Відображення в обліку операцій нематеріальних активів 3 страница

З початку аудиту необхідно перевірити факт наявності нематеріальних активів за документами, де описано сам об'єкт, або документи, в котрих підтверджується створення об'єкта.

Правильність визначення вартісної інтелектуальної власності має велике значення для аудитора.

Розкриття інформації про нематеріальні активи визначені П(С)БО – (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) 8 "Нематеріальні активи". Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться стосовно кожного об'єкта за групами, тобто за сукупністю однотипних за призначенням і умовами використання. У плані рахунків передбачений синтетичний рахунок 12 "Нематеріальні активи", який має відповідні субрахунки: "Права користування природними ресурсами"; "Права користування майном"; "Права на знаки для товарів і послуг"; "Права на об'єкти промислової власності"; "Авторські суміжні з ними права"; "Гудвіл" та "Інші нематеріальні активи". Важливо підкреслити, що П(С)БО 8 не поширюються на гудвіл, який виникає внаслідок об'єднання підприємств, і на операції з нематеріальними активами, особливості обліку яких визначаються іншими П(С)БО.

Також необхідно встановити: чи правильно отриманий або придбаний нематеріальний актив відображається в балансі, чи відповідає встановленим критеріям спосіб зарахування нематеріальних активів на баланс (активи повинні зараховуватися за первісною вартістю), чи збільшувалась на підприємстві первісна вартість, які витрати на придбання (створення) мало підприємство, на якому рахунку ці витрати нагромаджуються у разі придбання нематеріальних активів в обмін на корпоративні права, у який спосіб визначається залишкова справедлива вартість.

Важливе значення в організації і проведенні аудиту нематеріальних активів має збір аудиторських доказів того, що фінансові звіти складені відповідно до чинного законодавства і П(С)БО 8 "Нематеріальні активи", документальне їх підтвердження, аудиторський висновок і аудиторський звіт, тобто правильно розроблений алгоритм проведення аудиту та його реалізація.

Аудит нематеріальних активів, як і інших об’єктів обліку, має здійснюватися відповідно до аудиторських стандартів, де сформульовані єдині базові вимоги до якості аудиту, що забезпечують при їх дотриманні рівень гарантії результатів аудиторської перевірки. Перевірка нематеріальних активів здійснюється тільки в грошовому (вартісному) вираженні на підставі первинних документів.

Проведення інвентаризації нематеріальних активів починається з визначення правильності віднесення сум, що обліковуються на рахунку 12 "Нематеріальні активи", саме до складу нематеріальних активів, після чого проводиться перевірка обґрунтованості їх оприбуткування, наявності документів, на підставі яких оформлені придбані майнові права.

Потребує перевірки склад визнаних підприємством необоротних активів не були включені створені підприємством об’єкти, які не визнаються як необоротні активи (гудвіл, газетні заголовки, назви видань, список клієнтури та інші об’єкти).

Щодо інших нематеріальних активів, то аудитор повинен проаналізувати процес їх створення за фазами дослідження і розробки з метою правильності їх визнання як активів підприємства. При цьому аудитор має врахувати, що будь-які нематеріальні активи, отримані в результаті дослідження, не визнаються як активи підприємства, і тому витрати на проведення дослідження мають бути списані й відображені у складі інших витрат операційної діяльності в тому періоді, в якому вони виникли.

Перевірка визнання нематеріальних активів, отриманих у результаті розробки, здійснюється через встановлення дотримання визначених умов. За відсутності таких умов витрати, понесені підприємством у процесі розробки, відображуються в складі інших витрат операційної діяльності підприємства.

Аудитор має перевірити факт наявності об’єктів нематеріальних активів документації, в якій цей об’єкт описаний, зображений або іншим способом зафіксований на матеріальних носіях інформації. Головним критерієм на даному етапі аудиту є можливість ідентифікації об’єкта і встановлення факту його наявності в документації підприємства. Необхідно перевірити наявність документів, що підтверджують права на їх використання, а також правильність і своєчасність відображення нематеріальних активів на балансі підприємства.

Характерною особливістю об’єктів промислової власності є наявність охоронних документів, які підтверджують права на них; патентів на винаходи і промислові зразки, свідоцтв на корисні моделі, програми ЕОМ, топологій інтегральних та інших мікросхем. Тому наступним етапом аудиту є перевірка реальності охоронних документів.

Перевірка реальності охоронних документів потребує участі кваліфікованих фахівців-консультантів, спроможних здійснити їх об’єктивну експертизу.

Наступним етапом аудиту є перевірка документів, що підтверджують права підприємства на дані об’єкти промислової власності. При цьому можливі три основних варіанти появи прав на об’єкти промислової власності:

об’єкти були створені безпосередньо на підприємстві або на його замовлення (при фінансуванні розробок підприємством) і тому спочатку підприємство володіє правом власності (майновими правами) на дані об’єкти та винятковими правами на їх використання;

об’єкти були створені на іншому підприємстві, а потім права на них були повністю передані даному підприємству;

підприємство отримало від інших патентовласників офіційний дозвіл (ліцензію) на право використання об’єктів промислової власності. У цьому випадку необхідна наявність ліцензійних угод (договорів).

Основним змістом даного етапу є перевірка дійсності прав підприємства на інтелектуальну власність, обсягу прав підприємства (передається об’єкт у власність підприємства або тільки у тимчасове використання), строків володіння правами й інших основних договірних умов використання таких об’єктів.

За даними бухгалтерського обліку досліджується вартість нематеріальних активів з урахуванням того, що первісна вартість їх складається із фактичних витрат на придбання та приведення у стан готовності до використання. Слід звернути увагу, що витрати на сплату відсотків за кредит згідно з П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" не включаються до первісної вартості нематеріальних активів. Важливим для аудиту є правильність відображення в обліку та звітності операцій, придбання (за плату та безоплатно) нематеріальних активів з урахуванням нарахованого й сплаченого податку на додану вартість. Аудитор перевіряє вихідні документи про надходження нематеріальних активів, правильність їх оцінки, встановлення норм амортизаційних відрахувань, а також відповідність підтверджувальних документів на майнові права підприємства. Перевіряється правильність оприбуткування нематеріальних активів, внесених засновниками в рахунок їх вкладень до статутного капіталу підприємства, встановлюється повнота вкладень та правильність їх оцінки, законність віднесення на рахунки бухгалтерського обліку.

Особливе місце під час аудиторської перевірки нематеріальних активів відводиться нарахуванню та відображенню їх накопиченої амортизації. Згідно з П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" нарахування амортизації по нематеріальних активах здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більш як 20 років.

Аудитор встановлює правильність переліку нематеріальних активів, на які підприємство нараховує амортизацію, визначення норми амортизацію за строком їх корисного використання, перевіряє правильність нарахування накопиченої амортизації і достовірність відображення у бухгалтерському обліку.

По всіх нематеріальних активах необхідно перевірити наявність розпорядчого документа підприємства про затвердження корисного строку їх використання. На підприємстві має бути встановлена наявність документів з докладним описом кожного нематеріального активу та порядку його використання.

Завдання аудитора полягає у встановленні правильності визначення підприємством нематеріальних активів, на які не нараховується амортизація, а також їх списання та віднесення на рахунки бухгалтерського обліку.

Об’єктом аудиторської перевірки є правильність списання нематеріальних активів з неповним нарахуванням накопиченої амортизації. Особливо ретельно перевіряють відображення у бухгалтерському обліку результатів інвентаризації нематеріальних активів. У разі виявлення недостач необхідно встановити розмір збитку від крадіжок, знищення, псування нематеріальних активів, а також винних у цьому осіб та з’ясувати правильність нарахування сум для утримання й відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку. За кожним напрямом перевірки нематеріальних активів і гудвілу аудитор має встановити правильність бухгалтерських записів. Операції, пов’язані з придбанням, створенням, модернізацією тощо нематеріальних активів та гудвілу, мають бути відображені так, як показано в табл. 5.5

Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
Дебет	Кредит
Придбано нематеріальні активи (на умовах авансової оплати)
а) за договором	154 "Придбання (створення) нематеріальних активів"	63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
б) ПДВ	644 "Податковий кредит"
Зараховано придбаний об’єкт до складу нематеріальних активів	12 "Нематеріальні активи"	154 "Придбання (створення) нематеріальних активів"
Відображено витрати на створення програмного забезпечення для власних потреб	154 "Придбання (створення) нематеріальних активів"	Рахунки різних активів і зобов’язань
Зараховано до складу нематеріальних активів програмне забезпечення, створене власними силами	125 "Авторські та суміжні з ними права"	154 "Придбання (створення нематеріальних активів")
Відображено витрати на дослідження можливості технічного вдосконалення виробництва	941 "Витрати на дослідження і розробки"	Рахунки різних активів і зобов’язань
Відображено витрати на модернізацію програмного забезпечення	154 "Придбання (створення) нематеріальних активів"	Рахунки різних активів і зобов’язань
Списано витрати на модернізацію програмного забезпечення	125 "Авторські та суміжні з ними права"	154 "Придбання (створення) нематеріальних активів"
Нараховано амортизацію нематеріальних активів за звітний період	Рахунки відповідних витрат (90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 93 "Витрати на збут" та ін.)	133 "Знос нематеріальних активів"
Придбано підприємство (в тому числі гудвіл), майно якого зараховано на баланс покупця:
а) сплачено кошти	377 "Розрахунки з іншими дебіторами"	31 "Рахунки в банках"
б) прийнято на баланс кредиторську заборгованість (постачальником) придбаного підприємства	377 "Розрахунки з іншими дебіторами"	63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
Зараховано на баланс покупця майно придбаного підприємства:		377 "Розрахунки з іншими дебіторами"
а) основні засоби	15 "Капітальні інвестиції"
б) матеріали	20 "Виробничі запаси"
в) дебіторську заборгованість покупців	36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"
г) гудвіл	19 "Гудвіл при придбанні"
Нараховано амортизацію гудвілу	92 "Амортизаційні витрати"	133"Накопичена амортизація нематеріальних активів"
Придбано підприємство (з негативним гудвілом), діяльність якого прогнозується із обчислювальними збитками у майбутньому:
а) сплачено кошти		31 "Рахунки в банках"
б) негативний гудвіл	377 "Розрахунки з іншими дебіторами"	19 "Гудвіл при придбанні"
Зараховано на баланс покупця майно придбаного підприємства:		377 "Розрахунки з іншими дебіторами"
а) основні засоби	15 "Капітальні інвестиції"
б) готову продукцію	26 "Готова продукція"
в) дебіторську заборгованість покупців	36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"
Відображено частину негативного гудвілу, визнану доходом звітного періоду	19 "Гудвіл при придбанні"	746 "Інші доходи від звичайної діяльності"

Під час аудиту об’єктів інтелектуальної власності – прав на літературні, художні та наукові твори, а також всі інші права, що стосуються інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях, необхідно встановити наявність акта приймання-передачі, який підтверджує факт отримання підприємством даного об’єкта інтелектуальної власності та правильність їх вартості.

В аудиторському висновку за результатами перевірки нематеріальних активів при дотриманні вимог аудитор повинен зазначити:

прийнятність звітності – загальна сума нематеріальних активів є прийнятною і в основному відповідає реальним потребам підприємства;

обґрунтованість – усі нематеріальні активи, відображені в звітності, реально існують на дату складання балансу;

закінченість – усі нематеріальні активи, правильно визначені за їх кількістю відображені у балансі та є власністю підприємства;

оцінка – кількість нематеріальних активів, що відображені в обліку, збігається з їх наявністю, для їх оцінки правильно використовувати ціни, період застосування цін відповідає дійсності;

класифікація – нематеріальні активи правильно класифіковані;

розділення за періодами – сума активів, що надійшли і вибули правильно розділені між двома періодами;

відповідність аналітичного синтетичному обліку – загальні суми в книгах аналітичного обліку відповідають наведеним у Головній книзі;

розкриття – основні категорії нематеріальних активів, методи їх оцінки правильно відображені в звітності.

6.2. Процедура та складові процесу аудиту іміджу підприємства

Імідж є одним з нематеріальних активів підприємств, являє собою креативний образ, який свідомо формує підприємство для своїх контактних аудиторій. Цілі його формування різні: позиціонування продукції підприємства, сегментація ринку, визначення цінових і якісних орієнтирів продукції тощо. Імідж підприємства також може використовуватися для залучення інвестицій, зокрема, – це комплекс заходів, що підвищує інвестиційну привабливість підприємства. І в першу чергу він спрямований на інвесторів.

Дослідження сутності та складових іміджу підприємства нададуть можливість аудиторам більш докладно визначити джерела його виникнення, особливості формування і розвитку, що безперечно має вплив на якість аудиторської діяльності, визначення джерел коректної інформації та зменшенню аудиторського ризику. Тільки знання сфери аудиту забезпечить точну та кваліфіковану аудиторську діяльність.

Формування іміджу для підприємства – процес більш вигідний і менш трудомісткий, ніж виправлення несприятливого образу, що спонтанно сформувався. Формування іміджу підприємства – справа не тільки фахівців у цій галузі: маркетологів, ПР фахівців, фахівців із реклами. Імідж підприємства формується не тільки спрямованими на це акціями й заходами. Якість продукції, становлення персоналу до свого підприємства і споживача має першорядне значення для іміджу, є базовим стосовно реклами та презентації.

Сприятливий імідж підприємства має бути адекватним, оригінальним, адресним, тобто орієнтуватися на фокус-групу, на яку він має впливати. Властивість адекватності означає відповідність реально існуючому образу або специфіці підприємства. Бути оригінальним – значить відрізнятися від образів інших продуктів та підприємств, особливо субститутів. Властивість пластичності означає не застарілість, свіжість ідей, дотримання моди, що змінюється згідно зі змінами зовнішнього середовища, але здаватися незмінним. Мати точну адресу – значить бути привабливим для певної цільової аудиторії, фокус-групи, тобто для справжніх і потенційних замовників.

Завданнями формування іміджу підприємства є позиціонування продукції й підприємства на ринку, підвищення престижу підприємства, оскільки розробка фірмового стилю свідчить про увагу підприємства не тільки до питань виробництва. До завдань формування іміджу підприємства можна віднести й підвищення ефективності реклами й різних заходів щодо просування продукції, а також підвищення конкурентоспроможності підприємства, оскільки в умовах однакового продукції конкурентна боротьба може відбуватися за допомогою іміджу підприємств. Однак найголовнішим завданням є сприяння і забезпечення розвитку підприємства.

Управління формуванням іміджу підприємства складається з послідовності дій (див.: рис. 6.1).

Аналіз маркетингового середовища підприємства і виділення фокус груп, зовнішніх користувачів інформації про підприємство, характеру їх потреб в інформації про підприємство, його продукцію, діяльність

Дослідження основних чинників впливу на підприємство, та їх вплив на відповідні фокус групи

Розробка концепції іміджу. Формування бажаного образу підприємства для кожної фокус групи

Визначення складових іміджу підприємства з урахуванням потреб в інформації фокус груп та чинників впливу зовнішнього середовища

Оцінка наявності або стану іміджу підприємства в кожній з фокус груп

Дослідження методів і інструментів формування іміджу конкурентами

Розробка і реалізація плану заходів щодо формування позитивного іміджу підприємства в свідомості цільових груп

Формування, впровадження і закріплення іміджу в свідомості споживача

Контроль результатів, що досягаються

Аналіз впливу на фокус групи, суспільство і корегування плану заходів

Рис. 6.1. Процедура формування іміджу підприємства

Першим кроком при формуванні іміджу підприємства є аналіз його маркетингового середовища і виділення основних цільових аудиторій впливу – фокус-груп, на які підприємство планує впливати для формування певного іміджу. Відокремлюючи основні фокус-групи, потрібно одразу встановити – якої інформації про підприємство вони потребують, яку інформацію може й має надати підприємство.

Визначення структури іміджу підприємства є складною і досить новою справою, оскільки саме від визначення складових іміджу і напрямів його формування залежить охоплення всіх необхідних для висвітлення сфер діяльності підприємства, повнота заходів, що плануються. Імідж підприємства формується під впливом багатьох чинників і цільових установок. Відсутність одностайних поглядів на формування структури іміджу підприємств, способів його формування й оцінки зумовлена недостатністю комплексних досліджень, що враховують виробничі процеси, маркетинг, інновації та інші сфери, що впливають на його формування і розвиток. Наявність різних поглядів, відсутність комплексних підходів до формування іміджу підприємства вимагає розробки структури і заходів з управління іміджем підприємства.

У процесі дослідження способів формування й управлінням іміджем підприємства, можна визначити наявність кількох підходів до його формування. Перший ґрунтується на визначенні атрибутів іміджу, другий – на встановленні його складових.

Підхід, який передбачає формування іміджу підприємства за допомогою визначення його атрибутів підтримує низка вітчизняних та зарубіжних учених. Його сутність ґрунтується на тому, що імідж складається з певних атрибутів діяльності підприємства, і свідоме спеціальне управління іміджем підприємства не потрібне. Імідж може формуватися підприємством при висвітленні характерних рис продукції та наявних дій підприємства, у табл. 6.1 показано окремі атрибути іміджу підприємства.

Аспекти, що створюють імідж	Окремі атрибути іміджу
Продукти	Якість. Вибір, широта асортименту. Гарантії
Спосіб відношення з споживачами	Обслуговування споживачів. Самообслуговування. Кредит. Замовлення по телефону
Коло споживачів	Приналежність до певного соціального класу. Відповідність власному іміджу
Устаткування та обладнання підприємства	Технологічне і інше устаткування. Зручність покупки. Архітектурні та територіальні зручності
Зручність	Зручне розташування. Наявність автостоянки. доставка
Реклама	Підтримка збуту. Рекламна діяльність. Пропозиція продуктів. Знижки. Символи і кольори
Атмосфера підприємства	Доброзичливе ставлення до споживача. Дружні відносини між персоналом
Сучасність	Популярність. Задоволеність споживача

Атрибутивний підхід передбачає інформаційне висвітлення характерних рис продукції та діяльності підприємства. Проте цього недостатньо, оскільки підприємства працюють у досить специфічних умовах, мають велику кількість контактних аудиторій, чинників впливу та специфічну продукцію, що зумовлює необхідність розробки специфічних програм впливу на кожну контактну аудиторію з використанням спеціальних програм і розробок, заснованих на відокремленні складових іміджу й цільових аудиторій – фокус-груп.

Визначення складових іміджу і фокус-груп вимагає від підприємства свідомих, спеціальних і креативних програм, що спрямовані на специфічний вплив на визначені фокус-групи підприємства, рис. 6.2.

Імідж підприємства в споживача

Внутрішній імідж підприємства

Імідж підприємства для державних установ

Бізнес імідж

Соціальний імідж

зовнішній

Рис. 6.2. Структура корпоративного іміджу підприємства

Бізнес-імідж підприємства складається з уявлень партнерів про підприємство як суб'єкт діяльності. Основними детермінантами бізнес-іміджу є: дотримання етичних норм бізнесу в здійсненні підприємницької діяльності, надійність, лояльність до партнерів, інформаційна відвертість, а також ділова активність підприємства, індикаторами якої є обсяг продажу, відносна частка ринку, різноманітність продукції, гнучкість цінової політики.

Соціальний імідж підприємства є результатом уявлення широкої громадськості про соціальну мету й роль підприємства в економічному, соціальному й культурному житті суспільства. Соціальний імідж формується за допомогою інформування громадськості про соціальні аспекти діяльності підприємства, таких як спонсорство, меценатство, підтримка громадських рухів, участь у вирішенні проблем екології, зайнятості, охорони здоров'я і та ін., сприяння конкретним особам.

Імідж підприємства для державних установ складають уявлення про підприємство представників регіональної адміністрації, виконавчої і законодавчої влади. Параметрами іміджу для державних установ є: значущість продукції підприємства для регіону, рівень участі підприємства в регіональних соціальних програмах, виконання підприємством законів, кількість створених робочих місць, що надається для регіону, відвертість підприємства до неформальних контактів. Структура корпоративного іміджу підприємства може виглядати таким чином, рис. 6.3.

Зовнішній імідж

Корпоративний імідж підприємства

Відомість торгової марки

Наявність сервісних послуг

Рівень лояльності до партнерів

Надійність підприємства

Рівень престижності підприємства

Кількість робочих місць

Виконання місії підприємства

Соціальні акції

Інформаційна відкритість

Виконання екологічних стандартів

Уявлення персоналу про місію та цілі, стратегії підприємства

Фірмовий стиль підприємства

Престижність підприємства

Система оплати праці і стимулювання

Можливість кар’єрного росту

Ціна на продукцію

Якість, дизайн

Моральна атмосфера на підприємстві

Фірмовий стиль

Публікація місії підприємства

престижність підприємства

Відкритість підприємства до неформальних контактів

Наявність правопорушень

Значущість продукції для регіону

Участь підприємства у соціальних програмах

Інформаційна відкритість

Соціальний імідж

Внутрішній імідж

Імідж для державних установ

Бізнес імідж

Імідж підприємства в споживача

Рис. 6.3. Складові корпоративного іміджу підприємства

Внутрішній імідж підприємства формулює уявлення персоналу про підприємство. Персонал розглядається не тільки як чинник конкурентоспроможності підприємства і одна з ключових груп громадськості. Він розглядається в ролі важливого джерела інформації про підприємство для зовнішніх аудиторій. Основними складовими внутрішнього іміджу є: системи підбору і навчання персоналу, системи відносин керівництва й підпорядкування, системи оцінки роботи персоналу на підставі прийнятих на підприємстві критеріїв, системи винагород, системи соціальних пільг, фірмовий стиль підприємства, соціально-психологічний клімат: настрій і думка колективу, індивідуальне самопочуття й оцінка умов життя та роботи особи в колективі.

Наявність багатьох складових, які визначені різними авторами як складові зовнішнього іміджу, такі як бізнес імідж, імідж у споживача, соціальний та інші, дозволяють зробити висновки, що існує багато напрямів, які науковці формують за принципами сфери діяльності підприємства, кількістю контактних аудиторій, характером продукції та ін. Складові іміджу підприємств не визначені у чітку структуру, та не мають одностайних принципів формування, що вимагає побудови структури іміджу підприємства з урахуванням усіх аспектів його виробничої і соціальної діяльності, фокус-груп, на які має впливати імідж підприємства та чинників впливу на нього.

Перед розробкою структури іміджу підприємства необхідно спочатку визначити основні чинники, що впливають на підприємство та джерела, що генерують такі чинники. Урахування чинників впливу зовнішнього середовища надасть можливість визначити як основні групи складових іміджу підприємства, так і окремі складові.