Оперативне управління виробництвом

Управління запасами.

Утворення запасів потрібно для досягнення стабільності виробництва при змінюваному забезпеченні ресурсами. Існують три головних типи запасів - це запаси (рис.5.6.): первинних матеріалів, серовини, комплектуючих деталей і виробів; незакінченого виробництва; готової продукції

.

Рис. 5.6. Управління запасами

Попит на запаси буває залежним і незалежним. Залежний попит виникає, якщо ресурси потрібні безпосередньо для випуску виробів, використовує матеріали та комплектуючи. Незалежний попит виникає на більшості готових виробів, він не пов'язаний з їх виробництвом.

Управління запасами з незалежним попитом здійснюється за ознаками: фіксованої кількості та фіксованого часу. Зменшення витрат на розміщення запасів привело до системи "точно"і "своєчасно", яка характерна для японського стилю виробництва, великої вартості виробничих площ.

Оперативне управління виробництвом вміщує:

▬ календарне планування;

▬ диспетчеризацію виробництва;

▬ рознарядку робіт і контроль строків виконання.

В оперативному управлінні визначається обсяг партії виготовленої продукції, видача нарядів на виконання робіт, розміщення замовлень на матеріали, контроль термінів виконання та завершення робіт.

Обліково-плановий графік Ганта застосовується, як інструмент оперативного управління виробництвом. Це матричне уявлення функціонування кількох робочих місць протягом тижня з відзначенням тривалості часу роботи, профілактики, простоїв.

Управління проектами. Проект - це множина задач, пов'язаних з досягненням планової, але унікальної мети. Управління проектом має три аспекти: строки, витрати, якість результату. Загальний принцип управління проектами полягає в тому, що головним показником є управління строками, тривалістю виконання робіт. Успіх у цьому показнику забезпечує успіх стосовно інших показників. Тому головні методи управління проектами базовані на календарному плануванні та контролі за дотриманням календарного графіку.

Методи управління проектами поєднують методи критичного шляху (мініміза-ція зупинок обладнення при модернізації виробництва). Методи впроваджені у фірмі "Дюпон" (метод оцінки і перегляду планів) також у військових замовленнях при створенні ракетної системи "Поляріс" фірмою "Локхід". Ці методи схожі і мають узагальнену назву методів сітьового планування і управління.

Планування робіт за методом критичного шляху має чотири головних етапи: Визначення цілей і обмежань проекту. Вони пов'язані з тривалістю, якістю, наявністю виробничих ресурсів:

● тривалість операцій;

● сітьовий графік робіт поєднує визначення черговості операцій і можливості проведення деяких операцій паралельно або послідовно. Сітьовий графік показано на рис. 5.7.;

Рис. 5.7. Сітьове планування

● календарний сітьовий графік будується на підставі визначення тривалості операцій;

● критичний шлях проекту - це найтриваліша послідовність операцій. Для зменьшення тривалості проекту потрібно зменшити довжини критичного шляху.

Резерв часу - це різниця між максимально і мінімально можливою тривалістю операцій. Резерв часу має зміст лише у тих операціях, що не лежать на критичному шляху, забезпечує гнучкість календарного планування. Раніше сітьове планування застосовувалость головним чином, для великих проектів. Нині з розвитком персональних комп'ютеров сітьові методи дуже поширені і програмне забезпечені навіть у разі проектів малого обсягу.

Забезпечення якості. Якість - це відносний термін, але має три аспекти: якість відповідності технічним умовам; якість конструкції; функціональна якість, вимоги

(рис. 5.8.).

Рис. 5.8. Ланцюг якості

Існують дві тенденції контролю якості - американська і японська. У першому разі контроль якості забезпечується окремою службою, відділом технічного контролю, а у другому - самими працівниками (рис. 5.8.).

Рис. 5.9. Зв'язок праці і якості

Два види контролю якості, базовані на різних психологічних аспектах відно-шення до праці. У першому разі відповідальність обмежана засобами технічного контролю, а в інших - кваліфікаційними вимогами безпосереднього виконавця. Контроль якості базується на аналізі статистичних даних для вилучення ймовірної зміни якості продукції. Найпоширенішим є вибірковий контроль:

● контроль якості на базі статистики (метод Демінга);

● гуртки якості забезпечують оперативну підтримку якості (Японія);

● "за якість не сплачують" - концепція Кросбі, яка базується на психології виробника. Кошти витрачаються за відсутність або недостатність якості. Якість має глибокий зв'язок з мотивацією, тому оптимальні засоби контролю якості визначається історичними та національними традиціями, наприклад "німецька якість".

Дата добавления: 2014-12-17