Представництво. Стосовно представництва клієнтів в державних органах, а також виконання функцій представника в цивільному процесі або захисника в кримінальному процесі

Стосовно представництва клієнтів в державних органах, а також виконання функцій представника в цивільному процесі або захисника в кримінальному процесі, можна зауважити наступне. За загальним правилом, в функції правничої клініки, яка вкладається в основному із студентів, не входить здійснення функцій представника та захисника. Це – тільки консультація. Однак, фактично, не існує правил без виключень.

В окремих випадках, за погодженням керівництва правничої клініки, окремі консультанти можуть виконувати доручення клієнта в якості представника або захисника. Але, звичайно, щодо виконання такого представництва як правнича клініка, так і консультант, повинні гарантувати виконання низки умов:

- клієнт повинен бути попереджений, що його інтереси захищатиме студент-консультант, про що складається відповідний документ;

- консультант, який приймає на себе обов’язки представника або захисника має володіти необхідним комплексом знань щодо предмету та способів здійснення представництва або захисту;

- керівник правничої клініки надає власний дозвіл (або відмовляє в ньому) щодо виконання функцій представника або захисника певним консультантом, а також, в разі надання дозволу, погоджується власно надавати необхідні професійні консультації студенту-консультанту, а в разі неспроможності, або відсутності власного досвіду, організовувати такі консультації для студента-консультанта.

Отже, в відповідності із змістом діяльності юридичних клінік в Україні і в світі, така діяльність максимально наближена до діяльності адвокатів, хоча і підміняє останню і не становить їх конкуренцію. А тому, очевидно, що на працівників юридичних клінік повинні поширюватись основні принципи етики, які застосовуються в правозахисній діяльності.

До таких принципів належать:

1) принцип незалежності;

2) принцип моральної недоторканості;

3) принцип дотримання законності;

4) принцип конфіденційності;

5) принцип домінантності інтересів клієнта;

6) принцип неприпустимості представництва клієнтів з суперечливими інтересами;

7) принцип конфіденційності;

8) принцип компетентності та добросовісності;

9) принцип поваги до діяльності юридичних клінік;

10) принцип культури поведінки.[40]

Очевидно, що принципи адвокатської етики не можуть повною мірою поширюватись на діяльність юридичних клінік, співробітники яких, на відміну від адвокатів, не мають специфічного правового статусу, закріпленого в чинному законодавстві.

Однак, очевидно, що аналогічні принципи повинні застосовуватись консультантами, слухачами, а також керівниками юридичних клінік.

Необхідність дотримання співробітниками принципів дотримання законності, неприпустимості представництва клієнтів з суперечливими інтересами, конфіденційності, компетентності та добросовісності, принцип чесності і порядності, поваги до адвокатської професії та професії консультанта правничої клініки, культури поведінки не викликає сумнівів.

Питання виникають щодо особливостей дотримання співробітниками юридичних клінік таких безумовних принципів надання юридичної допомоги як принципи незалежності, конфіденційності, а також принципу обмеження рекламування своєї діяльності.

Основним принципом адвокатської діяльності є принцип незалежності адвокатів, суть якого полягає в максимальній незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів.

Щодо застосування такого принципу щодо співробітників юридичних клінік, то його застосування, безумовно, необхідне, так як незалежність консультанта та інших співробітників юридичних клінік, в тому числі керівників та викладачів, є запорукою надання абстрагованої від тиску зацікавлених осіб дійсної допомоги клієнтові.

Такий принцип повинен пронизувати абсолютно всі випадки надання правової допомоги співробітниками юридичних клінік клієнтові. Однак сьогодні принцип незалежності щодо діяльності юридичних клінік не врегульований як на рівні держави, так і на рівні внутрішніх положень про роботу юридичних клінік. Тобто, у разі тиску, вказівок або інших заходів з метою тиску на співробітників юридичних клінік з боку державних органів, опонентів клієнта, або, навіть, керівництва вищого навчального закладу, при якому діє правнича клініка, поведінка співробітників щодо таких заходів залишається неврегульованою, а самі вони – не захищені від тиску. Тому, в реальних умовах сьогоденного існування юридичні клініки майже не здатні дотримуватись принципу незалежності баз специфічного врегулювання умов забезпечення цього принципу на рівні, навіть, локальних актів.

Хіба не найголовнішим питанням на сьогодні постає питання збереження в таємниці відомостей, що стали відомі консультанту, або іншому співробітнику правничої клініки, внаслідок виконання ним своїх службових обов’язків. Консультант, слухач, керівник правничої клініки, практично не мають будь-якого імунітету від, наприклад, допиту в якості свідка з приводу відомостей, які стали відомі йому під час проведення консультацій, в той час, як адвокатська таємниця забезпечується державою. Не забезпечення гарантій конфіденційності надання консультацій юридичними клініками з боку держави суттєво підриває авторитет юридичних клінік серед населення, а також робить надто уразливою роботу консультанта правничої клініки.

Дата добавления: 2014-12-24