Методологічні основи аналізу зовнішньоекономічної діяльності

Аналіз зовнішньої торгівлі країни.

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності

8.1. Методологічні основи аналізу зовнішньоекономічної діяльності.

8.2. Аналіз платіжного балансу країни.

Мета теми: формулювання теоретичних основ аналізу стану та розвитку зовнішньоекономічної діяльності країни, визначення сутності та інтерпретація основних показників зовнішньоекономічної діяльності, розкриття методів їх розрахунку.

Класифікації та групування є основою аналізу зовнішнього сектору економіки країни. Класифікації – це поділ об'єктів інформації за певною ознакою чи кількома ознаками. Класифікації важаються стандартом і затверджуються Державним комітетом статистики України.

В Україні з метою збирання та аналізу інформації щодо зовнішньоекономічної діяльності та здійснення регулювання економічних процесів використовуються такі класифікації:

1. Класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

2. Класифікація валют світу.

3. Класифікація держав світу.

В аналітичних цілях зовнішньоекономічні операції між країнами групуються за:

- видами операцій;

- групами товарів та видами послуг;

- ступенем технологічної обробки товару;

- територіальною ознакою контрагента-нерезидента (Європа, Америка, Азія, Африка);

- регіональною ознакою контрагента-резидента (в Україні – по областях);

- організаційною ознакою контрагентів (НАФТА, ОПЕК, АСЕАН).

В інтересах обліку та аналізу зовнішньоекономічної діяльності країни всі інстутиційні одиниці поділяються на резидентів та нерезидентів. Національна економіка складається з сукупності інституційних одиниць, що є резидентами країни.

Згідно «Класифікації інстутиційних секторів економіки України» затвердженної наказом Державного комітету статистики України №96 від 18.05.2005 р., інституційна одиниця вважається резидентом певної країни тоді, коли вона має центр економічного інтересу (місцезнаходження житла, виробництва чи інших приміщень), що знаходиться на економічній території цієї країни, та коли вона бере участь в економічній діяльності країни протягом необмеженого або досить тривалого періоду (рік або більше), а також керується законодавством цієї країни. Резидентом є також інституційна одиниця, що тимчасово знаходиться на території іншої країни та проводить діяльність в інтересах своєї країни.

“ Економічна територія країни " — це геграфічна територія, що перебуває під юрисдикцією уряду даної країни, у межах якої відбувається пересування людей, товарів та капіталів. До економічної території включаються повітряний простір над нею, територіальні води і та частина континентального шельфу, який розташованийу міжнародних водах, щодо якої країна користується виключнім правом на вилов риби чи видобуток на шельфі палива або інших корисних копалин. Крім того, до економічної території належать вільні зони, приписані (митні) склади та підприємства, експлуатація яких здійснюється під контролем митних органів. До неї також входять територіальні анклави, які розташовані на території інших країн (території посольств, консульств, військових баз, наукових станцій).

Інституційні одиниці-нерезиденти, що здійснюють операції з резидентними інституційними одиницями або мають з ними інші економічні зв’язки, утворюють групу, яка вважається за загальноприйнятою міжнародною методологією СНР’93 самостійним сектором “інший світ”, призначеним для оцінки зовнішньоекономічної діяльності. До складу “іншого світу” входять певні нерезидентні інституційні одиниці, що знаходяться у географічних рамках країни, наприклад, іноземні анклави, такі як посольства, консульства, військові бази, міжнародні організації тощо.

Дата добавления: 2014-12-07