Способи залучення капіталу

ЗАЛУЧЕННЯ КАПІТАЛУ	Акціонування	Корпоратизація
Самофінансування
Транстинг
Венчурні фірми
Придбання рядового пакету акцій
Боргове фінансування	Кредитування
Кредит з факторингом
Форфейтинг
Іпотечний кредит
Кредит державних установ
Іноземний кредит
Розміщення боргових зобов’язань
Фінансування на консорційних засадах	Спільні підприємства
Альянси
Франчайзинг
Ліцензування
Інжиніринг
Еккаутинг
Оренда	Оперативна оренда
Фінансовий лізинг
Лізбек
Селенг
Пільгове фінансування	Урядовий пільговий кредит
Гарантування
Інвестиційний податковий кредит
Безпроцентний кредит
Субсидування	Дотування
Гранти
Субвенції
Спонсорство
Донорство

Акціонування є найбільш розповсюдженим способом залучення капіталу на інвестиційній (початковій) стадії проекту. Залучається капітал шляхом емісії простих та привілейованих акцій, що розміщуються серед юридичних та фізичних осіб.

― Корпоратизація — це надання державним підприємствам статусу акціонерних, де спочатку 100 % акцій належить державі, а потім поступово здійснюється продаж цих акцій членам трудового колективу підприємства (першочергово), іншим державним та приватним підприємствам та фізичним особам.

― Самофінансування — це спосіб фінансування компанією власних дій за рахунок чистого прибутку (не розподіленого серед акціонерів). Поширеним є наділення корпорацією акціями своїх працівників. Є 2 способи: 1) без залучення кредиту; 2) із залученням кредиту.

― Транстинг — це спосіб вторинного отримання доходів шляхом вкладення у цінні папери прибутку, одержаного від первинних інвестицій у підприємництво. Транстинг є одним з найефективніших способів нагромадження капіталу, який застосовується переважно закритими акціонерними та іншими господарчими товариствами.

Залучений з допомогою транстингу капітал таким чином максимально диверсифікується, а його вкладники крім прибутку від основної діяльності отримують ще дивіденди і проценти від портфеля цінних паперів.

― Венчурний капітал ― створюється шляхом випуску нових акцій та їх розповсюдження у нових сферах діяльності.

― Рядовий пакет акцій — це пакет інвестора, що становить менше 50 % акціонерного капіталу. Його часто практикують невеликі компанії, які зацікавлені у фінансуванні свого розвитку. Цей спосіб залучення капіталу переважає у наукомістких галузях виробництва, коли невеликі компанії допомагають великим виробляти та реалізовувати продукцію. При цьому дрібні компанії можуть виробляти для великих окремі вузли, деталі, напівфабрикати тощо.

Боргове фінансування інвестицій може здійснюватися за рахунок:

— банківського кредиту;

— іпотечних позичок;

— державного кредиту;

— розміщення боргових зобов’язань;

— позичок міжнародних кредитно-інвестиційних інституцій та закордонних банків.

Основна відмінність між власними і позичковими ресурсами у тому, що процентні виплати вираховуються до сплати податків, тобто включаються у витрати, що зменшують об’єкт оподаткування, тоді як дивіденди виплачуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.

Кредитне фінансування більш вигідне для підприємства, ніж фінансування у вигляді власних фінансових ресурсів. Однак кредитне фінансування для підприємства є більш ризикованим, оскільки проценти за кредит і основну частину боргу йому потрібно повертати за будь-яких умов.

Розміщення боргових зобов’язань дозволяє залучати капітал з допомогою облігацій та деяких інших цінних паперів.

Фінансування під рахунки дебіторів може здійснюватися з факторингом. Його основою є операція обліку (дисконтування) рахунків-фактур. Вона полягає у тому, що компанія-посередник на основі договору з постачальником товару купує у нього рахунки-фактури з негайною оплатою приблизно 4/5 вартості поставки і оплатою частини, що залишилася, у призначений строк незалежно від перерахунку грошей покупцям.

Фінансування форфейтингом (від фр. а forfai – цілком, загальною сумою) — це форма кредитування експортера банком чи іншим фінансово-кредитним закладом шляхом придбання боргових зобов’язань з певним дисконтом (наприклад, простих та переказних векселів без права регресу на продавця). Повернення капіталу (банком) здійснюється завдяки продажу боргових зобов’язань на вторинному ринку. Іпотечні кредити — це позички під заставу нерухомості (іпотеки). Житлові будинки, земля, виробничі будівлі та споруди можуть виступати як застава для одержання іпотечної позички. Форфейтинг дорожче для експортера, ніж банківський кредит, але звільняє його від кредитних ризиків і скорочує дебіторську заборгованість.

Державне кредитування застосовується для активізації інвестиційної діяльності. В Україні цей вид фінансування застосовувався з осені 1992 року. Державні довгострокові кредити надаються за рахунок централізованих ресурсів Національного банку через комерційні банки. Державні кредити використовуються тільки для міністерств і відомств за рішенням Верховної Ради України.

Залучення іноземного капіталу в Україні здійснюється по лінії Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку кредитних ліній урядів західних країн та закордонних комерційних банків.

Фінансування на консорційних засадах — це спосіб залучення капіталу шляхом створення спільних підприємств (компаній) або створення різних видів стратегічних альянсів.

Спільні підприємства можуть бути суто вітчизняні або з залученням іноземних інвестицій. В усіх випадках їх створення вимагає опрацювання та реєстрації в державних органах установчих документів.

Стратегічні альянси — це об’єднання двох або більше суб’єктів господарювання на умовах спільного розпорядження прибутками і фінансовими ресурсами, розподілу ризиків з метою досягнення конкретних (які не завжди збігаються) стратегічних цілей.

Франчайзинг — це передача або продаж ліцензії (франшизи) однієї фірми (франшизодавця) іншій — франшизоодержувачу на право реалізації продукції (послуг, робіт) чи заняття бізнесом на певній території з використанням товарного знаку франшизодавця та за умовою суворого виконання вимог технології та якості. Ліцензування означає передачу прав виробництва продукції (робіт, послуг) одної компанії іншій. Ліцензуванню підлягає також передача пакетів, проектів, технологій, товарних знаків, наукових розробок, комп’ютерних програм, іншої інтелектуальної власності. Плата за користування ліцензією називається роялті.

Інжиніринг являє собою не прямий спосіб залучення капіталу, а вид інженерно-консультаційних послуг, які сприяють інвестиційному процесу, прискорюють його; тобто це засіб підвищення ефективності вкладеного в об’єкт капіталу.

Еккаутинг як поняття у західній термінології має два тлумачення:

1) бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності, надання фінансової звітності, облік;

2) система збирання та обробки фінансової інформації про фірму (установу), яка дозволяє виносити компетентну думку стосовно фінансового стану цієї фірми (компанії).

Оренда — це строкове володіння та користування майновим комплексом (капітальним активом). Об’єктом договору оренди може бути підприємство, будівля, споруда, приміщення, обладнання, природні ресурси, земельні ділянки тощо.

Розрізняють два види оренди:

1) оперативна оренда (поточна);

2) фінансова або капітальна оренда (лізинг).

Орендна плата визначається за формулою:

ОП = А + П + В,

А ― сума амортизаційних відрахувань, грн.;

П ― орендний процент;

В ― витрати на ремонт орендованого майна.

Лізинг — це довгострокова оренда окремих видів машин та устаткування, виробничо-технічних комплексів, іншого майна. На відміну від поточної оренди, у лізингу можуть брати участь три або більше суб’єктів угоди:

— постачальник (виробник обладнання);

— лізингодавець (банк чи лізингова компанія);

— лізингоодержувач (орендатор).

Лізбек застосовується як більш вигідна форма оренди для лізингоодержувача, оскільки він одночасно залучає капітал від продажу майна і має нагоду подальшого використання цього майна. Звичайно, бувають випадки, коли лізбек застосовується через фінансові труднощі лізингоодержувача.

Селенг — це окремий випадок лізингу, який передбачає двосторонню угоду майнового найму. Власник передає селенг-компанії права на використання і розпорядження своїм майном. Він залишається власником, одержує за це окрему плату і може за першою вимогою повернути своє майно.

Пільгове фінансування може здійснюватися у наступних формах: прямі позики, гарантовані позики, гранти на певні проекти, пайову участь, прямі дотації, страхування.

Субсидування — це неповернене фінансування, тобто надання грошових коштів та інших постійних та поточних активів на засадах неповернення. Розрізняють такі види субсидування: дотування, гранти, субвенції, спонсорство, донорство.

Дотування — це спосіб підтримки будь-яких проектів урядом чи місцевими організаціями влади. Фінансується тільки частина проекту, частка зазвичай не перевищує 50%. Дотуються соціально важливі програми і проекти, природоохоронні та ресурсозаощаджуючі технології.

Гранти близькі за змістом дотаціям. Відмінність у тому, що вони можуть надаватись на фінансування проекту загалом.

Субвенції на відміну від дотацій та грантів надаються урядом місцевим органам влади та мають цільове призначення. У випадках порушення цих умов підлягають поверненню. Ініціатором субвенцій виступають місцеві органи влади.

Спонсорство та донорство являють собою субсидування інвестиційних проектів з боку юридичних та фізичних осіб, благодійних організацій та фондів тощо. Найчастіше спонсори та донори фінансують інтелектуальні інвестиції.

Дата добавления: 2014-12-25