Поняття референдуму

Українське законодавство про вибори й основні стадії виборчого процесу

На сьогодні систему чинного українського виборчого законо­давства утворюють чотири групи нормативних актів:

1) Конституція України;

2) система спеціальних Законів України про вибори: "Про, вибори народних депутатів України", "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", "Про вибори Президента України", "Про Центральну виборчу комісію" та ін.;

3) нормативно-правові акти конституційного законодав­ства: Закони України "Про громадянство України", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про політичні партії в Україні" тощо;

4) положення нормативних актів суміжних галузей, що регулюють виборчий процес: норми адміністративного, кримінального, трудового, житлового, цивільного, фінансового й інших галузей права.

Виборчий процес — це врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів і громадян, спрямована на формування якісного та кількісного складу органів державної влади, місцевого самоврядування й обрання посадових осіб.

Основні стадії виборчого процесу: призначення виборів; утворення виборчих округів і дільниць; призначення виборчих комісій; висування та реєстрація кандидатів, складання й оголошення списків виборців і виготовлення інших виборчих документів; передвиборча агітація; голосування; підрахунок голосів та визначення результатів виборів; реєстрація обраних осіб; опублікування підсумків виборів.

Референдум (від лат. "Referendum" - те, що має бути повідомлено) — це голосування всього населення держави чи певної його частини з метою вирішення найважливіших питань державного та суспіль­ного життя. У більшості країн світу рішення, прийняті на референдумі, мають вищу юридичну силу. Вони не потребують затвердження державними органами та можуть бути скасовані чи змінені лише іншим референдумом.

Референдум - один з найважливіших засобів прямої, безпо­середньої демократії. ІЗін має перевагу перед представницькою демократією: народ виявляє свою волю безпосередньо, а не через представників. Оскільки питання, що виноситься на референдум, має, зазвичай, політичне значення, воно має бути доступним для розуміння пересічного виборця. «Тож коли референдум з такого складного питання, як конституція, проводиться без¹ попереднього обговорення населенням і без достатнього роз'яснення, то він дає іноді негативні наслідки (у деяких країнах на референдумах схвалю­валися реакційні конституції - скажімо, в Греції в 1968 р. при режимі "чорних полковників").

В одних країнах загальнодержавні референдуми проводяться досить часто (Швейцарія), в інших за всю їх історію не було жодного такого референдуму (США).

На референдум, звичайно, виносять питання, що передбачає позитивну ("так'') чи негативну ("ні") відповідь виборця. Рішен­ням вважається більшість позитивних або негативних відповідей. Можливий й інший варіант, коли пропонується вибір з декількох можливих рішень. Він може обрати одне з рішень або дати пози­тивну відповідь на декілька варіантів. В останньому випадку рішен­ням референдуму вважається варіант, який набрав найбільшу кількість позитивних відповідей.

Питання, що виноситься на референдум, або сукупність запропонованих відповідей називається формулою референдуму.

Організація референдуму аналогічна виборам, але на рефе­рендумі виборець голосує не за яку-небудь кандидатуру чи партій­ний список, а за пропозицію, в якій полягає вирішення того чи того питання. Для проведення референдуму складають списки виборців, утворюють виборчі комісії, проводять агітаційну та роз'яснювальну кампанії, підрахунок голосів і визначення результатів референдуму.

Дата добавления: 2014-11-20