Замах на злочин та його види. 2 страница

Організатор (ч. 3 ст. 27 КК) – це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.

Організатором злочину відповідно до ч. 3 ст. 27 КК є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій:

1) організувала вчинення злочину (злочинів);

2) керувала підготовкою злочину (злочинів) або його (їх) вчиненням;

3) утворила організовану групу чи злочинну організацію;

4) керувала організованою групою чи злочинною організацією;

5) забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної організації;

6) організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Організація вчинення злочину (злочинів) полягає у діях, які направляють, об’єднують інших співучасників на вчинення одного чи декількох злочинів чи координують їх поведінку. Основне завдання, на виконання якого зосереджена діяльність організатора при організації вчинення злочину, – спрямувати, об’єднати і скоординувати зусилля інших осіб на вчинення злочину. Дії по організації злочину полягають, у:

1. залученні до вчинення злочину виконавців, пособників, підбурювачів чи інших організаторів;

2. розподілі обов’язків між ними;

3. визначенні об’єкта (предмету) посягання;

4. розробці плану вчинення злочину.

Керування підготовкою злочину (злочинів) передбачає спрямування дій на:

- підшукування або пристосування засобів чи знарядь;

- підшукування співучасників;

- замовлення вчинення злочину;

- усунення перешкод;

- інше умисне створення умов для вчинення злочину;

- проведення інструктажу співучасників щодо виконання ними відповідних злочинних дій (бездіяльності);

- вироблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів.

Підбурювачем (ч. 4 ст. 27 КК) є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Умовляння означає систематичне або одноразове настійливе прохання (переконання) особи у необхідності вчинення злочину.

Підкуп – це надання або обіцянка надати особі матеріальної або іншої вигоди у разі вчинення нею злочину.

Погроза – залякування особи заподіянням фізичної, майнової, моральної або іншої шкоди у разі не вчинення нею злочину.

Примус передбачає домагання від іншої особи вчинити злочин шляхом заподіяння тілесних ушкоджень або застосування до неї іншого насильства, пошкодження належного їй чи її близьким майна, розповсюдження певної інформації про таку особу, яку вона бажала зберегти в таємниці, тощо.

Схилянням іншим чином слід розуміти вчинення будь-яких інших, крім зазначених вище, дій, за допомогою яких особа схилила співучасника до вчинення злочину (порада, заклик).

Підбурювання вважаються як злочинні лише тоді, коли відповідно до КК містять ознаки самостійного складу злочину:

- публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади (ч. 2 ст. 109 КК);

- заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295 КК);

- примушення чи втягнення у заняття проституцією (ч. 2 ст. 303 КК);

- втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК).

Відмінністьдій організатора і підмовника полягає в тому, що: в тому, що: організатор може діяти відносно багатьох осіб і не одного злочину; може бути організація і одного злочину, яка полягає у вчиненні багатьох дій – пошуки виконавця, розробка плану, вивчення обстановки, забезпечення знаряддями, керівництво вчиненням цього злочину тощо, а підмовник діє відносно певної особи і певного злочину, його дії обмежені однією метою – викликати у особи намір вчинити злочин.

Пособником (ч. 5 ст. 27 КК) є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобутті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

За характером змісту вчинених пособником дій розрізняють їх три види:

1) інтелектуальне пособництво – поради, вказівки тощо;

2) фізичне пособництво – надання засобів, знарядь, усунення перешкод;

3) пособництво-переховування – заздалегідь дана обіцянка сховати злочинця, знаряддя, сліди злочину або предмети, здобуті злочином.

Пособництво є там, де воно сприймається виконавцем злочину, тобто там і тоді, де і коли виконавець знає про сприяння йому і він погоджується з цим сприянням. Таким чином, пособництво, про яке виконавець не знав, а також не прийняте сприяння, кваліфікується як готування до злочину чи замах на злочин. Таким же чином кваліфікується і невдале пособництво, коли виконавець відмовився від завершення чи вчинення злочину.

Відмінність пособника від співвиконавця полягає в тому, що співвиконавець діє на місці і під час вчинення злочину, а пособник діє не на місці і не під час вчинення злочину.

3. Форми співучасті.

Форма співучасті – це об’єднання співучасників, які розрізняються між собою за характером ролей, що ними виконуються за стійкістю об’єктивних зв’язків між собою.

Залежно від ступеня узгодженості дій співучасників можна виділити такі форми співучасті:

- співучасть без попередньої змови;

- співучасть за попередньою змовою.

Залежно від способу взаємодії співучасників між собою співучасть ділиться на:

- співвиконавство (ч. 2 ст. 27);

- співучасть з розподілом ролей.

За характером участі окремих співучасників у вчиненні злочину, співучасть поділяють також на:

- просту;

- складну.

Проста співучасть (співвиконавство) передбачає таке об’єднання, де всі співучасники є виконавцями злочину і виконують однорідну роль.

Наслідки при простій співучасті настають у результаті сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них. Різновидами такої форми співучасті є група осіб без попередньої змови і група осіб з попередньою змовою. Наприклад, при умисному вбивстві, особи котрі не здійснювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілого, але, будучи об’єднаними з іншими співвиконавцями єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу (один тримав жертву, другий погрожував, третій наносив удари в життєво важливі органи).

Складна співучасть передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Складна співучасть охоплює також такі форми спільної злочинної діяльності як організована група і злочинна організація.

За стійкістю суб’єктивних зв’язків, стійкістю умислу, розрізняють (ст. 28 КК):

- групу без попередньої змови;

- групу з попередньою змовою;

- організовану групу;

- злочинну організацію.

Група осіб без попередньої змови – це два або більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це (ч. 1 ст. 28 КК).

Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до початку виконання об’єктивної сторони складу злочину не домовлялися про його вчинення, про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об’єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Учасники такої групи можуть бути не знайомими між собою. Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання об’єктивної сторони злочину або долучатися до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем уже розпочалося, але ще не закінчилося. Дії таких осіб мають бути погодженими стосовно об’єкта та об’єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому члени такої групи можуть застосовувати різні засоби й знаряддя злочину, діяти стосовно кількох потерпілих одночасно.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб’єктами злочину,які заздалегідь, тобто до початку злочину домовились про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК).

Домовленість повинна бути до початку вчинення злочину (на стадії готування злочину, а також в процесі замаху на злочин).

Організована група – це стійке об’єднання декількох осіб (трьох і більше суб’єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів.

Ознаками організованої групи є:

- наявність декількох осіб (трьох або більше);

- попередня їх зорганізованість у спільне об’єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів;

- стійкість такого об’єднання;

- об’єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану;

- обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом.

Різниця між організованою групою та групою з попередньою змовою:

- стійкістю (для групи з попередньою змовою ця ознака не є обов’язковою);

- спрямованістю на вчинення двох або більше злочинів (група з попередньою змовою може бути створена для вчинення і одного злочину);

- кількістю учасників – організована група складається з трьох і більше учасників, тоді як група з попередньою змовою – з двох і більше.

Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів.

Згуртованість групи виражається у її одностайності та наявності: постійних сильних внутрішніх зв’язків між учасниками групи, загальних правил поведінки, організатора (керівника), чіткого визначення ролі кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який доведений до їх відома.

Стабільність групи виражається у її міцності та постійності, які проявляються у: тривалості, системності та детальній організації функціонування групи, здатності до заміни вибулих учасників, вербуванні нових, прикритті своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (у т. ч. шляхом підкупу службових осіб), наявності необхідних для функціонування групи фінансових та інших матеріальних засобів, зброї, приміщень тощо.

Злочинна організація (ч. 4 ст. 28 КК) – це стійке, ієрархічне об’єднання декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Злочинна організація відрізняється від організованої групи:

- ієрархічністю, що свідчить про більш високий рівень зорганізованості такого об’єднання;

- спрямованістю на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів;

- можливістю визнання нею об’єднання, зорганізованого не лише для безпосереднього вчинення його учасниками зазначених злочинів, а й керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп;

- створення злочинної організації та участь в ній утворюють закінчений злочин.

Ієрархічність злочинної організації передбачає наявність загального керівництва (лідерів), чітко визначену підпорядкованість рядових членів об’єднання його керівнику, зв’язки між вищими та нижніми структурами об’єднання, загальновизнані правила поведінки і обов’язковість їх дотримання учасниками злочинної організації.

В КК передбачається кримінальна відповідальність за створення злочинної організації (ст. 255 КК). Спеціальними видами злочинної організації є створення банди (ст. 257 КК), створення терористичної групи чи організації (ст. 258 КК), створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст. 260).

В групі осіб, що вчиняють злочин без попередньої змови, можуть бути тільки співвиконавці, вчинення злочинів за попередньою змовою або вчинення організованою групою може мати форму простої та складної співучасті, вчинення злочину злочинною організацією – тільки з розподілом ролей.

4. Кримінальна відповідальність співучасників.

Студенти повинні мати на увазі, що кримінальна відповідальність співучасників не завжди однакова. При простій співучасті (співвиконавстві), виконавець підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини КК, яка передбачає вчинений ним злочин (ч. 1 ст. 29 КК). При цьому його дії кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини КК без посилання на ч. 2 ст. 27 КК.

Кваліфікація дій виконавця є основою для кваліфікації дій інших співучасників. Організатор, підбурювач тапособник підлягають відповідальності за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. При цьому є обов’язковою вказівка на відповідну частину ст. 27 КК, яка є об’єднуючим показником дій організатора, підбурювача та пособника з діями виконавця в рамках інституту співучасті. Також відбувається кваліфікація співучасті у злочинах із спеціальним суб’єктом.

У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині (ч. 4 ст. 29 КК).

Організована група. Відповідно ч. 1 ст. 30 КК організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювались його умислом. Суб’єктивним критерієм відповідальності є усвідомлення організатором злочинного характеру діяльності членів таких об’єднань і бажання чи свідоме допущення того, щоб така діяльність ними була здійснена. Інші учасники підлягають відповідальності лише за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен з них.

Співучасники несуть відповідальність лише за діяння, вчинені в межах згоди (домовленості), що відбулася між ними. Але на практиці зустрічаються випадки, коли окремі співучасники виходять за межі цієї змови. В такому разі мова йде про ексцес виконавця.

Ексцес виконавця – це вчинення суспільно небезпечного діяння, що не охоплюється умислом інших співучасників.

Ексцес може торкатися:

1. способу вчинення злочину – так званий кількісний ексцес – коли виконавець, виходячи за рамки домовленості з іншими співучасниками, вчиняє однорідний із задуманим злочин (наприклад, за домовленості вчинити крадіжку він вчиняє грабіж);

2. неоднорідного злочину – так званий якісний ексцес – це вчинення виконавцем зовсім іншого порівняно із задуманим співучасниками злочину (наприклад, за домовленості вчинити крадіжку виконавець вчинив вбивство).

За ексцес виконавця інші співучасники відповідальності не несуть, не підлягають відповідальності за злочин, вчинений виконавцем.

У випадках добровільної відмови виконавця від доведення злочину до кінця інші співучасники від кримінальної відповідальності не звільнюються. Для них відповідальність настає за готування до злочину.

Добровільна відмова співучасників регулюється ст. 31 КК.

Добровільна відмова – це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17 КК). У разі добровільної відмови виконавця інші співучасники підлягають відповідальності за готування або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець (ч. 1 ст. 31 КК).

Добровільна відмова виконавця не звільняє від кримінальної відповідальності організатора, підбурювача, пособника, а добровільна відмова останніх, у свою чергу, не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності виконавця.

У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає відповідальності за готування до злочину або замах на злочин, залежно від того, на якій з цих стадій його діяння було припинено (ч. 3 ст. 31 КК).

Співучасники (організатор, підбурювач чи пособник) не підлягають відповідальності при добровільній відмові, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільною відмовою пособника є також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину або неусунення перешкод вчиненню злочину (ч. 2 ст. 31).

5. Причетність до злочину.

Причетність до злочину – це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов’язана з вчиненням злочину, але не є співучастю в ньому.

Причетні до злочину дії:

1) знаходяться за межами складу злочину;

2) здійснюються уже після закінчення злочину;

3) не мають зі злочином причинного зв’язку.

Види причетності:

1. заздалегідь не обіцяне приховування злочину;

2. придбання чи збут майна, здобутого злочинним шляхом

3. неповідомлення про злочин;

4. потурання злочину.

Заздалегідь не обіцяне приховування злочину – це активна, умисна, але заздалегідь не обіцяна діяльність особи по приховуванню злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або сприянню іншим чином приховуванню злочину.

Згідно зі ст. 396 КК така діяльність є кримінальне караною лише у випадку, якщо вона пов’язана з приховуванням тяжкого або особливо тяжкого злочину. Таким чином, заздалегідь не обіцяне приховування злочину невеликої чи середньої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 396, не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім’ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.

Приховування злочину здійснюється шляхом активних дій і має прояв:

- у наданні злочинцю сховища, транспортних засобів;

- знищенні слідів злочину;

- переміщенні знарядь злочину в інше місце;

- забезпечення злочинця підробленими документами.

Якщо спосіб приховування сам по собі є злочинним, він потребує самостійної кримінально-правової оцінки.

У ст. 256 КК передбачена відповідальність за найбільш небезпечний вид заздалегідь не обіцяного сприяння учасникам злочинних організацій та укритті їх злочинної діяльності. Таке укриття може полягати, зокрема, у приховуванні: організаторів, керівників, рядових учасників злочинної організації або інших осіб, тобто тих, які, не входячи до складу злочинної організації, беруть участь у вчиненні нею певних злочинів як співучасники; знарядь чи засобів вчинення злочину; предметів, здобутих такою організацією в результаті здійснюваної нею злочинної діяльності.

Придбання чи збут майна, здобутого злочинним шляхом тягне за собою відповідальність за самостійний злочин відповідно ст. 198 КК. Даний злочин передбачає, що суб’єкт знає про майно, яке було здобуте злочинним шляхом.

Недонесення про злочин має місце тоді, коли особа, достовірно знаючи про підготовлюваний, вчинюваний або вчинений злочин, не повідомляє про це відповідним органам влади.

Неповідомлення про злочин є причетністю до злочину як у випадку, коли воно не було заздалегідь обіцяним, так і у випадку, коли воно було обіцяне до моменту підготовки чи вчинення злочину. У ч. 7 ст. 27 КК прямо зазначено, що не є співучастю обіцяне до закінчення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин.

На відміну від приховування злочину недонесення про злочин виражається у пасивній формі поведінки особи – бездіяльності. Обов’язок діяти певним чином (повідомити про злочин) може бути як моральним, так і юридичним. Якщо заздалегідь не обіцяне неповідомлення про злочин створює умови, які сприяють злочинній діяльності учасників злочинної організації, вчинене слід кваліфікувати за ст. 256 КК.

Потурання злочину – це невиконання особою покладених на неї юридичних обов’язків по перешкоджанню щодо вчинення злочину.

Потурання характеризується бездіяльністю особи. У разі, коли потурання було заздалегідь обіцяним і його змістом було усунення перешкод для вчинення злочину, воно утворює співучасть у злочині (у вигляді пособництва). Якщо потурання не було заздалегідь обіцяним, за наявності підстав воно може бути визнаним відповідним службовим зловживанням (наприклад, ст.ст. 364, 423 КК). Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, утворює спеціальний склад військового злочину (бездіяльність військової влади) і потребує кваліфікації за ст. 426 КК.

13.2. План семінарського заняття.

1. Поняття та ознаки співучасті у злочині.

2. Види співучасників.

3. Форми співучасті.

4. Кримінальна відповідальність співучасників.

5. Причетність до злочину.

6. Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.

13. 3. Термінологічний словник.

Співучасть у злочині – цеумисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Виконавець (співвиконавець) – це особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК.

Організатор – це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.

Підбурювач – це особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Пособник – це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобутті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Форма співучасті – це об’єднання співучасників, які розрізняються між собою за характером ролей, що ними виконуються за стійкістю об’єктивних зв’язків між собою.

Проста співучасть (співвиконавство) передбачає таке об’єднання, де всі співучасники є виконавцями злочину і виконують однорідну роль.

Складна співучасть передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності.

Група осіб без попередньої змови – це два або більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб’єктами злочину,які заздалегідь, тобто до початку злочину домовились про спільне його вчинення.

Організована група – це стійке об’єднання декількох осіб (трьох і більше суб’єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів.

Злочинна організація – це стійке, ієрархічне об’єднання декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Ексцес виконавця – це вчинення суспільно небезпечного діяння, що не охоплюється умислом інших співучасників.

Добровільна відмова – це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Причетність до злочину – це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов’язана з вчиненням злочину, але не є співучастю в ньому.

Заздалегідь не обіцяне приховування злочину – це активна, умисна, але заздалегідь не обіцяна діяльність особи по приховуванню злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або сприянню іншим чином приховуванню злочину.

Потурання злочину – це невиконання особою покладених на неї юридичних обов’язків по перешкоджанню щодо вчинення злочину.

13.4. Навчальні завдання.

1. Асистент аптеки Соколова помилково відпустила медсестрі Антоненко замість ліків, які вказані в рецепті, екстракт белладонн в кількості 18 г. Лікар терапевтичного відділення Огнева, не перевіривши ліки, відпущені аптекою, видала їх хворим по 5 г. кожному. Троє з них отруїлися. Внаслідок вжитих заходів їх життя було врятоване.

Чи є Соколова, Антоненко і Огнева співучасниками злочину?

У чому полягає суб'єктивний зв'язок між співучасниками?

2. Начальник підготовчого цеху виписав фактуру на вивіз із фабрики на адресу її філії 23 копи фланелі. Одночасно він виписав одну перепустку на дві автомашини, у тому числі і на ту, в якій була вкрадена тканина.

Сторож фабрики, не перевіривши вантаж, дозволив обом автомашинам виїхати за територію фабрики.

Чи можна визнати сторожа співучасником викрадення державного майна?

3. Гуляев, Зайцев і Сидоренко, знаходячись у стані сп'яніння, зустріли на центральній вулиці міста Волкова і Користильова і вчинили сварку. Працівник міліції припинив порушення громадського порядку. Через декілька годин дебошири знову зустріли Волкова і Користильова і почали їх ображати нецензурними словами, затіяли бійку, під час якої Сидоренко вихопив з кишені ніж і декілька разів ударив Волкова в груди та живіт. Потерпілий помер на місці події.

Вироком суду Сидоренко був визнаний виконавцем убивства, а Зайцева і Гуляева – винними в сприянні Сидоренку цьому злочину.

Чи можна визнати Гуляєва і Зайцева співучасниками вбивства?

4. Працівник морської гавані Щеглов на території вантажного пірсу помітив пошкоджений контейнер. Через пролом у ньому він витягнув три пари взуття і забрав їх. Пізніше цей контейнер помітили вантажники Дубін, Яценко і Усов. Вони також взяли собі по декілька пар взуття. Усього було викрадено товарів на суму, яка перевищувала більшякв триста разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, установлених на момент вчинення злочину.

Чи можна визнати вказаних осіб співучасниками викрадання майна шляхом крадіжки?

5. Саленко, Стукалець і Гавриленко піднялись на п'ятий поверх дев'ятиповерхового будинку. Саленко залишився в ліфті для того, щоб тим ніхто не зміг скористатися, а Стукалець і Гавриленко, під виглядом працівників телеательє, проникли в квартиру Гаккеля. Там Стукалець приставив до шиї господаря квартири ніж і зажадав видачі йому грошей та інших коштовностей, а Гавриленко в цей час складав у сумку вироби з кришталю та інші цінні речі.

Яка форма співучасті мала тут місце?

6. Клопер схилив Іванченка вчинити крадіжку речей із квартири Японського. Наступного дня він показав тому, де знаходиться квартира, намалював її план, повідомив про наявність у ній речей, які цікавлять його, про час, коли Японський буде вдома один, і про те, як проникнути в квартиру за допомогою Евсеєнко. Клопер порадив також Іванченку взяти з собою ніж або викрутку, щоб відкрити замок, якщо господарів не буде вдома.

Біля 22-ї години Є.всеєнко під виглядом робітниці ЖЕКу попрохала відчинити їй двері, потім разом з Іванченком увійшла в квартиру. Там Іванченко, погрожуючи Японському ножем, відібрав у нього 10 старовинних золотих монет і 9 ікон.

Визначте форму співучасті, види співучасників.

7. Солдатенко часто пиячив, бив дружину, а потім вирішив її вбити. Щоб виконати свій намір, він вступив у злочинний зговір із раніше судимими Часовікіним, Ларіним і Чертенком, які за гроші дали згоду вчинити на дружину Солдатенка напад і вбити її. Солдатенко докладно виклав учасникам нападу план вчинення злочину, порадив взяти в потерпілої золотий годинник, гроші, показав стежку, по якій буде йти з нею, де треба вчинити напад, хто повинен наносити удари.

Визначте форми співучасті, види співучасників.

8. Зінченко організував озброєну групу в складі чотирьох чоловік. Протягом п'яти місяців вони нападали на магазини і окремих громадян. Переховувати викрадені речі їм допомагали Єременко і Моргунов.

Дата добавления: 2014-12-10