ПОЛОЖЕНИЕ о проведении викторины «Я знаю права потребителя» среди учащихся общеобразовательных заведений Краснодарского края 2 страница

Таких же поглядів на співвідношення права та закону притримувалися і стоїки. Людські закони мають відповідати загальному (природному) праву, яке є первинним і визначальним, а ці закони є вторинними, похідними від нього. Одним із представників стоїцизму був Цицерон, який теж наголошував, що право не може бути людськими повеліннями, воно встановлюється природою. Закони ж встановлюються людьми і вони не можуть порушувати порядок в природі і створювати право із неправа чи благо із зла. Критерієм справедливості встановлених людьми законів у Цицерона виступає їх відповідність чи невідповідність природному праву. Він вважав, що деспотичні, аморальні, несправедливі установлення людей не можуть називатися законами. Загалом, вважав Цицерон, природне право є первинним, воно виникло швидше, ніж будь-який писаний закон. Закон і держава, на його думку, повинні бути формою втілення і вираження того, що є справедливим і правим [Цицерон. Про богів. Про державу. Про закони. - Київ, 1999]. Таким чином, Цицерон стверджує, що статус правового явища закон набуває завдяки увідповідненню праву, а не чомусь іншому.

Цицерон розвинув ідеї про змінювану природну справедливість та відповідність законів духу, історії, культурі народу, який їх створює і буде використовувати. В новоєвропейський час ці ідеї буде розвивати Ш.Монтеск»є в роботі «Про дух законів». Цицерон сформулював важливий принцип, початки якого звучали вже у Арістотеля: під дію закону мають однаково потрапити всі - і ті, що панують, і ті, що підкорюються. Влада має бути законною.

Слушно далі зазначити, що ідеї античних грецьких мислителів первинності права стосовно закону; увідповіднення закону ідеї права, тобто правового закону; закону як форми буття права тощо були розвинені римськими юристами. Право вони називали природним, якщо в ньому вбачали дещо загальне, правильне і справедливе. Саму справедливість називали природною. Використовуючи моральне поняття aeguitas –справедлива рівність чи рівна справедливість – лат., римські юристи розвинули концепцію розрізнення права і закону. Вони поділили закони на справедливі, недостатньо справедливі та неправедливі. Оснанні, як такі, що не є правом, не повинні бути чинними, вважали вони. Недостаньо справедливі мають бути «підтягнуті» до рівня справедливих законів – ними була піднята проблема якості законотворення. Загалом принцип aeguitas не лише орієнтував суддів, інших учасників правового життя як провідна ідея при інтерпретації норм позитивного права, але й доповнював норми діючого права, ліквідовував прогалини в позитивному праві. По суті він був принципом верховенства права, відігравав роль цього принципу в праві Стародавнього Риму. Нинішній принцип верховенства права – це і є модифікований принцип aeguitas, який напрацювали і активно використовували в практиці права римські юристи.

В римських юристів можна виявити низку зовнішньо-формальних характеристик закону: закон є розумним повелінням, він виконує захисну функцію, носить загальний характер, може веліти щось чинити, може забороняти якісь дії, дозволяти, карати тощо.Серед змістовно-формальних характеристик насамперед називається відповідність закону ідеї права, яка і робить закон юридичним явищем. Те, що суперечить принципам права, не може мати юридичної сили,- вважали римські юристи. Зокрема, Юліан підкреслював: «Тим, що встановлено всупереч смислу права, ми не можемо керуватися як юридичним правилом» [Перетерский И.С.Дигесты Юстиниана.-М.,1956]. Отже, судячи з вищесказаного, для того, щоб закон був юридичним явищем, одних зовнішньо-формальних ознак замало. Юридичності йому надає, перш за все, його правовий зміст.

Це дуже важлива ідея для нинішнього українського правового життя, оскільки наші правники, що виховані і працюють на засадах нормативізму, донині вважають юридичними явищами будь-які нормативні акти, що прийняті відповідно до процедури і мають відповідні зовнішні реквізити, безвідносно до їх змісту. Таким чином, неправові нормативні акти стають чинними, примножують в силу своєї дії несправедливість в суспільстві, хоча насправді вони мають бути відмінені як неюридичні явища. В Україні нині надзвичайно важливою проблемою є створення дієвого механізму відміни таких актів. Особливо великою є доля таких несправедливих актів серед підзаконних нормативний актів, що плодяться на всіх рівнях державної влади. На жаль КС України відніс їх ще за часів Президента Л.Кучми до законодавства, утруднивши тим самим їх відміну.

Європейська середньовічна правова традиція зберегла трактування права як справедливості, надавши йому релігійного забарвлення. Напр, Т. Аквінський наголошував, що право, - це дія справедливості в божественному порядку людського співжиття. Справедливість мислиться як етична категорія, зміст якої полягає у віддаванні кожному свого, того, що йому належить., це постійна, незмінна воля надавати кожному своє, в цьому вчувається схожість із Арістотелем у трактуванні справедливості, що є смислом права. Людська воля може зробити правом і правим лише те, що відповідає природному (божественному) праву, ідеї права. Іншими словами, людський (позитивний) закон як волеустановлене явище, належить до світу права лише тоді, коли він не суперечить ідеї права. В цьому твердженні зафіксовано ідею первинності і визначальності права стосовно закону як штучного і тимчасового явища. Закон як форма права має бути орієнтований на спільне благо, якщо він це спільне благо заперечує, то він не повинен бути чинним.

Чималий внесок у теорію закону як форми права зробили середньовічні юристи. Позитивне право, наголошував Лулій, повинно бути узгождене з природним правом. Якщо юрист, користуючись писаним законом, виявить, що він є несправедливим, то «не повинен лише ним користуватися…»- писав він. Лулій акцентував на ідеї поєднання і доповнення змістовно-юридичних характеристик закону, виписаних у відповідності з природним правом, з вимогами формально-логічної процедури перевірки внутрішньої цілісності, послідовності і несуперечливості закону. Як зазначає В.Нерсесянц, середньовічні юристи були переважно легістами, і тому надавали великого значення формально-логічним процедурам в дослідженні законодавства, проте повного розриву позитивного права з природним, як це сталося в легізмі кінця Х1Х- ХХ ст., у них ніколи не спостерігалося [Нерсесянц В.С.Филисофия права.- М., 1998].

В новоєвропейську епоху було в нових умовах розвинено вищеназвані ідеї про первинність природного права як справедливості стосовно позитивного права та юридичність закону через увідповіднення його природній справедливості. Г.Гроцій вважав, що внутрішньодержавне, позитивне право має мати природноправові засади, основою яких э розумна природа людини. Внутрішньодержавне право (законодавство) мінливе і розмаїте в різних спільнотах, оскільки різними є життєві обставини в різних краях. Гроцію належить також ідея про загальнозобов»язуючий характер правових законів – ця ідея дуже актуальна в контексті сучасного українського правового розвитку, оскільки в силу нерозрізнення права і закону в нашій юридичній практиці донині прийнято вважати, що закон, безвідносно до його змісту є обов»язковим для виконання тими, кому він адресований. По суті, Гроцій підтримує ідею про те, що закон, не будучи увідповідненим ідеї правової справедливості, не є юридичним явищем, а тому зобов»язувати будь-кого до чогось не може. Мислитель вважав, що право у будь-яких формах зобов»язує людей, виконувати покладені на них обов»язки стосовно інших, а також позитивно впливає на них, заспокоюючи їх совість, а несправедливість у будь-яких формах приносить людям муки і страждання. Г.Гроцій відстоював ідею про природне право кожного чинити опір неправовим законам і загалом проти будь-яких форм насильства, хоча і був у своїх поглядах на цю проблему не зовсім послідовним[Гроций Г. О праве войны и мира. –М., 1956].

Інший мислитель цього часу Ф.Бекон ділив закони на: закони по-суті і закони по формі. Перші - це закони справедливі, що включають принцип правової рівності і відповідають спільному благу, і другі – несправедливі, неправові, насильницькі. Мислитель вважав, що закон, увідповіднений ідеї права, є важливим засобом в руках держави задля досягнення щастя людей, проте більшість законів, на його думку, не відповідають цій високій меті. Добрий закон – це закон, який має точний смисл, вимоги якого справедливі, він не складний для виконання, увідповіднений формі держави, породжує доброчинність громадян. Якщо ж закон не відповідає цим вимогам, він перетвориться у соціальне зло[Бекон Ф. Великое восстановление наук. –М., 1971. Т.1].

Новоєвропейський час представлений і особою Т.Гоббса, який формує ідеологію новоєвропейського буржуазного легізму, яка наголошує на тотожності права і закону, трактуванні права (закону) як велінні державної влади і особливої цінності, яка не відрізняє правовий і неправовий закони, наголошує на загальнообов»язковості їх виконання безвідносно до змісту тощо. Ці ідеї знайдуть своє продовження і в теорії, і практиці Х1Х та ХХ ст. Легісти будуть наголошувати, вивищуючи владу і закон, що юридичність закону має свої витоки у волі суверена, державної влади, тобто юридичність закону буде підмінена його владно-наказовим характером, а природне право буде оголошено фікцією. В той же час співвітчизник Т. Гоббса Дж. Локк запропонує подальший розвиток теорії розрізнення права та закону. Цей мислитель поєднає свободу і право, закон і право, закцентує на ідеї, що закон є формою вираження не лише справедливості, а й свободи як смислових характеристик права, по суті продовжить розвиток теорії правового закону. Локк пояснить, що загальнообов»язковість закону має свої витоки не у волі та авторитеті влади, а у спільному прагненні суспільства жити у свободі та справедливості, інакше кажучи, у загальнозначимості права, його смислових характеристик. Ні одна людина, наголошував мислитель,в т.ч. ні один чиновник не може стояти поза законом, інакше це буде стан неокультуреної природної свободи, протиставлення себе всім іншим, що керуються правилами громадянського стану а це неприпустимо в цивілізованому суспільстві. Дж.Гоббс, як наголошує В.Нерсесянц, розвиває концепцію повної і всезагальної законності як засади суспільно-державного життя[Нерсесянц В.С. Философия права. – С.471 ]. Якщо зважити на особливості розвитку англійської правової культури та історії, то поява цих поглядів у мислителя ХУ11 ст. цілком пояснювана, хоча вся інша Західна Європа десь століття на два запізниться у плані реалізації цих ідей.

Саме Дж. Локк в умовах поширення в Європі абсолютизму та легістської ідеології, назве природні права на життя, свободу і приватну власність людини невідчужуваними, розвиватиме концепцію суспільного договору, наголосить, що формально-правові характеристики закону мають опиратися на змістовно-юридичні – в основі позитивного закону має лежати природний закон. Позитивний закон має визначено зафіксувати вимоги природного закону справедливості і забезпечити його дію публічно - владним правовим захистом, в цьому полягає його місія, а не в забезпеченні влади суверена.- акцентував він. Співпадаючи з природним правом, громадянський закон набуває юридичності, стає правовим законом. Всі ці ідеї Дж.Локка чтали підгрунтям для формування правової культури нової, ринкової, демократичної Європи. Право і законодавство не є тотожними, в окремих випадках вони навіть суперечать одне другому, оскільки право відображає об»єктивну логіку розвитку світу у соціальних відносинах, а законодавство відображає вимоги діючої влади. М.Владимирський-Буданов писав, що закон може бути вираженням правосвідомості відомого народу, але може ним і не бути, коли він накладений на народ владою правителя, який походить з чужої нації, Поки він існує, він є обов»язковим для цього народу, але він не буде вираженням права цього народу.

В контексті європейської правової традиції було напрацьовано поняття «духу законів» (Ш.Монтеск»є) і «духу права»(А.Дайсі), що дуже співзвучні. Перше поняття концентрує в собі сукупність усіх чинників, що впливають на законодавчу діяльність і її результат. Сюди відносяться чинники географічного порядку, економічного, політичного, релігійного, освітнього, культурного тощо. Сплав цих чинників має забезпечити появу розумних, чітких, справедливих вимог і правил, що будуть міститися в законі.

«Дух права» - це концепт, напрацьований в англійській правовій традиції. Змістом цього концепту є такий стан суспільного життя, якому властива не лише масова прихильність суспільства і влади до ідеї права, але й практична готовність її реалізовувати. Де працює дух права, там можливе правове життя, правова держава, і де його немає, там може бути багато законів, але не бути права. Плекати дух права – це дуже важливе завдання і суспільства, і державної влади. Ця робота - це напрацювання дорогоцінного капіталу, який забезпечить перспективи розвитку народу, що цю роботу невтомно здійснює.

Природно-правова традиція ХХ ст. трансформувала принцип природної справедливості в принцип правової рівності, а природні права в сучасну концепцію невідчужуваних прав людини.

В контексті юридичного праворозуміння право і закон відрізняються як зміст і форма: право є змістом, закон – формою цього змісту, але не єдиною. Форм буття і вираження права є багато: правовий договір, правовий прецедент, правовий звичай, правова процедура, правові відносини тощо. Легізм абсолютизує форму, відриває її від правового змісту, і тим самим перетворює закон у порожню форму, яку можна наповнювати будь-яким довільним змістом. Так з»являються неправові закони. У юридичному праворозумінні право і закон поєднані змістовно – формально, тобто правовий зміст «одягнений» у форму закону – так постає правовий закон.

В.Нерсесянц також відрізняє право і закон, використовуючи категорії сутність і явище. Це співвідності категорії, право має власну сутність, яку складають ті смислобуттєві характеристики, які роблять його саме правом, а не чимось іншим. Сутність на поверхні не лежить, вона глибинна, захована, а закон – це її прояв, явище, яке є зовнішнім вираженням, власної ж сутності, відмінної від права, закон не має. Явище не має автономного буття, воно є про-явом сутнього. Закон – це владно- нормативне явище, що має примусовий характер. Легізм розриває сутність і явище, право і закон, закон як формальне, зовнішнє, явище абсолютизується, правова сутність його відкидається, зникає. В юридичному праворозумінні навпаки - полісутність (ідея права, його смислові характеристики: справедливість, добро, свобода, рівна міра їх, тобто правова рівність тощо) та явище (закон як владно-нормативне розпорядження, що має примусовий характер) поєднані і постають як єдність правового змісту та форми, тобто у вигляді правового закону. Право мислиться полісутнісним, воно існіє в ріхних формах: правового договору, правового звичаю, судового прецеденту, правових відносин, правової поведінки, правової держави тощо.В контексті юридичного праворозуміння важливим є перш за все, правовий зміст форми права.

1. Общие положения
1.1. Настоящее Положение определяет общий порядок проведения Викторины и условия определения победителя.
1.2. Общее методическое, организационное и информационное обеспечение конкурса осуществляется ФБУЗ «Центр гигиены и эпидемиологии в Краснодарском крае».

2. Цель Викторины
2.1. Повышение уровня правовой грамотности среди учащихся общеобразовательных учебных заведений Краснодарского края.
2.2. Привлечение молодежи к осознанному изучению и последующему практическому применению основных положений Закона РФ «О защите прав потребителей» (далее Закон).
2.3. Привитие потребительской культуры среди молодежи.
2.4. Приобщение молодого поколения к формированию общественного правосознания.

3. Условия Викторины
3.1. Для проведения Викторины создается Организационный комитет, в состав которого входят специалисты ФБУЗ «Центр гигиены и эпидемиологии в Краснодарском крае», Управления Роспотребнадзора по Краснодарскому краю, министерства образования и науки Краснодарского края.
3.2. Оргкомитет определяет условия проведения Викторины, утверждает состав жюри, принимает решение о награждении.
3.3. В Викторине принимают участие учащиеся 10 - 11-х классов общеобразовательных школ края в следующих населенных пунктах края: гг. Краснодаре, Сочи, Армавире, Анапе, Темрюке, Новороссийске, Геленджике, Туапсе, Ейске, Тихорецке, Тимашевске, Белореченске, Гулькевичи, Лабинске, Усть-Лабинске, станицах Динская, Каневская, Красноармейская, Кущевская, Северская. (Территория проведения обусловлена наличием в указанных населенных пунктах консультационных пунктов для потребителей ФБУЗ «Центр гигиены и эпидемиологии в Краснодарском крае»).

3.4. Викторина проводится в 2 тура - первый и второй тур.
3.4.1. Первый тур проводится в следующие этапы:

- 1 этап: урок потребительской грамотности проводится преподавателями общеобразовательных школ по подготовленным консультационным центром методическим материалам (см. приложение №1) для учащихся в срок до 20 сентября и доводят до сведения учащихся условия Викторины, состоящей из 10 вопросов, содержащих основные положения Закона РФ «О защите прав потребителей» при продаже товаров. Также учащиеся могут ознакомиться с условиями Викторины и методическими материалами самостоятельно на сайте ФБУЗ «Центр гигиены и эпидемиологии в Краснодарском крае» адрес сайта: htth||www.cgkuban.ru

- 2 этап: учащийся, принявший решение участвовать в Викторине, подготавливает письменный ответ по каждому вопросу викторины. При этом учащийся должен предоставить максимально полный развернутый ответ по каждому вопросу Викторины с применением ссылок на основные положения Закона.

Ответы будут приниматься от учащихся на электронные адреса центра и филиалов ФБУЗ «Центр гигиены и эпидемиологии в Краснодарском крае» по территориальности (см. приложение №2) в срок до 30 сентября 2013 года.

3.4.2. Подведение итогов первого тура Викторины:

Предоставленные ответы будут оцениваться специалистами консультационного центра/пунктов для потребителей, согласно следующей схеме по каждому вопросу:
- 1 балл за правильный ответ;
- 0,5 балла за неточный ответ;
- 0 баллов за неправильный ответ или отсутствие ответа на вопрос.

Комиссия вправе прибавить участнику 0, 5 баллов за каждый ответ, в случае предоставления участником полного ответа с глубоким знанием проблемного вопроса и ссылками на действующее законодательство.

3.4.3.По итогам проведения первого тура в каждой из указанных территорий отбираются не более 10 участников, набравших наибольшее количество баллов. Результаты проведения первого тура Викторины будут размещены на сайте ФБУЗ «Центр гигиены и эпидемиологии в Краснодарском крае», в районных СМИ в срок до 10 октября 2013года.

3.4.4. Второй тур проводиться в срок до 30 октября 2013 (день проведения данного тура согласовывается индивидуально в каждой территории).

3.4.5. Второй тур организуется отдельно в каждой территории на базе консультационных пунктов/центра для потребителей ФБУЗ «Центр гигиены и эпидемиологии в Краснодарском крае», либо в одной из общеобразовательных школ (по согласованию сторон) и проводится в следующие этапы:

- 1 этап: каждому участнику предоставляется пять минут на подготовку по теме: «……………………». По истечении установленного времени каждый из участников поочередно должен изложить свои предложения. На устный доклад по названной теме участнику отпускается не более двух минут.

По результатам выступлений участников Викторины жюри оценивает их изложение по пятибалльной системе и оглашает результаты по первому этапу второго тура.

- 2 этап: проводится "Горячая линия" в форме лотереи. На двадцати листовках размещаются по одному вопросу потребителя, каждый участник поочередно вытягивает по две листовке (два вопроса).

Участники Викторины должны незамедлительно дать ответ на два вопроса, продемонстрировав при этом умение правильно применять потребительское законодательство, формулировать свои мысли доступно для окружающих.

По результатам выступлений участников Викторины жюри оценивает их ответы по пятибалльной системе по каждому ответу и оглашает результаты по второму этапу второго тура.

4. Подведение итогов Викторины осуществляет жюри, в состав которого входят специалисты Управления Роспотребнадзора по Краснодарскому краю (по согласованию), ФБУЗ «Центр гигиены и эпидемиологии в Краснодарском крае» (по согласованию), представители Министерства образования и науки Краснодарского края (по согласованию).

3.6. По результатам итогов Викторины жюри определяет трех победителей Викторины (первое, второе и третье место).

3.7. Всем учащимся прошедшим во второй тур Викторины вручаются именные сертификаты участников.

3.8. Победители Викторины награждаются ценными призами. Фото победителей публикуется на сайте ФБУЗ «Центр гигиены и эпидемиологии в Краснодарском крае», в районных и краевых СМИ.

ПРИЛОЖЕНИЕ 2

Дата добавления: 2015-05-10