Нація і держава. Етнічний склад держав

Поняття етносу та етнічних спільностей.

Тема 14. Соціально-етнічні спільності в політиці.

Всякий народ несёт на себе печать соразмернос­ти своего, присущего только ему и несопостави­мо­го с другими совершенства.

И.Г.Гердер

Актуальність цієї теми визначена, по-перше, гостротою багаточисельних міжнаціональних конфліктів; по-друге, політичними спекуляціями стосовно “націоналізму” та “національної ідеології”; по-третє, плутаниною понять.

Етноси (грец. eqnoz – плем’я, народ) – це соціальні спільноти, які утворюються історично на підставі спільності проживання на певній території та певному ландшафті, єдності мови, історичних, релігійних та культурних традицій, ідей та символів, і характеризуються у першу чергу наявністю спільної етнічної самосвідомості. Втім, деякі вчені, наприклад, Л.Гумільов, вважають етноси переважно біологічними утвореннями, які підкоряються органічним законам народження, зростання, старіння та вмирання.

За ступенєм розвитку етнічної самосвідомості можна виокремити різні типи етнічних спільнот – плем’я, народність, націю. Межею між народністю і нацією в цьому розумінні є усвідомлення етносом ідеї власної державності, яке передбачає певний розвиток культури, освіти, економічних зв’язків. Нерозривний зв’язок понять “нація” і “держава” та його реалізація в національних державах призвела до того, що термін “нація” подекуди втратив етнічне звучання і перетворився у синонім позначення народу даної держави, або просто держави (звідси – назва ООН). Втім, за статистикою ООН, у світі нараховується майже 4 тис. етносів, з яких лише 800 вважаються націями (а держав – тільки 200).

Супутні поняття: національна група (або меншинство) – компактна етнічна група в інонаціональній (багатонаціональній) державі; національність – приналежність людини до певного етносу.

Історія етносів тісно пов’язана з історією держав, етноси завжди виступають суб’єктом політичних відносин, а етнічний інтерес – політично значущим інтересом. Разом з тим, держава не завжди є національною (і практично ніколи – етнічно чистою), а етнос не завжди має статус державності. Тому національна політика є одним з визначальних напрямків діяльності держави, особливо там, де її актуальність обумовлена національним складом держави. За н аціональним складом можна виокремити:

• держави однонаціональні (більшість держав Європи, Японія);

• держави з переважаючою нацією (Великобританія, Іспанія, Фінляндія, Румунія, Ізраїль, Китай, Іран, Індія, арабські країни) – сюди можна віднести і Україну, а також і Росію;

• держави двох або трьохнаціональні без переважаючої нації (Бельгія, Швейцарія, Боснія і Герцеговина);

• багатонаціональні держави без постійно домінуючої нації (Афганістан, Індонезія, країни Тропічної Африки).

Етнічний склад держави далеко не завжди відповідає її національно-політичному устрою. Це залежить як від ступеню розвитку національної самосвідомості, так і від ступеню та форм національного гноблення, що породжує численні національні протиріччя та конфлікти.

Дата добавления: 2014-12-07