Поняття та види форм (джерел) права

Права й держави

Спiввiдношення та взаємозв’язок

Право й держава як соцiальнi явища тiсно пов’язанi одне з одним.

Їх єднiсть полягає в тому, що право та держава:

- виникають і розвиваються одночасно;

- мають однаковi пiдходи до сутностi й типологiї;

- виступають засобами управлiння, iнструментами вла­ди;

- покликанi поєднувати й забезпечувати особистi, гру­повi та громадськi iнтереси;

- ґрунтуються на єдиному базисi, визначаються соцiаль­но-економiчними, духовними чинниками тощо.

Розбiжностi мiж правом і державою:

- якщо держава є особливою полiтико-територіальною формою організації суспільства, то право є соцiальним реґулятором суспільних відносин;

- якщо держава виражає силу, то право – волю;

- якщо первинним елементом держави є державний орган, то первинним елементом права – правова норма.

Право й держава також не збігаються за формами, функцiями тощо.

Взаємодiя держави та права:

а) з одного боку, вплив держави на право полягає в то­му, що вона встановлює, змiнює або скасовує юридичні норми, а також реалiзує та охороняє їх від правопорушень;

б) з iншого боку, саме право надає державі характеру чітко сформованої організації; воно впливає на державу, упорядковуючи дiяльнiсть державного апарату й установ­люючи компетенцiю його органiв.

Виділяють два основні типи взаємовiдносин мiж дер­жавою та правом:

- коли держава стоїть над правом, виступаючи ви­значальним фактором (характерно для недемократичних держав);

- коли право стоїть над державою, виступаючи його обмежувачем (характерно для демократичних держав).

Таким чином, право впливає на державу і навпаки, держава – на право.

(Див. докладніше: Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. М.М. Рассолова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – С. 225 – 229.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. У чому виявляється єдність і розбіжності права та держави?

2. Назвіть основні типи взаємовідносин між державою та правом.

Правотворча дiяльнiсть полягає в установленнi, змiнi та скасуванні правових норм. Цi норми закрiплюються та відбиваються в юридичних формах або джерелах права.

Форма (джерело) права – це спосiб закрiплення та втiлення юридичних норм. Залежно вiд того, як надається нормативний, загальнообов’язковий характер тим чи iн­шим правовим приписам, розрiзняють такi форми (джере­ла) права: правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий договiр i нормативно-правовий акт.

Правовий звичай – одна з найдавнiших форм права. Звичай – це правило поведiнки, якого дотримуються з ог­ляду на традицiю, звичку. Правовий звичай являє собою санкцiоноване державою загальне правило поведiнки, яке ввiйшло у звичку людей унаслiдок його тривалого вжи­вання. Iнакше кажучи, правовий звичай – це звичай, за­тверджений державою як загальнообов’язкове правило поведiнки. Вiн пiдтримується примусовою силою судового рiшення, дiями адмiнiстративної влади тощо. Прикладами правових звичаїв є відомі з давніх часів закони Хамурапі, Ману, Салічна правда, Руська правда.

Правовий прецедент – рiшення державного органу з конкретної справи, що береться за правило пiд час розгляду аналогiчних справ. Прецедентна форма права була широко вживаною в античних i феодальних державах. Вона й досi посідає важливе мiсце в англо-американському правi, при­чому в Англiї велика кількість конституцiйних норм скла­лася шляхом прецеденту (наприклад вихiд кабiнету мi­нiстрiв у вiдставку в разі вотуму недовiри парламенту).

Нормативно-правовий договiр – формально обов’яз­кове правило поведiнки загального характеру, яке встанов­люється за взаємною домовленiстю кiлькох суб’єктiв (насам­перед різні мiжнароднi договори й акти, колективнi дого­вори, iншi угоди) та забезпечується державою.

Юридична сила багатьох нормативних договорiв збіль­шується фактом їх ратифiкацiї вiдповiдним органом дер­жавної влади.

Нормативно-правовий акт – письмовий документ ком­петентного державного органу, у якому закрiплюється забез­печуване державою формально обов’язкове правило поведiнки загального характеру (юридична норма).

Нормативно-правовий акт – це:

- установлений державою акт, що мiстить загальнi правила поведiнки (норми права);

- офіційний документ, який прийнято у точно визна­ченій формі та який містить у собі нормативне розпо­рядження.

Право України характеризується тим, що його основ­ним джерелом є нормативно-правові акти.

Як джерело права може виступати юридична доктрина, тобто правові теорії, учення про право тощо.

Істотне значення вона мала в Давньому Римі. Римське право дозволяло юристам робити роз’яснення, які були обов’язковими для судів. Сьогодні доктрина визнається джерелом права в мусульманськом праві, а також деяких європейських країнах (зокрема у Великій Британії судді часто обґрунтовують свої рішення посиланнями на праці вчених.

(Див. докладніше: Комаров С.А. Общая теория госу­дарства и права: Учебник. – 7-е изд. – СПб.: Питер, 2006. – С. 238 – 242.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття "форма (джерело) пра­ва".

2. Якими є види форм (джерел) права?

Дата добавления: 2015-05-10