Закони навчального процессу (закони дидактики)

Навчальний процес має свої закони та закономірності, які визначають порядок досягнення цілей і завдань навчання, сприяють ефективному управлінню навчальною діяльністю, надають можливість передбачити результати навчально-виховної роботи, науково обгрунтувати та оптимізувати зміст, методи й форми навчання учнів на сучасному етапі формування національної системи освіти.
У роботах Дж. Дьюї, Е. Торндайка також є спроби сформулювати закони, які дали поштовх світовому дидактичному розвиткові, наприклад п'ять основних законів Торндайка:
1) закон взаємопов'язаності – якщо два психічних акти розвиваються у взаємозв'язку, то повторення одного із них веде до появи або закріплення іншого;
2) закон тренування – чим вищою є інтенсивність тренування, тим краще засвоюється зворотна реакція і довше зберігається в пам'яті;
3) закон інтенсивності – чим інтенсивніше тренування відповіді, тим краще вона засвоюється і довше зберігається в пам'яті;
4) закон асиміляції – кожний новий стимул має здатність викликати реакцію, яка в минулому була пов'язана з цим самим стимулом;
5) закон результативності – реакцію, що супроводжується приємними наслідками, закріплюють, а тієї, що має неприємні наслідки, уникають чи намагаються заглушити.

У вітчизняній дидактиці діють такі закони:
закон соціальної зумовленості цілей, змісту і методів навчання виявляє об'єктивний процес визначального впливу суспільних відносин, соціального устрою на формування основних компонентів навчального процесу;
закон виховного і розвиткового навчання розкриває співвідношення опанування знань, навичок, умінь і всебічного розвитку особистості учня, тобто передбачає наявність значного виховного впливу будь-якого навчального заходу, і навпаки – надання процесові опанування знань, навичок і вмінь виховного забарвлення;
закон зумовленості навчання характером діяльності учнів з'ясовує співвідношення між педагогічним керуванням і розвитком особистої активності учнів як суб'єктів учіння, між способами організації дидактичного процесу та його результатами, тобто власне характер навчально-пізнавальної діяльності учнів має формувати зміст навчання та визначати основні напрямки їхнього професійного становлення і вдосконалення;
закон цілісності та єдності дидактичного процесу виявляє співвідношення частини та цілого в дидактичному процесі, необхідність гармонійної єдності всіх його компонентів;
закон єдності та взаємозв'язку теорії та практики навчання розкриває співвідношення між змістом і методами навчання та майбутньою діяльністю учнів, залежністю дидактики від сучасної практики. У зв'язку з цим більшість занять мають бути фундаментально і професійно спрямованими й здійснюватися за допомогою практичних методів і форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Отже, закони дидактики – це її об'єктивні, внутрішні, суттєві та відносно стійкі зв'язки, які виявляються під час організації та проведення навчального процесу. Вони віддзеркалюють сутність останнього. Тому знання цих законів допомагає педагогам обгрунтовано визначати зміст навчання, правильно намічати шляхи та засоби навчальної діяльності, інноваційно і творчо організовувати й проводити навчальні заняття, ефективно вирішувати дидактичні завдання та в цілому оптимізувати педагогічний процес.

9. Закономірності навчального процесу та їх класифікація

Конкретні вияви законів у дидактичному процесі визначаються як закономірності навчання, які мають об'єктивні, суттєві, стійкі та повторювані зв'язки між складовими компонентами цього процесу і сприяють ефективній реалізації його функцій.

За І. П. Підласим, закономірності навчання визначаються як наукові закони тільки за умов, коли: «1) чітко зафіксовано об'єкти, між якими встановлюється зв'язок; 2) досліджено вид, форму й характер цього зв'язку; 3) встановлено межі дії (прояву) зв'язку».

Він виокремлює загальні закономірності (які охоплюють своєю дією всю систему навчання) та часткові (конкретні) (коли дії поширюються тільки на окремі компоненти системи навчального процесу).

¦ Загальні закономірності навчального процесу:
– закономірність мети навчання (залежить від рівнів і темпів розвитку суспільства, потреб і можливостей суспільства, рівня розвитку і можливостей педагогічної науки та практики);
– закономірність змісту навчання (залежить від суспільних потреб і цілей навчання, темпів суспільного і науково-технічного прогресу, рівня розвитку теорії та практики навчання, матеріально-технічних і економічних можливостей навчальних закладів);
– закономірність якості навчання (залежить від продуктивності попереднього етапу і досягнутих на ньому результатів, характеру та обсягу матеріалу, що вивчається, організаційно-педагогічного впливу суб'єктів викладання, здібностей до учіння суб'єктів учіння, часу навчання);
– закономірність методів навчання (залежить від знань і навичок у застосуванні методів, мети і змісту навчання, віку суб'єктів учіння, здібностей учнів, матеріально-технічного забезпечення, організації навчального процесу);
– закономірність управління навчанням (залежить від інтенсивності зворотних зв'язків у системі навчання, обгрунтованості коригувальних впливів);
– закономірність стимулювання навчання (залежить від мотивів навчання, суспільних, економічних і педагогічних стимулів).

10.Дидактичні (змістово-процесуальні)

закономірності

• Результати навчання (у певних межах) прямо пропорційні усвідомленню

цілей навчання учнем.

• Результати навчання (у певних межах) прямо пропорційні значимості для

учнів змісту, який засвоюється.

• Результати навчання залежать від способу включення учнів У навчальну

діяльність.

• Продуктивність засвоєння обсягу знань, умінь (у певних межах) обернено

пропорційна кількості матеріалу, що вивчається, чи обсягу дій, що

вимагаються.

• Продуктивність засвоєння обсягу знань, умінь (у певних межах) обернено

пропорційна трудності й складності виучуваного матеріалу, формуючих дій.

• Результати навчання залежать від методів, які застосовуються.

• Результати навчання залежать від засобів, які застосовуються. Навчання

шляхом "діяння" в 6—7 разів продуктивніше, ніж шляхом "слухання

11. Гносеологічні закономірності навчання:

- результати навчання (у певних межах) прямо пропорційно залежать від уміння учнів учитися;

- продуктивність навчання (у певних межах) прямо пропорційна обсягові навчальної (пізнавальної) діяльності учнів;

- продуктивність засвоєння знань, умінь (у певних межах) прямо пропорційна обсягові практичного їх застосування;

- розумовий розвиток учнів прямо пропорційний засвоєнню обсягу взаємозв'язаних знань, умінь, досвідові практичної діяльності (І. Я. Лернер);

- результати навчання залежать від уміння вводити предмет, що вивчається, в ті зв'язки, носієм яких є якість виучуваного об'єкта;

- результати навчання залежать від регулярності та систематичності виконання учнями домашніх завдань;

- продуктивність засвоєння знань, умінь прямо пропорційно залежить від потреби вчитися;

- продуктивність творчого мислення учнів підвищується під час застосування «збільшених кроків» навчання, а результат вербального запам'ятовування знань (у певних межах) поліпшується під час використання зменшення порцій матеріалу;

- продуктивність засвоєння залежить від рівня проблемності навчання, інтенсивності залучення учнів у розв'язання посильних і значущих для них навчальних проблем.

12. Психологічні закономірності навчання:

- продуктивність навчання (у певних межах) прямо пропорційна інтересові учнів до навчальної діяльності;

- продуктивність навчання прямо пропорційна навчальним можливостям учнів;

- продуктивність навчання (у певних межах) прямо пропорційна кількості тренувальних вправ;

- продуктивність навчання (у певних межах) прямо пропорційна рівню пізнавальної активності учнів;

- продуктивність навчання (у певних межах) прямо пропорційна рівню і стійкості уваги учнів;

- результати засвоєння конкретного навчального матеріалу залежать від здібностей учнів до конкретних знань, умінь, від індивідуальних нахилів учнів;

- продуктивність навчання залежить від рівня, сили, інтенсивності та особливостей мислення учнів;

- продуктивність навчання (у певних межах) залежить від рівня розвитку пам'яті;

- результативність учіння прямо пропорційна здатності до учіння;

- продуктивність навчання (у певних межах) прямо пропорційна працездатності учнів;

у підлітковому віці шкільна успішність погіршується: в 11-15 років вона у середньому на 25% нижча, ніж у віці 6-10 і 16-17 років;

- закон Йоста: із двох асоціацій однакової сили, з яких одна давніша за іншу, під час наступного повторення краще актуалізуватиметься давня асоціація;

- закон Йоста: за решти рівних умов для досягнення критеріїв засвоєння потрібно менше спроб під час заучування матеріалу методом розподіленого учіння, ніж методом концентрованого учіння;

- стійкість запам'ятовування вивченого матеріалу залежить від способу відтворення цього матеріалу (Е. Р. Хілгард);

- продуктивність діяльності залежить від рівня сформованості навичок і вмінь;

кількість повторень справляє сильний вплив на продуктивність учіння (фон Кубе);

- відсоток збереження вивченого матеріалу зворотно пропорційний обсягові цього матеріалу (Г. Еббінгауз);

- за інших рівних умов ефективність розподіленого заучування матеріалу вища від ефективності концентрованого заучування (І. Канн, Р. Уіллі).

13. Соціологічні закономірності:

- розвиток індивіда зумовлений розвитком всіх інших індивідів, з якими він прямо чи опосередковано спілкується;

- продуктивність навчання залежить від обсягу та інтенсивності пізнавальних контактів;

- ефективність навчання залежить від рівня «інтелектуального середовища», інтенсивності взаємонавчання;

- ефективність навчання підвищується в умовах пізнавального напруження, викликаного змаганням;

- престиж учня в класі залежить від: а) позиції, яку він займає; б) ролі, яку він виконує; в) академічних успіхів і досягнень; г) індивідуальних якостей;

- ефективність навчання залежить від якості спілкування учителя з учнями;

- дидактогенія (зневажливе ставлення вчителя до учнів) веде до зниження ефективності навчання всього класу в цілому, кожного учня зокрема.

14. Дидактичні принципи Яна Амоса Коменского

У дидактичному вченні Коменського одна з важливих місць цікавить запитання про принципи навчання, які зазвичай називають дидактичними принципами. Принципи навчання передбачає моменти общеметодичноого характеру, куди спирається навчання й вчення взагалі. У педагогічної літературі розрізняють дидактичні (загальні) принципи навчання дітей і методичні (приватні) принципи обучения.

Коменський вперше у історії дидактики як зазначив необхідність керуватися принципами у навчанні, але розкрив сутність цих принципів: 1) принцип свідомості і активності; 2) принцип наочності; 3) принцип поступовості і систематичності знань; 4) принцип вправ і міцного оволодіння знання і набутий навыками.

а.) Принцип свідомості і активности

Цей принцип передбачає такий характер навчання, коли учні не пасивно, шляхом зубріння і механічних вправ, а усвідомлено, глибоко й грунтовно засвоюють знання і набутий навички.

Дата добавления: 2015-05-08