводять внутрішньовенно;

- після премедикації хворий не повинен вставати з постелі!

- доставляти хворого в операційну треба тільки на каталці!

ТЕРМІНАЛЬНА (МІСЦЕВА) АНЕСТЕЗІЯ ТА БЛОКАДИ

1. Визначення: Термінальна (місцева) анестезія – метод усунення болю в зоні оперативного втручання шляхом зворотного перериву передачі імпульсів по чутливим нервам нижче рівня головного мозку при збереженні свідомості хворого..

2. Актуальність проблеми:

А) Цей метод знеболювання і в сучасний час не втратив актуальності, незважаючи на розробку й широке впровадження сучасних методів керованого загального знеболювання

Б) До 50% операцій у хірургії виконуються під місцевою анестезією.

В) Місцева анестезія широко застосовується при невеликих оперативних втручаннях, у пластичній хірургії, лікуванні больових синдромів, комплексній терапії травматичного шоку, діагностичних дослідженнях; розроблено ряд нових і менш токсичних препаратів для місцевого знеболювання (тримекаїн, лідокаїн й ін.).

3. Сучасні хімічні препарати для місцевої анестезії.

А) Кокаїн – алкалоїд, складний ефір бензойної кислоти

- перший у світі препарат, що застосовувався для місцевого знеболювання

- в 3 рази сильніше новокаїну, але в 16 разів токсичіші (знеболююча й токсична дія всіх місцевих анестетиков порівнюють із новокаїном, чиї властивості прийняті за умовну одиницю)

- застосовують кокаїн у вигляді 1 - 5% розчинів в офтальмології, стоматології, отолярингології, урології (у зв'язку з високою токсичністю застосування його в сучасний час різко обмежено)

Б) Новокаїн - синтетичний препарат, складний ефір пара-амінобензойноі кислоти

- нестійкий препарат, швидко розкладається в сироватці крові, в печінці

- припустимо вводити до 2 гр. новокаїну за 1 годину, тобто до 400 мл 0,5% розчину

- застосовують у вигляді 0,25-2% розчину в хірургії, травматології, урології, гінекології й ін. галузях медицини

В) Совкаїн – амід ароматичної й гетероциклічної кислоти

- один з найдужчих місцевих анестетиків - в 20 разів сильніше новокаїну, але й токсичніше в 30 разів

- використовується у вигляді 0,5 - 1% розчинів для спинно-мозкової анестезії

Г) Дикаїн – складний ефір пара-амінобензойної кислоти

- застосовується у вигляді 0,25 - 2% розчину

- добре всмоктується через слизуваті оболонки

- в 15 разів сильніше новокаїну й в 10 разів токсичніше

- застосовується в офтальмології, отолярингології

Д) Тримекаїн – один з амідів ароматичного аміну

- використовується у вигляді 0,25 - 2% розчину

- анестезуюча активність і тривалість дії в 3 рази більше новокаїну, а токсичність - в 1,5 рази

- застосовується для різних видів анестезії в хірургії, травматології

Е) Лідокаїн - амід ароматичного аміну (анілід)

- сильніше новокаїну в 4 рази, токсичніше в 2 рази

- застосовується у вигляді 0,5 - 2% розчину, а також 4 - 10% розчину для поверхневої анестезії шляхом змазування або зрошення

4. Механізм дії місцевих анестетиків:

А) Перешкоджають виникненню й зворотньо блокують проведення больового імпульсу по нервовому волокну

Б) В основі даного механізму лежить інгібірування цими речовинами проходження іонів натрію через натрієві канали й запобігання деполяризації мембрани нервової клітки, що й перериває проходження імпульсу

В) На цьому принципі месцевоанестезуючі засоби впливають на рецептори, нервові провідники й спинномозкові центри, пригнічуючи в них збудливість і провідність, внаслідок чого знеболювання можна досягти шляхом або блокування периферичних больових аналізаторів, або блокадою (перериванням) нервових шляхів на різних ділянках проходження больового імпульсу до ЦНС

Г) Цей механізм і здійснюється в різних видах місцевої анестезії: поверхневої, інфільтраційної, провідникової (нервових стовбурів, нервових сплетінь, епідуральна, спинномозкова)

5. Оснащення для місцевої анестезії:

- шприци (1, 2, 5 й 10 мл)

- набір коротких і довгих (до 12 см) голок різної товщини

- спеціальні голки для спинномозкової й внутрікісткової анестезії

- стерильний анестезуючий розчин

6. Переваги й недоліки місцевої анестезії:

А) Переваги місцевої анестезії

- не має необхідності в складних дорогих апаратах й інструментах

- можливість виконання на будь-якому етапі надання медичної допомоги; незамінна у військово-польовій хірургії при великому потоці поранених

- дешевина препаратів

- швидкість застосування

- простота виконання (не потрібно участі інших осіб, крім хірурга)

- незначна кількість ускладнень (практична безпека й нешкідливість)

- не потрібна спеціальна тривала передопераційна підготовка

- немає необхідності в постійному тривалому післяопераційному спостереженні

Б) Недоліки місцевої анестезії:

- немає достатнього розслаблення мускулатури внаслідок чого, наприклад, важко зробити ревізію органів черевної порожнини

- неможливо управляти функціями організму при великих і тривалих операціях, особливо на органах грудної порожнини

- неможливо точно дозувати анестетик

- не виключається можливість психічної травми через збереження свідомості хворого

- можлива інтоксикація при передозуванні анестезуючої речовини

7. Показання й протипоказання до місцевої анестезії:

А) Показання до місцевої анестезії:

- короткочасні невеликі оперативні втручання

- практично всі амбулаторні операції

- хворі, для яких є високий ризик інтубаційного наркозу з м'язовими релаксантами й ШВЛ

- хворі, що страждають на дихальну й серцево-судинну недостатність

- особи літнього віку, старі

- ослаблені й виснажені хворі

Б) Протипоказання до місцевої анестезії:

- підвищена індивідуальна чутливість (сенсибілізація) до місцевих анестетиків

- дитячий вік (менш 10 років)

- порушення психіки, підвищена нервово-психічна збудливість

- виконання екстрених операцій, наприклад, при триваючій гострій внутрішній кровотечі

8. Клініка місцевої анестезії:

А) Період введення анестезуючої речовини

Б) Період очікування (час із моменту введення анестетика до настання повної анестезії: 5 – 10 хв.)

В) Період повного знеболювання (1 – 2 години)

Г) Період відновлення всіх видів чутливості

9. Види місцевої анестезії:

А) Поверхнева анестезія:

- галузі застосування: офтальмологія, отолярингологія, урологія, деякі діагностичні процедури

- спосіб виконання: змазування або зрошення слизуватих оболонок

- препарати: - розчин кокаїну 5-10%

- розчин дикаїну 1-2%

- розчин лідокаїну 4-10%

- розчин новокаїну 5-10%

Б) Інфільтраційна анестезія:

- галузі застосування: хірургія, травматологія

- спосіб виконання: після знеболювання ділянки шкіри найтоншою голкою шляхом утворення желвачка у вигляді «лимонної скоринки» по ходу передбачуваного розрізу через це місце вводять більш товсту й довгу голку й пошарово просочують (інфільтрують) тканини анестезуючим розчином. Після проведення розрізу шкіри й підшкірної клітковини по черзі працюють шприцом, інфільтруючи глибше розташовані тканини, й скальпелем - розсікаючи їх після досягнення анестезії.

- препарати: - розчин новокаїну 0,25 - 0,5 %

- розчин лідокаїну 0,25 - 0,5 %

- розчин тримекаїну 0,25 - 0,5 %

В) Інфільтраційна футлярна анестезія за А.В.Вишневським:

- галузь застосування: хірургія, травматологія

- спосіб виконання: після утворення «лимонної скоринки» по всій довжині розрізу слабкий (0,25%) розчин новокаїну у великій кількості вводять глибше, утворюючи тугий інфільтрат. Після розсічення шкіри й підшкірної клітковини новокаїн уводять у підапоневротичний простір, у м'язові футляри, здійснюючи так називану гідравлічну препаровку тканин, що полегшує дії хірурга, особливо в зоні судинно-нервових пучків.

- препарати: - розчин новокаїну 0,25%

- розчин лідокаїну 0,25%

- розчин тримекаїну 0,25%

Г) Провідникова (регіонарна) анестезія - це анестезія шляхом переривання проходження больових імпульсів вдалині від місця оперативного втручання на різних ділянках протягу нервового волокна):

Розрізняють анестезію: - нервових стовбурів

- нервових сплетінь

- нервових вузлів (гангліїв)

- галузь застосування: хірургія, травматологія, стоматологія, урологія й ін.

- спосіб виконання: після утворення «лимонної скоринки» на обмеженій ділянці шкіри анестезуючу речовину вводять периневрально або ендоневрально (що гірше, тому що не виключена можливість травматизації нерва або нервового сплетіння). Для виконання цієї анестезії треба добре знати зовнішні орієнтири нервових стовбурів, сплетінь і гангліїв.

- препарати: - розчин новокаїну 1 - 2 %

- розчин лідокаїну 1 - 2 %

- розчин тримекаїну 1 - 2 %

а) Провідникова анестезія пальця за Лукашевичем-Оберстом:

Анестезуючу речовину вводять в основі пальця по обох бічних поверхнях у місця, де проходять судинно-нервові пучки. Попередньо вище місця введення анестетика накладають джгут. Застосовується, в основному, при операціях із приводу панарицію.

б) Провідникова анестезія (блокада) міжреберних нервів:

Анестезуючий розчин уводять у міжреберні проміжки по верхньому й нижньому краю ребра, відступивши убік хребта на декілька сантиметрів від місця перелому ребра.

в) Анестезія плечевого сплетення за Куленкампфом:

Над ключицею, приблизно на середині її, визначають пульсацію підключичної артерії. Зовні від цього місця вище ключиці вводять тонку довгу голку й просувають її в напрямку до першого-другого грудних хребців. Поява „стріляючого” болю в руці вказує на те, що голка досягла плечевого сплетення. Після цього вводять анестезуючий розчин. Цим досягається знеболювання всієї верхньої кінцівки.

Дата добавления: 2014-11-18