Лекція 4

Тема: ”Населення і трудові ресурси України.”

План:

1). Роль народонаселення в розвитку і територіальній організації господарства.

2). Трудові ресурси: структура і розподіл; баланс; використання, забезпеченості зайнятості.

3). Природний рух населення.

4). Регіональна структура трудових ресурсів.

5). Аналіз тенденцій природного приросту населення.

6). Розміщення населення і трудових ресурсів.

7). Взаємодія виробництва і розселення населення – формування територіальної структури господарства.

Роль народонаселення в розвитку і територіальній організації господарства.

Розвиток суспільного виробництва і підвищення його ефективності відбувається при постійному удосконаленні головної продуктивної сили суспільства – людини. Людський інтелект є необхідною і рушійною силою науково-технічного прогресу, впровадження у виробництво досягнень науки, нових зразків техніки і технології. В свою чергу науково-технічний прогрес вимагає підвищення рівня кваліфікації кадрів у всіх сферах людської діяльності. Отже, висока професійна підготовка кадрів в наш час перетворюється в обов’язкову умову успішної праці на підприємствах усіх галузей народного господарства.

Для досягнення високого рівня розвитку виробництва важливе значення має наукова розробка проблем формування, розподілу і використання трудових ресурсів, у тому числі відтворення робочої сили. Трудові ресурси треба розглядати як частину населення країни, яка має необхідні фізичні й духовні здібності, загальноосвітні і професійні знання для роботи в народному господарстві. До трудових ресурсів в Україні відносять працездатне населення: чоловіки у віці від 16 до 60 років і жінки – від 16 до 55 років. Сюди також належить віднести підлітків до 16 років та осіб пенсійного віку, які беруть участь у суспільному виробництві.

Трудові ресурси: структура і розподіл; баланс; використання, забезпечення зайнятості

Трудові ресурси, або наявне працездатне населення на території країни – це основна продуктивна сила суспільства. Як соціально-економічна категорія трудові ресурси є найактивнішою в економічному відношенні частиною населення, що забезпечує розширене відтворення суспільного продукту. В Україні та більшості розвинених країн трудові ресурси становлять 60-62% від загальної чисельності населення. Їх використання відбувається під впливом об’єктивних законів суспільного розвитку, властивих способу виробництва.

В процесі розміщення продуктивних сил необхідно аналізувати чисельність населення і трудових ресурсів, їх динаміку, статево-вікову структуру як найважливіших показників демографічної характеристики народонаселення.

Природний рух населення

Найважливішим фактором динаміки загальної чисельності населення України є його природний рух (переважання народжуваності над смертністю). За період з 1940 по 2000 рр. Населення України збільшилось з 41,3 млн. чол. до 50 млн. чол. Такий незначний показник його зростання можна пояснити людськими втратами в результаті другої світової війни і політичними репресіями. За цей період коефіцієнт смертності практично не змінився, проте різко знизився коефіцієнт народжуваності (табл.1).

Таблиця 1

Чисельність населення України (на 1 січня)

Показник
Чисельність населення, млн. осіб	41,3	47,1	51,8	51,7	50,0	49,7
Чоловіків	19,7	21,3	24,0	24,0	23,2	23,1
Жінок	23,3	25,8	27,8	27,7	26,8	26,6
Природний приріст, %	13,0	6,4	1,7	-5,8	-5,3	-5,6

З часу проголошення незалежності України чисельність трудових ресурсів практично не змінилась і становила в 1999 р. майже 30 млн. чоловік. Однак в останні роки загальна їх кількість хоч і сповільненими темпами, але щорічно знижується.

Регіональна структура трудових ресурсів

Наукові основи розміщення ПС повинні розроблятись з урахуванням регіональної структури трудових ресурсів. Така структура на території України характеризується нерівномірністю. Найбільша питома вага в загальній чисельності трудових ресурсів держави характерна для Донецької, Дніпропетровської, Харківської областей, м. Києва (6,3% - 10%). За прогнозом науки в найближчі роки ця ситуація не зазнає відчутних змін.

Прогноз чисельності трудових ресурсів в регіонах, а також їх якісні характеристики спонукають до визначення державної політики розвитку трудового потенціалу та активізації щодо його використання та збереження. Реалізація політики розвитку трудового потенціалу має здійснюватись через державну довгострокову програму, яка допоможе подолати ряд негативних тенденцій, пов’яза- них з розміщенням ПС і використанням трудових ресурсів в народному господарстві.

Кількісно трудовий потенціал визначається перш за все природним приростом населення. Однак частка трудових ресурсів у загальній чисельності населення залежить насамперед від вікової структури. Чим більша в структурі населення частка осіб віком до 16 або понад 60 років, тим менша чисельність трудових ресурсів. При необхідності у виробництво можуть залучатися особи пенсійного віку і підлітки. Однак якісний склад робочої сили при цьому буде погір- шуватись, оскільки прогресивною вважається структура трудових ресурсів, у якій переважають особи віком до 40 років.

Аналіз тенденцій природного приросту населення

Раціональне розміщення ПС передбачає аналіз тенденцій природного приросту населення та зрушень у його статево-віковій структурі. З цією метою розробляються прогнози чисельності населення і змін у структурі зайнятості різних галузей в межах держави та основних економічних регіонів. Методи прогнозування чисельності і структури трудових ресурсів дозволяють одержати відповідь на питання: який стан з трудовими ресурсами очікується на перспективу. Вони забезпечують розробку інформації про кількісні і якісні параметри трудового потенціалу в майбутньому.

Сьогодні темпи зростання населення України надто повільні через зниження природного приросту. У перспективі, як зазначають демографи, приріст буде зменшуватись, що позначиться на розширеному відтворенні і посилить орієнтацію на якнайширше впровадження трудозберігаючих технологій. Негативний процес зменшення кількості населення в Україні і зниження частки пра- цездатних віком до 40 років характерний сьогодні для більшості районів і адміністративних областей. Отже, на часі розв’язання однієї з найбільш актуальних проблем – підвищення ефективності використання трудових ресурсів, зниження трудомісткості продукції, що буде особливо ефективним при розміщенні підприємств у районах з недостатнім трудоресурсним потенціалом. При цьому необхідно зазначити, що розв’язувати цю проблему доведеться тоді, як пожва- виться робота підприємств і наступить етап стабілізації та економічного зростання. А поки що аналіз приросту та зайнятості населення України свідчить про надлишки працездатного населення в усіх без винятку адміністративних областях. За даними Міністерства праці і соціальної політики України рівень безробіття на кінець 1998 р. був найвищим у Івано-Франківській області – більше 7%. Від 6,1 до 7% безробітних зареєстровано у Львівській та Чернігівській областях. Найнижчий рівень безробіття був у Одеській області – від 0,33 до 1%. Майже половину безробітних України становить молодь до 30 років, що не може не викликати тривоги з приводу такого становища.

В процесі розміщення ПС важливо аналізувати розподіл зайнятих трудових ресурсів в галузях та в економічних регіонах. Для раціонального розміщення виробництва, комплексно-пропорційного розвитку ПС адміністративних областей і макрорайонів необхідно скласти баланс трудових ресурсів. У цьому документі фіксується наявність і склад трудових ресурсів, їх розподіл за видами зайнятості, сферами і галузями господарства та суспільними групами. На основі розроблених балансів трудових ресурсів регіонів розробляють заходи щодо оптимального використання працівників у певних групах адміністративних областей (з надлишком або дефіцитом робочої сили).

Розміщення населення і трудових ресурсів

Для характеристики розміщення населення і трудових ресурсів використовують поняття “ розселення ”. На нього великий вплив мають соціально-економічні чинники і зокрема територіальний поділ праці та розміщення ПС. Характер розселення населення залежить також від природних факторів та демографічних процесів. Необхідність вивчення і врахування тісних зв’язків між розміщенням ПС і розселенням проявилась у містобудівництві і була продикто- вана конкретними практичними завданнями – будівництвом нових і реконструкцією старих підприємств в економічних районах, а також формуванням територіальних систем ПС.

Взаємозв’язки форм розміщення ПС з системами розселення обумовлені концентрацією перш за все промислового виробництва і населення з обслуговуючою його виробничою сферою у міських поселеннях. В господарському відношенні міста стають опорними центрами територіальних систем ПС, а в розселенні відіграють роль центрів в системі населених пунктів. Вони мають велике комплексоформуюче і районоутворююче значення. Типовими формами територіальної організації промислового виробництва, з якими пов’язаний розвиток локальних систем розселення є промислові пункти, центри і вузли. В регіональних системах розселення ці форми мають тісні зв’язки між собою і з регіональним центром. Найчастіше регіональні виробничі зв’язки виникають між підприємствами на основі кооперування. Важливе значення у формуванні регіональних систем виробництва і розселення мають зв’язки наукових і культурних установ регіонального центру, а також зв’язки промислових підприємств і різних організацій регіонів з розміщеними в його центрі проектними установами, кон- структорськими бюро, різними органами господарського управління.

Взаємодія виробництва і розселення населення – формування територіальної структури господарства

Виходячи з того, що розміщення ПС і розселення населення перебувають у тісному взаємозв’язку, можна вважати, що економічною базою систем розселення виступають виробничи комплекси економічних районів, адміністративних областей, промислових центрів і вузлів. Особливо сильним системоутво- рюючим фактором розселення є промислові комплекси великих міст, що сформувалися в основному на базі виробництв машинобудування і інших галузей важкої промисловості. В деяких районах системи розселення формуються на базі нафтогазовидобувних центрів. Така картина спостерігається в Прикарпатському нафтогазоносному регіоні, в Полтавській, Чернігівській і Сумській областях України, в Середньообському районі Тюменської області Російської Федерації тощо. Характерно, що у найбільших промислових районах України – Донецькому і Придніпровському, які охоплюють цілу систему взаємозв’язаних промислових вузлів і центрів, виникли великі міські агломерації – результат зрощення локальних систем поселень.

Отже, в результаті взаємодії виробництва і розселення формується територіальна структура господарства, елементами якої виступають різні форми зосередження людської діяльності. В залежності від природних особливостей, характеру розміщення господарських центрів і розвиненості між ними транспортних зв’язків, складається системоутворюючий каркас територіальної структури господарства. В цьому каркасі домінуюча роль належить великим міським поселенням, з їх промисловими, транспортними, науковими, культурними та іншими функціями. Саме великі міста виступають опорними центрами розміщення ПС. Від розвиненості мережі таких центрів на території кожної адміністративної області і рівня їх функціонального розвитку у великій мірі залежить соціально-економічна ефективність територіальних систем виробництва і роз- селення.

Дата добавления: 2015-03-29