Фінансові ресурси інвестування

Самостійна робота

План лекційного заняття

Тема9. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

Адреси в глобальній комп’ютерній мережі Internet

1. http://www.rada.kiev.ua/ - Верховна Рада України
2. http://www.guds.gov.ua – Головне управління державної служби України
3. http://www.kmu.gov.ua – Кабінет Міністрів України
4. http://www.nau.kiev.ua – Нормативні акти України

План

1. Фінансові ресурси інвестування.

2. Способи залучення капіталу.

3. Кредитування інвестиційної діяльності підприємства

4. Промислово-фінансові групи та рух інвестиційних ресурсів

5. Фінансовий операційний та загальний леверидж.

6. Формування інвестиційної стратегії підприємства

1. Проблеми формування та акумулювання фінансових ресурсів підприємства для забезпечення інвестиційної діяльності.

2. Власні джерела інвестицій в економіку України та їх стан.

3. Форфейтинг та його сутність.

Фінансові ресурси — це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні суб'єкта господарювання і спрямовуються на роз­виток підприємницької діяльності, утримання об'єктів невироб­ничої сфери, на споживання і створення резервів.

Інвестований капітал — це кошти, які вкладаються в оборот і приносять прибуток інвестору, тобто лише ті кошти, які «роб­лять гроші» (на основі яких формується новостворена вартість).

Капітал може бути підприємницьким і позичковим. Підприєм­ницький капітал — це вкладення шляхом прямих чи портфель­них інвестицій у будь-який проект з метою отримання прибутку чи прав управління або того і того разом. Позичковий капітал — це грошові кошти, що передаються у борг на умовах повернення та платності. Позичковий капітал надає підприємцю кредитор у тим­часове користування з метою одержання позичкового процента.

Початковий підприємницький капітал формує статутний капітал — основні та оборотні кошти. Статутний капітал — це сума внесків (паїв) засновників підприємства (компанії) не тільки у формі грошових активів, але й інших матеріальних і нематеріальних активів, цінних паперів, прав користування природними ресурсами, майном тощо.

Незалежно від типу підприємства і форми власності статутний капітал може зрости за рахунок:

- безпосереднього приєднання до нього частини одержаного прибутку;

- уведення в дію об’єктів капітального будівництва за рахунок усіх джерел фінансування, в тому числі банківських кредитів;

- індексації основних засобів у зв’язку з інфляцією, яка згідно з чинним законодавством збільшує балансовий прибуток підприємства;

- до оцінки оборотних коштів і засобів обігу.

Головними джерелами інвестиційних ресурсів є: чистий при­буток, мобілізація внутрішніх ресурсів, амортизаційні відрахування, пайові внески, страхові внески до Пенсійного фонду, кош­ти від розміщення власних цінних паперів і реалізації цінних паперів інших емітентів, кредиторська заборгованість, кредити і позички, спонсорство, державні субсидії.

Прибуток — це фінансовий ресурс, який використовується як на споживання, так і на нагромадження.

Відповідно до НП(С)БО «Загальні вимоги до фінансової звітності» прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. Розрізняють валовий прибуток, прибуток до оподаткування та чистий прибуток.

Амортизація — найважливіше джерело фінансових ресурсів. Амортизаційні відрахування формуються в результаті переносу вартості основних фондів на вартість продукту та в сукупності складають амортизаційний фонд.

Пайові внески — це грошові та інші кошти, сплачені юридичними та фізичними особами при вступі до спільного підприємництва. Вони обов’язкові при вступі до товариства з обмеженою відповідальністю, повного та командитного товариства.

Страхові внески та внески до Пенсійного фонду беруть участь у забезпеченні відтворення виробничих сил як засобів праці та робочої сили. Ці інвестиції заведено називати ануїтетом (щорічний платіж), через певний час вони принесуть інвесторові регулярні доходи.

Кредиторська заборгованість — це стійке джерело фінансових ресурсів, що постійно знаходиться у розпорядженні підприємства. Воно прирівнюється до власних коштів. Це, передусім, заборгованість постачальникам за відвантажені товари, термін оплати яких ще не настав. До кредиторської заборгованості належить також перехідна заборгованість бюджету, заборгованість за відрахуваннями у позабюджетні фонди. За умов розбалансованої економіки перехідна заборгованість по зарплаті як фінансовий ресурс може використовуватися тільки на підприємствах, які працюють стабільно.

Банківський кредит — це видана банком чи іншим фінансово-кредитним закладом позичка на принципах платності, повернення, цільового характеру використання, забезпеченості та строковості. Позичка повинна бути повернута кредиторові у встановлений строк в повному обсязі з нарахованими за її використання процентами. Розрізняють короткотермінові, середньотермінові та довготермінові кредити.

Комерційним кредитом заведено вважати відстрочку платежів одного підприємства (компанії) іншому. Комерційний кредит може бути наданий у формі вексельного кредиту, відкритого рахунку чи кредиту фірми. Кредитування інвестицій в реальні активи, як правило, є довгостроковим.

Інвестиційний податковий кредит, тобто відстрочка податкових платежів підприємствам, що здійснюють інвестиції.

Позиками вважаються позички, що надаються підприємствами одне одному (відстрочка платежу), а також кошти, що надаються міжнародними фінансовими інституціями чи державами одна одній, а також державні позики населенню.

Спонсори — це юридичні та фізичні особи, які надають підтримку в інвестуванні проектів. Спонсорство, як правило, підтримується державою. Цей фінансовий ресурс не підлягає оподаткуванню. Спонсори, беручи участь в інвестуванні, звичайно не отримують прямих доходів, але вони мають непрямі доходи завдяки рекламі, розширюючи свої ринки збуту, підвищуючи свій імідж та рейтинг.

Державне субсидування може здійснюватися в таких формах: прямі позички та позики, гарантовані позички, гранти на певні проекти, пайова участь, прямі дотації, страхування. Здебільшого об’єкти інвестування ― це об’єкти виробничої та соціальної інфраструктури чи соціально-політичні програми.

Фінансовий інжиніринг — це об’єднання або розділення (подрібнення) існуючих фінансових інструментів з метою створення нових фінансових інструментів.

Фінансові заборгованості ― це пасиви, які визначають сумарний розмір фінансових вимог щодо активів компанії.

Застава ― це борговий фінансовий інструмент, забезпечений правом на нерухомість або ділянку під забудову.

Існуючі (традиційні) фінансові інструменти розподіляються на дві групи: комерційні та фондові. Комерційні інструменти обслуговують товарообіг і певні майнові угоди. Фондові — це ті, що обертаються на фондових біржах.

Дата добавления: 2014-12-25