Порушення адекватності емоцій

Адекватність - якісна і кількісна відповідність почуттів до подразників, що їх викликали.

Порушення адекватності почуттів виражаються у вигляді емоційної неадекватності, амбівалентності емоцій, страху (тривоги), патологічного афекту.

Емоційна неадекватність (паратимія, перекручення емоцій) - емоційні реакції, які якісно і кількісно не відповідають причині, що їх викликала. Характерна для хворих на шизофренію. Емоційні реакції неадекватні ані зовнішнім обставинам, ані власним думкам хворого, ані його вчинкам: про похорон свого батька хворий говорить з такою інтонацією і мімікою, начебто мова йде про якусь забавну історію; у благодушно-доброзичливому тоні хворий говорить сусідові по палаті, що хотів би обшпарити його окропом; хворий відмовляється від госпіталізації, але у відділенні не дає ніякої емоційної реакції та відразу бурхливо і гнівно протестує проти того, що йому не дозволяють у прикроватній тумбочці залишити 10 пачок цигарок.

Амбівалентність емоцій (подвійність емоцій) - виникнення і співіснування двох протилежних почуттів, наприклад, любові і ненависті до батьків, жалості і жорстокості до близьких. Характерна для хворих на шизофренію. Хворий з радістю йде з відділення в кімнату побачень до матері і гнівно говорить, щоб вона йшла, мати збирається йти, а хворий її не відпускає.

Страх (тривога) - почуття внутрішньої напруженості, що пов'язане з чеканням загрозливих подій, дій і т.п. Може бути виражений по-різному - від тривожної непевності і незначного почуття стиснення в грудях до стану жаху. Тривога - страх без явного об'єкта, усвідомлюваний емоційний стан без конкретного змісту. Страх і тривогу підрозділяють на нормальні і патологічні варіанти, тобто ті, що виникають при наявності реальної, усвідомлюваної чи недостатньо усвідомлюваної ситуації загрози або як хворобливі реакції.

Патологічні форми страху:

а) нав'язливий чи фобія (іноді у зв'язку з визначеною ситуацією, але завжди з усвідомленням абсурдності);

б) іпохондричний (виникає в ситуації, що пов'язана з іпохондричними переживаннями, без критичного відношення);

в) психотичний (з'являється у зв'язку з депресивно-параноїдними переживаннями чи галюцінаціями або як дифузний страх).

Критерії діагностики страху і тривоги:

1. Психічні ознаки - занепокоєння, тремтіння, почуття безпорадності, невпевненості, небезпеці, що загрожує, зниження критичності.

2. Психомоторні ознаки - відповідна міміка і пантоміміка, тремтіння, збудження чи пригнічення аж до раптусу чи ступору.

3. Вегетативні ознаки - підвищення АТ, прискорення пульсу і подиху, розширення зіниць, сухість у роті, блідість обличчя, пітливість.

Страх і тривога виявляються в структурі обсесивно-фобічного, іпохондричного, депресивного, галюцінаторно-параноїдного, параноїдного, деліріозного синдромів, галюціноза, продуктивних сутінок.

Патологічний афект - бурхлива експлозивна реакція гніву зі звуженням свідомості, нечітким орієнтуванням, неадекватним збудженням і агресією.

До розладу емоцій також відносяться стани з хворобливо зниженим настроєм (гіпотимія) та хворобливо підвищеним (гіпертимія). Гіпотимія – знижений настрій, переживання пригніченості, тужливості, безвихідності. Увага фіксована тільки на негативних подіях, сучасне, минуле та майбутнє сприймається в похмурих тонах.

Гіпертимія – підвищено веселий, радісний настрій, який супроводжується припливом бадьорості, хорошим, навіть прекрасним фізичним самопочуттям, легкістю в розв’язуванні всіх запитань, переоцінкою власних можливостей. (Більш докладніше дивись в розділі "Психопатологічні синдроми” - маніакальний та депресивний).

У додатку 2 приведено граф логічної структури цієї теми. Після вивчення дійсної глави посібника і відпов-ідних розділів підручника вирішите самостійно запропоновані завдання. Якщо Ви зазнаєте труднощів у рішенні, зверніться до еталонів правильних відповідей у додатку 3. Якщо Ви вирішили завдання невірно, повторно прочитайте главу посібника та літературу. Завдання №44-46 пропонується вирішити самостійно.

Завдання № 43. Хворий 50 років. Протягом останнього року хворий 6 разів звертався у вендиспансер із проханням дослідження крові на сифіліс. На момент огляду психіатром хворий висловлює побоювання, що хворий на сифіліс, просить дослідити кров. У розмові неспокійний, метушливий. На обличчі вираз розгубленості. Постійно витирає чоло і долоні хусткою. У процесі бесіди заспокоюється, погоджується, що сифілісом не хворий, але "для заспокоєння" просить дослідити реакцію Вассермана. З анамнезу: рік назад мав випадковий половий акт, після якого партнерка запитала його: "А ти чистий?" Охопило почуття страху від того, що жінка, можливо, сама хвора на сифіліс. З тих пір систематично досліджує кров на сифіліс, негативний результат лише на час приносить заспокоєння. Який симптом порушення емоцій у даного хворого?

A. Страх

B. Амбівалентність емоцій

C. Фобія

D. Дисфорія

E. Експлозивність

Вікові особливості афективних розладів:

Поява в дітей минущих реакцій протесту, відмови, розпачу, що виступають у вигляді пригніченості, плаксивості, дратівливості, капризів, у більшості випадків не слід розцінювати як хворобливі емоційні прояви. Розгорнуті симптоми розладів емоційності, що типові для дорослих, у дітей не зустрічаються. У рудиментарній формі вони спостерігаються при психічних хворобах, починаючи з 12-14 років. У юнацькому віці існує весь діапазон симптомів афективних розладів, які мало чим відрізняються від таких у дорослих. У дитячому віці спостерігаються:

Анаклитична депресія – стан крайньої пасивності, вираженої апатії, що нерідко створює враження слабоумства або енцефалопатичного дефекту в дитини.

Нічний страх – стан гострого порушення, що супроводжується плачем, вегетативними реакціями, мімікою страху й часто пробудженням. Нічні страхи, що переважають у мальньких дітей, з віком виникають усе рідше, припиняючись, як правило, до 10-12 років. Однак, у випадку психічної хвороби, із цього періоду в підлітків з'являються меланхолійні стани. Така вікова динаміка виправдує припущення Вернике про те, що страх нерідко є еквівалентом депресії.

Афективне рухове занепокоєння – одна з форм реакцій протесту або незадоволення в дітей молодшого віку. Супроводжується плачем, капризами, розкиданими, розгонистими рухами. Часто спостерігається падіння на підлогу, удари по підлозі ногами й руками, вопль, плач – рухове занепокоєння, що нерідко має характер раннього істеричного симптому.

Нервова шкірна сверблячка – емоційне обумовлене рухове занепокоєння, на висоті якого в дитини з'являється шкірна сверблячка, безперервне розчісування шкіри, плач, капризи.

Емоційна анорексія – відмова від їжі, виборче до неї відношення, щовиникає в мальньких дітей як реакція протесту, а в підлітків, особливо в дівчинок, з метою схуднення (нервова анорексія).

Дитяча дисфорія – похмурість, іноді у сполученні із дратівливістю, гневливістю, руховим розгальмуванням, зміною плаксивості злостивістю.

Загальною особливістю симптомів афективних розладів у дитячому віці є порівняльна короткочасність, стертість станів пригніченості; поліморфізм типів емоційних реакцій; більша, ніж у дорослих, невідповідність між причиною і виразністю емоційної реакції; співіснування рудиментів емоційних порушень із руховими, вегетативними, нав'язливими реакціями.

Психофізіологічні й нейропсихологічні основи розладів емоцій.

При розгляді питання про взаємозв'язок різних мозкових структур з емоційними проявами найбільш переконливими є дані, які визначають знак емоцій. Області мозку, подразнення яких веде до реакцій підкріплення або уникнення, одержали назву центрів задоволення й незадоволення.

Центри незадоволення знайдені в центральній сірій речовині й у гіпоталамусі. Структурою мозку, критично зв'язаної зі страхом, є мигдалина. Центри, активність яких зв'язують з появою позитивних емоцій, містять дофамінергічні нейрони. До дофамінергічним структур ставляться: медіальний переднемозковий пучок, що поєднує гіпоталамус і лімбічну систему з лобовими частками, чорна субстанція, хвостате ядро й нейрони прилягаючого ядра (n. accumbens).

Морфологічним субстратом для емоцій є лімбічна система, що включає ряд мозкових структур: гіпоталамус – передневентрикулярне ядро таламуса - поясну звивину кори більших півкуль – гіпокамп – мамилярні ядра гіпоталамуса (коло Пейпеца). Джерелом збудження в цій системі є гіпоталамус. Крім лімбичної системи на емоційну поведінку впливає лобова й скронева кора головного мозку, а також мигдалина.

Поразка лобових часток приводить до глибоких порушень емоційної сфери людини. Переважно розвиваються емоційна збідніння й розгальмовування примітивних емоцій і потягів. При цьому в першу чергу страждають вищі емоції, пов'язані з діяльністю, соціальними відносинами, творчістю. Білатеральне видалення скроневих полюсів веде до придушення агресивності й страху. Ефект подібний з руйнуванням мигдалини. Передня лімбічна кора контролює емоційні інтонації, виразність мови. Після двостороннього крововиливу в цій зоні мова пацієнта стає емоційно невиразною.

Ейфорія в більшості випадків пов'язана з різким зниженням тонусу кори головного мозку й перевагою збудження в підкірці. Стан мнимого благополуччя при відсутності критичного відношення до свого стану, тобто при відсутності контролю з боку кори головного мозку, робить цей стан тривалим і стійким.

Депресивний стан обумовлений слабістю й інертністю коркових процесів, виснаженням підкірки й пригніченістю інстинктів, повільним утворенням нових зв'язків і швидким розвитком гальмування.

В основі емоційної тупості, що характеризується відсутністю емоційних реакцій на стимули, на які в нормальному стані емоційна реакція обов'язкова, лежить зниження тонусу не тільки кори головного мозку, але й підкірки, що пов'язано з порушенням метаболічних процесів.

Різні афекти також обумовлені ослабленням функції кори головного мозку в результаті раптового різкого гальмування в ній, що виникає при впливі надмірних подразників. Відсутність регулюючої функції кори головного мозку приводить до хаотичної діяльності підкірки, що клінічно проявляється в безглуздих вчинках. Таким чином, при патологічному афекті, при якому виникає ділянка різкого збудження в корі, надмірно швидко поширюється, переміняючись позамежним гальмуванням кори й позитивною індукцією підкірки.

Ознайомтеся з приведеними нижче завданнями (завдання для самоконтролю) і вирішіть їх. Тільки правильне вирішення завдань свідчить про засвоєння вами теми "Порушення почуттів".

Завдання № 44.

Хворий Д., 52 років, бухгалтер. При надходженні в психіатричну лікарню скаржиться на головний біль, слабкість, зниження працездатності, пам'яті, плаксивість, порушення сну. Протягом двох років занепокоюють головний біль, періодичні запаморочення, швидко стомлюється на роботі, з'явилася "безпам'ятність", деяка неуважність, дратівливість, уразливість, запальність при найменших зауваженнях з боку співробітників. При сомато-неврологічному обстеженні – ознаки церебрального атеросклерозу. Під час бесіди хворий не виявляє галюцінацій, маревних ідей. Орієнтований правильно. Увага виснажена. Відзначається зниження пам'яті, в основному на події недавнього минулого. У бесіді відзначається легка зміна емоцій - образився на лікаря, коли той запропонував віднімати з 100 по 7 - "що я, рахувати не вмію?" Швидко заспокоївся. При найменшому хвилюванні в очах з'являються сльози. Критично оцінює свій стан. Які порушення емоцій виявляються у хворого?

A. Емоційна лабільність

B. Експлозивність

C. Дисфорія

D. Апатія

E. Амбівалентність

Завдання № 45. Хворий Ш., 32 років, на вокзалі звернувся в кімнату чергового міліції з проханням захистити його від банди, що оточила його у потязі. Повідомив, що їхав у Смоленськ, у купе почув голоси: одні засуджували його за пияцтво і негідну повіденку, називали п'яницею, покидьком і негідником, вимагали його негайно убити. Інші голоси намагалися його захистити, домагалися милостивості. Верх усе-таки взяли його вороги, і тоді він, рятуючися від неминучої загибелі, вибіг з вагона і звернувся в міліцію.

При об'єктивному обстеженні хворий виявив правильне орієнтування в місці, власній особистості і часі. У бесіді неспокійний, періодично озирається, сідає ближче до лікаря. Вираження обличчя злякане. АТ - 160/ 100 мм.рт.ст., пульс - 100 ударів у 1 хв. Яке порушення емоцій виявляється у хворого?

A. Страх

B. Експлозивність

C. Емоційне збіднення

D. Апатія

E. Дисфорія

Завдання № 46. Хворий К., 21 рік. Психічним захворюванням страждає з 17 років, коли поступово стала наростати млявість, з'явилася замкнутість, став уникати друзів. Багато часу проводив у ліжку. Залишив навчання в технікумі: "нічого не цікавило". Був агресивний щодо батьків, останні 2 роки знаходиться в закритому відділенні психіатричної лікарні. У відділенні ні з ким не спілкується. На питання лікаря відповідає неохоче, односкладово. Сам питань не задає, випискою не цікавиться. Вираз обличчя маскообразний. На побачення з батьками йде неохоче. Їхнім життям, турботами не цікавиться. При спробі медперсоналу підняти його з ліжка і вивести на прогулянку озлоблюється, стає агресивним. Яке порушення емоцій описано у хворого?

A. Апатія

B. Гипертимія

C. Гіпотимія

D. Емоційне обіднення

E. Хвороблива психічна анестезія

Література:

1. Лекція „Патологія емоцій та волі” проф. В.А.Абрамова.

2. Загальна психопатологія. Навчальний посібник под ред. проф. В.А.Абрамова. 3-е видання. – Донецк, 2005. – с.6-38.

3. Психіатрія. Підручник під ред. проф. О.К.Напреєнко. – Київ, 2001. – с.77-122.

Дата добавления: 2014-12-26