Відображення в обліку операцій нематеріальних активів 1 страница

Ознайомлення з підприємством потребує також визначення обсягу господарських операцій та зумовлену ним кількість виписаних первинних документів, особливо за грошовими та розрахунковими операціями, оскільки вони підлягають суцільній перевірці. Слід оглянути підприємство, місце зберігання матеріальних цінностей, ознайомитися з розташуванням структурних підрозділів. Важливе значення має вивчення зв’язків підприємства з постачальниками і покупцями, дотримання ними господарських договорів, своєчасності розрахунків між ними та підприємством.

На основі проведеного первісного вивчення підприємства можна встановити обсяг аудиторської перевірки та її тривалість. Згідно з обсягом аудиторської перевірки та її складності (кількість видів діяльності і виробництва продукції, проведення інвентаризації матеріальних цінностей тощо) визначають вартість аудиту, яка має бути обґрунтована відповідними розрахунками.

Дуже важливо встановити чітку послідовність проведення аудиту та правильно розподілити обов’язки між аудиторами.

Визначаючи ділянки обліку, що досліджуватимуться в процесі аудиту, потрібно, по-перше, виділити найважливіші з них, які мають принципове значення для правильного відображення діяльності підприємства та формування фінансових результатів. По-друге, слід при цьому обґрунтувати, що інші ділянки господарської діяльності підприємства вирішального впливу на кінцеві фінансові результати не мають.

Отже, у перші дні перевірки аудитори повинні визначити стан тієї чи іншої ланки діяльності та обліку на підприємстві і встановити той обсяг робіт, який за мінімальних витрат часу на перевірку забезпечить аудиторам максимум необхідних відомостей для складання обґрунтованого аудиторського висновку. За помилковий вибір ланок перевірки та неправильні висновки за результатами перевірки відповідальність цілком і повністю несуть аудитори.

Для кожної ланки аудиторської перевірки слід визначити її характер – суцільна вона чи вибіркова. Суцільну перевірку здійснюють щодо касових, банківських документів, авансових звітів; первинну документацію на заробітну плату або матеріали доцільно перевіряти вибірково. Проте дорогі та дефіцитні матеріали краще перевіряти суцільно. Перевірка має встановити збереженість і раціональність використання матеріалів.

Тривалість аудиторських перевірок може бути різною, однак встановлено, що інтенсивна робота аудиторів не шкодить отриманню точних результатів.

Результати аудиторської перевірки відображаються в аудиторському звіті. Аудиторський звіт – це документ, що складається відповідно до угоди аудитора і замовника. Аудиторський звіт містить відомості про стан обліку, внутрішнього контролю, достатність і достовірність фінансової звітності. У зв'язку з тим, що зміст аудиторського звіту залежить від конкретних обставин та наслідків перевірки, він складається за довільною формою. Аудиторський звіт складається тільки для замовника і може бути опублікований тільки за його дозволом.

Аудиторський звіт включає загальну (вступну), аналітичну і підсумкову частини.

У вступній частині вказують місце і дату складання звіту, назву аудиторської організації та її адресу, № і дату видачі Сертифіката та Свідоцтва про включення до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності, номер розрахункового рахунку; прізвище, ім’я та по батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці; період, за який здійснюється перевірка, склад облікової та звітної документації, посилання на Закон і положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Національні нормативи аудиту, якими керувався аудитор.

В аналітичній частині аудиторського звіту наводять результати перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності, стану внутрішнього контролю, спосіб перевірки (суцільний, вибірковий), факти порушень законодавчих, інших нормативно-правових актів та встановлених правил ведення звітності. Опис перевіреної фінансової інформації відображує період перевірених фінансових звітів, види звітів, вказівки на обмеження доступу аудитора до інформації, якщо вони мали місце, розподіл відповідальності між аудитором і керівництвом підприємства. В описі аудиту наводяться посилання на закони та нормативні акти, відповідно до яких проводився аудит, розкривається алгоритм аудиторської перевірки, використання необхідних процедур і збирання всіх доказів для складання обґрунтованого висновку, подаються результати експертизи ведення бухгалтерського обліку та системи внутрішнього контролю, зазначаються факти не усунених у процесі аудиторської перевірки суттєвих порушень встановленого ведення бухгалтерського обліку та складання звітності, а також порушень законодавства при здійсненні господарських і фінансових операцій, які можуть створити у користувачів фінансової звітності неправильне уявлення про фінансовий, майновий і економічний стан підприємства, а також завдати збитків інтересам його власників і (або) третіх осіб, посилання на роботу іншого аудитора (або) експерта, якщо цей матеріал було використано.

Третя, підсумкова частина аудиторського звіту включає висновок за результатами аудиторської перевірки. Це результат роботи аудитора про перевірену фінансову звітність, яку називають аудиторським висновком, якщо вона оформлена окремим офіційним документом, тобто засвідченим підписом і печаткою (аудиторської фірми).

Аудиторський звіт адресується замовнику із зазначенням дати складання, підписується керівником аудиторської фірми (або особою, уповноваженою керівником) і аудитором, що проводив перевірку, завіряється печаткою аудиторської фірми. Кожна сторінка аудиторського звіту підписується аудитором, який здійснював перевірку, і завіряється його особистою печаткою.

Аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудиторський висновок за формою та змістом має відповідати вимогам, передбаченим Законом України "Про аудиторську діяльність". Відповідно до цього Закону аудиторський висновок визначено як офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти й відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Законом передбачено, що аудиторський висновок, складений аудитором іноземної держави для офіцій­ного подання, має бути підтверджений аудитором України (якщо інше не встановлено міжнародним законодавством).

Основні елементи аудиторського висновку, види висновків та їх форма наведені у нормативі № 26 "Аудиторський висновок". Цей норматив розроблено на підставі Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Згідно зі статтями 7 і 21 цього Закону, аудитор має провести перевірку фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою надання висновку про достовірність і реальність представленої інформації та її підтвердження або не підтвердження. Крім того, даний аудиторський норматив регулює основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. У ньому, зокрема, вказано, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані на підставі аудиторських доказів для підготовки аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність. Аудиторський висновок складається за довільною формою, але обов'язково має вміщувати певні розділи. Основними елементами аудиторського висновку є:

заголовок аудиторського висновку;

вступ;

масштаб перевірки;

висновок аудитора про перевірену звітність;

дата аудиторського висновку;

адреса аудиторської фірми;

підпис аудиторського висновку.

У Заголовку аудиторського висновку підкреслюється, що аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором, вказуються прізвище, ім'я та по батькові аудитора, назва аудиторської фірми. Крім того, зазначають повну назву підприємства, яке перевіряється, і час перевірки.

У розділі Вступ дається інформація про склад фінансової звітності та дату її підготовки. Тут також зазначається, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівника підприємства та вказують про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки.

Розділ Масштаб перевірки дає впевненість його користувачам у тому, що аудиторську перевірку здійснено відповідно до вимог Національних нормативів аудиту, що регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського фінансового обліку. В ньому також зазначається, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості в тому, що у фінансовій звітності немає суттєвих помилок.

Аудитор дає оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства та їхнього впливу на фінансову звітність. Даючи оцінку суттєвості помилок, аудитор керується положеннями Національного нормативу аудиту № 11 "Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком аудиторської перевірки".

Потім вказується, що аудитор використовував спосіб вибіркової перевірки інформації і брав до уваги тільки суттєві помилки. Тут же зазначаються принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємстві під час перевірки.

У розділі Висновок аудитора про перевірену звітність подається висновок про правильність звітності.

У розділі Дата аудиторського висновку аудитор ставить дату на день завершення аудиторської перевірки. Причому дата на аудиторському висновку проставляється в той день, коли керівництво підприємства підписує акт приймання-передання виконаних аудитором робіт. Дата ставиться або перед вступною частиною аудиторського висновку, або після підпису аудитора.

У розділі Підпис аудиторського висновку ставиться підпис директора аудиторської фірми або уповноваженої на це особи, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.

В останньому розділі Адреса аудиторської фірми вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та номер Свідоцтва про включення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності в Україні.

Аудитор повинен попередити керівництво підприємства, на якому проведена аудиторська перевірка, про його відповідальність за несвоєчасне подання аудиторського висновку контролюючим установам у випадку проведення обов'язкового аудиту.

Аудиторський висновок складається з дотриманням встановлених норм та стандартів і має містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності чинному законодавству фінансової звітності підприємства-клієнта. Перед складанням аудиторського висновку аудитор остаточно оцінює аргументованість своїх тверджень і доказів.

У висновку аудитор повинен висловити свою думку щодо:

вичерпності та достатності отримано інформації;

узгодженості системи бухгалтерського обліку з чинними нормативами та законодавчими актами;

відповідності фінансової звітності даним бухгалтерського обліку, чинним законодавчим та нормативним актам.

Аудиторський висновок може бути: безумовно позитивним, умовно-позитивним, негативним або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.

Коли складається негативний висновок або дається відмова від надання висновку, то можуть наводитись аргументи, якими керувався аудитор під час підготовки таких видів висновків, які відрізняються від позитивного.

Безумовно позитивний висновок складається, якщо виконано такі умови:

аудитор отримав необхідну інформацію та пояснення і вони є достатньою базою для відображення реального стану справ на підприємстві;

дані достовірні за суттєвими питаннями;

звітність відповідає прийнятій на підприємстві системі обліку, що, у свою чергу, відповідає вимогам чинного законодавства України;

фінансова звітність складена на підставі правильних облікових даних і позбавлена суттєвих відхилень від нормативних положень;

фінансова звітність складена відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Враховується також стан обліку та звітності підприємства.

У позитивному висновку можуть бути використані такі стверджувальні вислови, як "відповідає вимогам", "дає достовірне і дійсне уявлення", "достовірно відображає", "відображає реальний стан..." тощо.

Аудитор не може видати умовно-позитивний висновок у разі існування фундаментальної непевності й незгоди.

Основні причини фундаментальної непевності – значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (через незадовільний стан обліку) і не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (через обмеження у часі перевірки, що диктуються клієнтом).

Причини незгоди такі:

неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій;

фундаментальна незгода з повнотою відображення фактів у обліку і звітності;

невідповідність порядку оформлення або здійснення господарських операцій чинному законодавству.

Непевність чи незгода вважаються фундаментальними у випадку, коли вплив факторів на фінансову інформацію настільки значний, що це може суттєво змінити дійсний стан справ.

Наявність фундаментальної незгоди може зумовити негативний аудиторський висновок. Наявність фундаментальної непевності може стати причиною відмови від надання аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин непевності й незгоди.

Відокремлюють таки види аудиторських висновків.

1. Безумовно позитивний висновок – надана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальний склад об’єктів, що досліджені, господарська виробничо-комерційна діяльність здійснюється згідно з чинним законодавством, система обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам, звітність складена на підставі справжніх даних обліку і достовірно відображає стан сфер, що досліджені.

2. Умовно-позитивний висновок. Деякі операції оформлені з порушенням встановленого порядку. Однак вказані моменти мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не викривляють дійсний фінансовий стан. У зв'язку з неможливістю перевірки окремих фактів аудитор не може висловити свою думку щодо вказаних моментів, але вони мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність господарської діяльності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодавчо-нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних даних і в цілому достовірно відображає фактичний стан.

3. Негативний висновок. Аудитом встановлені порушення. Допущені порушення викривляють реальний стан справ у цілому (в основному). Прийнята система обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Дані звітності не відповідають обліковим даним. Таким чином, дані звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ за сферами

4. Відмова від надання висновку. У зв'язку з неможливістю перевірити факти аудитор не може висловити думку щодо вказаних моментів. Представлені моменти суттєво впливають на дійсний стан справ у цілому. У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських свідчень аудитор не може видати об'єктивний аудиторський висновок.

За різних обставин стандартна форма аудиторського висновку може змінюватися. Усі зміни стандартного позитивного висновку називаються відхиленням від нього. Для опису різноманітних відхилень використовуються такі терміни: обмеження;модифікація;доповнення.

На обмеження у висновку вказують тоді, коли пояснюються моменти невідповідності аудиторської перевірки українським нормативам аудиту через відсутність інформації або відхилення від принципів обліку. Висновок з обмеженнями відображає такі моменти: відзив про відхилення від діючих в Україні принципів обліку;відзив про обмежений масштаб аудиторських процедур;неможливість надання аудиторського висновку у зв'язку з порушенням незалежності аудитора;неможливість надання аудиторського висновку, який би підтверджував достовірність звітності у зв'язку з неадекватністю достовірної інформації.

В аудиторському висновку необхідно описати будь-який брак інформації, що виник у результаті неможливості виконати необхідні за даних обставин аудиторські процедури.

Модифікація аудиторського висновку. Аудиторський висновок є модифікованим, якщо містить додаткові пояснення, але у самому висновку про обмеження не йдеться. Як правило, модифікований аудиторський висновок має положення:

- визнання або невпевненість у безперервній діяльності підприємства;

- зміни принципів обліку протягом періоду перевірки;

- виправлення, які необхідно внести в облік підприємства за результатами аудиту;

- опис принципів обліку, які відрізняються від діючих в Україні принципів обліку (у позитивному висновку);

- роз'яснення з приводу використання висновків інших аудиторів;

- пояснення про попередні аудиторські висновки.

Доповнення до аудиторських висновків. Аудиторський висновок вважається розширеним, коли, крім стандартних висловлювань, він містить коментарі до інформації, яка не входить в основну звітність, а саме:

- додатковий параграф, де акцентується увага на важливій інформації;

- вказівки на відсутність поквартальних даних або відсутність аналітичного обліку;

- вказівки на невідповідність іншої інформації, яка входить у пакет звітності, даним перевірених звітів (невідповідність даних інформації у пояснювальній записці даним балансу).

Висновок може містити додаткові пояснення, певні модифікації, які суттєво не впливають на його зміст. Модифікація передбачає: проблеми невизначеності або невпевненості у безперервній діяльності підприємства; зміни облікових принципів протягом періоду перевірки; виправлення, які слід внести до обліку підприємства за результатами перевірки;викладення принципів обліку (у позитивному висновку), що відрізняються від тих, які діють в Україні; роз’яснення з приводу використання звітів інших аудиторів; пояснення попередніх аудиторських висновків. З урахуванням цього аудиторський висновок вважатиметься модифікованим.

Аудиторський висновок також може бути розширеним за рахунок доповнень – коментарів до інформації, що не входить до складу основної звітності. Доповнення визначаються як: додатковий розділ, у якому звернено увагу на важливу інформацію; зауваження щодо відсутності поквартальних даних або аналітичного обліку; вказівки на неузгодженість пояснювальної записки до балансу.

Пояснення мають бути викладені вкінці аудиторського висновку. Висновок, що включає пояснення, є позитивним.

Безумовно позитивний висновок не видається у разі невпевненості, яка може призвести до неможливості формулювання думки, або непогодженості, коли думка аудитора суперечить даним перевіреної звітності. Такі умови виникають внаслідок невпевненості – обмеження обсягу аудиту, ситуаційних обставин; непогодження – застосування неприйнятних систем або способів обліку, розбіжностей щодо відповідності фактів, непогодження із ступенем та способом відображення фактів у звітності, невідповідності господарських операцій чинному законодавству та іншим вимогам. Аудитор повинен оцінити суттєвість впливу цих причин (невпевненості або непогодження) на окремі показники та звітність в цілому. Вибір виду висновку залежить від суттєвості (фундаментальності) невпевненості та непогодження.

Після завершення аудиту один примірник підсумкової документації (аудиторського висновку та додаткової документації) залишається в аудитора (аудиторської фірми). З урахуванням забезпечення зберігання та конфіденційності аудиторська фірма (аудитор) встановлює порядок зберігання підсумкової документації. Заборонено її вимагати або вилучати в аудитора (аудиторської фірми), за винятком випадків, передбачених законодавством. Види документації мають відповідати галузевим ознакам клієнта і змісту прийнятих аудитором рішень.

Лекція 5

Теоретичні аспекти аудиту нематеріальних активів

5.1. Сутність та склад нематеріальних активів

5.2. Аудит обліку нематеріальних активів

5.1. Сутність та склад нематеріальних активів

Визначальною рисою сучасного періоду розвитку всіх роз­винених країн є зростання ролі науково-технічних знань та інших результатів творчої діяльності людини. Вико­ристання накопиченого капіталу знань веде до суттє­вих змін у характері функціонування підприємств. У діяльності підприємств усе більше значення починають відігравати ті види ресурсів, що не мають матеріальної форми, але, проте, впливають на формування результатів діяльності підприємства, перспективи його розвитку в існуючому зовнішньому середовищі. Значення фізичних товарів і устаткування поступово зменшується, тоді як значення послуг, не­матеріальних ресурсів і активів неухильно зростає. Самозростання в сукупному обсязі нематеріального ресурсу забезпечує можливість одержання значної економічної вигоди, що робить питання управління нематеріальними ресурсами дуже актуальними в сучасній економіці. Багато робіт присвячено дослідженню нематеріальних ресурсів і активів підприємства, але відсутнє їх стійке визначення і чіткий розподіл між поняттями "нематеріальний ресурс" і "нематеріальний актив". Відбувається змішання понять, їх складових та сутності, через це виникає необхідність у їхньому більш досконалому дослідженні.

В фаховій літературі досить дослідженими є питання порівняння і визначення нематеріальних і матеріальних ресурсів; їх сутність та порівняльні характеристики стисло наведені в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Порівняльна характеристика матеріальних і нематеріальних ресурсів

Матеріальний ресурс	Критерій	Нематеріальний ресурс
Матеріальна форма присутня	Наявність матеріальної "відчутної" форми	Матеріальна форма відсутня
Об'єкт впливу	Основна суть для економіки	Метод або можливість впливу
Безпосереднє	Переміщення у просторі	За допомогою певного носія
Універсальний у виробництві і застосуванні	Унікальність в застосуванні	Унікальний в виробництві і використанні
Завжди можлива ідентифікація	Можливість ідентифікації	Ідентифікація не завжди можлива
Безпосередня передача з правом повного господарського розпорядження	Можливості і наслідки передачі ресурсу іншої особі	Повна або часткова передача ресурсу з обговореними правами на його використання і володіння
Використовується одночасно одним користувачем	Можливість одночасного використання ресурсу декількома особами	Кількість одночасних користувачів не обмежено
Присутня	Можливість однозначної і точної оцінки	Неоднозначність і обмеженість точної оцінки ресурсу

Нематеріальні ресурси, на відміну від традиційних – матеріальних, ще не досить досліджені, у результаті чого виникає питання про їхнє визначення, оцінку, облік, продаж, володіння. Такі ж питання виникають і з визначенням нематеріальних активів підприємства. Тому, з метою визначення сфер аудиту доцільно встановити сутність та складові нематеріальних ресурсів та активів.

Нематеріальним ресурсом є складова частина потенціалу підприємства, яка здатна забезпечувати економічну користь на протязі відносно тривалого періоду. Визначальними рисами цих ресурсів є відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розміру майбутнього прибутку від їхнього використання.

Поняття "нематеріальні ресурси" використовується для харак­теристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності, які розподіляють на:

об'єкти промислової власності;

об'єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами;

нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Нематеріальні ресурси, як і решта ресурсів, що використовуються в діяльності підприємства, мають бути створені або придбані підприємством. Вод­ночас нематеріальні ресурси відрізняються від матеріальних пев­ними характеристиками, що пов'язані з їхньою природою, створенням, спосо­бами володіння і практичного використання. Тому виникає необхідність захисту прав власності автора, власників і користувачів такого виду ресурсу.

Нематеріальні активи в узагальненому виді сьогодні розглядаються як категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси та їхнього використання в господарській діяль­ності з отриманням доходу. Проте, їх структура більш ємна. До складу нематеріальних активів відносять:

права, що з'являються внаслідок володіння підприємством;

права, що виникають унаслідок володіння підприємством;

права на використання створених на підприємстві нетради­ційних об'єктів інтелектуальної власності;

права на користування земельними ділянками та природни­ми ресурсами;

монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів, включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

права, що з'являються внаслідок укладених підприємством з іншими організаціями ліцензійних угод на використання об'єктів інтелектуальної власності.

Проте, необхідно зазначити, що нематеріальні активи не обмежуються правами на власність, а й є певні об’єкти з унікальними властивостями і характеристиками.

У зв'язку зі значним впливом факторів нематеріального характеру на діяльність підприємств, у вітчизняній літературі всі частіше вживаються визначення нематеріального активу і ресурсу, однак відсутнє чітке однозначне визначення цих факторів нематеріального характеру, їхньої сутності, структури і компонентів. У зв'язку з цим пропонується розмежувати ці поняття за управлінським і бухгалтерським підходами. Традиційно, у бухгалтерському обліку актив розуміють як ресурс, що контролюється підприємством, який можливо точно оцінити, встановити його вартість й очікувані економічні вигоди від його використання. Поняття ресурсу в бухгалтерському обліку не використовується в зв'язку з тим, що не завжди можна кількісно оцінити величину ресурсу в грошовому виміру, і, крім того, підконтрольність ресурсу не завжди є однозначною. У той же час в управлінні розуміння ресурсу аж ніяк не обмежується кількісним підходом і не вимагає точної грошової оцінки: для управління в більшій мірі цінність представляє вплив ресурсу на кінцевий результат діяльності підприємства або на досягнення поставленої мети, чим точне визначення вартості цього ресурсу за умови його підконтрольності, а поняття нематеріального активу не завжди має кількісну оцінку і грошовий еквівалент.

Незважаючи на актуальність управління нематеріальними ресурсами і активами, дослідженість питань визначення нематеріальних активів і ресурсів, питання класифікації, розмежування і визначення цих понять, їх принципова різниця, віднесення факторів і складових, оцінка нематеріальних ресурсів і активів в сучасної економіці, а також підходи до управління нематеріальними ресурсами і активами підприємства пророблені недостатньо.

Нематеріальні ресурси є специфічним видом засобів виробництва, тому що впливають на процес виробництва продукції і є його складовими поряд з матеріальними ресурсами. Вони також беруть участь у процесі виробництва товарів і послуг, як і інші ресурси. До таких нематеріальних ресурсів, на приклад, можна віднести інформацію, знання, технології тощо. Незважаючи на те, що нематеріальні ресурси не можна "побачити" або "торкнути їх", вони об'єктивно на сьогоднішній день існують.

Нематеріальні ресурси – нематеріальні джерела, фактори, можливості і передумови створення додаткової вартості й одержання необхідних вигод для підприємства. Вони характеризуються прямими і разовими витратами на їхнє придбання або створення. Створюються або придбаються з метою їхнього споживання, переробки і використання підприємством. Можуть бути створені за замовленням, або з метою продажу іншим особам у повне або часткове господарське розпорядження або на правах іншого користування. Не мають матеріальної форми, але можуть бути викладені або передані на матеріальному носії.

Подібне формулювання визначає нематеріальні ресурси як широку категорію. Явно сутність нематеріальних ресурсів виявляється в їхньому порівнянні зі звичайними матеріальними ресурсами, що представлено в табл. 1. Відмітні риси врахування нематеріальних ресурсів в управлінні і бухгалтерському обліку наведено в табл. 5.2.

Таблиця 5.2.

Відмітні риси врахування нематеріальних ресурсів

Управління	Бухгалтерський облік
Нематеріальний ресурс може бути оцінений, виражений у грошовому (вартісному) еквіваленті (формі)	Методи оцінки і вираження нематеріального ресурсу відсутні
Визнання наявності нематеріальному ресурсу, можливості його створення, використання, продажу	Наявність нематеріального ресурсу не підтверджується (не визнається)
Наявність перспективи використання	Відсутність визначення подальшого використання

Дата добавления: 2014-12-07