TEMA №4

ВИБІРКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ В АУДИТІ

Необхідність вибіркового дослідження в аудиті та передумови його застосування. Методи отримання вибірки й оцінки результатів та їх взаємозв'язок. Суть імовірнісного і не імовірнісного відбору. Статистична і нестатистична вибірка. Етапи вибіркового дослідження.

4.1 Необхідність вибіркового дослідження в аудиті та передумови його застосування

Вибірковий контроль широко застосовується під час здійснення аудиторських перевірок. У порівнянні із суцільною перевіркою це дозволяє заощадити час і знизити вартість робіт, але при цьому не повинна знижуватися ефективність аудиту в цілому.

Ціль вибіркової перевірки – скорочення часу й вартості аудиту при забезпеченні належної його якості.

Метод вибіркової перевірки заснований на законах теорії ймовірностей, згідно яким можна одержати досить точні дані про цілі по його відносно малій частині. У вибірку включається тільки частина об'єктів (генеральної) сукупності, що перевіряється. Під ними розуміються елементи, які складають сальдо рахунків, чи операції які складають обороти по рахунках.

У ході подальшої перевірки цих об'єктів збираються аудиторські докази та складається думка про всю сукупність.

Порядок формування вибірки й оцінки результатів визначається національним нормативом аудиту №17 «Вибіркова перевірка».

Під генеральною сукупністю даних розуміється набір інформації, відносно якої аудитор вирішив зробити аудиторську вибірку.

Окремі данні, що складають генеральну сукупність, вважаються елементами вибірки. Але при цьому необхідно враховувати важливу вимогу – забезпечення репрезентативності (представницької), тобто рівної імовірності добору елементів досліджуваної сукупності.

Непредставницька вибірка може здійснюватися в двох випадках:

-при великій помилці вибірки;

-при невибірковій помилці.

Ризиком появи помилок називається:

-вибірковим ризиком (ризик вибірки);

-невибірковим ризиком (ризик не зв'язаний з вибіркою).

Обидва ці ризики можуть контролюватися аудитором.

Невибіркові помилки з'являються тоді, коли аудиторські тести не розкривають існуючі у вибірці помилки, т.ч невірний їх підбор чи застосування.

Невибіркова помилка може виникнути в двох випадках:

-при невиявленні аудитором перекручувань;

-при невідповідних (неефективних) аудиторських процедурах.

Ретельна розробка аудиторських процедур, належний контроль та інструктування виключають невибірковий ризик.

Вибірковий ризик чи ризик вибірки (вибіркова помилка) – це невід'ємний елемент вибіркового дослідження. Цей ризик виникає через те, що тестується не вся сукупність.

Існує два способи зменшення вибіркового ризику:

-збільшити обсяг вибірки;

-використовувати придатний метод відбору.

Прикладом придатного методу добору може служити випадковий відбір.

4.2 Статистична і нестатистична вибірка. Етапи вибіркового дослідження.

У своїй роботі аудитор може застосовувати статистичні і нестатистичні методи відбору.

Статистичні методи – це методи використання математичних прийомів, що базуються на теорії імовірності. При їхньому використанні повинна дотримуватися репрезентативність і випадковість вибірки.

До статистичного методу вибірки відносяться наступні види відбору:

1. Випадковий відбір. Проводиться по таблицях випадкових чисел.

2. Систематичний відбір. Припускає добір елементів через постійний інтервал починаючи з випадково обраного числа. Інтервал будується:

-чи на визначеному числі;

-чи на вартісній їхній оцінці.

Достоїнством систематичного відбору є простота розрахунку. Основною проблемою є ймовірність необ'єктивності.

3. Комбінований відбір. Представляє комбінацію різних методів випадкового і систематичного відбору.

Наприклад, для підвищення ефективності вибірки сукупність спочатку розбивається на групи (сегменти, страти) із однорідними по вартості елементами, а потім із кожної групи виробляється окрема вибірка. Можливий й інший підхід, коли попередньо перевіряються всі індивідуально значимі елементи (великі суми, нетипові операції і т.п.), а частина сукупності, що залишилася, розбивається по сумі на три сегменти – великі, менші й приблизно рівні середньому значенню елемента в сукупності.

У тому випадку, якщо сукупність об'єктів, які перевіряється, мала, і якщо застосування статистичних методів вибірки не є правомірним, чи застосування аудиторської вибірки буде неефективним, аудитору варто проводити суцільну перевірку.

Перевага статистичних методів – це кількісна визначеність вибіркового ризику.

Статистичний метод вибірки полягає також і в якісному вибірковому дослідженні.

Розрізняють два види вибіркових перевірок:

-на відповідність;

-по суттєвості.

Вибіркова перевірка на відповідність, це вибіркова перевірка для тестування внутрішнього контролю.

Задача вибіркової перевірки на відповідність полягає у встановленні, як часто в періоді, який перевіряється, порушувалися норми внутрішнього контролю.

Перевірка проводиться по основних напрямках:

-дійсність здійснення господарських операцій і підтвердження їх документами;

-повнота відображення в обліку усіх без винятку операцій;

-законність здійснення операцій і т.п.

Таку перевірку називають ще якісною чи атрибутивною.

Атрибути й умови відхилень випливають безпосередньо з програми аудиту.

Прикладами контролю на відповідність можуть служити перевірки таких елементів внутрішнього контролю:

-санкціонування керівництвом оплати матеріальних цінностей і послуг сторонніх організацій;

-звірення матеріалів, що надійшли на підприємство, по найменуванню, кількості і якості в натурі з даними супровідних документів;

-установлення повноти відображення в обліку операцій по відвантаженню продукції шляхом зіставлення накладних на відвантаження з виписаними рахівницями-фактурами й ін.

2.Перевірка на суттєвість – це вибіркова перевірка правильності відображення в обліку оборотів та сальдо по рахунках.

Задача вибіркової перевірки на суттєвість складається в оцінці правильності обліку конкретних сум по окремих операціях, оборотів і сальдо по рахунках.

Така перевірка називається кількісною.

Прикладом є:

-підтвердження оборотів і сальдо рахунків бухгалтерського обліку, записів у первинних документах;

-одержання підтверджень від третіх осіб;

-перевірка правильності начислення ПДВ по оприбуткованих і оплачених матеріальних цінностях, реалізованій продукції, віднесення сум цього податку на розрахунки з бюджетом й ін.

При визначенні обсягу вибірки аудитором повинні бути встановлені:

-ризик вибірки – РВ;

-припустима помилка вибірки – ППВ.

Ризик вибірки (РВ) полягає в тому, що думка аудитора по одному й томуж питанню, складена на основі вибіркових даних і на основі вивчення всієї сукупності, може відрізнятися.

Припустима помилка вибірки (ППВ) визначається на стадії планування аудиту відповідно до обраного рівня істотності. Припустимою може бути помилка в межах матеріальних, встановлених аудитором стосовно до процедур внутрішнього контролю, оборотам і сальдо по рахунках чи проводках визначеної групи. Розмір вибірки визначається величиною припустимої помилки. Чим менше її величина, тим більше необхідний обсяг вибірки.

Задача визначення необхідного й достатнього обсягу вибірки зважується в залежності від виду вибіркової перевірки.

При тестуванні процедур внутрішнього контролю (перевірка на відповідність) обсяг вибірки зменшується із збільшенням ризику неефективності внутрішнього контролю й залежної від нього припустимої помилки вибірки, а також із збільшенням ризику вибірки.

Щоб виявити два і більш відхилення, обсяг вибірки варто збільшити.

Прід час проведення вибіркової перевірки правильності відображення в обліку оборотів і сальдо по рахунках (перевірка на суттєвість) для розрахунку обсягу вибірки можна використовувати наступну формулу:

С х КР

П = ---------------

ППВ

П – обсяг вибірки елементів;

С – загальна сума сальдо рахунка, що перевіряється, (оборот), грн.;

ППВ – припустима помилка вибірки, грн.;

КР – коефіцієнт ризику (величина залежна від ризику).

Таблиця 4.1 - Взаємозв'язок між коефіцієнтом ризику та ризиком вибірки.

Ризик вибірки,%					2,5	1,0
Коефіцієнт ризику (КР)	1,61	1,9	2,31	3,0	3,69	4,61

Нестатичні методи відбору. Обсяг вибірки визначається відповідно до інтуїції і досвіду аудитора. Зокрема, у залежності від розміру генеральної сукупності задається визначений крок у послідовності обраних елементів (№ 50,100, 150 і т.п.) або вибираються найбільш значні по величині суми рахунка виходячи з деякої контрольної суми для одного рахунка. Стосовно до документів може бути обраний будь-який документ із папки, реєстру, досліджуваних аудитором.

При вивченні елементів, що потрапили у вибірку (документів, операцій, сальдо й ін.), фіксуються всі помилки незалежно від їхньої вартості, тому що результати вибірки будуть поширені на всю сукупність. При використанні вибірки, заснованої на грошовій одиниці, важливий не настільки абсолютний розмір помилки, скільки співвідношення помилки і величини елемента сукупності. У ході аналізу документів установлюється питома вага неправильно оформлених чи відсутніх документів. Невиявлення документа по операції, включеної у вибірку, повинне розглядатися як серйозне порушення.

При розробці порядку проведення перевірки конкретного розділу бухгалтерської звітності клієнта аудитор повинний визначити мету перевірки й аудиторські процедури, що дозволяють досягти цих цілей. Потім він повинний визначити можливі помилки, оцінити докази, що потрібно зібрати, і на основі цього установити сукупність досліджуваних даних.

В Україні використовуються, в основному, нестатичні методи вибірки, засновані на інтуїції і професійному рівні.

Для інтерпретації результатів вибіркової перевірки аудитор повинний:

1. Проаналізувати кожну помилку, що потрапила у вибірку. Якщо у вибірці немає грошових помилок, та, можна зробити висновок про вірогідність сукупності, що перевіряється. Навпаки, при виявленні помилок варто установити їхній характер, сутність і причини виникнення, вплив на інші ділянки обліку. Аудитору важливо з'ясувати, носять ці помилки випадковий характер чи викликані недоліками організації внутрішнього контролю і системи управління в цілому. Характер і причина помилки впливають на її значимість для оцінки вірогідності даних усієї сукупності. Так, помилка, що з'явилася результатом шахрайства персоналу, не обов'язково вплине на вірогідність фінансової звітності, але стане тривожним сигналом для клієнта. Невірно зазначена кореспонденція рахунків по операції може спричинити інші помилки в облікових записах. Помилка в підрахунку сальдо по рахунку напевно спотворить дані балансу і т.п.

2. Екстраполювати отримані при вибірці результати на всю сукупність, що перевіряється. При цьому методи поширення результатів вибірки на всю сукупність повинні відповідати методам побудови вибірки. Так, якщо сукупність була розбита на групи, то поширення проводиться у відношенні кожної з них. Навпаки, виявлення помилок по попередньо виділеним індивідуально значимим елементам, що перевірялися суцільним методом, не вимагає поширення на всю сукупність.

3. Оцінити ризики вибірки. Аудитору необхідно переконатися, що помилка в сукупності, що перевіряється, не перевищує припустимої величини. Для цього порівнюється помилка сукупності, отримана за допомогою поширення, з припустимою помилкою. Якщо перша помилка перевищить припустиму,. варто повторно оцінити ризик вибірки і, якщо він виявиться прийнятним, розширити коло аудиторських процедур чи застосувати альтернативні процедури.

Аудитор повинний фіксувати у своїй робочій документації всі стадії проведення вибірки й аналіз її результатів.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ.

1.Основна ціль аудиторської вибірки.

2.Що таке ститистичні методи вибірки?

3. Які види відбору відносяться до статистичних методів? Охарактеризувати кожний з них.

4.Які існують види віборкових перевірок?

5.Яким чином проводиться розрахунок об’єма вибірки?

6.Що таке нестатистичні методи вибірки?

7.Які дії аудитора під час проведення вибіркової перевірки?

Дата добавления: 2014-12-07