Виробнича програма та її структура

Планування виробничої програми у вартісному вираженні

4.2.

Виробнича програма та її структура

ТЕМА 4. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

Ключові поняття. Валова продукція; товарна продукція; реалізована продукція; асортимент продукції; номенклатура виробництва; виробнича програма; незавершене виробництво; напівфабрикат; виробнича потужність.

Цей розділ тактичного плану підприємства (фірми) містить номенклатурно-кількісне та вартісне завдання з виробництва продукції, виробничих послуг чи виконання робіт в асортименті при їх відповідній якості на певний календарний період (місяць, квартал, рік). Залежно від того, як складений цей план, змінюється рівень використання виробничих потужностей підприємства, зберігаються або порушуються пропорції увиробництві, змінюється рівень всіх техніко-економічних показників діяльності підприємства.

План виробництва визначає генеральний напрям перспективного зростання всіх підрозділів фірм та організацій, основний профіль планової, організаційної та управлінської діяльності підприємства, а також основні цілі та завдання тактичного планування, організації та управління виробництвом і т.п. Планування виробництва продукції, товарів та послуг /виконання робіт/ повинно задовольняти конкретні потреби покупців, замовників або споживачів та бути тісно пов^’язаним з розробленням загальної стратегії розвитку фірми, проведенням маркетингових досліджень, проектуванням конкурентоспроможної продукції, організацією її виробництва та реалізації, а також виконанням інших функцій та видів внутрішньогосподарської діяльності.

Залежно від виконуваних функцій кожний підрозділ при плануванні роботи може бути орієнтований на досягнення таких стратегічних або тактичних завдань у сфері своєї діяльності:

маркетинг - залучення та збереження лояльної групи споживачів своєї продукції за допомогою унікального поєднання таких планових функцій і показників або ринкових сфер і характеристик, як товар, збут, просування, ціни, реклама та ін.;

виробництво - повне використання наявних виробничих можливостей для задоволення потреб ринку в продукції, що випускається,, забезпечення високої якості товарів і зниження окремих витрат на виготовлення та продаж продукції;

проектування - створення конкурентоспроможної продукції, виявлення нововведень, пошук технологічних проривів, поліпшення показників.якості продукції, послуг та робіт;

постачання - придбання матеріалів великими однорідними партіями з високого якістю та низькими цінами, підтримання невеликих запасів ресурсів;

фінанси - функціонування підприємства в межах запланованого бюджету, орієнтація на прибуткову продукцію, контроль кредиту та мінімізацію вартості позик для фірми;

облік - стандартизація звітності з усіх видів діяльності підприємства, ретельна деталізація витрат виробництва, уніфікація комерційних угод.

Планування виробництва на вітчизняних підприємствах являє собою процес розроблення та виконання основних показників річного плану, що включають передбачення потреб ринку на ближчу та подальшу перспективу. Це передбачає вибір і обґрунтування найважливіших напрямів виробничої та підприємницької діяльності, встановлення обсягів виробництва та продаж товарів, розрахунок потреб всіх видів економічних ресурсів. Своєю чергою це вимагає забезпечення збалансованості виробничої програми та виробничої потужності, конкретизації обсягів та термінів виконання робіт і послуг, оперативного регулювання виробничої діяльності та коригування вихідних планових показників.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про підприємства в Україні", підприємство самостійно, планує свою діяльність 1 визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги та з необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення його доходів.

Основу планів виробництва становлять державні замовлення та договори, укладені із споживачами продукції, робіт, послуг і постачальниками матеріально-технічних ресурсів. Це і складає суть виробничої програми.

Виробнича програма - це система адресних завдань з виробництва й доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості та в установлені терміни згідно з договорами поставки. Отже виробнича програма охоплює обсяг продукції, її номенклатуру та асортимент, якість продукції, договори поставки, рівень управління.

Продукція промислових підприємств являє собою сукупність споживчих вартостей, вироблених в процесі промислово-виробничої діяльності Всіх виробничих підрозділів /цехів/ як виробничого, так і невиробничого характеру.

Продукція, вироблену на промислових підприємствах, за призначенням та ступенем готовності поділяють на такі елементи:

а) готові вироби - продукція, що не підлягає подальшому обробленню чи збиранню на даному підприємстві та призначена для відпускання на сторону. До готових виробів відносять продукцію основних, допоміжних та побічних цехів.

б) напівфабрикати - продукти свого виробництва, що переважно підлягають подальшому переробленню, обробленню чи збиранню на даному підприємстві. Це продукти, виробництво яких закінчено в одному з основних цехів підприємства, але вони поступають для подальшого оброблення, перероблення чи збирання в інших цехах. Деяка частина напівфабрикатів може виходити за межі промислового підприємства і відпускатись на сторону.

в) продукціядопоміжних і підсобних цехів - електрична і теплова енергія власного виробництва, виготовлена тара, інструменти і т.д.

Переважна частина продукції допоміжних і підсобних цехів використовується в межах промислового підприємства для потреб основного виробництва, але деяка частина такої продукції може відпускатись і іншим підприємствам.

Хоч продукція, вироблена в допоміжний і підсобних цехах є, по-суті, готовими виробами або напівфабрикатами, її доцільно виділяти в окрему групу, оскільки її призначення відрізняється від призначення готових виробів і напівфабрикатів і полягає тільки в обслуговуванні потреб основного виробництва.

г) роботи промислового характеру - це виконані на замовлення або для відпускання на сторону окремі операції з оброблення матеріалів, ремонту промислових виробів і т.п. Такі роботи /промислового характеру/, виконані підприємством на замовлення, входять в склад промислової продукції, виробленої підприємство. Хоч ці роботи і не являють собою самостійних матеріальних благ, але вони /як відмічалось вище/ входять до складу промислової продукції підприємства. Принагідно зазначимо, що у вартість робіт промислового характеру не включається вартість базового продукту, над яким ці роботи проводились

д) виробничі послуги - вид діяльності або робіт, в процесі виконання яких не створюється новий матеріально-речовий продукт, але може змінюватись якість уже створеного продуктам Це благ що надаються не у вигляді речей, а у формі діяльності. Таким чином, саме надання послуг створює бажаний результат /напр. транспортне обслуговування/.

є) незавершене виробництво - частково готова продукція, яка не пройшла передбачений технологією повний цикл виробництва, що потрібний, щоб продукцію можна було відправити замовнику, доставити на ринок для продажу, відвантажити на склад готової продукції.

Обсяг виробництва, що характеризує кількість та номенклатуру вироблюваної на підприємстві продукції, виконуваних робіт чи наданих послуг в плановому періоді, є предметом особливої уваги. Щоб цей процес здійснювався безперервно, потрібно не тільки скоординувати всі стадії процесу виробництва в часі та просторі, але й чітко розрізняти річний, квартальний та місячний обсяги виробництва. При визначенні обсягу випуску конкретної продукції та включення її в річний план виробництва потрібно враховувати величину існуючого попиту, темпи його зростання, рівень ринкових цін, розміри отримуваного прибутку, ступінь ризику, вплив конкуренції, витрати виробництва, можливості зниження собівартості одиниці продукції та інші чинники виробництва і збуту продукції. Тому в процесі складання виробничого плану потрібно правильно вибрати використовувані при розрахунках вимірники обсягу випуску продукції.

В теорії і практиці планування на промислових підприємствах широко використовуються натуральні, вартісні та трудові вимірники продукції та деякі їх різновиди

7.2.

Розроблення завдань з випуску виробів в натуральному вираженні є важливою складовою роботи при складанні плану виробництва та реалізації продукції. Споживачу потрібна продукція не взагалі, а цілком певні її види, здатні задовольнити його потреби. Саме на основі виявлення цих потреб і формується програма виготовлення конкретних видів виробів. Натуральне вираження виробничої програми підприємства є відправним моментом встановлення виробничих зв’язків з іншими підприємствами як постачальниками, так 1 споживачами, а також базою для проведення різних техніко-економічних розрахунків.

Планування виробничої програми підприємства в натуральному вираженні передбачає визначення номенклатури та асортименту продукції.

Номенклатура - перелік найменувань виробів із зазначенням кодів, встановлених для відповідних видів продукції в загальної державному статистичному класифікаторі продукції.

Асортимент - перелік найменувань продукції з вказівкою обсягу випуску за видами, типами, марками, рівнем якості, зокрема за сортами. Розрізняють повний, груповий та внутрішньогруповий асортимент.

Повний асортимент - вичерпний перелік всіх виготовлю вальної продукції.

Груповий асортимент - перелік вироблюваних виробів, об’єднаних у певні групи.

Внутрішньогруповий асортимент - перелік виробів, що входять в певну групу.

Номенклатура і товарний асортимент включають стару продукцію, попит на яку зберігається, атакож нову продукцію, дослідні зразки принципово нових виробів.

В умовах переходу до ринкової економіки ніхто самостійним підприємствам завдань з номенклатури і асортименту не встановлює. Але для самих підприємств ця проблема стає актуальною, тому що, по суті, вона тісно пов’язана з їх виживанням у гострій конкурентній боротьбі. і природно, головна мета - одержання прибутку, тому що підприємство, не орієнтоване на одержання зростаючого прибутку, в /мовах конкуренції приречене на загибель. Очевидно, що в міру налагодження нормальних товарогрошових відносин, властивих ринковому господарству, інтерес до проблеми вибору оптимального асортименту з метою одержання максимального прибутку буде зростати.

Асортимент продукції можна оцінити за його структурою у вигляді питомої ваги найважливіших видів продукції у загальному обсязі випуску.

Важливим показником виробничої діяльності підприємства є якість вироблюваної продукції. ЇЇ підвищення - одна із форм конкурентної боротьби, завоювання та утримання позицій на ринку. Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на продукцію та збільшенню суми прибутку не тільки за рахунок обсягу продаж, але й за рахунок вищих цін на неї.

Принагідно нагадаємо, що якість продукції - це поняття, що характеризує параметричні, експлуатаційні, споживні, технологічні, дизайнерські властивості виробів, рівень їх стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність. Розрізняють узагальнюючі, Індивідуальні та опосередковані показники якості продукції.

Узагальнюючі показники характеризують якість продукції незалежно від її виду та призначення серед них: питома вага нової продукції в загальному її випуску; питома вага продукції вищої категорії якості середній коефіцієнт сортності; питома вага атестованої та не атестованої продукції, питома вага сертифікованої продукції; питома вага продукції, що відповідає світовим стандартам; питома вага експортованої продукції в тому числі у високо розвинуті промислові країни.

Визначення перерахованих показників особливих труднощів не складає. Ми ж виокремимо тільки один з них - середній коефіцієнт сортності.

Коефіцієнт сортності -це відношення вартості всієї випущеної продукції до її вартості за умови, що вся продукція випускається за ціною найвищого сорту

(4.1)

де Qі - кількість продукції і-го сорту, натуральних одиниць; Ці - ціна одиниці продукції і-го сорту; Q_з - загальна кількість продукції даного виду; Ц1 - ціна одиниці продукції першого сорту.

Середній коефіцієнт сортності визначається для кожного виду продукції окремо.

Індивідуальні (одиничні) показники характеризують якусь одну властивість продукції. До окладу цієї групи показників відносять: надійність довговічність, безвідмовність в роботі тощо корисність (вміст корисних компонентів, зольність); технологічність, тобто ефективність конструкторських та технологічних рішень (трудомісткість, -матеріаломісткість, енергомісткість; естетичність виробів).

Надійність - властивість об’єкта зберігати потрібні якісні показники в часі. Виражається довговічністю, безвідмовністю, ремонтопридатністю, відмовами.

Довговічність - сукупність властивостей виробу, що зумовлюють оптимальний розподіл витрат матеріалів і енергії, засобів праці та часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні та експлуатації продукції.

Корисність - властивість продукції виконувати свої основні функції та призначення. Характеризує склад та структуру виробу.

Опосередковані показники - це показники, що характеризують переважно фактичний рівень якості продукції та ґрунтуються при цьому на певній опосередкованій інформації. Серед показників даної груди можна назвати штрафи за неякісну продукцію, обсяг і питому вагу забракованої продукції, питому вагу рекламацій, втрати від браку.

Одним з показників, що свідчать про якість продукції, зокрема про відхилення від норм якості вироблюваної продукції, є брак продукції.

Залежно від місця виявлення браку розрізняють брак внутрішній або зовнішній.

Внутрішній брак - це брак продукції, допущений в процесі виробництва до її відправлення споживачеві.

Зовнішній брак - брак, виявлений покупцями або споживачами у процесі збирання, монтажу, під час користування виробами або споживання продукції.

Внутрішній і зовнішній брак може бути як виправним, так 1 невиправним.

Виправний брак - це забраковані матеріали, деталі, вузли, напівфабрикати, готова продукція, виправлення яких є можливим і економічно вигідним. Після виправлення такого браку вироби є придатними до експлуатації та використання.

Невиправний брак - забраковані матеріали, деталі, вузли, напівфабрикати, готова продукція, виправлення яких є технічно неможливим або економічно недоцільним.

Фактичні втрати від браку можна подати у вигляді формули:

(4.2.)

Де Вбф - фактичні втрати від браку; Внб - вартість невиправного браку; Вввб - витрати на виправлення браку; Вввід - вартість відходів від браку; Ввід - суми, що підлягають відшкодуванню за рахунок винних осіб.

Крім того, визначають питому вагу браку у загальному випуску товарної продукції.

Дата добавления: 2014-12-23