Принципи навчання інформатики

Методи контролю і самоконтролю в навчанні.

Методи стимулювання та мотивації (спрямовані на формування позитивних мотивів навчання, стимулюють пізнавальну активність).

2.1. Методи стимулювання інтересу до навчання (створення ситуацій успіху у навчанні, пізнавальні ігри, методи створення новизни навчального матеріалу, метод опори на життєвий досвід учнів, дидактичні ігри).

2.2. Методи стимулювання обов’язку і відповідальності:

а) заохочення – це спосіб вираження позитивної оцінки дій і вчинків з метою спонукання учнів до їх повторення, публічно чи в особистій формі;

б) переконання – вплив на психіку і поведінку непомітно для учня;

в) вимога – педагогічний вплив на свідомість учня з метою спонукання його до позитивної діяльності або гальмування його негативних дій і вчинків;

г) покарання – спосіб негативної оцінки дій та вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому.

Це методи усного, письмового і практичного контролю, які дають можливість перевірити рівень засвоєння і сформованості ЗУН.

На уроках інформатики можна також використовувати інтерактивні методи і технології, які активізують навчальну діяльність учнів, захоплюють учнів, пробуджують в них інтерес і мотивацію, навчають самостійному мисленню та діям:

§ робота в парах і невеликих групах;

§ учнівські проекти — індивідуальні й групові;

§ рольова гра;

§ аналіз аргументів «за» і «проти»;

§ розв'язування проблеми;

§ «мозковий штурм» тощо.

Принципи навчання – це керівні ідеї, нормативні вимоги до організації і здійснення освітнього процесу. Вони, як правило, приводяться до системи положень, на основі яких здійснюється навчання.

Дидактичні принципи виражають закономірності процесу навчання і дотримання їх є необхідною умовою успіху педагогічної діяльності вчителя. Розглянемо деякі дидактичні принципи, які мають найважливіше значення у зв'язку з особливостями навчальної діяльності учнів на уроках інформатики,

Принцип науковості.

За принципом науковості у змісті освіти повинні знайти відображення новітні досягнення відповідної галузі знань з адаптацією на пізнавальні можливості учнів.

При вивченні інформатики учні частіше, ніж завжди, зустрічаються з новими поняттями, технічними і науковими термінами. Наприклад, під час вивчення теми "Інформація та інформаційні процеси" учням пропонується ознайомитися з такими новими поняттями (інформація, повідомлення, інформаційні процеси, кодування, обробка, передавання, збереження, пошук інформації і т.д.). Тому на кожному уроці необхідно проводити роботу з оволодіння учнями спеціальною термінологією.

Наукове подання матеріалу передбачає чітке означення понять (якщо вони означувані і тлумачаться однозначно), або опис істотних ознак понять інформатики, правильне тлумачення їх сутності (якщо вони вводяться на описовому рівні).

Для реалізації принципу науковості доцільно:

1. Використовувати в навчанні новітні досягнення науки інформатики. Привчати учнів, які цікавляться інформатикою, читати науково-популярні журнали, знаходити інформацію на спеціалізованих сайтах в мережі Інтернет, брати участь в гуртках з інформатики, конкурсах.

2. Вивчення інформатики починати не з готових формулювань, а надати учням можливість самостійно робити висновки, формулювати означення понять, пояснювати одержані факти.

3. Дозволити учням пережити радість власного відкриття при будь-яких видах діяльності.

4. Ознайомлювати учнів з яскравими фактами біографії вчених, історією розвитку інформатики.

Принцип доступності.

За принципом доступності навчання повинно проводитися так, щоб навіть найскладніший матеріал, що вивчається, за змістом і обсягом був посильним для всіх учнів. Принцип доступності не означає легкості, учіння без подолання труднощів. Він передбачає підготовку учнів до подолання труднощів у навчальній діяльності. Тому, слід пропонувати учням завдання на межі їхніх можливостей.

Для реалізації принципу доцільно:

1. Виділяти головне, істотне в змісті (властивості, ознаки, функції тощо.)

2. Добирати достатню кількість фактів, прикладів для формування ядра знань.

3. Обсяг знань і темп навчання обирати з урахуванням реальних вікових особливостей та індивідуальних здібностей учнів.

4. Здійснювати диференційовану допомогу.

5. Забезпечувати послідовне ускладнення навчальних і практичних задач.

6. Під час вивчення матеріалу використовувати послідовний перехід від простого до складного, від часткового до загального, від уявлень до понять, від невідомого до відомого.

7. Продумувати ситуації неоднакового часу, який потрібен учням для виконання завдань; готувати індивідуальні додаткові завдання або пропонувати лідерам взаємодіяти з тими, хто не встигає.

Принцип наочності.

Продумане використання наочності посилює емоційний вплив на учнів, підвищує рівень доступності матеріалу, прискорює активізацію розумової діяльності учнів.

На уроках інформатики доцільно використовувати натуральну (природну) і символічну наочність (креслення, графіки, схеми, таблиці, діаграми). Знання в цьому випадку засвоюються швидше і є міцнішими.

Реалізацією принципу наочності є демонстрація вчителем зразка діяльності за комп'ютером при роботі з готовою програмою (наприклад, текстовим чи графічним редактором) і робота кожного учня з комп'ютером. Комп'ютер як засіб наочності дозволяє побачити і те, що не завжди можливо в реальному житті.

Принцип свідомості, активності та самостійності.

Цей принцип полягає у цілеспрямованому активному сприйманні явищ, що вивчаються, їх осмисленій, творчій переробці і застосуванні.

Принцип свідомості реалізується через весь навчальний процес, протягом якого відбувається засвоєння учнями даних науки, навчального матеріалу, глибоке його осмислення, уміння використовувати на практиці в нових умовах, перетворення знань у переконання, у керівництво до дії. За цим принципом передбачається цілеспрямований добір навчального матеріалу, який забезпечує розвиток пізнавальних здібностей учнів.

Усвідомлення явища забезпечується шляхом:

а) створення ситуацій, під час яких учні, завдяки певній розумовій роботі, краще розуміють сутність явища та особливості його проявів;

б) повідомлення учням правил-інструкцій, які полегшують засвоєння понять;

в) виділення характерних ознак явища для формування орієнтовної основи дій;

г) звертання до підказок та навчальних допомог.

Принцип активності у навчанні інформатики передбачає розумову активність учнів у процесі оволодіння діяльністю, характеризується прагненням до учіння, напругою і проявом волі в процесі оволодіння знаннями.

Форми прояву активності можуть бути різними, наприклад: самоконтроль через аналіз власної діяльності, контроль за роботою товариша, зміна готових і розробка власних алгоритмів та прикладів, участь в проектній діяльності.

Для реалізації принципу активності вчителю доцільно:

1. Учити дітей ставити запитання.

2. У навчанні завжди використовувати альтернативні підходи до будь-якого суттєвого питання.

3. Відшукувати з учнями причини того, що вивчається.

4. Робити зупинки і пропонувати учням проаналізувати їхню діяльність.

Самостійність учня є вищою формою активності і свідомості учнів у процесі навчання. Етапи її зростання: від повного управління вчителем через оперативну допомогу до самоуправління пізнавальною діяльністю за допомогою комп'ютера, при переході до творчої діяльності реалізовується повністю. Звертання учня за допомогою є проявом активності, але це ще не самостійність.

Внаслідок зростання самостійності зростають і продуктивність навчання, вміння самостійно знаходити виходи зі скрутних ситуацій, користуватися літературою і комп'ютерними засобами (теоретична допомога при виконанні деяких операцій, пошук помилки, дії при незрозумілій реакції програми). Ознакою високого рівня самостійності є також пошукова діяльність за комп'ютером та у комп'ютерній мережі.

Принцип міцності знань.

Цей принцип набуває особливого значення, оскільки опанування комп’ютером та програмним забезпеченням пов’язано з накопиченням засвоєного матеріалу

До умов міцності знань відносяться: активне здобування знань з метою свідомого їх засвоєння, науковість навчання, створення в навчанні умов для запам’ятовування навчального матеріалу.

Для реалізації принципу вчителю доцільно:

1. Формувати позитивне ставлення до предмету та його окремих тем.

2. Навчати дітей виділяти в матеріалі головне.

3. Вивчати матеріал з різних боків і за допомогою різних видів діяльності.

4. Повертатися до вивченого матеріалу, коли це стає необхідним в контексті вивчення нового.

5. Організовувати систематичний контроль і оцінювання результатів навчання.

Принцип послідовності і систематичності навчання.

Систематичність передбачає усвідомлення учнями набутих знань як елементів цілісної, єдиної системи, дотримання певної послідовності у вивченні навчального матеріалу і поступове оволодіння основними поняттями шкільного курсу інформатики.

Принцип послідовності в формі циклічності означає, що поняття повторюються, збагачуючись, у нових контекстах, що в інформатиці є необхідністю. Головним є логічна побудова змісту.

Принцип послідовності і систематичності пов'язаний як з організацією навчального матеріалу, так і з системою дій учнів щодо його засвоєння.

Для реалізації цього принципу на уроках інформатики доцільно:

1. Поділяти навчальний матеріал на логічно зв'язані розділи і блоки, використовувати схеми, таблиці, опорні конспекти, інші форми логічного подання навчального матеріалу.

2. При ознайомленні з новим матеріалом практичного характеру корисно дати орієнтовну основу дій, сформулювати мету.

3. Не перевантажувати другорядними фактами; навчати учнів користуватися довідниками, словниками, енциклопедіями.

4. Встановлювати змістовий центр кожного уроку.

Принцип індивідуалізації і колективності навчання.

Індивідуалізація і колективність навчання доповнюють одне одного, особливо при навчанні інформатики. Тільки організувавши колективну або групову роботу, можна знайти час для занять з сильнішими і слабшими учнями.

Індивідуалізація визначається як організація навчального процесу, під час якого при доборі способів, прийомів, темпу навчання враховуються індивідуальні відмінності учнів, рівень розвитку їхніх здібностей до навчання.

Колективність проявляється у колективізмі – певна установку індивіда коритися, підпорядковуватися інтересам цілого.

Принцип зв'язку теорії з практикою.

Однією з причин актуальності принципу зв'язку теорії з практикою для навчання є існуюче в школах відчуження теоретичного навчання дітей від їх практичного життя. Навчальний підхід спочатку теорія, потім її застосування на практиці не є єдино правильним для інформатики.

Для реалізації принципу необхідно:

1. Не допускати в навчанні розходження: це - знання, а це - життя.

2. Надавати можливість бути джерелом теорії учневі, його особистісним знанням, одержаним в процесі його попередньої діяльності.

3. Навчати дітей технології розумової діяльності, демонструвати переваги розумової (осмисленої) практики перед бездумною роботою за теоретичним зразком.

У викладанні інформатики, як і інших предметів початкової школи, можна дотримуватись принципів розвивального навчання, які базуються на понятті "зони найближчого розвитку" психолога Л.С. Виготського.

Дидактичні принципи розвивального навчання були висунуті в 50-і роки в двох науково-практичних колективах, створених Д.Б. Ельконіним і Л.В. Занковим, за якими не будь-яке навчання створює максимально сприятливі умови для розвитку учнів.

Дата добавления: 2015-05-08