Й звільнення від покарання та його відбування

Лекція 17: Загальна характеристика звільнення від кримінальної відповідальності

(2 год.)

Мета лекції:

- освітня: з’ясувати поняття, ознаки та види звільнення від кримінальної відповідальності й звільнення від покарання та його відбування;

- розвиваюча: навчитись характеризувати будь-який з видів звільнення від кримінальної відповідальності й звільнення від покарання та його відбування;

- виховна: забезпечити всебічний розвиток у курсантів наукових переконань щодо місця і ролі звільнення від кримінальної відповідальності й звільнення від покарання та його відбування в системі заходів кримінально-правового впливу..

Міжпредметні зв’язки: теорія держави та права, адміністративне право, цивільне право, кримінологія.

Технічні засоби навчання: мультимедійна презентація.

План:

1. Поняття та ознаки звільнення від кримінальної відповідальності.

2. Види звільнення від кримінальної відповідальності.

3. Поняття та ознаки звільнення від покарання та його відбування.

4. Види звільнення від покарання та його відбування.

Опорні поняття: звільнення від кримінальної відповідальності, імперативне та дискреційне звільнення особи від кримінальної відповідальності, безумовне та умовне звільнення особи від кримінальної відповідальності, підстави та передумови звільнення особи від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання, звільнення від відбування частини покарання, звільнення від відбування покарання з випробуванням, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміна покарання більш м’яким; амністія, помилування.

1. Звільнення особи від кримінальної відповідальності – це проведена відповідно до вимог кримінального й кримінально-процесуального законів відмова держави, здійснювана виключно судом, від винесення обвинувального вироку стосовно особи, яка вчинила злочин.

За своїм змістом звільнення від кримінальної відпові­дальності характеризується тим, що:

а) діяння, вчинене особою, містить усі ознаки конкретного складу злочину;

б) не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин;

в) рішення про звільнення приймає уповноважений на те державний орган, яким є суд;

г) підстави та порядок звільнення реґламентовані нормами кримінального та кримінально-процесуального законодавства (наприклад ст.ст. 44 – 49, 86 – 87, ч. 1 ст. 97, ч. 2 ст. 106 КК України; п. 4 ст. 6, ст.ст. 7 – 12 КПК України);

ґ) до винного не застосовуються заходи кримінально-правового характеру (особа не піддається покаранню та вважається такою, що не має судимості).

Цілями звільнення особи від кримінальної відповідальності є такі:

а) підвищення ефективності засобів кримінально-пра­вової охорони суспільних відносин;

б) поновлювання порушених прав;

в) стимулювання особи до правомірної поведінки;

г) оптимізація правозастосовчого процесу притягнення особи до кримінальної відповідальності та її реалізації.

Наслідки звільнення особи від кримінальної відпові­дальності передбачають закінчення кримінально-правових відносин між особою, яка вчинила злочин, і державою в особі судових органів.

2. Залежно від того, чи можна зобов’язати особу, звільнену від кримінальної відпові­дальності, виконати певні обов’язки після того, як відповідне рішення прийнято, випадки звільнення від кримі­нальної відповідальності поділяються на безумовні (остаточні) й умовні (тимчасові). За характером діяльності уповноваженого органу випадки звільнення від кримінальної відповідальності поділяються на дискреційні (факультативні) та імперативні (обов’язкові). Залежно від того, якою частиною КК України реґламентовано підстави й передумови звільнення, випадки звільнення від кримі­нальної відповідальності поділяються на загальні (передбачені Загальною частиною) та спеціальні (передбачені Особливою частиною).

Крім цього, необхідно ретельно засвоїти й уміти охарак­теризувати підстави та передумови кожного з видів звіль­нення від відповідальності. При цьому особливу увагу рекомендується зосередити на загальних видах звільнення від кримінальної відповідальності, а саме:

а) на звільненні від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України);

б) звільненні від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України);

в) звільненні від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК України);

г) звільненні від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки (ст. 48 КК України);

ґ) звільненні від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України);

д) звільненні від кримінальної відповідальності за актом амністії (ч. 1 ст. 44, ч. 2 ст. 86 КК України).

Курсанти повинні вміти розкрити суть кожного з видів звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених Загальною частиною КК України, та знати спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені Особливою частиною КК України.

Важливо відрізняти звільнення від кримінальної відповідальності від окремих інститутів кримінального права: малозначності (ч. 2 ст. 11 КК України); добровільної відмови при незакінченому злочині (ст. 17 КК України); обставин, що виключають злочинність діяння (розділ VIII Загаль­ної частини КК України).

3.Досягнення найближчої мети покарання, якою є виправлення засудженого, в окремих випадках є можливим та достатнім й без відбування засудженим покарання.

Ознаки звільнення від покарання та його відбування:

1) Системне тлумачення кримінального закону дозволяє констатувати, що звільнення від покарання та його відбування як кримінально-правовий наслідок вчиненого злочину може застосовуватися тільки до особи, визнаної винною в його вчиненні та засудженої обвинувальним вироком суду. Так само, як і при застосуванні покарання, кримінальна відповідальність реалізується (особа щонайменше засуджується від імені держави, і це засудження передбачає осуд як її самої, так і вчиненого нею злочину), однак, на відміну від відповідної форми, покарання не відбувається (не виконується) або відбувається (виконується) частково.

2) Будь-який з видів звільнення від покарання (крім амністії та помилування) здійснюється тільки судом у випадках, передбачених розділом ХІІ Загальної частини КК України (ст.ст. 74 – 87), про що йдеться в ч. 1 ст. 74 КК України. Рішення про звільнення за амністією приймає Верховна Рада України, однак фактично усі різновиди звільнення від покарання та його відбування на підставі закону України “Про амністію” здійснюється також судом. Лише в порядку помилування конкретне рішення про застосування до особи звільнення від покарання (його відбування) ухвалює Президент України.

3) Перелік підстав, за якими особа може бути звільнена від покарання та його відбування, встановлений виключно КК України. Він є вичерпним, отже, суд не вправі за своїм розсу­дом звільнити засудженого від покарання за обставинами, не передбаченими кримінальним законодавством.

4) Правова суть звільнення від покарання та його відбування полягає у відмові держави від застосування до особи, щодо якої настала кримінальна відповідальність, призначеного їй покарання (повністю або певної частини) через недоцільність або неможливість реалізації мети покарання.

З урахуванням сказаного, поняття звільнення від покаран­ня та його відбування доцільно вживати у двох значеннях. По-перше, звільнення від покарання та його відбування – це передбачені КК України випадки незастосування судом до особи, винної у вчиненні злочину, покарання чи припинення подальшого його відбування, або застосування до неї більш м’якого покарання. По-друге, це комплексний міжгалузевий правовий інститут, який передусім утворюють ст.ст. 74 – 87 КК України, однак зміст якого в широкому сенсі не обмежується нормами, розташованими у розділі ХII Загальної частини КК України. У цьому значенні під звільненням від покарання та його відбування слід розуміти сукупність правових норм, відповідно до яких через можливість досягнення цілей покарання без його реального чи повного відбування і недоцільність відбування покарання за відсутності об’єктивної можливості досягнення цілей покарання особа, яка визнана судом винною у вчиненні злочину та котрій було призначено покарання, звільняється від реального його відбування або від подальшого відбування тієї частини покарання, що залишилася, або їй замінюється покарання більш м’яким чи пом’якшується призначене покарання.

На відміну від звільнення від кримінальної відповідальності звільнення від покарання застосовується тільки до вже засуджених осіб. Звільнення від покарання можливе лише в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покарання (у цілому чи його частини) або коли її досягнення надалі стає неможливим і марним (важка хвороба засудженого; давність виконання обвинувального вироку).

4. Усі види звільнення від покарання залежно від особливостей його виконання прийнято поділяти на дві групи:

а) умовне звільнення (наприклад ст.ст. 75 – 79, 81, 83 КК України);

б) безумовне звільнення (наприклад ч. 4 ст. 74, ст. 80, ст. 82 КК України).

Крім цього, аналіз положень чинного кримінального законодавства дає підстави виокремити такі види звільнення від покарання та його відбування:

а) звільнення від покарання: особа не є суспільно небезпечною на час розгляду справи в суді (ч. 4 ст. 74 КК України); у зв’язку із закінченням строків давності відповідальності (ч. 5 ст. 74 КК України); у зв’язку з хворобою особи (ч. 2 та ч. 3 ст. 84 КК України); у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх (ст. 97 КК України);

б) звільнення від відбування частини покарання: у зв’язку з декриміналізацією діяння, за яке особу було засуджено (ч. 2 ст. 74 КК України); у зв’язку з випробуванням (ст.ст. 75, 79, 104 КК України); у зв’язку із закінченням строків давнос­ті виконання обвинувального вироку (ст.ст. 80, 106 КК України); умовно-дострокове звільнення (ст.ст. 81, 107 КК України); у зв’язку з хворобою (ст. 84 КК України); вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК України); у зв’язку із законом про амністію чи актом про помилування (ст.ст. 86, 87 КК України).

Кримінальний закон також передбачає випадки заміни покарання більш м’яким (ст. 82, ч. 4 ст. 83, ч. 3 ст. 86, ст. 87 КК України) та пом’якшення покарання (ч. 2 ст. 86, ч. 3 ст. 74 КК України). Заміна покарання більш м’яким і пом’як­шення покарання не звільняють засудженого від покарання чи його відбування, проте поліпшують його правове становище та впливають на подальше відбування покарання.

Розглядаючи питання про звільнення від покарання на підставі закону про амністію й акта про помилування, курсанти повинні самостійно вивчити Закон України „Про застосування амністії в Україні”, а також Положення про порядок здійснення помилування, затверджене указом Президента України.

Дата добавления: 2015-05-10