Правове регулювання місцевих виборів

Періодичне оновлення складу представницьких органів, як і до-тримання строків їх діяльності, є однією з гарантій реалізації при­нципу_/нарадщшаддя_Вищим безпосереднім вираженням влади народу є вільні вибори. У них проявляється справжній характер і сутність демократії як громадянської форми політичної свободи -базової основи формування громадянського суспільства. За своею сутністю місцеві вибори - одна з найважливіших форм безпосе-редньої участі громадян в управлінні місцевими справами. Беручи участь у виборах, громадяни реалізують свое конституційне пра­во формувати представницькі органи та обирати головну посадо-ву особу територіальної громади - сільських, селищних, міських голів. Вибори стимулюють розвиток соціально-політичної актив-ності громадян, сприяють структуруванню їх потреб та інтересів. Гут^ міпіриму p^fjnpiR полягає в тому, що через них реалізується воля територіальної громади, надаються обраним органам та по-садовим особам владні повноваження. Вибори. є_актом самов ряду -вання народу. Іншими словами, вибори слугують з'еднувальною ланкою між членами теритаріальних громад і органами місцевого самоврядування, виступають пріоритетним способом легітимації влади органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб і водночас формою демократичного контролю за місцевою владою, інструментом легально!' політичної боротьби, юридичним віддзер-каленням суспільно-політичної ситуації на місцях¹.

Організація і порядок проведения виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, се­лищних, міських голів регулюються Конституцією України, Зако­ном України'«Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»)(далі - Закон про місцеві вибори) та іншими законами Ук-раїни, а також прийнятими відповідно до них актами законодавс­тва. Системний аналіз норм виборчого законодавства Укра'ши

¹ Законодавство про вибори депутатів Верховно! Ради Автономно! Республі-ки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: науково-практич-ний посібник / [Кол. авт.: Панов М. I), Серьогіна С. Г. та ін.]. - Харків: Харків юридичний, 2006. - С. 3.

Глава 4 Правове регулювання статусу суб'єктів муніципально - правових відн син

і практики ЇХ застосування дає змогу розкрити зміст інституіу місцевих виборів. Норми ць о го інституту визначають: а)об'єм суб'єктивних виборчих прав; б) порядок формувашя та діяль-ності виборчих комісій; в) правовий статус учаснихів виборчого процесу; г) процедури реалізації прав суб'єктів виборчого проце-су; г) порядок визначення результатів голосування;,д) контроль ja виборчими процедурами; е) гарантії організації й проведения міс-цевих виборів; є) юридичну відповідальність за порушення норм виборчого закон одавства.

Під час формування місцевих рад в Україні застосовуються pis-Hi виборчі системи.

Вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за ма­жоритарною системою відносної більшості в одномшдатних виб­орчих округах, на які поділяється територія відповідно села (кіль-кох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища.

Вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районниху містах рад проводяться за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою, за якою: а) по­ловина від кількості депутатів (загального складу) відповідної ради обирається за виборчими списками кандидатів у депутати від місце-вих організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідно Автономної Рес-публіки Крим, області, району, міста, району в місті; б) половина від кількості депутатів (загального складу) відповідної ради обирається за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється територія відповідно Авто-номної Республіки Крим, області, району, міста, району в місті.

Вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за ма­жоритарною системою відносної більшості в единому одноман­датному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами від-повідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися в сільську громаду), селища, міста згідно з наявним адміністратив-но-територіальним устроєм.

Виборчий процес включає такі етапи: 1) утворення виборчих округів; 2) утворення виборчих дільниць; 3) формування складу територіальних виборчих комісій, утворення дільничних виборчих

Муніципальне право України

комісій; 4) складання списків виборців, їх перевірка та уточнения; 5) висування та реєстрація кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови; 6) проведения пе-редвиборної агітації; 7) голосування у день виборів; 8) підрахунок голосів виборців, установления підсумків голосування і резуль­тате місцевих виборів.

Суб'єктами виборчого процесу є: а) виборці; б) Центральна ви-борча комісія, виборчі комісії, сформовані (утворені) відповідно до цього Закону, Закону України «Про Центральну виборчу ко-місію» та інших законів України; в) кандидати в депутати, канди­дата на посаду сільського, селищного, міського голови; г) місцеві організації партій, які висунули кандидатів у депутати в багато-мандатному виборчому окрузі, або одномандатному виборчому окрузі, або одномандатному мажоритарному виборчому окрузі, або кандидат на посаду сільського, селищного, міського голо­ви; ґ) офіційні спостерігачі від місцевих організацій партій, які висунули кандидатів у депутати в багатомандатному виборчому окрузі, від кандидатів у депутати в одномандатному, одномандат­ному мажоритарному виборчому окрузі, від кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.

Місцеві вибори можуть бути черговими, позачерговими, пов-торними, проміжними або першими, що проводяться в разі фор-мування нових місцевих рад. Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повно­важень відповідноїради чи відповідного голови, обраних на черго-вих виборах. Позачергові місцеві вибори призначаються Верхов­ною Радою України в разі дострокового припинення повноважень місцевої ради, сільського, селищного, міського голови, а також в ІНШИХ випадках, передбачених Законом України «Про місцеве са-моврядування в Україні».

Підготовку та проведения місцевих виборів здійснюють вибор-чі комісії:

1) Центральна виборча комісія, яка є виборчою комісією вищо-го рівня для всіх виборчих комісій з усіх місцевих виборів;

2) територіальні виборчі комісії (виборча комісія Автономно!' Республіки Крим; обласні виборчі комісії; районні виборчі комісії;

П ава 4. Правове регулювання статусу суб'єктів муніципально - правових еідн шн

міські виборчі комісії (у тому числі міст Киева та Севастополя); районні в містах виборчі комісії (у містах, де утворені районні в місті ради); селищні, сільські виборчі комісії);

3) дільничні виборчі комісії.

Право висування кандидатів у депутати та кандидагів на посаду сільського, селищного, міського голови належить громадянам Ук-раїни, які мають право голосу. Це право реалізуєтьсі громадяна-ми Укра'ши через республіканські в Автономній Республіці Крим, обласні, районні, міські, районні в містах організаціГ політичнич партій або шляхом самовисування. Місцеві організації партій, кандидати в депутати, від яких зареєстровані в багатомандатному виборчому окрузі, а також кандидати в депутати в одномандатно­му, одномандатному мажоритарному виборчому окрузі, кандида­ти на посаду сільського, селищного, міського голови, зареєстро-вані відповідною територіальною виборчою комісією для участі в місцевих виборах, мають право вести передвиборну агітацію, яка здійснюється в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції та законам України.

Голосування в день місцевих виборів проводиться з 8 до 22 го-дини. Обраним в одномандатному виборчому окрузі депутатом, сільським, селищним, міським головою вважається кандидат, який одержав більшість голосів виборців, що взяли участь у голосуван-ні, відносно інших кандидатів, які балотувалися в цьому вибор­чому окрузі. Право на участь у розподілі депутатських мандатів у відповідному багатомандатному виборчому окрузі набувають кандидати в депутати, включені до виборчих списків від місцевих організацій партій, що отримали три і більше відсотків голосів ви-борців, за умови, що кількість цих голосів виборців дорівнює виб-орчій квоті або є більшою за виборчу квоту.

Проблем реалізації прав громадян на участь у місцевому сам овря ду ванн і через місцеві вибори багато, вони неодноразово розглядалися в науковій літературі та інших публікаціях. Най-більш дискусійним було питания про виборчу систему, яку слід застосовувати на місцевому рівні. Перехід до змішаної мажори-тарно-пропорційної системи під час формування міських, район-них у містах, обласних і районних рад не дав бажаного результату - подальшого розвитку місцевого самоврядування. Ефективність

Муніципальне право України

роботи обласних, районних та міських рад не зросла. Реальною причиною цього є відсутність розвинутої партійної системи. Міс-цеві осередки політичних партій у невеликих містах здебільшого відсутні, а на регіональному рівні часто є слабкими, малоавтори-тетними й не представляють спільних інтересів територіальних громад. Депутати місцевих рад обрані за пропорційною виборчою системою не несуть безпосередньої відповідальності перед вибор-цями, а тому не зацікавлені в тісній взаємодії з населениям. Для отримання позитивних зрушень необхідно удосконалювати вибор-че законодавство й Закон України «Про статус депутатів місцевих рад». Ідеться, насамперед, про посилення взаємозв'язку депутатів із виборцями, і не лише напередодні та під час виборів, а й протя-гом усього строку повноважень ради, розробку дієвих механізмів громадського контролю за діяльністю системи органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

===== §7. Організація і проведения загальних зборів громадян за місцем проживания

Стаття 20 Загальної декларації прав людини закріплює право на свободу мирних зборів й асоціацій. Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстра-ції, закріплене в статгі 39 Конституції України. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону й лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населения або захисту прав і свобод інших лю­дей.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 8) закріплює право громадян проводити загальні збори за місцем проживания. Порядок їх проведения мае визначатися законом та статутом територіальної громади. Відсутність законодавчого ре-гулювання порядку проведения загальних зборів зумовлює не-обхідність детального регулювання цих питань у статутах тери-торіальних громад. На виконання вимог ст. 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у статутах територіальних

Глава 4. Правове регулювання статусу суб'єктів муніципально - правовых від кин

громад визначається порядок проведения загальнихзборів грома-дян. У Сумах цей порядок урегульовано окремим положениям, а Донецька міська рада зазначила, що порядок проведения зборів регулюється Положениям про загальні збори громадин за місцем проживания в Україні, затвердженого Постановок) Верховно! Ради Українивід 17 грудня 1993 року. Разом ізтим, вартозазначити, що вказана постанова була прийнята Верховною Радою України до прийняття КонституціїУкраїни, отже, вона діє виключно в тій час-тині, яка не суперечить нормам Основного Закону. Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи люди-ни і громадянина та гарантії цих прав і свобод. А тому Положения про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні від 17.12.93 р. не повинно застосовуватися для регулювання порядку проведения загальних зборів громадян. Такий висноюк знаходить підтвердження і в практиці діяльності органів місцевого самовря-дування. Так, зокрема, в статутах територіальних громад у містах Дніпропетровську, Луганську, Рівному, Сумах, Херсоні кількість громадян, на вимогу яких можуть скликатися загальні збори, ко-ливається в діапазоні від 10 до 1000 осіб. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 8 Положения про загальні збори громадян за місцем прожи­вання в Україні від 17.12.93 р., збори скликаються запропозицією не менш як третини від загальної кількості громадян, які прожи-вають у відповідному територіальному утворенні, депутатів ради, членів постійної комісії, депутатської групи, трудового колективу, об'єднання громадян.

Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у розв'язанні питань місцевого значения. Аналіз Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дозволяє стверджувати, що на загальних зборах громадян за міс-цем проживання можуть бути вирішені достатньо важливі питания, зокрема: а) самооподаткування (ст. 1); б) запровадження місцевих зборів на засадах добровольного самооподаткування (ч. 2 ст. 69); в) реорганізації або ліквідації діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами (п. 30 ч. 1 ст. 26); г) про пропозиції,

Муніципальне право України

які вносяться на розгляд ради (ч. 12 ст. 46); про дострокове припи-нення повноважень органу самоорганізації населения (ч. 2 ст. 80). Закон України «Про органи самоорганізації населения» встанов-лює, що на загальних зборах громадян за місцем проживания мо-жуть вирішуватися такі питания: щодо ініціативи про створення органу самоорганізації населения (ч. 1 ст. 8); обирания ініціатив-ної групи, члени якої будуть представляти інтереси жителів - учас-ників зборів (конференції) у відповідній місцевій раді, яка надає дозвіл на створення органу самоорганізації населения (ч. 2 ст. 8); визначення загального складу й обрання органу самоорганізації населения (ч 1 ст. 10); переобрання органу самоорганізації насе­ления, відкликання, обрання окремих його членів замість вибулих чи зміна кількісного складу органу самоорганізації населения (ч. 5 ст. 10); затвердження Положения про орган самоорганізації насе­ления (ч. 1 ст. 12); затвердження змін до Положения про орган са-моорганізації населения (ч. 10 ст. 13); про звернення до ради про виключення повноваження відповідної ради, яке не забезпечене фінансами та майном із числа делегованих органу самоорганізації населения (ч. 4. ст. 15); про роботу керівника і секретаря органу самоорганізації населения на постійній основі з оплатою їх праці за рахунок коштів, переданих органу самоорганізації населения (ч. 2 ст. 21); здійснення контролю за фінансовою діяльністю ор-ганів самоорганізації населения (ст. 24).

Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності, а для органів самоор-ганізації населения є обов'язковими. У разі невиконання рішень зборів (конференції) жителів за місцем проживания повноваження органу самоорганізації населения можуть бути достроково при-пинені. В окремих статутах територіальних громад установлено, що рішення зборів, прийняті в межах чинного законодавства, є обов'язковими для виконання всіма громадянами, які проживають на відповідній території (аналогічна норма була закріплена в ст. 5 Положения про загальні збори громадян за місцем проживания в Україні від 17.12.93 р.), що не відповідає Основному Закону Ук-раїни. Згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основні обов'язки громадянина. Отже, саме на законодавчому рівні повинен бути закріплений обов'язок гро-

Глава 4. Правове регулювання статусу суб'єктів муніципально - правовых відн син

мадян виконувати рішення загальних зборів громадян за місцем проживания.

Збори є однією з ключових форм безпосередньоїучасті громадян у вирішенні питань місцевого значения. У переважяій більшості статутів територіальних громад закріплюється те, що аа зборах гро­мадян здійснюється попередній розгляд місцевих інщіатив, ство-рення ініціативних груп для збору підписів на підтршку місцевої ініціативи чи на підтримку вимоги щодо проведения громадських слухань. Отже, належне нормативно-правове регулювання порядку ініціювання, підготовки й проведения зборів громадян мае важливе значения для розвитку місцевого самоврядування в Україні.

= §8. Місцеві ініціативи та громадські слухання: процедурні аспекти реалізації

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про місцеве самоврядуван­ня в Україні» члени територіальної громади мають право ініціюва-ти розгляд у раді (у порядку місцевої ініціативи) будь-якого питан­ия, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Це можуть бути питания соціально-економічного і культурного розвитку ад-міністративно-територіальних одиниць, управління комунальною власністю, будівництва, регулювання земельних відносин, охоро-ни навколишнього природного середовища, социального захисту населения тощо. Порядок внесения місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самовря­дування або статутом територіальної громади з урахуванням ви-мог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Положения «Про місцеві ініціативи в місті Харкові», що є додат-ком № 2 Статуту територіальної громади міста Харкова встанов-лює, що місцева ініціатива — це офіційна письмова пропозиція з питань, що мають важливе значения для територіальної гро­мади міста Харкова та віднесені до відання місцевого самов­рядування, яка в порядку, передбаченому цим Положениям, внесена Харківській міській чи районній у місті Харкові раді для обов'язкового розгляду та прийняття відповідного рішен-

М/ніципапьне право України

ня в межах їхньої компетенції. У м. Харкові місцева ініціатива мае оформлюватися у вигляді проекту нормативного чи іншо-го акта у формі рішення відповідної ради.

Зазвичай місцева рада визначає, яка кількість підписів членів територіальної громади необхідна для підтримки міс-цевої ініціативи. Приміром, у Харкові для реєстрації місцевої ініціативи, що вноситься на розгляд міської ради, необхідно не менше 10 000 підтримувальних підписів. Збір підписів здій-снюється ініціативною групою, яка утворюється на зборах членів територіальної громади і реєструється в порядку, визначеному місцевою радою.

Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради в установленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціа-тиви. Порядок розгляду місцевої ініціативи може регулюватися також регламентом місцевої ради. Місцева ініціатива, як правило, попередньо розглядається постійними комісіями та виконавчими органами місцевої ради.

Рішення ради, прийняте з питания, внесеного на ЇЇ розгляд шля­хом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому представницьким органом місцевого самоврядування або стату­том територіальної громади. Сьогодні за наявності відповідних ресурсів рішення ради оприлюднюється шляхом опублікування в офіційному друкованому засобі масової інформації місцевої ради, а також розміщуються на офіційному сайті місцевої ради в мережі Інтернет. Разом із тим, більшість місцевих рад не мае такої мож-ливості, тому це питания потребує окремого законодавчого регу-лювання.

Громадські слухання є формою безпосередньої участі членів те-риторіальної громади в здійсненні місцевого самоврядування. Від-повідно до ст. 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада мае право проводите громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадо-вими особами місцевого самоврядування, під час яких члени тери-торіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питания та вносити пропозиції щодо питань місцевого значения, що нале­жать до відання місцевого самоврядування.

Глава 4. Правове регулювання статусу суб'єктів муніципально - правових еідн ин

Предметом обговорення на громадських слуханнях можуть бути: а) проекти нормативних та ненормативних акгів місцевих рад, їх виконавчих органів, посадових осіб місцевого самовряду-вання; б) чинні рішення органів та посадових осіб місцевого са-моврядування; в) питания місцевого значения, що належать до ві-дання місцевого самоврядування; г) звіти депутатів кіської ради, районниху місті рад, міського голови, голови районнсї в місті ради та інших посадових осіб місцевого самоврядування Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

На законодавчому рівні встановлюється періодиіність прове­дения громадських слухань - не рідше одного разу на рік. Однак, як показує практика, ця норма не завжди викону ється. Бажано, щоб при затвердженні статуту територіальної громади місцева рада, за-безпечуючи регулярність слухань, визначала строки для проведен­ия щорічних чергових громадських слухань, а такожокремо, в разі необхідності, позачергових громадських слухань.

Порядок організації громадських слухань визначається стату­том територіальної громади. На локальному рівні насамперед мае бути врегульовано порядок ініціювання, підготовки і проведения громадських слухань. Окремо мае визначатися порядок розгляду органами місцевого самоврядування пропозицій, які вносяться за результатами громадських слухань.

Так, відповідно до п. 10 Положения «Про громадські слухання в місті Харкові», що е додатком № 3 Статуту територіальної громади міста Харкова, ініціатором проведения громадських слухань може бути: а) ініціативна група кількістю не менше 20 осіб, обрана на зборах, на яких присутні не менше 50 членів громади; б) 1/3 (тре-тина) депутатів загального складу ради; в) міський голова (голова районноїв місті ради); г) виконавчий комітет міськоїчи районної в місті ради (далі - виконавчий комітет відповідної ради). Громадсь-кі слухання, ініціатором проведения яких виступає міський голова чи виконавчий комітет відповідної ради, оголошуються безпосе-редньо шляхом видання або прийняття відповідного розпорядчого документа (розпорядження, рішення). Про проведения громадсь­ких слухань, що скликаються за ініціативою інших суб'єктів, ці суб'єкти мають повідомити секретаря міської ради, який реєструє

Муніципапьне право України

це повідомлення в Книзі реєстрації місцевих ініціатив, загаль-них зборів, громадських слухань у місті Харкові.

Місцеві ради визначають, яка кількість підписів членів те-риторіальної громади необхідна для проведения громадських слухань. У Харкові для реєстрації ініціативи щодо проведения загальноміських громадських слухань, необхідно зібрати не менше 500 підписів, а для проведения громадських слухань у районах міста - 56 підписів.

Підготовка громадських слухань здійснюється місцевою владою разом із ініціатором слухань. Для цього, як правило, приймаєть-ся документ розпорядчого характеру про призначення громадсь­ких слухань. у якому визначається: а) вид громадських слухань; б) тема слухань (проблему, питания та проекта нормативно-пра-вових актів); в) дата, час і місце їх проведения; г) відомості щодо ініціатора проведения слухань; ґ) перелік виконавчих органів та посадових осіб органів місцевого самоврядування, відповідальних за вчасну і якісну підготовку громадських слухань; д) склад по­садових осіб, які будуть брати участь у громадських слуханнях; е) склад підготовчого комітету, відповідального за підготовку слу­хань; є) відомості щодо осіб, які запрошуються на слухання.

Громадські слухання проходять у відкритому режимі, за необ-хідності може проводиться їх аудіо- або відеозапис. Головуючий по черзі надає слово для виступу учасникам слухань та запроше-ним особам. Загальний час громадських слухань установлюється регламентом громадських слухань у кожному конкретному випад-ку залежно від значущості теми громадських слухань. За результа­тами громадських слухань складається протокол, який підписуєть-ся головуючим і секретарем зборів.

Питания, пропозиції, ухвалені на громадських слуханнях, по можливості, мають оприлюднюватися в офіційному друкованому засобі масової інформації місцевої ради та розміщуватися на сай-ті місцевої ради в мережі Інтернет або оприлюднюються в інший спосіб, прийнятний для громади. Рішення органів місцевого само­врядування за результатами розгляду питань, пропозицій громад­ських слухань також мають обов'язково оприлюднюватися.

Отже, слід зазначити, що заінтересованість населения в розвит-ку місцевого самоврядування в Україні на дуже низькому рівні.

Глава 4. Правове регулювання статусу суб'єктів муніципально - правових еід син

Які мотиви здатні спонукати населения до активней уіасті в місце-вому самоврядуванні? Мотивація як сукупність сил.що спонука-ють людину до діяльності, базується на двох категоріях - потре­ба і винагорода. Сьогодні для більшості людей не єлріоритетним розвиток місцевого самоврядування, адже результат, який, на їх думку, може бути отриманий ними в цій сфері, порівно із зусил-лями, їх не задовольняє. Участь у місцевому самоврядуванні пе-реважної більшості населения зводиться лише до участі у виборах органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Більш-менш пристойна активність громадян на місцевих виборахзабезпечуєть-ся завдяки їх одночасному проведению з виборами до парламенту України. Явка виборців під час обрання окремо сільського, селищ-ного, міського голови коливається в середньому від 20 % до 40 %, що свідчить про апатію й байдужість громадян до виборів та їх результатів. Адже населения не розглядає місцеве самоврядування як інструмент (інститут) необхідний для задоволенкя інтересів і потреб, як групових, так і особистих.

Отже, гальмування в Україні процесу розвитку місцевого са­моврядування значною мірою визначається психологічним ас­пектом: неготовністю значної частини чиновників та громадян до сприйняття таких основних принципів, як його правової, органі-заційної та матер іально-фінансової самостійності й автономності у вирішенні всіх питань місцевого життя. Після десятиліть пану-вання тоталітарного режиму населения України ще не набуло на-вичок, менталітету свідомого суб'єкта місцевого самоврядування. Для подолання такого психологічного бар'єру потрібні не тільки якісне нормативне регулювання безпосередніх форм участі членів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значения, а й широка, систематична просвітницька робота та потужне інфор-маційне забезпечення розвитку місцевого самоврядування.

= §9. Особливості функціонування

органів самоорганізації населения

Органи самоорган ізації населения - представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах прожива-

Муніципапьне право України

ють на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення таких завдань: а) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значения в межах Конституції і законів Украї-ни; б) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння в наданні їм відповідних пос-луг; в) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм. Право-вий статус органів самоорганізації населения визначається Кон-ституцією України (ч. 6 ст. 140), Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (статгі 1, 5, 14, 16, 26, 38, 80), Законом України «Про органи самоорганізації населения»', статутами те-риторіальних громад, локальними підзаконними нормативними актами органів місцевого самоврядування, положениями про ор­гани самоорганізації населения.

Органи самоорганізації населения створюються за територіаль-ною ознакою і можуть функціонувати у формі будинкових, ву-личних, квартальних комітетів, комітетів мікрорайонів, комітетів районів у містах, сільських, селищних комітетів. Територія, у ме­жах якої діє орган самоорганізації населения, визначається рішен-ням ради, що дала дозвіл на його створення. Це може бути частина території села, селища, міста, району в місті, у межах якої прожи-вають жителі, які обрали цей орган.

Органи самоорганізації населения створюються за ініціати-вою жителів. Процедура їх створення включає декілька стадій: а) ініціювання створення органу самоорганізації населения; б) на-дання місцевою радою дозволу на створення такого органу, в) об-рання органу самоорганізації населения; г) його легалізація.

3 ініціативою про створення органу самоорганізації населения до сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі ії створен­ня) ради можуть звернутися збори (конференція) жителів за міс-цем проживания за умови, якщо в них брало участь (було пред­ставлено) не менше половини жителів відповідної території, які мають право голосу. На зборах (конференціі') жителів за місцем проживания обирається також ініціативна група, яка, представ-ляючи інтереси жителів, подає до відповідної місцевої ради заяву

¹ Про органи самоорганізації населения: Закон України від 11.07.2001 р., № 2625-ІІІ // Відом. Верхов. Ради Украіни. - 2001. - № 48. - Ст. 254.

Глава 4. Правове регулювання статусу суб'єктів муніципально - правових еідшзин

про створення органу самоорган ізації населения, протокол зборів (конференції), у якому мають бути зазначені основні напрями діяльності створюваного органу самоорганізації населения, а та-кож список учасників зборів (конференції) жителів із зазначенням їх основних паспортних даних.

Питания про надання дозволу на створення орган/ самооргані-зації населения розглядається за участю членів ініціативної групи на найближчому засіданні сесії місцевої ради. У рішенні ради про надання дозволу на створення органу самоорган ізаиії населения мають бути обов'язково визначені його назва, основні напрями діяльності, повноваження та умови їх здійснення, територіальна основна його діяльності. Якщо ініціювання створення органу са-моорганізації населения було здійснено з порушенням вимог чин­ного законодавства, місцева рада може відмовити в наданні дозво­лу на його створення.

Обрання органу самоорганізації населения здійснюється за-гальними зборами (конференцією) жителів за місцем проживания на основі загального рівного виборчого права шляхом таємного голосування. Право голосу мають жителі відповідної території, які є дієздатними і досягли на день виборів 18 років. Орган само-організації населения обирається в складі керівника, заступника (заступників) керівника, секретаря, інших членів. Обраними до складу органу вважаються ті особи, які одержали більше половини голосів учасників зборів. Загальні збори (конференція) жителів за-тверджують також положения про орган самоорганізації населен­ия. Обов'язковою є легалізація органу самоорганізації населения, яка здійснюється шляхом його реєстрації або повідомлення про заснування. У разі реєстрації виконавчим комітетом відповідної ради, орган самоорганізації населения набуває статусу юридич-ної особи. Практика діяльності органів самоорганізації населения свідчить, що більшість із них легалізовані шляхом повідомлення про існування та не мае статусу юридичної особи.

До основних напрямків діяльності органів самоорганізації на­селения належать: а) представницька фунщія (представництва ін-тересів жителів, що обрали ці органи, в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях, уста-новах); б) організащйно-розпарядча фунщія (виконання рішень

Муніципальне право України

жень з боку органів місцевого самоврядування. При цьому органи місцевого самоврядування, а також органи державної влади, їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність органів са-моорганізації населения, крім випадків, передбачених законодавс-твом. Важливою гарантією є надане членам органу самоорганіза-ції населения право брати участь у засіданнях місцевих рад та їх виконавчих органів при розгляді питань, що стосуються діяльності органів самоорганізації населения, а також ініційованих цим орга­ном, з правом дорадчого голосу.

Матеріально-фінансову основу органів самоорганізації насе­ления становить майно, яке перебуває в комунальній власності територіальної громади і надане за рішенням місцевої ради в опе-ративне управління цим органам, а також фінансові ресурси, що формуються за рахунок коштів місцевого бюджету, які надаються їм місцевою радою для здійснення закріплених за ними повнова-жень, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, надход-жень з інших джерел, незаборонених законодавством, у тому числі отримані шляхом самооподаткування жителів відповідної тери-торії. Контроль за фінансовою діяльністю органу самоорганізації населения в межах своїх повноважень здійснюють: 1) відповідна місцева рада та її виконавчі органи; 2) виконавчий комітет, який здійснив реєстрацію органу самоорганізації населения; 3)збори (конференція) жителів за місцем проживания; 4) органи державної влади.

Органи самоорганізації населения функціонують, як правило, протягом терміну повноважень відповідної місцевої ради, якщо інше не передбачено рішенням ради чи положениям про орган са-моорганізації населения.

Достроково повноваження органу самоорганізації населения можуть бути припинені за рішенням: 1) місцевої ради, яка надала дозвіл на створення органу самоорганізації населения, - на під-ставі невиконання рішень ради, її виконавчого комітету; 2) загаль-них зборів (конференції) жителів за місцем проживания - з підстав невиконання рішень цих зборів, власних повноважень органу са-моорганізації населения, а також у зв'язку із саморозпуском цього органу; 3) судових органів - у разі порушення органом самоор-ганізації населения чинного законодавства України. Орган само-

Гпшш4 А П/уп «в регулювання
_______________ статус/с у>'іиШ' муніциіич ыю- праеоеих відн.син ____________________

організації населения припиняє свої повноваження також у разі перебудови або реорганізації будинків, вулиць, кварталів, мікро-районів, районів у містах, сіл, селищ, у межах яких вони діють, якщо така перебудова, реорганізація пов'язана з відселенням (пе­реселениям) жителів, які брали участь у зборах (конференції), що заснували цей орган.

Отже, можна зазначити, що органи самоорганізації населения при створенні належних умов їх розвитку можуть бути вагомою складовою місцевоїдемократії й дієвою ланкою системи місцево-го самоврядування. Спираючись на ініціативу найбільш активної частини населения, ці органи, з одного боку, дозволяють більш повно виявити і задовольнити життєві потреби населения, а з дру­гого - стимулюють більш ефективну роботу влади.

Муніципапьне право України

Глава 5. =====

Особливості української моделі муниципального управління

Дата добавления: 2014-12-24