Історичні умови виникнення страхування

Страхування зародилося досить давно. Страхування — одна з найдав­ніших категорій суспільних відносин. Історики датують зародження окре­мих елементів страхування ще за тисячі років до нашої ери. Початковий зміст цього поняття пов'язаний зі словом "страх". У власників майна, які вступали між собою у виробничі відносини, виникала боязнь (страх) за збереження, можливість втрати чи знищення майна у зв'язку зі стихійни­ми явищами, пожежами, викраденням, іншими непередбачуваними не­безпеками в економічному житті.

Вважається, що найбільшого поширення в минулому набуло взаємне страхування — домовленість між групою фізичних, юридичних осіб про відшкодування в певних частках збитків одне одному. Так, у Вавилонії (1792—1750 р. р. до н.е.) учасники торгових караванів укладали між собою договори, за якими вони спільно несли збитки, які виникли на шляху внас­лідок пограбування, крадіжки чи пропажі. Аналогічні договори укладали­ся в Палестині і Сирії (на випадок падежу, крадіжки чи пропажі худоби, яка належала учаснику каравану). Угоди про взаємний розподіл збитків від аварії корабля й інших морських небезпек укладалися купцями на бе­регах Перської затоки, у Фінікії, Древній Греції. У Древньому Римі у другій половині 1 ст. н.е. (деякі вчені вказують на більш ранній період) з'являєть­ся стійке взаємне страхування у вигляді взаємодопомоги членів різноман­ітних професійних союзів (колегій) на випадок смерті, хвороби, інших не­щасних випадків шляхом здійснення регулярних внесків (гільдійська, а потім цехова взаємодопомога).

Взаємне страхування склалося в УПІ-ГХ столітті, а найбільшого по­ширення отримало в X—XII ст. в Англії, Німеччині, Данії, Франції та інших країнах Західної Європи. Так, в Ісландії у XII ст. жителі найбагатшого на той час острова об'єднувалися у спілки по 20—25 осіб для взаємного забез­печення і допомоги на випадок пожежі.

Страхування у своєму розвитку пройшло складний шлях, обумов­лений протиріччями політичних, економічних, соціальних перетворень і виникло насамперед завдяки розвитку торгівлі. Історію страхування найчастіше починають з XIII ст. і пов'язують з розвитком мореплавства. Перші згадки про страхові відносини пов'язані з угодами фінікійських моряків. Грунтувалися ці домовленості на принципах відшкодування збитків, зокрема фінансових. Правда, це ще не було страхуванням у су­часному розумінні цього поняття, хоча тоді страхування розглядалось як фінансова діяльність, спрямована на відшкодування збитків.

Перші зразки сучасних страхових угод, як вважають дослідники, ви­никли у XIV ст. одночасно в Італії і Нідерландах. Тоді ж таки з'являються перші комерційні страхові компанії у морському страхуванні. Найдавні­шу з відомих істориками угод з морського страхування укладено в Генуї 1347 року. Страхові операції носили характер угоди між страховиком і стра­хувальником (купцем, господарем судна), відповідно до якої страховик пе­редавав певну суму купцю у вигляді позики, з умовою, що він її втрачає, якщо виникне аварія. В іншому випадку купець повертає страховику суму разом з винагородою.

Пізніше страхові відносини змінюють свій характер. З'являється до­говір, близький до теперішнього, виникають (спочатку в Німеччині) ок­ремі торгові фірми для укладання за посередництвом маклерів договорів страхування з багатьма купцями. У той же час з'являється страховий поліс у вигляді документально оформленого страхового свідоцтва.

В Італії зародилось і поняття капіталізації відсотка, яке складає основ­ний фундамент сучасного страхування і полягає в можливості використан­ня грошових коштів для отримання додаткового доходу, частину якого страхувальник передає страховику.

Страхування від побиття сільськогосподарських культур градом впер­ше з'явилося у другій половині XVIII ст. у Франції, а страхування худоби — у кінці XV ст. у Європі.

Розвивається і страхове законодавство і в документах XV ст. можна зу­стріти досить-таки непогано розроблене зведене страхове законодавство того часу.

У XVII ст. зароджуються капіталістичні відносини. У цей же час роз­починаються економічні перетворення — виникає мануфактурне вироб­ництво, ростуть міста, розширюються торгові зв'язки між окремими регі­онами світу, зміцнюються товарно-грошові відносини.

У часи капіталізму страхування набуває бурхливого розвитку, особ­ливо це стосується Англії, де з'являються такі види як страхування жит­тя, від нещасних випадків, вогневе, землевласників. Поштовхом до ви­никнення майнового страхування в Англії вважають Велику Лондонську пожежу 1666 року. Місто майже повністю було зруйноване вогнем, оск­ільки значну частину будівель становили дерев'яні будинки. У відбудову міста було вкладено величезний капітал, який потребував відповідного захисту.

Страхові суми в той час визначали дуже просто: певну страхову премію за кам'яні та цегляні будівлі у випадку страхування дерев'яних споруд под­воювали. Дещо пізніше з'явилися й інші фактори, які впливали на суму страхового внеску. У 1680 р. в Англії відкривається перша в історії компа­нія із страхування від вогню.

Варто зазначити, що у Західній Європі страхування від вогню зароди­лося й організовувалося в надрах самого суспільства, спочатку з розвит­ком грошових відносин в окремих господарсько-економічних групах і в окремих підприємців.

Промислова революція в Об'єднаному королівстві (близько 1770 р.) спонукала до значних капіталовкладень у мануфактури, нові технології (зі своїми специфічними ризиками), будівництво складських приміщень тощо. Активізація господарської діяльності супроводжувалася зростанням кількості нещасних випадків, індивідуальних майнових втрат. У зв'язку з цим страхові компанії стали обмежувати кількість і якість ризиків. Це по­клало початок їх класифікації, хоча перші класифікаційні ознаки можна зустріти вже в Древньому Римі у формі страхування життя. В XIII ст. стра­хування життя здійснювалося похоронними касами, які щомісяця збира­ли внески, а у випадку смерті клієнта виплачували наступнику за запові­том певну суму на поховання. Право на отримання цієї суми втрачалося при самогубстві і несплаті внесків. Страхові виплати, крім смерті, поши­рювалися на звільнення від армії, підвищення по службі.

Подальший розвиток страхування отримало в Німеччині серед купець­ких гільдій, де було створено страхування у формі колективних організацій; появились перші товариства взаємного страхування, кошти яких створю­валися шляхом певного внеску членів товариства.

Відсутність точних наукових методів ведення статистики нещасних випадків, смертності, розмірів нещасть робило страхування досить-таки ризиковим. Якісні зміни в методах страхування життя виникли внаслідок досягнень теорії ймовірності і появи таблиць смертності, що поклало по­чаток для наукової організації страхування. В XVII-XVШ ст. виникають товариства страхування життя, що функціонують на наукових основах.

У XVII ст. працями таких учених як Д.Граунт, Я. де Вітт, Е.Галлей були закладені основи теорії актуарних розрахунків як особливої галузі науки. У 1662 році було опубліковане дослідження англійського вченого Д.Гра-унта "Природні і політичні спостереження, зроблені над бюлетнями смер­тності". Він перший обробив дані про смертність людей і побудував таб­лиці смертності. Майже одночасно з Д.Граунтом питання залежності страхування життя від смертності людей досліджував голландський вче­ний Я. де Вітт, який залишив нам працю про тарифи із страхування довіч­ної ренти, де виклав метод вирахування страхових внесків залежно від віку застрахованого і норми збільшення грошей. Подальший розвиток теорія актуарних розрахунків отримала в роботах англійського вченого Е.Галлея, який дав визначення основних функцій таблиць смертності, вирахував ймовірність дожиття і смерті, тарифи із страхування ренти, ввів поняття середньої тривалості життя. Запропонована Е.Галлеєм форма таблиці смер­тності застосовується до сих пір. На розроблену ним методику спираються сучасні прийоми розрахунку тарифів із страхування життя і пенсії. Мате­матик А.Муавр спростив актуарні розрахунки.

У XVIII ст. більшість великих математиків того часу — Л. Ейлер, С.Лак-руа, Н.Фусс, В.Керсебум, А.Депарсьє — розробляли теорію актуарних розра­хунків. Нині в теорії актуарних розрахунків застосовуються найновіші досяг­нення математики і статистики. Зокрема, широко поширена в різних галузях сучасної математики теорія ігор розроблена на основі страхування життя, де вперше була використанадля практичних цілей. УХІХст. перший міжнарод­ний конгрес актуаріїв увів єдину систему термінології і позначень.

Розвиток економіки у XVIII—XX ст. породив ще більшу потребу як у страхуванні життя, особливо від нещасних випадків, інвалідності, хворо­би, так і в страхуванні майна на випадок пожежі, вибуху.

З другої половини XIX ст. починається новий етап у розвитку страху­вання, який характеризується появою соціального страхування, участю держави у страхуванні. З'являється перший досвід одержавлення всього страхування, що характерно для Італії, Уругваю. Наприкінці XIX століття у всіх країнах розпочинається формування і розвиток страхового ринку. В цей же період виникають компанії із страхування майна. Проте вони укрі­пилися вже в XX столітті, яке характеризується інтенсивним розвитком усіх форм і видів страхування.

Дата добавления: 2014-11-20