Адміністративне право України: поняття і предмет правового регулювання

ТЕМА 1.3. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО

Адміністративне право являє собою систему правових норм, покликаних регулювати суспільні відносини управлінського характеру у сфері державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади. У широкому змісті під терміном «управління» розуміють цілеспрямований вплив керуючої системи на систему, якою керують, з метою упорядкування останньої, тобто забезпечення її функціонування в належному порядку.

У широкому розумінні державне управління є частиною соціального управління, тобто керування людьми і їх колективами з боку державних органів, тому що органи всіх галузей державної влади (законодавчої, виконавчої, судової) роблять визначений управлінський вплив. У вузькому змісті (як предмет адміністративного права) державне управління здійснюється органами державної виконавчої влади.

Державному управлінню притаманні такі риси:

v діяльність з реалізації задач і функцій держави;

v воно здійснюється спеціально створеними для цього державними органами і посадовими особами;

v ці органи діють з доручення держави, від його імені і мають державне владні повноваження;

v форми і методи роботи державних управлінських органів регламентуються нормами права.

Таким чином, державне управління — це підзаконна виконавча і розпорядницька діяльність органів державного керування, спрямована на практичне виконання законів у процесі повсякденного і безпосереднього управління господарським, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом.

Державна влада реалізує свої функції через відповідні органи державного управління. У свою чергу ці органи реалізують свої повноваження шляхом використання різних форм і методів державного управління.

Під формою управління розуміють зміст визначеного виду управлінської діяльності. Сучасна система форм державного управління складається з таких видів:

прийняття і видання правових актів управління (нормативних й індивідуальних);

проведення матеріально-технічних операцій;

здійснення юридичне значущих дій.

Правові акти управління є найбільш важливою формою управлінської діяльності. Такі акти необхідні для забезпечення юридичних наслідків конкретних управлінських дій (видання наказів, розпоряджень, оформлення рішень, протоколів, проведення атестацій і т. п.).

Організаційні дії займають найбільшу питому вагу в поточній роботі апарату органів управління. До організаційної роботи відносять розробку проектів документів і правових актів, обговорення найбільш важливих питань управлінської діяльності, проведення ревізій і перевірок, обговорення передового досвіду, надання допомоги підлеглим органам і ін.

Матеріально-технічні операції необхідні для обслуговування всіх стадій управлінського процесу. До них відносять: складання інформаційних довідок; обробку статистичної інформації; діловодство; доведення управлінських рішень до виконавців.

Юридично значущі дії знаходять свій прояв у правовому оформленні державними посадовими особами і нотаріусами різних угод, посвідченні документів і фактів, реєстрації актів цивільного стану, видачі громадянам різних довідок і т. п. Хоча ця діяльність не є основною для кожного органу, але є обов'язковою, оскільки регламентується законодавством про державні органи управління.

Під методами державного управління варто розуміти спосіб реалізації функцій виконавчої влади конкретними органами державного управління і посадових осіб через їх вплив на волю і створення підлеглих органів, а також громадян.

Провідним методом управлінської діяльності є метод переконання, за допомогою якого здійснюється вплив на свідомість людей з метою дотримання ними визначеного поводження.

Метод примусу — це спосіб впливу на суб'єктів управління (громадян), які нездатні управляти власною поведінкою відповідно до правил, встановлених державою. Засоби примусу застосовуються в тих випадках, коли вичерпані всі засоби переконання тих осіб, що не дотримують вимог законів чи інших нормативно-правових актів.

Адміністративний метод полягає в тому, що органи управління безпосередньо встановлюють підлеглим суб'єктам (органам, громадянам) визначені правила поведінки. А у випадку їх невиконання використовують методи адміністративного примусу.

Економічний метод не передбачає адміністративних мір, а припускає здійснення впливу на суб'єкти управління через застосування до них різних методів економічного стимулювання (пільг, санкцій, кредитів, субсидій, цінової політики і т. п.). Наявність цих стимулів дає суб'єктам можливість самим обирати найбільш оптимальні форми і методи діяльності для досягнення кінцевих виробничих задач.

Таким чином, визначаючи предмет такої самостійної галузі, як адміністративне право, необхідно відзначити такі його ознаки:

1. Регульовані відносини охоплюють будь-які аспекти державно-управлінської діяльності.

2. Регульовані відносини здійснюються суб'єктами виконавчої влади.

3. Регульовані відносини пов'язані з практичною реалізацією повноважень, наданих суб'єктам виконавчої влади відповідними нормативно-правовими актами для здійснення ними державно-управлінської діяльності.

Предмет регулювання адміністративного права охоплює коло однорідних суспільних відносин, до яких належать управлінські відносини:

· у межах яких безпосередньо реалізуються задачі, функції і повноваження органів виконавчої влади;

· внутрішнього організаційного характеру, що склалися між різними органами державної виконавчої влади, не пов'язаними відносинами підпорядкованості (наприклад, між окремими міністерствами);

· що виникають у діяльності суб'єктів місцевого самоврядування;

· організаційного характеру, що виникають всередині системи громадських організацій.

Дата добавления: 2014-12-07