Дебіторська заборгованість

І.Запаси

Короткострокові фінансові інвестиції.

• короткострокові боргові цінні папери;

• спекулятивні інструменти.

Остання група до операційного циклу не має ніяю відношення. Ці активи виступають у ролі високоліквідного резерву інструментом одержання додаткового доходу фінансового характе Вони взагалі не можуть називатися оборотними активами у повно розумінні цього слова. До певного операційного циклу вони можуть мати непряме відношення тільки у випадку несвоєчасн< повернення коштів від дебіторів. У такому випадку цінні пап(реалізуються, а на виручені здійснюється поповнення вхідних запа< У всіх інших випадках поточні інвестиції не здійснюють ніяю впливу на операційну діяльність. Тому у подальшій класифікації група псевдоборотних активів розглядатися не буде.

Облік оборотних активів на підприємствах здійснюється такою структурою:

• виробничі запаси — вартість запасів малоцінних, швидкозношувальних предметів, сировини, основних допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикаті комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівель» матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживаї у ході нормального операційного циклу;

• незавершене виробництво — витрати на незаверии виробництво і незавершені роботи (послуги), а також вартії напівфабрикатів власного виробництва;

• готова продукція — запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва;

• товари — вартість товарів без суми торгових націнок. які придбані підприємством для наступного продажу. В балансі відображаються за собівартістю або чистою реалізаційною вартістю.

• по векселях одержаних — заборгованість покупців, замовників за відвантажену продукцію, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями;

• за товари, роботи, послуги — відображається покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і товари для перепродажу. У балансі така дебіторська заборгованість відображується за чистою реалізаційною вартістю, яка представляє собою суму заборгованості після вирахування резерву сумнівних та безнадійних боргів;

• по розрахунках — виникає по переплачених податках, зборах та інших платежах до бюджету, виданих авансах, нарахованих дивідендах, процентах, роялті, які очікуються до надходження. Також вказується заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.

• інша поточна дебіторська заборгованість — заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів (розрахунки: з підзвітними особами, за претензіями, з відшкодування заподіяного збитку, тощо).

3.Поточні фінансові інвестиції — це інвестиції, що легко реалізуються та призначаються для утримання протягом терміну, що "е перевищує один рік. До їх числа відносяться:

— короткострокові комерційні ринкові цінні папери;

— казначейські векселі;

— короткострокові боргові папери;

— депозитні сертифікати;

— інші ринкові цінні папери.

4.Грошові кошти та їх еквіваленти — включають су^ грошей, що на дату балансу знаходяться в касі, на банківськ рахунках, в дорозі, у формі грошових документів, у фор виставлених акредитивів. До грошових еквівалентів відносі поточні інвестиції початковий строк погашення яких не перевищу» місяці і відносно яких існує впевненість у тому, що вони не зменшу свою вартість протягом періоду їхньої чинності. До складу грошов коштів не відносяться гроші на банківських рахунках, обмежені д поточного використання протягом терміну, що перевищує один р Вони відносяться до складу необоротних активів як інші фінанс(інвестиції.

5.інші оборотні активи — всі оборотні активи, що не ввійш до наведених вище статей розділу балансу "Оборотні активи".

Витрати майбутніх періодів — це витрати, оплачені у звітної періоді, які відносяться до наступного облікового періоду наприклад, наперед сплачена орендна плата, наперед сплаче страховка, наперед сплачені рекламні послуги). Найчастіше, тер» передоплати для більшості підприємств не перевищує одного рої Тому, в процесі здійснення розрахунків певних балансов співвідношень, ці витрати рекомендується прирівнювати оборотних активів, крім випадків, коли точно відомо, що передоїш здійснено на термін більше одного року.

Для більш глибокого порозуміння сутності обігов активів варто класифікувати їх за певним рядом ознак:

1)В залежності від методів планування:

— нормовані оборотні активи — це в основному матеріали і обігові активи;

— ненормовані оборотні активи — до них відносяться всі фонди обертання за виключенням готової продукції.

2)В залежності від джерел формування:

валові оборотні активи — загальний обсяг оборотних активів, які сформовані за рахунок власного та позикового капіталу;

чисті оборотні активи (чистий робочий капітал) —та частина оборотних активів, що сформована за рахунок власного та довгострокового позикового капіталу:

ЧРК=Воа-ПП

де:

Воа - сума валових оборотних активів підприємства;

ПП - сума поточних пасивів підприємства.

— власні оборотні активи — це та їх частина, що сформована тільки за рахунок власних коштів:

ВОК = Воа - ДПК - ПП

Де:

ДПК - довгостроковий позиковий капітал.

3) В залежності від виду оборотних активів:

— Запаси сировини, матеріалів, н/ф — цей вид оборотних активів характеризує обсяг вхідних матеріальних їхпотоків.

— Запаси готової продукції — цей вид активів характеризує обсяг вихідних їх потоків. Сюди ж можуть відноситись і запаси незавершеного виробництва. ^ Ці види оборотних активів утворюють матеріальні обігові активи.

— Дебіторська заборгованість — представляє собою суму заборгованості підприємству з боку юридичних та фізичних осіб за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

— Грошові активи — до них відносяться не тільки залишки грошових коштів в національній та іноземній валютах, але й їх еквіваленти (поточні фінансові інвестиції на термін не > 3 місяців), які розглядаються як форма тимчасового зберігання вільних грошових коштів. ^ Інші види оборотних активів.

4) В залежності від періоду функціонування оборотних активів:

— Постійна частина оборотних активів — це незмінна частина їх розміру, що не залежить від сезонних та інших коливань операційної діяльності підприємства і не пов'язана з формуванням запасів сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення. Тобто, це мінімальний запас оборотних активів, який необхідний підприємству для здійснення операційної діяльності.

— Змінна частина оборотних активів — це запас оборотних активів, який може змінюватись в залежності від сезонного зростання обсягів виробництва та реалізації, необхідніс формування запасів сезонного зберігання, дострокова завозу та цільового призна4ення. У складі цієї часті виділяють середню та максимальну частину обороті активів. [17,301-305].

7.2. Особливості обліку та оцінки матеріальних обороти активів (запасів)

В процесі визначення обсягів фінансування та кредитування оборотних коштів вирішальну роль відіграє їх вартісна оцінка. Вона слугує базою для визначення витрат, формування фінансових результатів та включення в ціну продукції, товарів та послуг;

Визначне місце в сукупній вартісній оцінці оборотних активів займає оцінка запасів товарно-матеріальних цінностей (матеріали обігових активів). Порядок обліку та оцінки запасів визначається МСБО 2 "Запаси" та національними П(С)БО 9.

Матеріальні ресурси оцінюються за фактичною собівартістю Відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" собівартість запасів — це витрати на:

• їх придбання і визначаються так:

Впридб. = Цпридб. + ВВм +Пі +Втр - Тзн

де:

Цпридб. - ціна придбання;

ВВм - ввізне мито;

Пі - інші податки, що не компенсуються податкова органами підприємству;

Втр - витрати на транспортування, навантаження розвантаження;

Тз - торговельні знижки, уцінка та собівартість повернеї товарів.

• переробку — ці витрати включають прямі матеріал витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати також постійні та змінні виробничі накладні витрати;

• інші витрати — це частина невиробничих наклади витрат (наприклад, витрати відділу постачання, пов'язані з придбанням запасу, витрати на проектування продукції для конкретних клієнтів).

Згідно з МСБО 2 "Запаси" до собівартості запасів не включаються:

1) наднормативні: відходи матеріалів, витрати на оплату праці, інші виробничі витрати;

2) витрати на зберігання, крім зумовлених виробничими процесом;

3) адміністративні накладні витрати, що не пов'язані з доставкою запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення у теперішній стан;

4) витрати, пов'язані з продажем.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів підвладна значним коливанням, які викликаються зміною цін, вартістю послуг, витратами на транспортування і т.д. Тому для оцінки вартості запасів на конкретну дату використовуються такі методи:

1. Ідентифікація індивідуальної собівартості запасів. Цей підхід використовується для запасів, які не є взаємозамінними та товарів, призначених для конкретних проектів. Згідно з цим підходом конкретні витрати ототожнюються з одиницями запасів.

2. Метод ФІФО ("перше надходження - перший видаток"), Цей метод ще називається оцінка за фактичними цінами закупівлі Такий підхід припускає, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, тобто, списання матеріальних ресурсів відбувається в порядку їх надходження на підприємство. При цьому в собівартості реалізованої продукції відбиваються витрати перших закупок. Таким чином, одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.

3. Метод середньозваженої собівартості. Сутність полягає в тому, що собівартість кожної одиниці визначається за середньозваженою собівартістю подібних одиниць на початок періоду та собівартістю подібних одиниць, що були придбані або вироблені протягом періоду.

4. Метод ЛІФО ("останнє надходження - перший видаток"). Цей метод називається ще оцінка за поточними цінами. Припускає, що одиниці запасів, що були придбані останніми, продаються чи використовуються першими і оцінюються за фактичною собівартістю останніх закупок ресурсів. А залишки Спасів на кінець періоду визначаються за фактичною собівартістю перших закупок. Застосування цього методу більш вигідне дл підприємств, оскільки дозволяє:

— занижувати прибуток, а отже сплачувати менші податки прибутку;

— зменшувати суму ПДВ на залишки матеріальних ресурсів, таким чином економити оборотні кошти.

Але слід відзначити, що результати застосування різних формул оцінки запасів залежать від системи обліку запасів, яка прийнята на підприємстві, а саме:

1)Система періодичного обліку запасів — в разі її використання кількість, собівартість реалізованих чи використаних запасів визначається наступним чином:

Рз = Зп + Н - Зк

Де:

Рз - реалізація запасів за певний період;

Зп -залишки запасів на початок періоду;

Н - надходження запасів за період;

Зк - залишки запасів на кінець періоду.

2) Система постійного обліку запасів передбачає постійний (кожний момент часу) облік кількості відвантажених чи використанії одиниць запасів, кількості одиниць запасів, що надійшли. Тому кількість одиниць у залишку та їхня собівартість на кінець періоду є розрахунковою величиною.

Від обраної системи обліку запасів залежать можливосі застосування того чи іншого методу визначення собівартості товарії що реалізуються.

Дата добавления: 2014-12-29