Запитання до поглибленого вивчення теми. Вкажіть правильну відповідь:

ТЕСТИ

Вкажіть правильну відповідь:

1. Назвіть тип розвитку, за якого приріст продукції одержаний лише за рахунок приросту ресурсів:

а) інтенсивний;

б) екстенсивний;

в) переважно інтенсивний;

г) переважно екстенсивний;

д) зрівноважений.

2. Економічне зростання агропромислового виробництва України в сучасних умовах може відбуватися:

а) виключно за рахунок екстенсивних факторів;

б) лише за рахунок інтенсивних факторів;

в) при певному поєднанні екстенсивних та інтенсивних факторів;

г) переважно за рахунок екстенсивних факторів;

д) переважно за рахунок інтенсивних факторів.

3. Які формули правильно відображають переважно екстенсивне та переважно інтенсивне зростання (Q – обсяг виробництва, R – кількість використаних ресурсів, J – індекс зростання)?

а) JR < JQ;

б) JR > JQ;

в) JR > JQ: JR;

г) JR < JQ: JR;

д) JQ < JQ: JR;

е) JQ > JQ: JR.

4. Що відноситься до японської моделі інноваційної політики:

а) взаємодія в єдиній “команді” представників фундаментальної і прикладної науки, університетів і фірм;

б) наукова розробка виступає необхідною попередньою стадією виробничого циклу;

в) запровадження новин передбачено науковою розробкою;

г) базується на принципі вільної конкуренції;

д) технологічний розвиток орієнтується на виділену галузь.

5. Результат науково-дослідної розробки, що відповідає вимогам, встановленим Законом України “Про інноваційну діяльність” – це:

а) інновація;

б) інноваційна діяльність;

в) інноваційний проект;

г) інноваційний продукт;

д) інноваційне підприємство;

ж) інноваційна продукція.

6. Яка на Вашу думку технологія виробництва сільськогосподарської продукції може забезпечити найбільший її приріст порівняно із звичайною:

а) виробництва трансгенної продукції;

б) мікрохвильового магнітного поля;

в) інтенсивна енергонасичена;

г) альтернативна біотехнологія;

д) “ноу-тілл”;

ж) поверхневого обробітку грунту;

з) виробництва біогумусу;

і) з використанням біостимуляторів та регуляторів росту та розвитку рослин і тварин.

Література:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств.: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002.–

624 с.

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.
2. Леонтьев В.В. Экономическое эссе: теории, исследования, факты и политика: [пер. с англ.] – М.: Политиздат, 1990. – 414 с.
3. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. – К.: Вища школа, 1994. – 415 с.
4. Павловська Л.Д. Практикум з курсу “ Економіка підприємств ”. – Житомир: ДААУ, 1999. – 125 с.
5. Про інноваційну діяльність: Закон України від 4 лип. 2002 р. №40-IV //Відомості ВРУ. – 2002. – №36, ст.266; Бухгалтерія. – №35/І-2.; Закон і бізнес. – 2002. – №27, Податки та бух.облік. – №84.
6. Трегобчук В.М. Еколого-економічна концепція ефективного і сталого розвитку національного АПК. // Економіка АПК. – 1995. – №6, С. 3-12.

ТЕМА 16. Інфраструктура підприємства

Методичні поради до вивчення теми

Поняття “інфраструктура ” в економічній літературі з’явилось порівняно нещодавно і прийшло із військової галузі. Значення цієї теми зумовлюється величезними резервами зростання аграрної економіки та і економіки держави в цілому, які закладені у вирішенні проблеми становлення та розвитку інфраструктури. Один із світових класиків-економістів К.Маркс називав інфраструктуру судинною системою виробничого організму. Дивлячись на визначення інфраструктури (її склад), стає зрозумілим, що ефективне її функціонування – один із дієвих механізмів вирішення сучасних проблем аграного виробництва, наближення його до європейських стандартів. Найбільший наш резерв – це боротьба з втратами, за повну збереженість та високоякісну переробку урожаю та продукцію ферм. Підраховано, що тільки за рахунок цього ресурси продовольства можна збільшити на 15-20%. В Україні інвестиції у ліквідацію втрат та переробку – одні із найбільш вигідних та ефективних.

Крім того, якщо не буде інвестуватись соціальний розвиток (будівництво лікарень, шкіл, доріг, житла тощо), сучасні працівники аграрного сектору не матимуть можливості високоякісно та ефективно працювати.

Далі доцільно навести класифікацію інфраструктури (рис. 16.1) та охарактеризувати кожну її складову (сучасний стан, тенденції тощо).

Рис.16.1. Класифікація інфраструктури

Аналіз стану інфраструктури свідчить, що для неї характерний низький рівень розвитку матеріально-технічної бази, незбалансованість окремих її складових, невідповідність інфраструктури основним сферам аграрного комплексу ні в кількісному, ні в якісному відношенні. Крім того, очевидна недостатня налагодженість механізму взаємодії усіх підрозділів інфраструктури, недосконалість економічних зв’язків і відносин, проблеми організаційного характеру.

Відомо, що пропорційність розвитку складових підрозділів інфраструктури, координація діяльності всередині інфраструктурної сфери на різних рівнях і етапах виробничого процесу в АПК забезпечують ефективне їх функціонування.

Ефект діяльності виробничої інфраструктури в цілому та її складових має в основному міжгалузевий характер і проявляється головним чином у результатах функціонування не окремих її підрозділів, а в основних сферах комплексу і в цілому по АПК. Це призводить до недооцінки на практиці ролі інфраструктури, яка розвивалась і розвивається за “залишковим” принципом стосовно розподілу капітальних вкладень у сфери АПК. Економія на витратах в інфраструктурні підрозділи спричиняє значні втрати сільськогосподарської продукції, погіршення її якості. Крім того, це супроводжувалось швидким зносом і часто нераціональним використанням техніки.

Недостатній розвиток підрозділів виробничої інфраструктури АПК, які знаходяться на стику основних сфер, призвів до послаблення і порушення господарських зв’язків, розбалансованості функціонування всього АПК.

Практичний досвід підтверджує, що створення і функціонування інтегрованої обслуговуючої системи, досягнення збалансованості в розвитку сировинної, переробної й інфраструкторної сфери АПК дасть змогу збільшити обсяги кінцевої продукції комплексу на 35%. Адже за рахунок невисокого рівня використання ресурсного потенціалу АПК ми недоодержуємо продукції у розмірі 60-80 млрд. доларів США, що становить майже ¾ валового продукту, який виробляється в Україні.

Внаслідок незадовільного стану соціальної інфраструктури третина сіл в Україні залишаються непривабливими для проживання і праці. Серйозне занепокоєння викликає демографічна ситуація на селі у зв’язку, в першу чергу, з депопуляцією населення (перевищенням смертності над народжуваністю).

Основним критерієм комплексної оцінки розвитку соціальної сфери вважається співвідношенням між оплатою праці і виробленим національним дохідом. Так, зарубіжний досвід свідчить, що в економічно розвинутих країнах, де питома вага праці становить понад 60-65%, спостерігається високий рівень розвитку соціальної сфери. Тобто підвищення частки оплати праці в національному дохіді позитивно сприяє розвитку галузей невиробничої сфери, повнішому задоволенню населення в соціальних потребах. Разом з тим аналіз показує, що в наших умовах частка оплати праці працівників сільськогосподарських підприємств у валовому дохіді сягає лише 16%. Продовжується зростання темпів занепаду соціальної сфери на селі.

Соціальну сферу завжди утримує держава, ніде в світі товаровиробник не займається соціальними питаннями. Наприклад, в Австрії до кожного фермерського господарства за рахунок держави підведена асфальтована дорога. Школа, лікарня, культура, освіта і все інше фінансується у більшості країн світу з державної казни.

Тим часом проведення реформ на селі вимагає і зміни підходів до вирішення питань розвитку соціальної сфери. З метою належного забезпечення життєдіяльності сільського населення в ринкових умовах указом Президента України від 20 грудня 2000 року схвалені «Основні засади розвитку соцільної сфери села». Про складові ринкової інфраструктури детальна інформація наведена у термінологічному словнику.

Слід звернути увагу слухачів на відносно нові для України складові інноваційної інфраструктури.

Як відомо зі статистики, із ста бізнесменів початківців успіхів у бізнесі досягають лише дванадцять. В українських реаліях цей відсоток ще нижчий. Але є метод, який дозволяє вижити від 30% до 80% новачків. Це складова інноваційнойної інфраструктури – бізнес-інкубатори. Вперше бізнес-інкубатор (слово “інкубатор” означає “вирощування”, тобто дослівно: «вирощувати бізнес») з’явився у кінці 50-х років минулого століття у США, коли один підриємливий чоловік орендував занедбаний вокзал, зробив ремонт і почав здавати “офіси” для підприємців-новачків. Вже через кілька років 30% їх перейшли з малого бізнесу в середній. Секрет полягав у тому, що об’єднані під одним дахом фірми обмінювались досвідом у вирішенні однакових проблем, консультувалися у юриста та економіста цієї фірми і значно швидше долали бюрократичні перепони.

З цього часу місцева влада багатьох штатів почала спонсорувати розвиток бізнес-інкубаторів, що було вигідним для влади: нові робочі місця, більше податків надходило до місцевих бюджетів. Зараз у США діють близько 860 інкубаторів.

Цю ідею підхватили у Європі. Згодом бізнес-інкубатори почали запроваджувати новітні технології, об’єднуватися між собою та з промисловими компаніями, переросли у технопарки. Сьогодні вже відомі цілі технополіси, що функціонують на перетині діяльністі наукових та технологічних парків.

В Україні з 1997 року почали створюватися і вже відомі цілий ряд бізнес-інкубаторів, класичним за міжнародними нормами є тільки один – Білоцерківський. Вітчизняні бізнес-інкубатори надають такі послуги, як секретарські, забезпечення оргтехнікою, допомагають опановувати персональний комп’ютер, надають можливість отримання пільгових кредитів, проводять навчання з бізнес планування та інші консультації.

Слід відмітити, що створення мережі бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів є одним із найважливіших аспектів формування інфраструктури для розвитку малого та середнього підприємництва в Україні.

Характеристика інших складових ринкової інфраструктури наведена у термінологічному словнику.

План семінарсько-практичного заняття

1. Поняття та значення інфраструктури аграрного виробництва.

2. Класифікація інфраструктури. Виробнича інфраструктура.

3. Соціальна інфраструктура – значення, склад.

4. Вирішення основних проблем функціонування соціальної інфраструктури.

5. Ринкова та екологічна інфраструктура: поняття, значення, проблеми створення та функціонування.

6. Інноваційна інфраструктура та можливості її впровадження.

Терміни і поняття

Інфраструктура – у дослівному перекладі з латинської мови означає: infra – нижче і structura – будівля, споруда.

Як економічна категорія – це сукупність підрозділів – галузей і видів діяльності, які створюють загальні умови для функціонування виробництва шляхом надання послуг виробничого, соціального, іншого характеру. Наприклад, заготівля, холодильно-складське, траспортне і тарне господарство, дошкільні заклади, школи, підприємства побутового обслуговування, біржі, агроторгові доми, аграрні палати тощо.

Виробнича інфраструктура – сукупність галузей і видів діяльності, які створюють умови для функціонування виробництва шляхом надання послуг виробничого характеру, наприклад, заготівля, холодильно-складське господарство, матеріально-технічне і агротехнічне обслуговування тощо.

Соціальна інфраструктура – сукупність галузей і видів діяльності, які забезпечують нормальні умови життєдіяльності, відтворення та функціонування робочої сили, наприклад, школи, лікарні, заклади культури, житловий фонд, житлово-комунальне господарство, підприємства торгівлі тощо.

Ринкова інфраструктура – сукупність галузей та видів діяльності, які обслуговують ринок та забезпечують умови нормального розвитку ринкових відносин, ефективного функціонування ринкового механізму, наприклад, біржі, агроторгові доми, оптово-продовольчі ринки, аграрні палати, аукціони, сервісні центри тощо.

Екологічна інфраструктура – сукупність галузей та видів діяльності, які забезпечують умови для функціонування виробництва та робочої сили шляхом створення безпечних умов життя людей, збереження та покращення навколишного середовища.

Інноваційна інфраструктура – сукупність підприємств, організацій, установ, їх об’єднань, асоціацій, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо), наприклад, технополіси, технопарки, бізнес-інкубатори, інноваційні центри тощо.

Біржа – заклад, в якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), гуртових товарів, що продаються за стандартами або зразками (товарна біржа), робочої сили (біржа праці).

Аграрна палата – представницький орган, створений на засадах виборності і самоврядування з метою сприяння розвитку аграних підприємств та захисту земельних прав власників, їх економічних, майнових, соціальних та правових інтересів.

Агроторговий дім – найбільш наближений до товаровиробника організаційно оформлений елемент ринкової інфраструктури. Створюється за ініціативою і кошти засновників з метою торгівлі сільськогосподарською продукцією. На відміну від бірж ведуть операції з реальним товаром, навіть невеликими обсягами або нестандартним товаром.

Аукціон – організаційна форма публічного продажу майна чи товарів у зазначений час та у встановленому місці.

Брокерська контора – посередницька організація, яка сприяє здійсненню операцій на біржі між зацікавленими сторонами.

Дилерська контора – посередницька структура, що сприяє здійсненню операцій з цінними паперами в інтересах інвесторів.

Бізнес інкубатор – складова інноваційної інфраструктури, що займається консультативною підтримкою підприємств малого та середнього бізнесу, наданням різноманітних послуг (секретарських, наданням оргтехніки, ПК тощо) та лобіюванням їх інтересів у державних, громадських та інших структурах.

Технопарк – наймасштабніша складова інноваційної інфраструктури, завданням якої є розробка технологій, виробництво та просування на ринку конкурентоспроможності продукції.

1. Дайте визначення поняттю “інфраструктура”.

2. Вкажіть, за якими критеріями класифікується інфраструктура?

3. Доведіть, що нерозвинена інфраструктура є тормозом виробництва.

4. Назвіть складові виробничої інфраструктури. Охарактеризуйте сучасний стан розвитку основних елементів виробничої інфраструктури.

5. Чому соціальна інфраструктура має вирішальне значення у відтворенні робочої сили? Доведіть це.

6. Які галузі та види діяльності відносяться до соціальної інфраструктури?

7. Які галузі та види діяльності відносяться до ринкової інфраструктури? Стан її розвитку в аграрному секторі економіки України?

8. Дайте характеристику основних елементів ринкової інфраструктури.

9. Чому окремо необхідно виділяти екологічну інфраструктуру?

10. Дайте визначення інноваційної інфраструктури.

11. Розкрийте, в чому полягає суть діяльності бізнес-інкубаторів. Чи можливе їх використання щодо аграрного сектору економіки?

Навчальне завдання

1. З метою заохочення творчої активності студентів та для швидкого генерування ідей за сценарієм рольової гри “Мозковий штурм”, (наведений у рекомендаціях до методики та активізації викладання економічних дисциплін даного посібника), вирішити наступну проблему: “Як створити дієву та ефективну інфраструктуру аграного сектору економіки України? ”

Дата добавления: 2014-12-10