Запитання до поглибленого вивчення теми. 1. Спочатку визначаємо ціну 1 кг американських стегенець (в грн.) за курсом:

ТЕСТИ

Нова

Методика виконання.

1. Спочатку визначаємо ціну 1 кг американських стегенець (в грн.) за курсом:

а) N грн. за 1$ ´ ЗЦ,

б) М грн.. за 1$ ´ ЗЦ, де ЗЦ – закупівельна ціна стегенець у США,

Значення N та М наведені у табл.14.3.1. за варіантом.

2. Розраховуємо, на скільки зросла ціна 1 кг стегенець за рахунок знецінення вітчизняної грошової одиниці відніманням значень пункту 1=б-а (грн..)

3. Визначаємо нову вартість амереканських стегенець після зростання змінних витрат.

вартість = Ціна закупки ´ N курс х Зростання + Приріст

стегенець 1 кг ($) долара (грн..) змінних ціни

(грн.) витрат (разів) за рахун.

знецінен.

грн.

4. Порівнюємо нову вартість американських стегенець із вартістю вітчизняних “Наша ряба”, яка відома з умови – 17 грн. за 1 кг, та робимо висновок, що вигідніше: завозити іноземні, чи продавати свої.

Приклад розрахунку. Нехай курс доллара піднявся з 3,8 до 5,00 грн. за 1 долар.

1. Ціна 1 кг американських стегенець становитиме:

а) 3,8 грн. ´ 1,7$ = 6,46 грн.

б) 5,00 грн ´ 1,7$ = 8,50 грн..

2. Зростання ціни становитиме:

8,50 – 6,46 = 2,04 грн. за 1 кг стегенець.

3. Нова вартість американських стегенець:

1,7$ ´ 3,8 грн. ´ 3 рази +2,04 грн. = 21,42 грн.

4. Вартість вітчизняних стегенець “Наша ряба” відома з умови – 17 грн. за 1 кг. Оскільки вітчизняні стегенця дешевші від іноземних на 4.42 грн за 1 кг (21,42–17), значно вигідніше продавати продукцію “Наша ряба”, не кажучи про значно менший вміст в ній гормонів та інших шкідливих речовин.

Вказати правильну відповідь:

1. Як називається ціна за поставку товару в майбутньому:

а) ціна за ф’ючерсною угодою;

б) трансфертна ціна;

в) ціна за спотовим контрактом;

г) біржова ціна;

д) ціна за форвардним контрактом.

2. Оптова ціна на товар, яка використовується при укладанні контракту – це ціна:

а) базова;

б) фактична;

в) готівкова;

г) індикативна;

д) роздрібна;

ж) заставна.

3. Який вид цін найбільше підходить для характеристики наступної ціни: 1 т зернових, проданих до Росії, коштувала 699 грн.

а) оптова;

б) фактична;

в) ціна аукціону;

г) внутрішньогосподарська;

д) зовнішньоекономічна;

ж) індикативна;

з) неокруглена.

4. З якоюго періоду і на який вид продукції в Україні діють заставні ціни?

а) 2000 р., зернові;

б) 2002 р., зернові, цукровий буряк,соняшник;

в) 2000 р., соняшник;

г) 1998 р., зернові, молоко;

д) 2005 р., молоко, м’ясо.

5. Яка ціна може включати торгову надбавку (скидку)?

а) оптова;

б) роздрібна;

в) готівкова;

г)за спотовим контрактом;

д) біржових угод;

ж) кредитна;

з) психологічна.

Література:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств.: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.

3. Андрійчук В., Бауер Л. Менджмент: прийняття рішень і ризик: Навч. посібник. – КНЕУ, 1998. – 316 с.

4. Ворст П., Ровентлоу П., Экономика фирмы. – М.: Высшая школа, 1994. – 271 с.

5. Економічний довідник аграрника / В.І. Дробот, Т.І. Зуб та ін.; /За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. – К.: Преса України, 2003. – 800 с.

6. Основи аграрної економіки: Підручник / В.П. Галушко та ін. – К.: Вища освіта, 2003. –

399 с.

7. Павловська Л.Д. Практикум з курсу “ Економіка підприємств ”. – Житомир: ДААУ, 1999. – 125 с.

8. Про ціни і ціноутворення: Закон України. // Урядовий кур’єр. – 1990. – 3 грудня.

9. Сільське господарство України: криза та відновлення / За ред. Ш. Крамола–Таубаделя,

С. Дем’ненка, А. Куна. – К.: КНЕУ, 2004. – 207 с.

10. Тормоса Ю. Г. Ціни та цінова політика: навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 122 с.

11. Ціноутворення в процесі реформування АПК України (1990-2001 р.р.) /За ред.

О.М. Шпичака. – К.: ІАЕ УААН, 2002. – 499 с.

12. Черевко Г.В. Витратно-ціновий моніторинг. Навчально-методичний посібник. – Львів – Дубляни. – 2001. – 71 с.

13. Шкварчук Л. О. Ціни і ціноутворення: навчальний посібник. – К.: Кондор, 2003. – ­214 с.

ТЕМА 15. Інтенсивність розвитку аграрного підприємства та інноваційна діяльність

Методичні поради до ивчення теми

Поняття “інтенсивності”, “інтенсифікації ” знайшли найширше застосування в економічній науці. Причому ці поняття настільки об’ємні, включають в себе велику кількість компонентів і взаємозв’язків, що це дозволяє стверджувати про теорію інтенсифікації.

Доцільно навести визначення інтенсивності та інтенсифікації, розкрити суть затратного підходу до проблем інтенсифікації, який переважав у період планової економіки.

В залежності від ступення впливу авансованого капіталу і ефективності його використання на приріст валової продукції розрізняють такі типи розвитку підприємств: інтенсивний, екстенсивний, зрівноважений, переважно-інтенсивний (або інтенсивно-екстенсивний), переважно екстенсивний (або екстенсивно-інтенсивний).

Інтенсивний тип розвитку, при якому приріст продукції одержують лише завдяки підвищенню ефективності використання авансованого капіталу, найефективніший на етапі насичення ресурсами до певної межі.

Екстенсивний тип спостерінається, коли приріст продукції одержаний лише за рахунок приросту ресурсів.

Переважно інтенсивний тип розвитку означає перевищення частини приросту продукції за рахунок покращення використання авансованого капіталу над частиною її приросту, одержаного в результаті збільшення розміру ресурсів.

Переважно екстенсивний тип розвитку формується там, де має місце протилежне співвідношення ступення впливу цих факторів.

Зрівноважений тип розвитку виникає за умови, що приріст продукції досягнуто у рівній мірі за рахунок приросту авансованого капіталу і підвищення ефективності його використання.

На сучасному етапі розвитку, в умовах економічної кризи очевидна необхідність саме інтенсивного розвитку сільського господарства. Це зумовлено рядом причин, а саме:

1) Обмеженістю всіх видів природних ресурсів і робочої сили.

2) Зростанням фондомісткості виробництва.

3) Необхідністю збільшення асигнувань на соціальні і в умовах екологічної нестабільності особливо на природоохоронні заходи.

Поняття “високоінтенсивний” не є синонімом слову “високоефективний”. На практиці більш або менш інтенсивні форми і методи господарювання завжди співіснували і будуть співіснувати. Важливо використовувати ті з них, які в даних умовах найбільш ефективні. У США, наприклад, найбільш розповсюджені напівінтенсивні форми ведення господарства, як найбільш ефективні.

Слід відмітити, що ефективність інтенсифікації в минулому в Україні була невисокою, що пояснюється рядом об’єктивних і суб’єктивних причин. Але інтенсивна форма розширеного відтворення в АПК повинна бути головною, саме вона визначає результати виробництва, є одним із факторів виходу із затяжної економічної кризи.

Наступним питанням теми є екологічність основних напрямків інтенсифікації аграрного виробництва.

За оцінкою вчених, наприклад, академіка Трегобчука В.М. екологічна шкода від функціонування АПК становить нині 7-8 млрд. доларів США щорічно. Для збереження навколишнього середовища та підтримання в ньому екологічної рівноваги пропонується в першу чергу, щоб не менше третини земель залишалися у стані, близькому до природного (зараз в Україні маємо тільки 7-8%).

У процесі здійснення земельної реформи структуру агроландшафтів, аграрного землекористування необхідно змінювати з урахуванням екологічних вимог, обмежень і стандартів, які існують у розвинутих країнах. За даними інституту землеробства УААН, у найближчій перспективі слід вивести із обороту, як мінімум, 10 млн. га ріллі та приблизно на стільки ж збільшити площу природних кормових угідь.

Слід наголосити, що з метою не лише обмеження негативних антропогенних навантажень на природне середовище з боку АПК в цілому і тваринництва, зокрема, переведення їх на екологобезпечний механізм функціонування, а й підвищення ефективності інтенсифікації та конкурентоспроможності агропромислового виробництва необхідно перейти до еколого-економічної концепції діяльності АПК, до пріоритетності екології над економікою. Всі процеси, які відбуваються в галузях АПК в цілому, всі напрямки інтенсифікації галузей слід розглядати тільки, виходячи із пріоритетності екологічних проблем. Це основна особливість розвитку АПК, окремих його галузей на сучасному етапі виходу з економічної та екологічної криз.

Третє питання теми стосується екологічності основних напрямків інтенсифікації АПК. Одним із основних напрямків інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є запровадження досягнень науково-технічного прогресу, проведення інноваційної політики. В сучасних умовах цей напрямок набуває характерних особливостей, а саме сільськогосподарське виробництво повинно бути екологобезпечним, менш трудомістким, давати конкурентоспроможну та високоякісну продукцію.

Зміцнення та удосконалення матеріально-технічної бази АПК, як фактор його інтенсифікації, в умовах екологічної кризи до традиційних екологічних проблем сільськогосподарського виробництва, таких, як зниження вмісту гумусу, забруднення водоймищ, повітря, грунтів тощо, додав нову проблему – так зване техногенне забруднення грунтів, що означає їх окислення, збільшення лужності, підвищення вмісту важких металів в них. Під дією добрив, які з внесенням під культуру потрапляють до водоймищ, в останніх відбувається швидкий ріст рослинної маси, мікроорганізмів, що приводить до неможливості використання цієї води. Негативні наслідки спостерігаються і при переущільненні грунтів важкою технікою. Від зарубіжних наші трактори та комбайни відрізняються, в першу чергу, значно більшою вагою.

Слід звернути увагу слухачів, що найбільш екологічно небезпечним напрямком інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є хімізація, на долю якої припадає ¾ всього об’єму мінеральних добрив, які використовуються для вирощування культур, майже всі пестициди і інші шкідливі речовини. Всі ці засоби у тій чи іншій мірі впливають не тільки на родючість грунту та врожайність культур, але і на навколишнє середовище. Причому цей вплив часто буває негативним. У деяких випадках негативні наслідки, отримані внаслідок використання засобів хімізації, зводили нанівець весь позитивний ефект.

В сучасних умовах до екологонебезпечного напрямку інтенсифікації можна віднести і меліорацію земель, якщо підходити не з позицій суті цього досить ефективного способу підвищення врожайності сільськогосподарських культур, а з точки зору фактичних наслідків процесу меліорації. Як відомо, міліорація, яка проводилась у нас протягом останніх десятиріч не була пов’язана економічними стимулами із кінцевими результатами виробництва, в її основу був закладений затратний підхід, головним була кількість прокладених кілометрів труб і зовсім обходило меліораторів питання віддачі вкладених коштів. Таке положення призвело до значного погіршення екологічної ситуації, в першу чергу, в регіоні Полісся України ще до аварії на Чорнобильській АЕС. Закономірно і природно у здійсненні інтенсифікації сільськогосподарського виробництва пріоритетне місце відводити екологізації усіх процесів, впровадженню таких агрозооекосистем, яким властиві високі відтворювальна здатність і екологічна безпечність, завдяки чому можливо отримати більше високоякісної продукції за найменшого ресурсного забезпечення виробництва.

Важливо звернути увагу слухачів, що вихід України із затяжної економічної кризи вимагає розробки і реалізації ефективної державної інноваційної політики. Її необхідність зумовлена, насемперед, тим, що інновації та пов’язані з ними технологічні зрушення відіграють ключову роль у стимулюванні економічного і соціального розвитку. Так, за даними англійської комісії з трудових ресурсів, 15% зростання загальної ефективності американської та японської промисловості є результатом змін у характері використання робочої сили, 25% – відповідно, капіталовкладень, 60% – змін у технології.

За своїм характером інноваційна діяльність є однією із форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою запроваджень досягнень науково-технічного прогресу (НТП) у виробництво і соціальну сферу. Досягнення НТП (його результати) називають новинами, а новини, запроваджені у виробництво – нововведеннями.

Інноваційна політика України – як сукупність економічних, організаційних, правових та інших заходів – має бути спрямована на забезпечення як–найшвидшого розвитку ключових технологій, структурної перебудови промисловості із створенням провідних галузей, які б базувалися на нових технологіях і найбільш повно відповідали запитам ринку.

Найбільш принциповою та істотною закономірністю інноваційного процесу є його стадійність. У своєму розвитку інновація проходить такі стадії:

1) зародження – виникнення інноваційної ситуації, яка може бути:

а) активною, (коли вона стимулюється потребами ринку), чи

б) пасивною, (коли первинними є результати досліджень і розробок);

2) освоєння новації;

3) вибуття.

Розкриваючи питання «Моделі інноваційної політики», необхідно звернути увагу, що визначальними факторами структурних зрушень в економіці є радикальні інновації в галузі високих технологій. Вперше це положення було сформульовано Й. Шумпетером у його фундаментальній праці “Економічні цикли” (1939 р.). Принципові особливості таких інновацій полягають у широкомасштабному залученні значних ресурсів для їх реалізації, а також у тривалому періоді між початком інвестування і комерційним успіхом. Через певний період після вичерпання можливостей таких інновацій настають спад і період застою. У результаті економіка розвивається циклічно. Такі довготривалі з періодом, протягом яких 20-ти річний період економічного піднесення змінюється близьким за тривалістю етапом економічного спаду і застою, вперше відкрив і дослідив російський економіст М. Кондратьєв.

Розвиток економіки за моделею Кондратьєва характериний для Західної Європи. Водночас економічні процеси у США і Японії теорією Кондратьєва не описуються. Головна причина цього полягає у яскраво вираженому підприємницькому характері економіки цих країн. Завдяки системі цінностей, національним особливостям, цілеспрямованій державній політиці тут сформована велика армія підприємців-новаторів. У своїй діяльності вони орієнтуються переважно на незначні інновації в галузях як високих, так і низьких технологій, що не потребують велих капіталовкладень, мають нетривалі цикли і забезпечують швидку віддачу. На даному етапі існують дві моделі інноваційної політики, що виправдали себе. Перша з них – американська, яка базується на найвищій автономії підприємництва, на принципі вільної кокуренції “Laisser-faire, laisse passer“ (“хай іде, як іде”) і на регулюванні ринку великими міжнародними корпораціями. Орієнтування технологічного розвитку здійснюється шляхом виділення особливої галузі.

Друга модель сучасної інноваційної політики – японська. Згідно з нею держава забезпечує технологічні пріоритети шляхом стимулювання розвитку не окремих особливих галузей, а конкретних технологій. Роль держави і механізми її впливу на різних етапах інноваційного циклу – від визначення міністерством зовнішньої торгівлі та промисловості пріоритетних напрямків розвитку та організації державного фінансування розробок і до опосередкованого регулювання (наприклад,шляхом зміни банківських процентів після реалізації інновації).

Японська модель організації дослідження і запровадження у великих фірмах заснована на принципах тісної кооперації науки і виробництва. За деякими оцінками, ефективність наукових досліджень і розробок японських фірм, яка вимірюється кількістю нових продуктів на одиницю витрат, більш ніж у 6 разів перевищує аналогічний показник американських фірм.

Європейські країни дають приклади інших форм взаємодії науково-технічних ідей. У якомусь розумінні вони займають проміжне (між американською і японською практикою) положення, хоча останнім часом відмічається тенденція до більшої “японізації” форм організації науки і виробництва.

В умовах реформування економіки в Україні вивчення і впровадження інноваційних процесів у виробництво, особливо у пріоритетні галузі економіки, (а для України – це, в першу чергу, АПК), набуває особливо важливого значення для вирішення проблеми запровадження досягнень НТП, як основного напрямку інтенсифікації аграрного виробництва.

Наступним питанням теми є еколого та ресурсозберігаючі технології виробництва аграрної продукції. Ця проблема надзвичайно цікава і викликає інтерес у студентів.

Прогресивна поверхнева технологія обробітку грунту, як важливий захід боротьби з його водною і вітровою ерозією, передбачає обробіток грунту на 8-10 см замість звичайної відвальної оранки на 20-22 см. Це дозволяє збільшити запаси доступної вологи у півтораметровому шарі грунту в період посіву, зростає схожість культур. В результаті збільшується урожайність, знижується трудоємкість та собівартість продукції, зростає прибуток.

Швидко набуває популярності в американському сільському господарстві сівба в необроблений грунт, або, так званий, метод “Ноу-тілл”. Економія пального за цією технологією становить 36 л/га, при збереженні рослинних рештків на поверхні вологість грунту зростає на 30%.

Для господарств з низьким рівнем ресурсозберігання перспективною є інтенсивна ресурсозберігаюча технологія вирощування кукурудзи: вноситься половинна порівняно з інтенсивною технологією доза добрив, енергоємність зерна значно зменшується.

Перспективними для виробництва аграрної продукції вважають інтенсивні ресурсозберігаючі біологізовані технології, за якими отримують найвищу урожайність та найвищий прибуток. Висока енергетична ефективність забезпечується дією добрив та побічної продукції попередника.

Усе більшої популярності у світі набуває технологія вирощування генетично модифікованих культур. Слід відмітити, що біотехнологія почалася ще тисячі років тому, коли у Древньому Єгипті відкрили процеси бродіння, ферментації. А сучасна біотехнологія започаткована у 1953 р., коли вчені розшифрували структуру ДНК.

Перші генетично модифіковані (або трансгенні) томати з’явились у США у 1994 році. Наступною стала соя та багато інших сільськогосподарських культур з поліпшеними харчовими якостями, стійкістю до шкідників, хвороб та окремих геобіцидів. Ринок генетично модифікованих кільтур найбільш розвинений у США (60% світового ринку), Аргентині (16%), Канаді (6%), Китаї (6%). Країни ЄС з 2000 року зняли обмеження на вирощування ГМР. Інші країни випробовують трансгенні рослини або вирощують на обмежених площах. В Україні призупинені навіть випробування ГМР, хоча ринок насичений цією продукцією: картоплею, яку “ не їсть” колорацький жук, кукурудзою, цукровими буряками, соняшником, рисом, бавовником. До речі, прилизно половина бавовнику, який використовується для виробництва європейської валюти «євро», є генетично модифікованим.

В агарному виробництві особливо ефективним може бути використання мікрохвильового магнітного поля для передпосівної стимуляції насіння зернових та олійних культур, що сприяє росту біомаси, підвищує якість продукції, зміцнює імунітет рослин. Дія мікрохвильової енергії на шкідливих комах дозволяє обійтися без отрутохімікатів.

Розроблена технологія і обладнання для безвідходної малоенергоємної технології ведення сільськогосподарського виробництва, яка передбачає створення біоінженерних комплексів для переробки відходів тваринницьких комплексів, птахофабрик, паперової, целюлозної, м’ясо-молочної, переробної промисловості і відходів комунального господарства з метою отримання:

· біогумусу: з 1 т відходів за 2,5-3 місяці утворюється 400-600 кг “біогумусу”,

· нового екологічно чистого натурального органічного добрива пролонгованої дії, яке містить до 18 елеметів живлення, корисну мікрофлору, ферменти.

З 1 т відходів крім “біогумусу”, отримують 80-100 кг вермикультури (біомаси черв’яків), яка містить 67-72%, білка, 7-9% жирів, 18-20% вуглеводів, 2-3% мінеральних речовин і всі незамінні амінокислоти. Додавання їх до раціону тварин і птиці підвищує їх продуктивність на 20-25%. З 1 га вирощування вермикультури можна отримати до 1 т білкових добавок, в той час як кукурудза з цієї площі дає лише до 400-500 кг.

Методика визначення ефективності еколого- та ресурсозберігаючих технологій виробництва аграрної продукції наведена у практичних завданнях до даної теми.

План семінарсько-практичного заняття

1. Поняття інтенсивності та інтенсифікації аграрного виробництва.

2. Типи розвитку підприємств. Їх обгрунтування.

3. Необхідність інтенсифікації для українського сільського господарства.

4. Особливості інтенсифікації на сучасному етапі розвитку АПК.

5. Екологічність основних напрямків інтенсифікації.

6. Поняття інноваційних процесів, стадії інновації.

7. Моделі інноваційної політики, її особливості в Україні.

8. Ефективність еколого- та ресурсозберігаючих технологій виробництва аграрної продукції.

Терміни і поняття

Інтенсивність – якісний і кількісний стан виробництва авансованого капіталу на 1 га земельних угідь, що забезпечує випереджаюче збільшення виробництва продукції з цієї площі і підвищення ефективності використання вкладених ресурсів.

Інтенсифікація – від француського "intensification” – збільшення напруженості, дієвості. Це процес, за допомогою якого формується інтенсивний тип розвитку підприємства. Збільшення виробництва продукції на кожну одиницю використаних ресурсів, в тому числі на одиницю виробничої площі або голову тварин, яке досягається за рахунок більш напруженого використання наявних ресурсів і використання більш досконалих засобів і методів виробництва.

Інновації – новостворені (засновані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Інноваційний продукт – результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим Законом України “Про інноваційну діяльність”(04.07.2002).

Інноваційна продукція – нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про інноваційну діяльність”(04.07.2002).

Інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції.

Пріоритетний інноваційний

проект – інноваційний проект, що належить до одного із пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України.

Інноваційне підприємство

(інноваційний центр,

технопарк, технополіс,

інноваційний бізнес-інку

батор тощо) – підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70% відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг.

Генетично модифіковані

рослини (тварини) – рослини (тварини), процес створення яких відбувався за допомогою генної інженерії. Трансгенні сорти мають стійкість до шкідників, хвороб, вірусів, бактерій; можливість створення чоловічостерильних форм рослин (так звана технологія “Термінатор”, коли насіння цих рослин не проростає) та інші задані властивості. Наприклад, картопля, яка не ушкоджується колорадським жуком; бавовник із забарвленням будь-якого кольору; гібриди кукурудзи, стійкі до пошкодження метеликом тощо.

Вермикультура – промислове виробництво гумусних добрив пролонгованої (подовженої) дії з біомаси черв’яків, виведених у Каліфорнії (США) та придатних до промислового розведення з метою утворювати, меліорувати та структурувати грунт. Крім того, додавання вермикультури до раціону тварин і птиці підвищує їх продуктивність на 20-25%.

1. Дайте визначення поняттю «інтенсивність» та вкажіть типи розвитку підприємства.

2. Що означає термін «інтенсифікація»?

3. Чи може бути неефективною інтенсифікація»? Аргументуйте свою відповідь.

4. Чи потрібно впроваджувати в Україні інтенсивні технології? Аргументуйте свою відповідь.

5. Які «підводні рифи» чекають аграрників на шляху інтенсифікації?

6. Вкажіть напрямки інтенсифікації аграрного виробництва.

7. В чому полягають особливості екологізації цих напрямків?

8. Дайте визначення інновації, інноваційній політиці, інноваційному продукту.

9. Що включає в себе термін «інноваційне підприємство»?

10. Як визначити ефективність застосування вермикультури?

11. Наведіть приклади використання досягненнь біотехнології у рослинництві, тваринництві.

12. Які стадії проходить інновація?

13. Чим відрізняються американська модель інноваційної політики від японської?

14. Ваше ставлення до генетично модифікованих рослин. Обгрунтуйте свою відповідь конкретними прикладами.

Навчальні завдання

Завдання 15.1. Користуючись річним бухгалтерським звітом аграрного підприємства, визначити рівень інтенсивності та ефективність

інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

Вихідна інформація. Необхідні дані містяться у довідці 2 “Затрати на основне виробництво” ф.№ 6-АПК, ф.№ 5-ІІ «Основні засоби», табл. 7 “Землекористування”, формах 9 та 13-АПК річного звіту.

Методика виконання. Рівень інтенсивності визначається за показниками, (які рекомендується оформити у вигляді таблиці):

1. Виробництво валової продукції (у співставних цінах), грн., на:

· 1 га с.г. угідь;

· 1 грн. ОВФ;

· 1 грн. виробничих витрат;

· 1 відпрацьовану люд.-год.

2. Питома вага інтенсивних культур у структурі посівної площі, %;

3. Щільність поголів’я відповідного типу тварин на 100 га певних земельних угідь.

Ефективність інтенсифікації розраховується за наступними показниками:

1. Прибуток (+), (збиток, -), грн., на:

· 1 га с.г. угідь;

· 1 грн ОВФ;

· 1 грн виробничих витрат;

· 1 люд.-год.

2. Рівень рентабельності, %;

3. Оплата 1 люд.-год., грн.

Виробництво валової продукції та прибутку в розрахунку на гектар угідь, фондів тощо визначається діленням ВП у співставних цінах відповідно на: площу сільськогосподарських угідь, величину основних виробничих фондів тощо.

Питома вага інтенсивних культур обчислюється діленням суми площ усіх інтенсивних культур (цукрових буряків, хмелю, льону, соняшника), які вирощують в господарстві, на загальну посівну площу. Останню визначають додаванням зібраних (оскільки в річних звітах площі посіву не наводяться) площ тільки тих кільтур, що вирощуються в господарстві: зернових і бобових (код 0010 ф.№9-АПК), кукурудзи на зерно (код 0020), цукрових буряків (код 0040), льону-довгунця (код 0050), тютюна, або хмелю (код 0070), соняшника на зерно (код 0080), картоплі (код 0090), овочів відкритого грунту (код 0100), баштанних (код 0111), кормових коренеплодів (код 0150), багаторічних трав (код 0160), однорічних трав (код 0170), кукурудзи на силос та зелений корм (код 0180), силосних культур (код 0190).

Рівень рентабельності визначається діленням прибутку на повну собівартість (у %), оплата однієї людино-години – діленням суми оплати праці (довідка 2, код 250) на відпрацьовані люд.-год. (суми коду 0630 ф.9-АПК та коду 630 ф.13-АПК).

Для більшої наглядності поставлене завдання доцільно виконувати за декілька років та у порівнянні з кращими підприємствами.

Оцінка отриманих результатів. Проведені розрахункидозволяють встановити, чи є ефективною інтенсифікація, що проводиться підприємством, чи може додаткові затрати по інтенсифікації не окупаються приростом продукції і її недоцільно продовжувати за існуючою схемою.

Завдання 15.2. Користуючись річним звітом підприємства, обислити економічну ефективність запровадження еколого-, (ресурсо-, енергозберігаючої) технології.

Вихідна інформація. Необхідні дані містяться у формі 9 і 13-АПК та формі 7-АПК.

Методика виконання. Показники економічної ефективності запровадження прогресивної технології доцільно розмістити в таблиці 15.1. Слід також звернути увагу, що ці показники можуть змінюватись залежно від того, яка конкретно технологія досліджується і якої галузі. Але принцип порівняння нової технології із звичайною залишається. Спосіб розрахунку показників наведений у відповідній графі даної таблиці.

Таблиця 15.1. Економічна ефективність запровадження прогресивної

технології (вказати, якої саме)

№ п/п	Показники	Спосіб розрахунку	Звичайна технологія	Прогресивна технологія	Прогрес. до звич., (+,-)
	Кількість ВП,ц   Повна собівартість, грн. Виручка, грн. Додаткова валова продукція, ц Додаткові затрати, грн. Собівартість 1ц додаткової продукції, грн. Прибуток, грн. Рівень рентабельності,% Додаткова виручка, грн. Додатковий прибуток, грн. Рівень рентабельності додаткових затрат, %	З матер. обліку — // — — // — 4=5гр.-4гр.п.1 5=5гр.-4гр.п.2   6=5:4 7=3-2 8=7:2·100 9=5гр.-4гр.п.3 10=9-5   11=10:5·100

Оцінка отриманих результатів. Порівняння показників ефективності прогресивної технології із звичайною наглядно показує, яка з них вигідніша.

Наприклад, потрібно визначити економічну ефективність запровадження поверхневого обробітку грунту (на глибину 8-10 см) замість звичайної оранки на глибину 20-25 см).

Розрахуємо показники, наведені в таблиці 15.1, за звичайною та запропонованою технологіями. За поверхневого обробітку грунту за рахунок збільшення запасів доступної вологи під час посіву, зростанню густоти сходів досягається вища урожайність, а значить і валове виробництво продукції, нижчі виробничі витрати. Це дозволяє отримати більший прибуток та рівень рентабельності.

Дата добавления: 2014-12-10