Встановлення нижнього рівня ціни

Нижній рівень ціни – мінімальна ціна, встановлена урядом, яка перевищує ціну рівноваги і зазвичай застосовується у тих випадках, коли вільне функціонування ринкової системи не здатне забезпечити достатній рівень доходів певним групам продавців ресурсів чи виробників. Найбільш відомим прикладом встановлення урядом нижнього рівня цін є законодавство про мінімальну заробітну плату, а також підтримка цін на сільськогосподарську продукцію. Припустимо, поточна ринкова ціна на курятину становить 20 у.о. за 1 кг, яка не покриває витрати фермерів. Уряд приймає рішення надати їм допомогу, законодавчо встановивши ціну на рівні 25 у.о. за 1 кг. За будь-якої ціни, яка перевищує ціну рівноваги, обсяг пропозиції виявиться більшим за обсяг попиту на продукцію, тобто виникне стійкий надлишок пропозиції. Фермери будуть прагнути пропонувати на ринок більший обсяг продукції, ніж той, який захочуть придбати покупці за ціною підтримки виробника. Розміри цього надлишку будуть пропорційні еластичності попиту і пропозиції. Чим вища еластичність, тим більшим є надлишок.

Як і у випадку з верхнім рівнем цін, можливість вільного ринку до самоврегулювання буде паралізована запровадженням регульованої ціни. На рис.2.8 ілюструється ефект встановлення нижнього рівня цін. Нехай S і D –

криві пропозиції і попиту на курятину. Очевидно, рівноважна ціна становитиме 20 у.о., а рівноважна кількість – Q. Якщо уряд встановить підтримувану ціну 25 у.о., фермери намагатимуться довести виробництво до Q_S, а споживачі куплять лише Q_D.

Q

Рис. 2.8. Вплив на ринкову рівновагу встановлення нижнього рівня цін

При цьому в розпорядженні уряду є два підходи до розв'язання цієї проблеми. По-перше, він може ввести в дію конкретні програми обмеження виробництва чи стимулювання попиту (наприклад, вивчити нові можливості використання цих сільськогосподарських продуктів), з метою скорочення розриву між ціною рівноваги і мінімальної ціною, а отже, і величиною надлишку. Якщо ці зусилля не дають потрібного результату, уряд має закупити зайву продукцію (тим самим, субсидуючи фермерів) і закласти її на зберігання, або якось інакше розпорядитися нею.

Таким чином, встановлення верхніх і нижніх рівнів цін позбавляє механізм вільної ринкової взаємодії попиту і пропозиції властивої йому здатності встановлювати відповідність між рішеннями виробників про постачання і рішеннями споживачів про купівлю товару. Ціни, які вільно встановлюються, автоматично нормують продукт для покупців; регульовані ціни цього не роблять. Як результат, уряду доводиться брати на себе вирішення проблеми нормування, встановлення верхнього рівня цін, а також проблем закупівлі чи знищення надлишків, що виникають внаслідок встановлення мінімальних цін. Державне регулювання цін має суперечливі наслідки. Позитивний ефект від запровадження верхніх і нижніх рівнів цін окремо для споживачів і виробників слід зіставляти із втратами, що виникають у зв'язку з цим дефіцитом і товарним надлишком.

Дата добавления: 2014-12-10