Сукупна пропозиція в короткостроковому періоді

Короткострокова крива сукупної пропозиції (SRAS – «Shot-run aggregate supply») будується для даного рівня середніх витрат виробництва при кожному можливому значенні випуску.

Якщо середні витрати при збільшенні чи зменшенні сукупного випуску не змінюються або ціни інертні, ‑ крива сукупної пропозиції буде горизонтальною.

Рис. 12.6. Зміна сукупної пропозиції в довгостроковому періоді

Якщо при збільшенні виробництва й середніх витрат ціни зростатимуть, ‑ крива сукупної пропозиції набуде позитивного нахилу.

Таким чином, у короткостроковому періоді на відміну від довгострокового найчастіше після збільшення пропозиції грошей або державних видатків певний час в економіці спостерігаються інші ситуації (рис. 12.7):

1. Рівень цін може залишатися незмінним, а обсяг виробництва збільшуватись (SRAS1).

2. Рівень цін підвищується в міру збільшення сукупного випуску (SRAS2).

Крива сукупної пропозиції SRAS₁ є крайнім випадком кейнсіанської моделі AS із жорсткими цінами, заробітною платою й рівнем середніх витрат. SRAS₂ є кейнсіанською моделлю, у якій середні витрати й ціни виробництва при збільшенні сукупного випуску зростають. Кейнсіанська модель ґрунтується на припущенні, що економіка функціонує в умовах неповного використання факторів виробництва. Тому кейнсіанську модель вважають моделлю сукупної пропозиції для кризової економіки.

При незмінних витратах і цінах стимулом для розширення виробництва є зростання сукупного попиту й можливість збільшити прибуток за рахунок продажу додаткової кількості продукції. Якщо рівень цін при незмінних витратах підвищується, це означає збільшення прибутковості виробництва й додатково стимулює його розширення.

Рис.12.7. Сукупна пропозиція у короткостроковому періоді

Виробництво реагує на збільшення сукупного попиту збільшенням випуску, а на скорочення сукупного попиту – зменшенням обсягів виробництва. При збільшенні сукупного попиту обсяг сукупної пропозиції в короткостроковому періоді може перевищувати потенційний випуск, а при скороченні сукупного попиту – бути меншим.

У короткостроковому періоді між сукупним попитом, цінами й обсягом виробництва встановлюється позитивний взаємозв’язок, який порушує класичну дихотомію й нейтральність грошей.

Проаналізуємо детермінанти сукупної пропозиції (рис. 12.8).

Цінові чинники сукупної пропозиції визначають нахил сукупної пропозиції. До них належать різноманітні причини, які сприяють або, навпаки, протидіють зростанню середніх витрат і підвищенню рівня цін при збільшенні сукупного випуску. Чим більшою тенденцією до зростання рівня середніх витрат і рівня цін при збільшенні випуску характеризується суспільне виробництво, тим більшим кутом нахилу до горизонтальної осі сукупного випуску характеризується крива SRAS.

Рис. 12.8. Чинники сукупної пропозиції

Цінові чинники сукупної пропозиції поділяються на дві основні групи:

1. Головною причиною підвищення рівня цін при збільшенні сукупного випуску є зростання витрат виробництва на одиницю продукції кінцевого використання. Причиною загального підвищення цін сукупної пропозиції є тенденція до збільшення індивідуальних витрат підприємств при розширенні випуску. Причинами зростання відносних цін на ресурси є структурні диспропорції та загальна обмеженість вироблених і природних ресурсів виробництва. Загальним макроекономічним наслідком дії зазначених факторів є поступове збільшення частки проміжного споживання вироблених товарів і послуг у виробництві й зменшення частки продукції, що залишилась для кінцевого використання. Обсяг продукції кінцевого споживання (ВВП) у результаті збільшення виробництва зростає, але проміжне споживання й попит зростають швидше. Тому суспільні витрати й рівень цін виробництва при цьому також підвищуються.

2. Іншою причиною підвищення цін при збільшенні випуску є введення додаткових витрат у ціни. Унаслідок конкуренції, державного регулювання й інерційності цін у короткостроковому періоді далеко не всі додаткові витрати вводяться в ціни віддразу. Тому більшість факторів жорсткості цін є одночасно факторами нечутливості цін сукупної пропозиції до середніх витрат при збільшенні випуску протягом короткострокового періоду. Жорсткість цін зменшує чутливість їх до випуску й робить короткострокову криву сукупної пропозиції похилішою.

До нецінових чинників сукупної пропозиції належать:

1. Зміни цін на ресурси. Підвищення цін на ресурси зумовлює збільшення витрат на одиницю продукції й тим самим скорочення сукупної пропозиції. На ціни ресурсів і сукупну пропозицію також може вплинути послаблення чи посилення панування на ринку монополій, що дає можливість установлювати вищі ціни ніж за наявної конкуренції.

2. Зміни продуктивності. Продуктивність відображає відно­шення між реальним обсягом виробництва в країні та кількістю використовуваних ресурсів. У разі зменшення витрат на одиницю продукції збільшення продуктивності призведе до зміщення кривої сукупної пропозиції вправо і навпаки.

3. Зміни правових норм. Ці зміни передусім стосуються податків, субсидій і характеру регулювання. Наприклад, збільшення податків, як і законодавче збільшення мінімальної заробітної плати, збільшує витрати на одиницю продукції й цим самим скорочує сукупну пропозицію.

Отже, нецінові чинники одночасно впливають як на величину потенційного випуску, так і на короткострокову криву сукупної пропозиції AS, пересуваючи її ліворуч або праворуч (рис.12.9).

Рис. 12.9. Зміна сукупної пропозиції

12.3. Формування макроекономічної рівноваги

Особливістю ринкової економіки є постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді макроекономічна рівновага є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Взаємодія та взаємозв’язок між сукупним попитом і сукупною пропозицією здійснюється через систему цін. Точка перетину кривої сукупного попиту та сукупної пропозиції – точка рівноваги, яка визначає рівноважний рівень цін і рівноважний реальний обсяг національного виробництва.

Загальна ринкова рівновага досягається в результаті подолання незбалансованості окремих, але взаємозалежних ринків. Вона ніколи не буває повною й ідеальною. Це лише позитивна макроекономічна динаміка співвідношення сукупної пропозиції й сукупного попиту. Індикатором такої тенденції стають показники росту ВВП, НД та інших макроекономічних показників. З іншого боку, існує зворотний зв’язок між загальною й частковою рівновагою. Якщо є стійка позитивна тенденція в динаміці загальної рівноваги, легше долається виникаюча незбалансованість на якомусь окремому ринку. І навпаки, в умовах кризового стану економіки й тривалого порушення рівноваги між сукупним попитом і пропозицією нерівновага на окремих ринках посилюється, набуваючи хронічної форми.

Різкі зміни сукупного попиту й пропозиції – шоки – призводять до відхилення обсягу випуску і зайнятості від потенційного рівня. Шоки з боку попиту можуть виникати, наприклад, унаслідок різкої зміни пропозиції грошей або швидкості їхнього обертання, різких коливань інвестиційного попиту й т. д. Шоки пропозиції можуть бути пов’язані з різкими стрибками цін на ресурси (цінові шоки, наприклад нафтовий шок), з стихійними лихами, що приводять економіку до втрати частини ресурсів і можливого зменшення потенціалу, посиленням активності профспілок, зміною в законодавстві й, наприклад, пов’язаним з цим значним ростом витрат на охорону навколишнього середовища тощо.

За допомогою моделі AD-AS можна оцінити вплив шоків на економіку, а також наслідки стабілізаційної політики держави, спрямованої на пом’якшення коливань, викликаних шоками, і відновлення рівноважного обсягу виробництва й зайнятості на попередньому рівні. Наприклад, негативний шок пропозиції (ріст цін на нафту) викликає ріст загального рівня цін і падіння обсягу випуску.

Розрізняють три варіанти макрорівноваги:

1. Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка, то зростання попиту приводить до зростання реального обсягу виробництва й зайнятості при сталих цінах (рис. 12.10).

Рис. 12.10. Рівновага на горизонтальному відрізку сукупного попиту

2. Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, це приводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін і зайнятості (рис. 12.11).

Рис. 12.11. Рівновага на проміжному відрізку сукупної пропозиції

3. Якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку AS, це призводить до інфляційного зростання цін і номінального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП (рис. 12.12).

Рис. 12.12. Рівновага на вертикальному відрізку сукупної пропозиції

Тепер розглянемо загальну макроекономічну рівновагу (рис. 12.13).

Рис. 12.13. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції

Початкова рівновага. Крива сукупного попиту AD₀, довгострокова крива сукупної пропозиції LRAS і короткострокова крива сукупної пропозиції SRAS₀ перетинаються в точці А, де спостерігається довгострокова рівновага сукупного попиту й сукупної пропозиції. У точці А видатки домогосподарств, підприємств, уряду та іноземців (сукупний попит) дорівнюють запланованим доходам виробників від продажу товарів і послуг (сукупній пропозиції). При сукупному випуску рівноважній ціні Р₀ в економіці спостерігається повна зайнятість, найкращий розподіл і використання ресурсів у виробництві.

Стимулювальна політика розширення сукупного попиту Уряд може стимулювати збільшення виробництва й національного доходу за допомогою заходів, які збільшують сукупний попит (збільшення пропозиції грошей, зниження податків, збільшення державних закупівель). Умови початкової рівноваги порушуються, і економіка зазнає шоку попиту.

Розширення сукупного попиту з AD₀ до AD₁ порушує довгострокову рівновагу. Але заробітна плата і рівень цін залишаються незмінними. Це дає змогу фірмам збільшити прибутки за рахунок додаткового випуску продукції. Протягом короткого часу обсяг виробництва товарів і послуг збільшується з Y₀ до Y₁, і додатковий сукуп­ний попит задовольняється виробництвом при попередньому рівні цін P₀. Точка рівноваги пересувається з точки А в точку короткострокової рівноваги В. Можливість розширення сукупного випуску в точці короткострокової рівноваги В обмежується сукупним попитом AD₁ і припиняється.

У точці В рівновага нестабільна: попит на ресурси з боку підприємств зріс, безробіття знизилося. Заробітна плата й ціни на ресурси починають зростати, і ціни втрачають жорсткість. Прибутковість виробництва зменшується, і сукупний випуск починає скорочуватися. Крива короткострокової сукупної пропозиції SRAS₀ піднімається вгору. Підвищення рівня цін і витрат припиняється в точці нової довго­строкової рівноваги С. У новій довгостроковій рівновазі обсяг випуску скорочується до потенційного (), а рівень цін підвищується з Р₀ до Р₁. У новій точці довгострокової й короткострокової рівноваги С, як і в точці А, рівень цін відповідає очіку­ваному рівневі середніх витрат при потенційному обсягу виробництва.

Наша модель (рис. 12.13) передбачає, що зі зростанням сукупного попиту на горизонтальному відрізку кривої сукупної пропозиції реальний внутрішній обсяг виробництва збільшиться, а рівень цін залишиться незмінним. На вертикальному відрізку ціни зростають, а реальний обсяг виробництва залишається на рівні повної зайнятості. На проміжному відрізкові модель показує, що й реальний внутрішній обсяг виробництва й рівень цін збільшаться.

Зі зниженням сукупного попиту на горизонтальному відрізкові реальний внутрішній обсяг виробництва зменшиться, а рівень цін залишиться незмінним. Однак на вертикальному і висхідному відрізках існує надзвичайно важливий чинник, який ускладнює цю ситуацію. Ця складність полягає в тому, що ціни на товари й ресурси стають негнучкими й не мають тенденції до зниження, принаймні в короткостроковому періоді часу. Економічні показники, що раз зросли, не обов’язково знижуються. Деякі економісти вбачають у такій тенденції ефект храповика (храповик – механізм, що дозволяє крутити колесо тільки вперед).

Інфляція попиту. Довгостроковим наслідком стимулювальної політики є підвищення рівня цін. Якщо стимулювальна політика буде тривати далі, то криві сукуп­ного попиту і сукупної пропозиції почнуть рухатися вгору, і в економіці виникне інфляція, зумовлена розширенням сукупного попиту.

Інфляція витрат. Ринок може зазнавати потрясінь не лише внаслідок змін у сукупному попиті, але й унаслідок шоків сукупної пропозиції, коли вплив нецінових факторів пересуває криву сукупної пропозиції.

Дата добавления: 2015-05-22