Предметом правового регулювання будь-якої галузі права є сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами. 10 страница

2. За суб'єктами здійснення контролю виділяють державний, місцевий, внутрішньогосподарський, громадський та аудиторський (незалежний) фінансовий контроль.

Державний фінансовий контроль здійснюється у межах усієї держави органами законодавчої та виконавчої влади, в тому числі й спеціально створеними для таких цілей. Він призначений для реалізації фінансової політики держави, створення умов для фінансової стабілізації. Реалізується через загальнодержавний і відомчий фінансовий контроль:

а) загальнодержавний контроль здійснюється органами державної

влади і управління (Верховною Радою України та підзвітною і

підконтрольною їй Рахунковою палатою, Президентом України,

Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України,

Національним банком України, Державною податковою

адміністрацією України, Державним казначейством України

тощо). Фінансовий контроль зазначених органів спрямований

на об'єкти, незалежно від їх відомчої належності, і має

щоденний, систематичний та регулярний характер. Ці органи

здійснюють контроль під час розгляду прогнозу економічного

та соціального розвитку України, під час затвердження

Державного бюджету України, його виконання, затвердження

звіту про його виконання, реалізації державних програм

тощо;

б) відомчий фінансовий контроль - це контроль міністерств,

відомств, інших органів виконавчої влади за фінансовою

діяльністю підпорядкованих їм підприємств, установ,

організацій. Здійснюється їх самостійними структурними контрольно-ревізійними підрозділами (управліннями, відділами, групами), які безпосередньо підпорядковані керівникам. Його об'єктом є фінансова діяльність підвідомчих підприємств, установ, а саме контроль за витрачанням матеріальних та фінансових ресурсів, за станом бухгалтерського обліку та звітності, за виконанням фінансових планів тощо. Порядок здійснення такого контролю міністерствами, відомствами, іншими органами виконавчої влади визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю» від 22 травня 2002 року № 685.150

150 Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 2002 року № 685 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 21. - Ст, 1047.

Місцевий фінансовий контроль - це контроль органів місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування під час затвердження місцевих бюджетів, їх виконання, затвердження звітів про їх виконання, реалізації програм місцевого значення, при вирішенні інших фінансових питань на місцевому рівні.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється на конкретних підприємствах, установах, організаціях їх керівниками та структурними підрозділами (бухгалтерією, фінансовим відділом, відділом планування, відділом заробітної плати тощо). Проводиться щоденно у процесі фінансово-господарської діяльності. Його об'єктом виступає виробнича та фінансова діяльність як підприємства в цілому, так і його структурних підрозділів (цехів, відділів, філій).

Фінансовий контроль, який здійснюють державні органи і органи місцевого самоврядування, доповнюється громадським фінансовим контролем, що базується на положеннях Конституції України про права громадян: брати участь в управлінні державними справами (ст. 38); на свободу об'єднання в громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод (ст. 36); направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відлові у встановлений законом строк (ст. 40). Такий контроль можуть здійснювати як окремі громадяни, так і трудові колективи та громадські об'єднання, зокрема професійні спілки. Крім цього, державні органи можуть залучати громадськість до виконання своїх контрольних функцій. Відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 року вони користуються правом: представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних та громадських органах; отримувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань; вносити пропозиції до органів влади і управління (ст. 20).151

151 Про об'єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 року № 2460-ХІІ \ Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст. 504.

Реалізація цих прав пов'язана, зокрема, з участю у здійсненні фінансового контролю. Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не під повідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина

не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.152

152 Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №47. - Ст. 256.

Незалежний (аудиторський) фінансовий контроль здійснюється аудиторами і аудиторськими фірмами. Метою такого контролю є встановлення достовірності фінансової (бухгалтерської) звітності суб'єктів господарювання та відповідності здійснених ними фінансових та господарських операцій вимогам приписів нормативних актів України.

3. За волевиявленням суб'єктів контрольних правовідносин

розрізняють обов'язковий та ініціативний фінансовий контроль. Обов'язковий фінансовий контроль проводиться:

а) на підставі встановлених чинним законодавством вимог (наприклад, контроль Верховної Ради України за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного

процесу відповідно до вимог ст. 109 Бюджетного кодексу України);

б) за рішенням уповноважених державних органів (Державної податкової адміністрації України, Головного контрольно - ревізійного управління України, правоохоронних органів).

На відміну від обов'язкового ініціативний фінансовий контроль здійснюється за рішенням суб'єктів господарювання.

4. Фінансовий контроль за змістом поділяють на бюджетний, податковий, банківський, контроль за страховою діяльністю, митний, валютний.

Бюджетний контроль здійснюють: Верховна Рада України, її комітети, зокрема Комітет Верховної Ради України з питань бюджету; Рахункова палата; Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України; Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві ради; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних місцевих рад. Метою проведення фінансового контролю в бюджетній сфері є дотримання законності на всіх стадіях бюджетного процесу для ефективного виконання державою, органами місцевого самоврядування своїх завдань і функцій. Завданням бюджетного контролю є контроль за дотриманням бюджетного законодавства під час складання проекту бюджету, його розгляду і затвердження, на стадії виконання бюджету, а також під час підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. Об'єктом такого контролю є суспільні відносини, що складаються на всіх стадіях бюджетного процесу.

Податковий контроль - це регламентована нормами податкового права діяльність компетентних органів з метою перевірки дотримання податкового законодавства, правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів, цільових позабюджетних фондів коштів. Органами, уповноваженими на його здійснення, є Державна податкова адміністрація України та її регіональні органи, податкова міліція, Державна митна служба України та її регіональні митниці,митниці. Основною метою податкового контролю є забезпечення своєчасного і повного надходження податків і зборів, а також неподаткових доходів до відповідних фондів коштів. Завданням податкового контролю є забезпечення фінансової безпеки держави при формуванні централізованих фондів коштів за рахунок податкових надходжень. Об'єктом податкового контролю є суспільні відносини, пов'язані з нарахуванням і сплатою податкових платежів.

Банківський контроль, сутністю якого є нагляд за дотриманням учасниками банківських правовідносин банківського законодавства, здійснюється Національним банком України та його територіальними управліннями відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000року153, аудиторами і аудиторськими фірмами.

153 Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121- III Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. 30.

Метою банківського нагляду як специфічної форми фінансового контролю є забезпечення безпеки та стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Здійснення контролю за дотриманням юридичними особами банківського законодавства та власних нормативних актів є одним із основних завдань банківського нагляду. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог закону «Про банки і банківську діяльність» щодо здійснення банківської діяльності.

Контроль за страховою діяльністю - це контроль за платоспроможністю страховиків, перевірки правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність, контроль за використанням коштів, що спрямовуються на фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Його здійснюють: спеціально уповноважений орган виконавчої влади - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в Україні Пенсійний фонд України і фонди загальнообов'язкового державно соціального страхування та їх регіональні відділення.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах їх компетенції з метою забезпечення дотримання нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку Митний контроль в Україні здійснюють митні органи відповідно до Митного кодексу України.154

154 Митний кодекс України від 11 липня 2002 року № 92-1V // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 38-39. - Ст. 288.

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Цей вид контролю здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств установ, організацій;

5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи. На підставі міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, на митному кордоні України може здійснюватися спільний митний контроль разом з митними органами суміжних держав. З метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю створюються зони митного контролю. Спрощений митний контроль застосовується у випадках переміщення громадянами через митний кордон України товарів, що не підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню і не належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження.

Важливим видом фінансового контролю є валютний контроль - контроль за валютними операціями за участю резидентів і нерезидентів, а також за зобов'язаннями щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають з п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».155

155 Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 // Відомості Верховної Ради України 1993. -№ 17.-Ст. 184.

Мета валютного контролю - забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій. Його призначенням є: визначення відповідності валютних операцій чинному законодавству та наявності необхідних ліцензій; перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті резидентами і нерезидентами; перевірка повноти та об'єктивності обліку й звітності за валютними операціями резидентів і нерезидентів. Валютному контролю підлягають: валютні операції за участю резидентів і нерезидентів; зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Державними органами валютного контролю в Україні є; Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України; Національний банк України та уповноважені банки; Міністерство фінансів України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Міністерство зв'язку України. Основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контролю визначає Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління Національного банку України № 49 від 8 лютого 2000 року156 Об'єктом валютного контролю є валютні операції Валютний контроль в Україні здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року

5. Залежно від характеру взаємовідносин об'єкта і суб'єкта контролю виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий контроль.

Внутрішній фінансовий контроль - це контроль уповноважених органів та керівників підприємств, установ, організацій за власною фінансовою діяльністю як підприємства в цілому, так і його підрозділів. Під час проведення внутрішнього контролю об'єкт і суб'єкт належать до однієї системи.

На відміну від внутрішнього при зовнішньому фінансовому контролі суб'єкт і об'єкт належать до різних систем, і він здійснюється стороннім органом як загальної, так і спеціальної компетенції, уповноваженим на його проведення.

6. За цільовою спрямованістю контрольних дій органів виділяють стратегічний та тактичний фінансовий контроль.

Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на розв'язання питання стратегії розвитку підприємства, організації установи, галузі господарства у майбутньому, а тактичний - вирішує поточні питання їх фінансової діяльності.

7. Залежно від місця здійснення фінансового контролю його можна поділити на контроль на місцях, або виїзний контроль, під час здійснення якого контрольні органи виконують контрольні дії безпосередню на підконтрольному об'єкті, та дистанційний, або невиїзний контроль, здійснюючи який суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається засобами зв'язку.157

156 Про затвердження Положення про валютний контроль: Постанова Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49 // Офіційний вісник України -2000.-№ 14.-Ст. 573.

157 Орлюк О. П. Фінансове право: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер,

2003.-С. 86.

3. Методи та форми фінансового контролю

Фінансовий контроль здійснюється різними методами та формами, під якими розуміють прийоми, способи та засоби його реалізації. Застосування конкретного методу (форми) залежить віл багатьох факторів: від правового статусу органу, що його здійснює; від об'єкта контролю; від мети контролю; від підстав виникнення контрольних правовідносин.

Розрізняють наступні методи фінансового контролю: інспектування у формі ревізії, перевірка, аналіз, обстеження.

Інспектування здійснюється у формі ревізії (від лат. revisio - перегляд) та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.158

158 Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 13. Ст. 110

Головним завданням ревізії є перевірка та оцінка законності фінансових, бухгалтерських та банківських операцій і дотримання фінансової дисципліни, правильності ведення бухгалтерського обліку і оформлення документів, виявлення правопорушень з метою їх усунення, притягнення винних до відповідальності й забезпечення нормальної роботи підприємства, установи організації.

Ревізії поділяють на декілька видів за різними підставами: за змістом. за організаційною ознакою; за обсягом фінансової діяльності, яка підлягає ревізії; за підставою для призначення; залежно від органу, який проводить ревізію; за періодом діяльності, який обстежується.

1. За змістом ревізії поділяють на документальні та фактичні.

Документальні ревізії передбачають перевірку первинних документів (звітів, рахунків, платіжних відомостей, кошторисів), бухгалтерської, статистичної звітності, нормативної та іншої документації підконтрольного об'єкта, їх наявності, оформлення, зберігання.

Під час проведення фактичної ревізії перевіряється вся сукупність різних сторін фінансової діяльності підконтрольного об'єкта: документи, наявність коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей тощо. Обов'язковими елементами фактичної ревізії є інвентаризація матеріальних цінностей.

Інвентаризація (від лат. inventarium - опис майна) - перевірка наявності засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів у матеріально відповідальної особи підприємства на певну дату шляхом перелічення, обміру, зважування і подальше порівняння фактичних залишків з даними бухгалтерського обліку. Здійснюється для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності. Проведення інвентаризації є обов'язковим: перед складанням річної бухгалтерської звітності; при зміні матеріально відповідальної особи (на день приймання-передачі справ); за приписом правоохоронних органів; при встановленні фактів крадіжок, зловживань та псування матеріальних цінностей тощо. Інвентаризації проводять відповідними інвентаризаційними комісіями. За результатам інвентаризації складається акт у двох примірниках, який підписують члени інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальна особа. Отримані результати інвентаризації порівнюються з даним бухгалтерського обліку. Наслідки інвентаризації відбиваються в інвентарних, порівняльних відомостях. Встановлені при цьому розходження фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку регулюються підприємством у певному порядку. Матеріали інвентаризації, рішення щодо врегулювання розбіжностей затверджуються керівником підприємства з включенням результатів до звіту за відповідний період та до річного звіту. Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, організації установи.

Основні засади проведення інвентарізації майна, коштів і фінансових зобов'язань визначає Інструкція по інвентаризації основ засобів,нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69.

2. За організаційною ознакою ревізії бувають плановими позаплановими. Планові ревізії передбачені у плані суб'єкта здійснення контролю, а позапланові - не передбачені планами суб'єктів контрольних правовідносин і призначаються за наявності особливих обставин.

Органи державної контрольно-ревізійної служби проводять планові та позапланові виїзні ревізії відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України».

Планова виїзна ревізія - це ревізія фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей,достовірності обліку і звітності,повноти оприбутковання, правильності витрачання і збереження валютних коштів у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місце находженням чи за місцем розташування об'єкта ревізії.

Підконтрольними установами є такі: міністерства та інші органи виконавчої влади, державні фонди, бюджетні установи, а також підприємства, установи і організації, які отримують кошти з бюджету та з державних фондів.

Планова виїзна ревізія проводиться за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік. Право на її проведення надасться лише у тому разі, коли підконтрольним установам не пізніше ніж за десять днів до дня проведення надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення.

Проведення таких ревізій здійснюється органами державної контрольно-ревізійної служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів з можливістю продовження проведення за рішенням суду на термін, що не перевищує 15 днів.

Позапланова виїзна ревізія - ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться у підконтрольних установах на підставі рішення суду, а в інших установах - за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у ст. 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». Такими обставинами є такі:

1) за наслідками ревізій або перевірок в установах, які не є підконтрольними, виявлено факти, які свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної контрольно-ревізійної служби протягом деся робочих днів з дня отримання запиту;

2) підконтрольною установою подано у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної контрольно-ревізійної служби під час проведення планової виїзної ревізії, в якій міститься вимога про повне або часткове скасування результатів відповідної ревізії або перевірки;

3) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, якщо остання не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної контрольно-ревізійної служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної установи;

5) у разі находження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, державної податкової служби, Міністерств внутрішніх справ України, Служби безпеки України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби;

6) у разі, коли вищестоящий орган державної контрольно - ревізійної служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого її органу здійснив перевірку актів ревізії, складених нижчестоящим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів за умови, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу, які проводили позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу

Орган, який ініціює проведення виїзної позапланової ревізії або перевірки (орган державної контрольно-ревізійної служби,прокурор або слідчий), подає до суду письмове обгрунтування підстав такої ревізії, дати її початку і закінчення, документи, які свідчать про виникнення підстав для проведення такої ревізії, а також на вимогу суду - інші відомості.

Рішення про вилучення оригіналів фінансово-господарських та бухгалтерських документів,зупинення операцій на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах можуть прийматися лише судом.

Тривалість позапланової виїзної ревізії не повинна перевищувати 15 робочих днів з можливістю продовження проведення лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 5 робочих днів.

3. Критерієм поділу ревізій на комплексні і тематичні є обсяг фінансової діяльності, яка підлягає ревізії. Комплексні ревізії передбачають перевірку усіх сторін фінансової діяльності, а тематичні - однієї або декількох. При проведенні комплексної ревізії беруть участь декілька контролюючих органів із залученням спеціалістів.

4. За підставою для призначення ревізії можуть бути повторні та додаткові.

Повторна ревізія призначається, якщо попередня ревізія визнана такою, що проведена неякісно або з порушенням встановлених вимог.

Для перевірки питань, які не знайшли відображення в акті ревізії або у зв'язку з новими обставинами, проводять додаткову ревізію.

5. Ревізії можуть проводити різні органи, залежно від чого існують відомчі та позавідомчі ревізії.

Відомчі ревізії проводяться контролюючими органами міністерств, відомств, інших органів державного управління, до яких належить, суб'єкт, що ревізується, а позавідомчі - органами інших міністерств і відомств.

6. За періодом діяльності, який обстежується, розрізняють повні (фронтальні) та вибіркові (часткові) ревізії.

Повні ревізії передбачають перевірку усієї фінансової діяльності суб’єкта, що перевіряється, за визначений період, вивчення всіх первинних документів.

Вибіркова ревізія являє собою перевірку фінансової діяльності за якийсь короткий проміжок часу. Під час такої ревізії перевіряють або всі документи певних періодів протягом року, або частину документів, але за весь звітний період.

Результати ревізії оформляються актом. Акт ревізії є службовим двостороннім документом, який стверджує факт проведення ревізії, відображає її результати стосовно наслідків окремих фінансово - господарських операцій чи діяльності підприємства в цілому і є носієм доказової інформації про виявлені й систематизовані за економічною однорідністю недоліки в господарюванні та порушення законів й інших нормативно-правових актів.

Досить поширеним методом фінансового контролю є перевірки - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.

Перевірка являє собою одиничну контрольну дію на визначеній контрольній ділянці фінансової діяльності суб'єкта фінансового контролю. Проводиться шляхом порівняння фактичних даних контролю з даними, відображеними у первинній документації. Під час перевірок контролюються окремі сторони фінансово-господарської діяльності. За результатами перевірок визначаються заходи для усунення виявлених недоліків.

Найчастіше проводяться такі види перевірок:

- залежно від місця проведення: камеральні та виїзні;

Дата добавления: 2015-05-10