Угоди: поняття, сторони, порядок укладення

Угода –це правовий акт, що укладається між соціальними партнерами і містить їхні зобов’язання щодо встановлення умов праці, зайнятості та соціальні гарантії для працівників держави, галузі регіону. Угоди також є правовою формою соціального партнерства і регулюють соціально-партнерські відносини на більш високому рівні.[68]

У ст. 3 Закону України «Про колективні договори і угоди» сторонами Генеральної угоди виступають: професійні спілки, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення Генеральної угоди; власники або уповноважені ними органи, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення Генеральної угод; на підприємствах яких зайнято більшість найманих працівників. Сторонами на державному рівні є: Кабінет Міністрів України, конфедерація роботодавців України, профспілкові об’єднання України, усеукраїнські профспілки.

Сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об’єднання власників чи уповноважені ними органи і профспілки або об’єднання профспілок чи інших представницьких організацій працівників, які мають відповідні повноваження. Це можуть бути міністерства, державні комітети, об’єднання власників за галузевим принципом і галузі профспілки або об’єднання профспілок чи інших представницьких організацій працівників, які мають відповідні повноваження.

Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об’єднаннями підприємств, якщо вони мають відповідні повноваження, і об’єднаннями профспілок або іншими уповноваженими трудовими колективними органами.

Як зазначає З.Я. Козак, необхідною умовою здійснення соціально-економічних реформ є створення повноцінної правової та нормативної бази з питань соціального партнерства. В Україні поступово формується нормативне підґрунтя запровадження соціального партнерства.[69]

В Україні прийняті закони «Про колективні договори і угоди», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців», «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про охорону праці», «Про порядок вирішення колективних спорів (конфліктів)». Внесені відповідні зміни і доповнення до КЗПП України.

Відповідну роль у запровадженні соціального партнерства відіграють Укази Президента України. Прикладами цього є Укази від 27.04.1993 р. № 151/93 «Про Затвердження Положення про Національну раду соціального партнерства» та Указ від 17.11.1998 р. «Про затвердження Положення про Національну службу посередництва і примирення».

Соціальне партнерство найбільш повно виявляється у сфері договірного правового регулювання, яке здійснюється шляхом укладення угод. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про колективні договори і угоди» угодою на державному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема, щодо: гарантій праці й забезпечення продуктивної зайнятості; мінімальних соціальних гарантій оплати праці й доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя; розміру прожиткового мінімуму мінімальних нормативів; соціального страхування; трудових відносин, режиму роботи і відпочинку; умов охорони праці тощо.

Угоди на галузевому, регіональному рівнях не можуть погіршувати становище найманих працівників порівняно з генеральною угодою.

Дата добавления: 2015-05-10