Кольоропис

Обличчя настрою(рекомендовано для молодшого віку). Дітям цього віку подобається працювати з яскравою візуальною інформацією.Задача кожної дитини – вибрати обличчя, яке відповідає його настрою в даний момент.Для проведення цього методу необхідно приготувати карикатурні обличчя веселих обличь.Наприклад, відтворюючих втому, захоплення, провину, тревогу, злість, радість і т.д.Обличчя розвішені по холу. Діти стають біля того обличчя, яке відповідає його настрою.

Коли діти познайомляться один з одним, коли вожаті проведуть КТС на виявлення лідерів, тоді необхідно придумати назву загону, девіз, вибрати пісню і провести вибори до органів дитячого самоврядування.(Див. « Самоврядуваня»).

ПОЗИЦІЯ ПЕДАГОГА В ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ПЕРІОД.

Позиція вожатого в роботі з загоном – скрита позиція вихователя. Вона визначається етапом зміни(в свою чергу залежить від етапу становлення колективу).

Організаційний період – це період пред явлення чітких вимог та створення умов, за яких(в сполученні з щирістю, доброзичливістю, увагою вожатого) виконання цих вимог для дитини цікаве, необхідне, «вигідне». Для цього вожатий за допомогою різноманітних методів викликає якомога більше різноманітних форм поведінки, реакцій, характерних проявів особистості. За допомогою цього можна буде визначити оптимальні шляхи вирішення педагогічних труднощів.

Вожатий в оргперіод – ведучий, організатор, лідер. Ефективний прийом взаємодії з дітьми – повторювати їхні думки, висловлювання, направляючи їх в потрібному напрямку, редагуючи, розставляючи потрібні акценти.При цьому підтримується впевненість дітей в тому, що вони самі прийняли потрібне рішення, за допомогою вожатого вони включаються в процес навчання приймати правильні рішення. Вожатий – організатор, «каталізатор» дитячої творчості, але не автор і не виконавець ідей.

Для появи згуртованості в групі дітей, для того, щоб кожен почував себе комфортно, тобто, для забезпечення соціально-психологічного благополуччя необхідна діяльність – цікава, інформаційно наповнена, корисна. В перші дні зміни діти частіше всього нездатні самі її організувати, їм необхідна допомога. Діти – активні учасники справ, помічники(але не глядачі).

Необхідно звернути увагу і на поведінку вожатого: важли частіше посміхатися дітям, мова повинна бути емоційною, в голосі завжди доброзичлива інтонація.Можна порекомендувати постійне спілкування з дітьми, участь у всіх справах разом з ними, особливу турботу і увагу проявляти до зовнішності, самопочуттю, настрою дітей; треба відповідати на всі запитання, навіть, якщо вони повторюються(шукати різні форми передачі інформації), цікавитися успіхами дитини, його думкою, заняттями. Не менш важлива естетика і коректність в спілкуванні з дітьми та дорослими, педагогу необхідно проявляти терпимість, толерантність(з гумором, але послідовно пред являти вимоги), надавати дітям приклад у виконанні всіх правил, вимог.

Робота з попередження дитячих проблем в організаційний період.

Оргперіод – час, коли можна попередити появлення ряда можливих проблем. Спробуйте заздалегінь продумати, як ви будете діяти в складних ситуаціях, які ситуації, крім приведених, можуть виникнути. Декілька порад, як можна попередити виникнення деяких проблем організаційний період:

Очікування сім ї та дітей – відпочинок і розваги, а табір пропонує навчальні програми: педагогу необхідно побудувати систему справ так, щоб адаптувати бажання дітей до можливостей і цілей табору(від розважальних справ – до других, більш серйозних та змістовних).

-

Агресивність, неслухняність( у малечі – фізична, у середніх –у поведінці, у старших – вербальна). Агресивність – один з механізмів захисту, тому необхідно шукати її причини; в ході зміни не фіксувати увагу на ситуаціях, не вішати ярликів; залучати дитину до корисної діяльності,де вона може набути новий статус; ввести початкову заборону на агресію(тут прийнято спілкуватися так…); звертатися за допомогою до психолога або керівництва табору.

-

Пасивність або зайва активність дітей:

-- необхідно знаходити доручення для кожної дитини;

- шукати причини пасивності/активності;

- регулювати особисту думку;

- переводити дитину на інший рівень діяльності;

Сльози, сором язливість:

- дитині потрібен теплий емоційний контакт;

- допоможіть йому знайти спільні з іншими дітьми інтереси;

- іноді може допомогти відверта розмова;

- необхідна особлива турбота про дитину, допомога. Приділяйте йому більше уваги;

- запропонуйте написати листа додому(«Час листа»);

- проведіть «Вечір розповіді про домівку»;

- акцентуйте увагу інших дітей на позитивних сторонах цієї дитини;

-

Хворобливість – часто хворобливість виступає як засіб привернути увагу; щоб її запобігти, необхідно «випередити» емоції;

- дитині необхідна підвищена увага;

- важливо задовольнити її потреби в піклуванні;

- зверніть увагу на реальний стан її здоров я, не вилучайте її в зв язку з хворобливістю із загальної діяльності.

-

Некерованість, зайва рухливість:

Дитині можливо необхідний тактильний контакт; його енергію потрібно не гасити, а знайти їй можливі способи застосування, наприклад, спортивні ігри; можна зробити таких дітей «зв язківцями загону», чергувати «сидячу діяльність» з рухливою; попереджувати про зміну діяльності, щоб дитина встигла переключитися; зменшити яскраві враження; давати час на відпочинок, обирати просторе примішення для справ або проводити справи на природі, на свіжому повітрі.

.

Самоврядування.

Дитяче самоврядування м ожна визначити таким чином: форма організації життєдіяльності колектива яка забезпечує розвиток у підлітків самостійності в розробці, обговоренні, прийнятті та реалізації рішень для досягнення групової цілі(діти самі визначають проблему, шукають шляхи її вирішення, приймають рішення, організовуються для її реалізації).

При цьому діюча система самоврядування – це умова для культурних і соціальних спроб кожної дитини. Зміст самоврядування полягає не в частковій заміні педагога, а в тому, що нові реалії життя потребують загальної участі дорослих і дітей в напрацюванні життєво важливих рішень в якості суб єкта.Самоврядування існує не тоді, коли дитина виконує ті чи інші обов язки дорослого, а коли кожен відповідально і творчо виконує свої обов язки, здійснює особисті повноваження.Це не діти замість дорослих, а діти разом з дорослими. Для дорослих самоврядування не спосіб перекласти на плечі дітей задачі попростіші, а надання дитині певних власних уповноважень, можливості прийняти і реалізувати певні рішення.

Всамому слові «самоврядування» дві частини, які вказують на суб єк та на його діяльність:

САМО – ВРЯДУВАННЯ

«Само» - хто саме?	Включає дві сторони
Діти і дорослі, всі члени колективу являються суб єктами організації особистого життя. У кожного з них є сфера вибору, активної участі і повноважень – прийняття рішень і відповідальності за них.	1 – керування процесом досягнення визначених цілей. 2.керівництво людьми, учасниками цього процесу.

Необхідно розглянути позицію дорослого в дитячому колективі.

Дорослий – член колективу. Його роль(позиція) в колективі змінюється протягом зміни. Самоврядування не може бути абсолютним – воно завжди пов язане з зовнішнім по відношенню до дитячого колективу врядуванням, тому важливо знаходити оптимальні взаємовідношення. Це співвідношення неможливо зберегти назавжди, воно повинно бути в динамічному стані. Для цього необхідна динамічна структура. Систему самоврядування неможна копіювати з однієї зміни в іншу, з одного колективу на інший, так як те, що добре з одними дітьми може бути погано з іншими. Для здійснення самоврядування необхідно мати певний рівень знань, тому дуже важлива позиція дорослого. Він – рівноправний, але своїм життєвим досвідом впливає на дотримання гуманних принципів. В загоні вожатий має право голосу, рівне з усіма, але він свідомо впливає на дітей своєю поведінкою, своїм відношенням до ситуації, що виникла, подіям, які потребують вирішення проблем. Крім того, педагог має посадові обов язки – відповідати за життя та здоров я дітей, і поєднання цієї відповідальності та необхідності довіряти дітям самостійно вирішувати ряд проблем частіше всього стає проблемою в організації системи самоврядування.

В зв язку з цим важливого значення набуває процес нормоутворення в колективі, в ході якого поряд з іншим визначаються права та обов язки кожного члена колективу – і дорослих, і дітей.

Основні функції дорослого в розвитку дитячого самоврядування можна охарактеризувати так:

Виховна – забезпечення формування соціально значущих якостей, позитивних мотивів в процесі діяльності по самоврядуванню, виховного значення по самоврядуванню на кожну особистість та розвиток колективу.

Діагностична – визначення етапу розвитку самоврядування, вивчення індивідуальних особливостей дітей та внутрішньоколективних відношень.

Розвиваюча – забезпечення постійного розвитку самоврядування на окремих ланках роботи та в цілому, розвиток організаторських навичок та вмінь кожної дитини.

Регулююча – своєчасна корекція структури, змісту, форми самоврядування, організаторської діяльності підлітків та їх взаємовідношень з урахуванням реального та перспективного стану розвитку самоврядування.

Навчаюча – повідомлення підліткам знань про самоврядування в колективі, про організаторську діяльність; допомога в організації діяльності, яка допомагає в засвоєнні цих знань, набутті вмінь та навичок, привчаючого до самостійного пошуку, аналізу та корекції отриманих результатів, ліквідації недоліків.

Організаторська – допомога дітям в організації роботи органів самоврядування, проведенні колективних справ, правильному використанні форм самоврядування, встановленню контактів між дітьми-організаторами та дітьми-виконавцями; до визначення способів включення підлітків в активну самоврядовчу діяльність та способів, які допомагають створити позитивну громадську думку в колективі.

Контролююча – організація контролю за діяльністю в органах самоврядування, за виконання ними своїх обов язків та доручень, реалізацією основних функцій самоврядування.

Стимулююча – натхнення дітей до удосконалення самоврядування в колективі, до самостійного творчого виконання своїх доручень, до пошуку найбільш правильних рішень, способів дій.

Роль педагога змінюється в міру розвитку самоврядування, динаміка якого, в свою чергу, залежить від правильності позиції педагога. Як орієнтири можна використати деякі поради А.С.макаренка:

-педагог не повинен робити за дітей те, що вони можуть виконати самі;

-педагог не повинен підмінювати органи самоврядування і самостійно вирішувати питання, приналежні до відома цих органів самоврядування, навіть, якщо таке рішення здається правильним і більш швидким;

--при обговоренні питань свою думку вихователь виказує останнім, ненав язливо обгрунтовуючи свою точку зору;

-якщо педагог вважає неможливим виконання рішення органів самоврядування, він повинен апелювати до загальних зборів, а не просто скасовувати рішення;

- - -педагог добивається того, щоб прийняте органами самоврядування рішення було виконано, якщо з якоїсь причини воно не виконується, педагог вносить пропозицію обговорити можливість виконання прийнятого рішення.

.

Етапи розвитку дитячого самоврядування протягом зміни.

1 етап – організаційно-діагностичний(оргперіод): діагностика мотивів приїзду дітей до табору, виявлення їх загальних інтересів, загальних цілей, а також пошук оптимальної організаційної структури колективу.

2 етап – етап становлення(основний період): основа розвитку – протиріччя між ціллю діяльності, визначеною дитячим колективом, та відношенням дітей до її змісту. Воно вирішується на основі широкого залучення дітей до подолання труднощів при виборі рішень, які б дозволили досягнути групової цілі.

3 етап – завершуючий етап(підсумковий період): дуже важлива продуктивна рефлексія, тобто глибокий самоаналіз керуючої діяльності дітей, який надає змогу визначити ступінь досягнення ними особистих цілей.

.

Дата добавления: 2014-12-08