Міф – це особливий вид світосприйняття, специфічне, образне, чуттєве, синкретичне уявлення про явища природи і суспільного життя, найдавніша форма суспільної свідомості

Поняття «міфологія», на відміну від «міфу», більш визначене і має два основних значення. По-перше, міфологія – це сукупність міфів, що складають міфологічну традицію того чи іншого народу. По-друге, міфологією називають науку, що досліджує міф як явище людської культури і його вплив на різні боки життєдіяльності людини і суспільства в цілому на різних етапах розвитку.

Стосовно реклами можна виділити такі функції міфу:

· духовна, яка відновлює чи підтримує систему ціннісних координат;

· комунікативна функція, завдяки якій реклама здатна зберігати істинність інформації при наявності в ній неіснуючих персонажів, порушення часової і логічної послідовності;

· функція збереження культурних стереотипів і образів;

· функція знакового і символічного моделювання природного і соціального світу;

· психологічна функція, що стабілізує емоційність і експресивність сучасної людини.

Міфи в рекламі не лише допомагають сучасній людині збудувати знакову модель дійсності, але й нівелюють породжений нею внутрішній конфлікт самої людини. Можна сказати, що побудована за міфологічними законами реклама стає свого роду психотерапією для жителів епохи постмодерну. Міф стає спасінням для людини, що стомилась від відсутності стабільної системи духовних координат, що живе в епоху зникаючих цінностей.

Міф — культурний феномен, іманентний історичній епосі, відповідає політичному, соціальному і психологічному дискурсам часу, виступає засобом самоідентифікації індивідуума й суспільства. Відповід­но суспільно-політичний міф — це система координат, за якою визначається особистість у суспільстві, певна семіотична система, одним з головних складників якої є політичні лідери, що мають відігравати роль реперних точок у топографії політичного простору. Проте, беручи за орієнтири нинішніх володарів політичного Олімпу, зорієнтуватися вельми складно, а то й заблукати не довго. Міф, з одного боку, фіксує порядок речей і спрямований на легітимацію існуючого порядку та служить концептуальним обґрунтуванням поведінки в суспільстві, з другого — може бути основою рушійної оновлювальної сили, що нищить один соціальний порядок і створює інший, та відповідно визначає нові норми поведінки.

Міфотворчість набула неабияких розмірів. Активне продукування міфологем пов’язано з нестабільністю суспільства. Відомо, що міфологеми є ефективним механізмом адаптації в складних умовах. За допомогою міфів, спочатку віртуально, а потім і в дійсності, долають перепони, переборюють негаразди, перемагають ворогів. Зрозуміло, в політичному міфі ми знаходимо символізацію і гіперболізацію фактів і явищ су­спільного життя, проте за визначенням, він повинен сприйматися як реальність, над якою не замислюються. Він претендує на природність, сповнений емоційності й сугестивності. Міф завжди був і буде хронополітичним, у ньому відбито його час. Відпо­від­но, штучно створений міф, його дієвість обмежена просторово-часовим терміном.

Дата добавления: 2014-12-25