Ігрове навчанняреалізується в учбово-ділових іграх[5].

Дидак­тичні можливості ігор наступні:

1) у них формуються мотиви і інтереси тих, що навчаються (виграти і пізнати, навчитися робити, діяти);

2) дії виконуються відповідно до певних правил і норм поведінки;

3) чітко виділені операції;

4) вклю­чаются соціальні, особистісні, групові стосунки.

Технологічна схема ігрового навчання така:

- створюється творча ігрова атмосфера з певними конкретними завданнями;

- визначаються цілі і мотивації для тих, що навчаються;

- розглядається техно­логія ігри;

- процес гри;

- оцінюється діяльність і аналізуються знання і уміння, можливості тих, що грають.

Модульне навчання — найважливіший етап розвитку систем навчання [11]. Повчальний модуль є інтеграцією різних видів і форм навчання, підлеглих загальній темі учбового курсу або актуальній науково-технічній проблемі. Модуль представляє со­бою фундаментальне поняття дисципліни — явище, закон, струк­турний план, групу взаємозв'язаних понять, що дає можливість логічно і компактно згрупувати учбовий матеріал, уникаючи повторівь як у середовищі курсу, так і в спеціальних дисциплінах. Для каждо­го модуля формується набір довідкових і ілюстративних материа­лов, а також список літератури, що рекомендується. Існують такі основні види організації модульного навчання: репродуктивне (тематичне вивчення матеріалу), проблемно-пошукове (учбово-дослідницька робота, наукове дослідження в рамках розділу про­грами) і диференційоване.

Зміст модульного навчання включає засвоєння нових знань, положень, способів доказу, побудова теорій і технологій досліджень. Кожен студент переходить від модуля до модуля у міру засвоєння матеріалу і проходить етапи поточного контролю незалежно від однокурсників. Для оцінки знань використовується прогресна система: всі результати, досягнуті виучуваним на кожному етапі кон­троля, оцінюються в балах. Набрані бали підсумовують і визначають кумулятивний індекс. Мета студента—набрать максималь­ну кількість балів. Така система стимулює повсякденну систематичну роботу студентів.

Переваги модульного навчання: гнучкість його структури; забезпечення методично обгрунтованого узгодження всіх видів учбового процесу у середині модуля; ефективність контролю засвоєння знань; швидка диференціація студентів; здобуття великого об'єму зна­ний, умінь і навиків за найбільш короткий термін.

Слід пам'ятати, що вибір системи навчання визначається, з одного боку, цілями, завданнями і змістом освіти, з другого—під­готовленістю викладача, його професіоналізмом, а також мате­риально-технической базою учбового закладу.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Покажіть, як при вивченні одного предмету можна використовувати різні системи навчання.

2. Змоделюйте проблемну ситуацію. Покажіть хід її рішення.

3. Чим програмоване навчання відрізняється від комп'ютерного?

4. Що таке алгоритмізація навчання? Чи завжди воно є ефективним в творчій учбової діяльності студента?

5. Як диференціювати навчання, якщо всі учні талановиті?

6. У групі все учні мають досить розвинене наочне і наочно-
образне мислення. Які види процесу навчання будуть ефективними в ній?
При яких умовах?

7. В чому особливості модульного навчання? Доведіть його прогресивність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ЩО РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ

1. Гареев В. М., Кутасов С. И., Дурко Е. М. Принципы модульного обучения //
Вест. высш. шк. — 1987. — № 8. — С. 35-38.

2. Дидактика современной школы / Под ред. В. А. Онищука. — К.: Рад. шк.,
1987. —Гл. III, IV.

3. Ильина Т. А. Актуальные проблемы дидактики высшей школы // Новое
в теории и практике обучения. — 1979. — Вып. 4.—С. 3-99.

4. Ильина Т. А. Педагогика. — М.: Просвещение, 1984.—Тема 17.

5. Касьяненко М. Д. Педагогіка співробітництва. — К.: Вища шк., 1993. —
С. 190-219.

6. Куписевич Ч. Основы общей дидактики: Пер. с польск. — М.: Высш. шк.,
1986. — 367 с.

7. Махмутов М. И. Проблемное обучение.—М.: Педагогика, 1975. —Разд. III.

8. Оконь В. Введение в общую дидактику: Пер. с польск. — М.: Высш. шк.,
1990.

9. Педагогіка. За ред. А. М. Алексюка. — К.: Вища школа., 1985. — 295 с.

10. Педагогіка. За ред. М. Д. Ярмаченка. — К.: Вища школа., 1986. — 543 с.

11. Рогинский В. М. Азбука педагогического труда. — М.: Высш. шк., 1990. —
С. 63-65.

12. Талызина Н. В. Управление процессом усвоения знаний. — М.: Изд-во МГУ, 1975. —343 с.

13. Фіцула М. М. Педагогіка.—К.: Академкнига, 2000. — 542 с.

Лекція 10. Методи навчання.

Вивчивши дану тему, ви повинні уміти:

• дати визначення категорії дидактики «метод»;

• пояснити відмінність понять "метод" і "прийом";

• охарактеризувати різні підходи до класифікації методів;

• розкрити зміст словесних, наочних, практичних ме­тодів;

• визначити шляхи методу;

• розкрити зміст репродуктивних і проблемно-пошукових ме­тодів навчання;

• охарактеризувати мотиви навчання;

• розкрити зміст методів стимулювання учбової діяльності, а також методів активізації пізнавальної діяльності;

• визначити прийоми самостійної роботи.

План лекції.

1. Поняття про методи навчання. Метод і прийом. Основні підходи до класифікації методів навчання.

2. Характеристика словесних, практичних і наочних методів навчання.

3. Характеристика репродуктивних і проблемно-пошукових методів навчання.

4. Методи стимулювання учбової діяльності. Мотивація у навчанніі.

Питання 1. Поняття про методи навчання. Метод і прийом. Основні підходи до класифікації методів навчання.

Слово "метод" в перекладі з грецької теthodos означає шлях дослідження або пізнання, теорія, навчання. Як наукова категорія в загальному значенні метод — це спосіб досягнення мети, певним чином впорядкована діяльність, підпорядкована рішенню конкрет­ной задачі. У дидактиці метод навчання означає впорядкований спо­сіб досягнення учбово-виховних цілей.

Методи навчання є носіями функцій навчання:

· освітньої, яка оп­тимально сприяє придбанню тими, що навчаються наукових знань, умінь і навиків і на їх основі формує науковий світогляд;

· виховної, яка цілеспрямовано формує певну систему емоційно-ціннісних відносин особистості (суб'єкта) до навколишнього світу (трудових, державно-правових, патріотичних, естетичних, національно-етичних, екологічних і ін.);

· раз­виваючої, яка розвиває психічні процеси і стани особистості;

· мотиваційної, яка стимулює інтереси і позитивні мотиви учнів до навчання;

· організуючої, яка зв'язує в єдину систему мету, зміст і організацію учбового процесу з врахуванням особливостей і інтелектуального рівня розвитку навчаємих, майстерності педагога, матеріально-технічного забезпечення про­цесу навчання.

При виборі методів необхідно враховувати:

1. цілі і завдання навчання; особливості змісту навчання;

2. рівень розвитку колективу і каж­дого навчаючогося окремо;

3. можливість використання різномаїтних організаційних форм навчання;

4. уміння і навики викладача, його особистостістий досвід.

Дата добавления: 2014-12-07