Оптимум Паретто

ТЕСТИ

Вкажіть правильну відповідь:

1. Джерела інвестицій не включають:

а) виручку від ліквідації основних засобів;

б) амортизацію;

в) гроші від реалізації вибракованої худоби з основного стада;

г) прибуток;

д) кошти від продажу акцій;

е) кошти від продажу пайових внесків;

є) благодійні внески;

ж) пожертвування юридичних та фізичних осіб;

з) правильна відповідь не вказана.

2. Які витрати відносяться до невиробничих капіталовкладень?
Це будівництво:

а) ферми;

б) будинку культури;

в) їдальні;

г) лазні;

д) житлових будинків;

е) дитячого садка;

є) перукарні;

ж) придбання трактора;

з) придбання обладнання для цеху по переробці яловичини.

3. Інвестиційний проект вважається тим надійнішим, чим:

а) більша норма беззбитковості;

б) менша норма беззбитковості;

в) середньорічна норма інвестиційного проекту більша фактичної норми прибутку на підприємстві;

г) більший розмір ЧПВ;

д) менший розмір ЧПВ;

е) правильна відповідь не вказана.

4. Інвестиційний прибуток – це:

а) сума прибутку та амортизації;

б) різниця чистого прибутку та податку на прибуток;

в) добуток чистого прибутку та відсотків, сплачених за кредит;

г) сума чистого прибутку та амортизаційних відрахувань;

д) ваш варіант відповіді

5. Рентабельність продажу – це:

а) інтегральний показник ефективності інвестицій;

б) визначається діленням прибутку на товарну продукцію, у %;

в) недисконтований показник ефективності інвестицій;

г) показник, який характеризує можливість регулювання ціни інвестиційного проекту;

д) показник, який, чим він вищий, тим краще.

Література:

1. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств.: Підручник.­ – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.

2. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств.: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.­ – К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.

3. Ворст Й., Ровентлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высшая школа, 1994. – 271 с.

4. Інвестиції, кредит і лізинг в АПК: законодавчі та нормативні акти (збірник документів). – К: Задруга, 1998. – 256 с.

5..Методичні рекомендації з підготовки інвестиційних проектів, до реалізації яких залучаються іноземні інвестори / Інвестиції, кредит і лізинг в АПК: законодавчі та нормативні акти. – К.: Задруга, 1998, С. 134-148.

6. Про інвестиційну діяльність: Закон України. // Інвестиції, кредит і лізинг в АПК: законодавчі та нормативні акти (збірник документів). – К: Задруга, 1998. – С. 61-66.

7. Про режим іноземного інвестування: Закон України. // Інвестиції, кредит і лізинг в АПК: Законодавчі та нормативні акти. – К.: Задруга, 1998, С. 66 –71.

Тема 13. Ефективність діяльності аграрного підприємства та оцінка його ринкової позиції

Методичні поради до вивчення теми

Проблема ефективності упродовж багатьох десятиріч залишається ключовою у розвитку економіки не тільки аграрного сектору, але і всієї країни. Розпочати вивчення цієї теми необхідно із з’ясування суті ефективності як економічної категорії, яка відображає дію об’єктивних економічних законів і відображається у результативності виробництва.

Найбільш повно теоретико-методичні та прикладні аспекти ефективності діяльності аграрних підприємств вперше викладені у монографії професора Андрійчука В.Г. [3]. Всебічний і детальний аналіз зарубіжних і вітчизняних публікацій щодо цієї проблеми та оригінальні авторські розробки дають можливість глибоко засвоїти цю надзвичайно важливу тему.

Ефективність – це загальнонаукове поняття, яке в економіці трансформувалося у поняття економічної ефективності, що виявляється у наступному: при її визначенні порівнюється економічний ефект саме від економічної діяльності з витраченими на її одержання економічними ресурсами [3]. У сучасних умовах для України зростання економічної ефективності – це єдино вірний шлях зростання обсягів виробництва продукції кожної галузі економіки, аграрної, зокрема, підвищення добробуту населення країни.

Важливо розкрити суть відомого у світі оригінального напрямку дослідження ефективності – вчення В.Паретто (1843-1923). Стан економіки, який цей вчений відмічав як ефективний, називають оптимумом (оптимальністю) Паретто.

Надзвичайно велике значення у розвиток теорії ефективності має вклад такого відомого у світі вченого як М.Фарелл, якому належить ідея розробки широко відомого у світі методу визначення ефективності – DЕА, або так званого «аналізу оболонки даних».

Слід відмітити, що у ринкових країнах часто поняття ефективності ототожнюється з терміном «продуктивність». Але метод DЕА передбачає використання цих понять як окремих категорій. Доцільно розглядати продуктивність лише як специфічну форму існування ефективності, а саме: продуктивність та ефективність тільки тоді можна ототожнювати, коли вироблена продукція співставляється із ресурсами. Це – початкова форма ефективності, яка є визначальною також і для її кінцевої форми, коли співвідносяться прибуток із витратами (ресурсами).

Такі методичні підходи можуть бути використані для будь-якої галузі економіки. Але аграрне виробництво має цілу низку особливостей, наприклад, таку, що основним засобом виробництва є земля. Для кращого розуміння принципових складових формування ефективності аграрного виробництва доцільно скористатись рис. 13.1.

Рис.13.1. Принципова схема формування економічної ефективності аграрного виробництва

Стосовно видів ефективності існує багато точок зору. В основному виділяють наступні види:

- економічна;

- соціальна;

- синергічна;

- еколого-економічна, або екологічна;

Визначення цих видів ефективності наведено у термінологічному словнику до даної теми. Окрім того, особливості визначення екологічної ефективності та її показників детально висвітлені у відповідному розділі посібника.

До головних показників економічної ефективності виробничої діяльності аграрного підприємства (друге питання теми) належать наступні:

1. Прибуток у розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину, одну голову тварин, один гектар продуктивної площі (грн.):

Прибуток на 1 люд.-год. Виручка – Повна собівартість

(гол. тв., 1 га) = ----------------------------------------

Відпрацьовано люд.-год., або

поголів’я тварин, або площа посівів

2. Рівень рентабельності виробництва (%):

Рівень рентабельності = Валовий прибуток: Повну собівартість х 100%

Рівень рентабельності показує, скільки прибутку отримано на 1 гривню витрат. Наприклад, рентабельність 45% означає, що на одну витрачену гривню отримано 45 копійок прибутку.

3. Рентабельність обороту або рентабельність продажу (%):

Рентаб. обороту, % = Прибуток (грн.): Товарну продукцію (грн.) х 100%

Рентаб. обороту,% = Прибуток (грн.): (Виручка, грн. + фінансові дохіди, грн.) х 100%

Рентабельність обороту показує, на скільки відсотків можна знизити ціну за умови забезпечення беззбитковості виробництва а також питому вагу прибутку, який можна залишити для потреб розширеного виробництва. Наприклад, рентабельність обороту 20% означає, що можна знизити ціну на 20% і отримати нульовий прибуток.

4. Рівень продуктивності праці, грн.:

Рівень продуктивності праці = Валова продукція (у співставних цінах): Середньорічну кількість працюючих (чол.), або відпрацьованих люд.-год.

5. Трудоємність виробництва (люд.-год./ц)

Трудоємність = Відправ. люд.-год.: Валову продукцію (ц)

6. Матеріаловіддача (грн.):

Матеріаловіддача = Валова продукція (грн.): Матеріальні витрати (грн.)

7. Фондовіддача (грн.)

Фондовіддача = Валова продукція: ОФ, де ОФ – середньорічна

(у співставних цінах, вартість основних

або у період інфляції – виробничих фондів

ВП по собівартості, ВД) с.г. призначення

8. Фондоємність (грн.) – показник, обернений до фондовіддачі, тобто

Фондоємність = 1: Фондовіддача, або Фондоємність =ОФ: ВП

9. Працевіддача (грн.):

Працевіддача = Валова продукція (грн.): Заробітну плату (грн.)

10. Земле віддача (грн.):

Землевіддача = Валова продукція: Вартісну оцінку

(у співставних цінах) земельних ресурсів

11. Рівень собівартості виробленої або товарної (за видами галузей рослинництва, тваринництва) продукції

Рівень собівартості (грн./ц)=Затрати (всього,грн.): Об’єм виробництва (ц)

12. Урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність сільськогосподарських тварин:

Урожайність = Валова продукція (ц): Площа посіву (га)

Продуктивність тварин = Валова продукція (ц): Середньорічне

поголів’я (голів)

13. Енергоємність (к. с./ц):

Енергоємність (к.с./ц) = Енергетичні витрати (к.с.): Валове виробництво(ц)

14. Вироблено валової продукції на 100 га, ц:

Валове виробництво м’яса Валове вир. Площу

всіх видів (молока) на 100 га = м’яса (молока): с/г угідь х 100 га

с.г. угідь (ц) усіх видів (ц) (га)

Валове виробництво зерна Вал. вир. зерна Площу

(картоплі, цукр. буряк., м’яса = (картоплі, цукр.: ріллі х 100 га

свиней) на 100 га ріллі (ц) буряк.),ц (га)

15. Норма прибутку (%):

Норма прибутку =Прибуток: (Фосн. + Фоб.засоби) х 100%,

де Фосн. – середньорічна вартість основних виробничих фондів,

Фоб.з. – середньорічна вартість оборотних засобів, або оборотний капітал.

Слід зазначити, що надзвичайно важливу роль серед цих показників має рівень рентабельності. Термін «рентабельність» (від німецького rentabel) у дослівному перекладі означає дохідний, прибутковий. За часів планової економіки в колгоспах прибуток і рентабельність почали розраховувати тільки після розгорнутої професором Нємчиновим наукової дискусії про доцільність визначення цих показників та відповідного (1965р.) пленуму ЦК КПРС.

Нині у європейських країнах показники, для розрахунку яких у чисельнику береться прибуток, називають показниками рентабельності, наприклад, рентабельність авансованого капіталу, власного капіталу, обороту тощо.

У країнах з розвинутою ринковою економікою існує дещо інший підхід до визначення багатьох економічних показників. Так, показник, який у нас прийнято називати «прибуток» в цих країнах називають «валовий прибуток» (від суми реалізованої продукції відняти собівартість реалізованої продукції). Чистим дохідом, або чистим прибутком після сплати податків – показник, що визначається відніманням від виручки повної собівартості та усіх інших витрат (податків, сплати відсотків за кредит).

Дохідом від основної діяльності називають дохід підприємства після віднімання від валового прибутку поточних витрат до моменту включення дохіду від інвестицій та до віднімання відсотків і податків.

Дохідом до виплати відсотків і податків називають показник, що визначається як загальна сума дохідів фірми (підприємства) від усіх джерел до виплати відсотків чи податків.

Дохідом до виплати податків – дохід за мінусом сплачених відсотків за кредит.

Необхідно звернути увагу слухачів, що за умови наявності збитку (замість прибутку), визначається не рівень прибутковості, а рівень збитковості. Наприклад, підприємство отримало 10 тис. грн. збитку і понесло витрати в сумі 500 тис. грн. У такому випадку рівень збитковості становитиме:

-10000: 500000 х 100% = -2%, тобто на кожну витрачену гривню отримано 2 копійки. збитку.

Значне місце у розкритті даної теми належить з’ясуванню джерел (або шляхів) зростання ефективності. Серед них головні:

· зростання продуктивності праці;

· зниження фондо-, матеріало- та енергомісткості виробництва;

· раціональне використання природних ресурсів.

Ці джерела зростання ефективності передбачають здійснення комплексу заходів, серед яких основні:

1) впровадження досягнень НТП, «ноу-хау» тощо;

2) зростання урожайності рослин і продуктивності тварин;

3) підвищення якості і конкурентоспроможності продукції (послуг);

4) впровадження енерго-, ресурсо-, екологозберігаючих технологій виробництва і зберігання аграрної продукції;

5) підвищення кваліфікації працівників і раціональна організація праці, стимулювання і достатній рівень оплати праці.

Наступним важливим питанням даної теми є аналіз беззбитковості виробництва за допомогою графіка критичної точки обсягів продажу (урожайності, продуктивності тварин). В умовах конкуренції значний інтерес представляє інформація щодо критичного обсягу реалізації продукції, за якого досягається беззбитковість виробництва. Поряд із цим можна визначити, на скільки потрібно змінити вихідні параметри виробництва (урожайність, постійні і змінні затрати тощо) для отримання бажаного розміру прибутку. Ці завдання вирішуються як графічним способом, так і за допомогою формули норми беззбитковості. Більш детально про можливості використання цих способів ітиметься у відповідних практичних завданнях даної теми.

У ринковій економіці надзвичайно важливою є оцінка ринкової позиції підприємства, тобто проведення аналізу за певними критеріями заради можливості оцінити кредитоспроможність підприємства, реальну здатність встрок поставляти товар та сплачувати за рахунками, надійність цінних паперів, випущених підприємством, тощо (таблиця 13.1).

Таблиця 13.1. Критерії оцінки ринкових можливостей підприємства

Виробництво	Збут	Менеджмент	Маркетинг	Фінанси
Обсяги виробництва, структура, темпи зростання	Транспортування продукції	Організація та система управління	Дослідження ринку, каналів збуту	Фінансова стабільність
Технологічний рівень	Зберігання товарних запасів	Персонал (кількість, професіоналізм, плинність кадрів)	Нововведення	Платоспроможність
Гнучкість виробничих ліній	Оборот товарних запасів	Продуктивність менеджменту	Ціноутворення	Прибутковість
Асортимент (ступінь оновлення, ширина, глибина)	Наявність та об’єм складів	Культура виробництва	Стимулювання збуту та реклама	Позики, власні кошти
Забезпеченість устаткуванням	Можливість фасування та пакування товарів	-	Комунікаційні зв’язки	Аналіз можливостей підприємства (за продуктом, ринками, споживачами)
Резерви потужності	Продаж товарів (за окремими товарами, сегментами, споживачами тощо)	-	Маркетинговий бюджет	-
Місцезнаходження	-	-	Плани маркетингу та їх виконання	-
Інфраструктура	-	-	-	-

Для короткого аналізу ринкової позиції підприємства доцільно скористатись наступними показниками – коефіцієнтами: заборгованості, незалежності, фінансового лівериджу, фінансової стійкості, маневреності власних засобів (завдання 13.5).

План семінарсько-практичного заняття

1. Суть і проблеми економічної ефективності аграрного виробництва.

2. Класифікація та зміст показників економічної ефективності.

3. Шляхи зростання економічної ефективності аграрного виробництва.

4. Поняття еколого-економічної (екологічної) ефективності, її показники та шляхи зростання.

5. Аналіз беззбитковості виробництва.

6. Оцінка ринкової позиції підприємства: мета, методика проведення.

Терміни і поняття

Ефект – від лат. «еffectus», що в перекладі означає виконання, результат певної причини або дії.

Ефективність – від лат. «efficientia», що в перекладі означає результативність певного процесу, дії, що вимірюються співвідношенням між отриманим результатом і витратами (ресурсами), що його спричинили.

(або ефективність

за В. Паретто) – це такий стан економіки, за якого неможливо

збільшити виробництво одного будь-якого продукту,не скорочуючи виробництво інших,або (що рівнозначно), коли за даної технології і оснащеності ресурсами неможливо зберегти виробництво у тій самій кількості одних продуктів та збільшити виробництво якогось іншого продукту.

Метод DЕА – «аналіз широко відомий у світі метод визначення

оболонки даних» – ефективності, розроблений М.Фареллом та ін., який полягає у зіставленні фактичного показника ефективності (максимально можливий вихід продукції за даної кількості ресурсів) з еталоном – підприємствами з максимальним виробництвом, на базі яких будується так звана «оболонка даних», що задає «межу виробничих можливостей». Ефективність визначається шляхом виміру різниці між показниками досліджуваного і еталонного підприємства.

Соціальна ефективність – ступінь задоволення потреб колективу підприємствау засобах і умовах життєзабезпечення. Показниками соціальної ефективності (у світовій практиці їх називають показниками «якості життя») є: тривалість робочого тижня, рівень заробітної плати та соціальних виплат, рівень зайнятості людей, тривалість життя, рівень освіти населення, рівень злочинності тощо.

Синергічна (від грец. «synergys» – діючий спільно), зростання

ефективність – результативності в результаті комбінованого

впливу сукупності чинників, коли загальний ефект перевищує суто арифметичну суму впливу на виробництво кожного чинника зокрема, тобто кожен фактор посилює вплив усіх інших. Визначається приростом основних показників ефективності за рахунок поєднання впливу усіх факторів. Наприклад, порівнюється прибуток, отриманий за умови зростання одного чинника (підвищення продуктивності тварин) з прибутком – результатом комплексного впливу багатьох інших факторів, собівартості, ціни реалізації, збільшення (зменшення) поголів’я тварин тощо.

Еколого-економічна

(екологічна) ефективність – зростання результативності виробництва у порівнянні з витраченими ресурсами за умовизбереженняабо поліпшення навколишнього природного середовища. Визначається показниками: питомою вагою екологічно чистої продукції у всій виробленій продукції, додатковими затратами на одиницю екологічно чистої продукції, окупністю додаткових затрат на виробництво екологічно чистої продукції, рівнем рентабельності продажу екологічно чистої продукції, питомою вагою чистого прибутку підприємства, який використовується на екологічні заходи та іншими.

Рентабельність – у дослівному перекладі з німецької мови означає «дохідний, прибутковий», економічна категорія що характеризує прибутковість виробництва продукції (проведення робіт та надання послуг), означає, що грошова виручка від реалізації продукції повністю відшкодовує витрати на її виробництво, зберігання та реалізацію і забезпечує прибуток. Показник – рівень рентабельності визначається діленням прибутку на повну собівартість та множенням на 100%.

Коефіцієнт

незалежності – показник фінансової стійкості підприємства, що

використовується для оцінки його ринкової позиції. Визначається діленням власного капіталу на авансований. Повинен бути не менше 0,5, в іншому випадку значно зростає ризик банкрутства.

Коефіцієнт

заборгованості – показник фінансової стійкості підприємства, що

використовується для оцінки його ринкової пози ції. Визначається діленням позичкового капіталу до авансованого. Сума коефіцієнтів заборгованості та незалежності повинна дорівнювати одиниці.

Коефіцієнт фінансового

лівериджу – показник фінансової стійкості підприємства, що

використовується для оцінки його ринкової позиції. Визначається діленням позичкового капіталу до власного капіталу.Добре, якщо цей коефіцієнт менший або дорівнює одиниці.

Коефіцієнт фінансової

стійкості – показник фінансової стійкості підприємства, що

використовується для оцінки його ринкової позиції. Визначається діленням власного капіталу на різницю поточних зобов’язань і дохідів майбутніх періодів. Як правило, цей коефіцієнт менше одиниці. Чим він менший, тим більша фінансова стійкість підприємства.

Коефіцієнт маневреності

власних засобів – показник фінансової стійкості підприємства, що

використовується для оцінки його ринкової позиції. Визначається діленням різниці власного капіталу і необоротних активів на власний капітал. Характеризує величину власного оборотного капіталу, ступінь мобільності власних засобів.

Дата добавления: 2014-12-10