Сукупність засобів платежу, що випущені банківською системою й вільно обертаються в економіці, називається грошовою масою

Грошова маса має певний кількісний вираз, з точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її регулювання – динаміка руху обсягу та структури.

У державній (у тому числі в міжнародній) статистиці використовують агрегатний метод класифікації грошової маси. Грошовий агрегат – це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси, у спектрах активів, які розглядаються в національній практиці як гроші, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях. Так, у США застосовуються чотири агрегати для визначення маси грошей, в Англії – п’ять, у Німеччині та Швейцарії – три, Франції – два.

У статистичній практиці України визначаються й використовуються для аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М₀, М₁, М₂, М₃ (рис. 14.3). Кожен грошовий агрегат репрезентує нормативно визначені функціональні форми грошей, що відрізняються одна від одної ступенем ліквідності.

Агрегат М₀ – готівкові гроші, що перебувають на цей момент поза банками. Готівка в касах банків сюди не входить. Головним призначенням готівкових грошей є забезпечення розрахунків у реалізації товарів і послуг, виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, допомоги, покриття страхових відшкодувань, оплата цінних паперів і доходів із них, платежі за комунальні послуги тощо. Тенденції до обмеження обігу готівкових грошей зростають під тиском значних затрат суспільства на виготовлення грошових знаків і їх зберігання, транспортування та інкасацію, ускладнення контролю за їх використанням, здатності готівки породжувати тіньовий бізнес і відплив капіталу за кордон.

Рис. 14.3. Грошові агрегати

Для розрахунків готівкою застосовуються паперові гроші й розмінна монета (рис. 14.4).

Паперові гроші виступають у вигляді банкнот і казначейських білетів.

Банкнота – боргові зобов’язання держави, які випускаються в обіг Національним банком. Вони запроваджуються в товарно-грошовий обіг двояко: через купівлю держа­вою певних товарів і послуг і на кредитній чи позичковій основі. В останньому випадку національний банк видає позики банкнотами комерційним банкам за певну плату – облікову ставку. Комерційні банки, у свою чергу, кредитують банкнотами своїх клієнтів (бізнес, населення, інші банки) за звичайною ставкою відсотка, вищою від облікової. Регулюючи норму облікової ставки, держава впливає на обсяги кредитних грошей у національній економічній системі: збільшує їх зі зниженням облікової ставки й навпаки.

Рис. 14.4. Готівкові гроші

Банкноти мають лише товарне забезпечення. Їх ефективність досить низька, оскільки кредитний механізм не гарантує забезпечення своєчасності надходження грошей у банк. Банкноти мають примусовий офіційний курс і повинні прийматися до розрахунків у всіх установах. В Україні функціонують банкноти номіналом 1; 2; 5; 10; 20; 50; 100; 200, 500 грн.

Казначейські білети – паперові гроші, які запускаються в обіг від імені держави державним казначейством. Казначейські білети є похідним видом грошей від банкнот, і вони, як правило, мають так зване банкнотне забезпечення чи банківський стандарт. Банкнотне за­безпечення казначейських білетів означає, що Національний банк у будь-який момент зобов’язаний обмінювати їх на банкноти.

Розмінна монета (символічні гроші) запроваджується в обіг монетним двором і, таким чином, також є борговим зобов’язанням держави. Розмінна (білонна) монета функціонує й використовується як особливий вид грошей у грошово-кредитних системах і національних економіках, у яких рівень інфляції низький і масштаб цін дуже високий. За низького масштабу цін потреб у розмінній монеті, як правило, немає.

Готівкові гроші характеризуються такими особливостями:

– вони є високоліквідною формою грошей. Ліквідність грошей – це їх здатність швидко перетворюватися в реальні товари чи послуги. Такі найвисоколіквідніші гроші називаються досконалими або повними грішми;

– готівкові гроші виступають як реальні знаки вартості товарів чи послуг, тому їх часом називають реальними грішми;

– готівкові гроші виступають як декретивні гроші – засоби обміну, що є формами боргових зобов’язань держави, яка гарантує повсюдний прийом даних грошей як сплату за товари та послуги, які купуються. Такі гроші не мають власної вартості, а цінність визначається їхньою здатністю обмінюватися на товари та послуги.

Агрегат М₁ – це грошова маса у вузькому розумінні. Він містить два визначальні блоки грошей. Це готівкові гроші, тобто агрегат М₀, і гроші, що знаходяться на розрахункових і поточних рахунках комерційних банків у національній валюті.

Відповідні кошти представляють, по суті, вклади до вимоги. Це зумовлює їхню високу ліквідність, наближаючи її до рівня ліквідності банкноти. На відміну від готівкових грошей, гроші безготівкових розрахунків не мають речовинної форми вираження.

Безготівкові гроші – засоби обміну, які є борговими зобов’язаннями депозитних інститутів сплати певної грошової суми. Вартість таких грошей визначається їх купівельною спроможністю, тобтокількістю товарів і послуг, які можна придбати за грошову одиницю. Безготівкові гроші характеризуються такими особливостями:

– за ступенем ліквідності вони є менш досконалими грішми, ніж готівкові, тому їх так і називають – «недосконалі гроші»;

– на відміну від готівкових грошей вони виступають як номінальні (уявні) знаки вартості товарів чи послуг;

– на відміну від декретивних грошей вони запускаються не тільки Національним банком, але й комерційними банками, ощадним банком, небанківськими установами (рис. 14.5).

Рис. 14.5. Ознаки безготівкових грошей

Готівкові гроші та кошти на розрахункових і поточних рахунках – це основні форми грошей, охоплювані агрегатом М₁. Окрім них, у різних країнах до відповідної структури грошей включають і деякі інші грошові форми. Це, зокрема, чекові депозити, що відрізняються від вкладів до вимоги тим, що на них можна отримати певний відсоток. Чек – це письмовий наказ банку власника поточного рахунку про виплату певній особі вказаної в ньому суми грошей. Чеки – це не що інше, як засіб передачі власності на вклади в банках та інших фінансових установах, які широко використовуються як засіб обігу. Крім того, такі вклади можуть бути на вимогу вкладника негайно перетворені в паперові й металеві гроші. Чеки, виписані на ці вклади, за будь-якого практичного використання замінюють гроші. У високорозвинених країнах досить поширене зберігання грошей на чекових рахунках. Замість сплати боргів паперовими грішми й монетами виписується чек на певну суму й надсилається поштою. Чек повинен бути підписаний на зворотному боці особою, яка отримала по ньому готівку. Особа, що виписала чек, після цього отримує його погашеним як завірену квитанцію, що підтверджує виконання зобов’язання.

Агрегат М₂ поєднує в собі грошові форми в широкому розумінні цього поняття. Гроші, що входять до цього агрегату, отримали назву «майже грошей» або «грошових активів». Хоча вони і не функціонують безпосередньо як засіб обігу, але можуть легко й без ризику фінансових втрат переводитися в готівку або чекові рахунки. Так, можна вимагати зняття наявних грошей із нечекового ощадного рахунку в комерційному банку або ощадній установі. Або, в іншому випадку, можна вимагати переведення фондів з нечекового ощадного рахунку на поточний рахунок. У цьому разі можна стверджувати, що гроші агрегату М₂ – це високоліквідні фінансові активи, що використовуються здебільшого у функції засобу нагромадження.

Грошова маса агрегату М₂ має більш розгалужену структуру. До її складу входять грошові форми агрегату М₁, термінові ощадні рахунки в комерційних банках та ощадних установах у національній валюті й валютні кошти, що їх можна легко перевести в готівку або на чек, використавши як засіб обігу.

Термінові вклади стають доступними вкладникові лише після закінчення терміну. Хоча термінові вклади володіють явно меншою ліквідністю (здатністю бути витраченими), ніж нечекові ощадні рахунки, вони можуть використовуватися як готівка або, після закінчення терміну, переве­дені на поточний рахунок.

Практика показує, що «майже гроші» мають значний вплив на поведінку людей при споживанні та заощадженні. Чим більше в людей фінансового багатства у формі «майже грошей», тим більша їхня здатність втратити грошові доходи. Взаємооборотність «майже грошей» і грошей може вплинути на стабільність економіки. Наприклад, коли економічний цикл вступає у фазу розквіту інфляції, значне переведення нечекових вкладів у чекові або готівку може, якщо його не компенсувати, посилити інфляційний тиск. До того ж таке переведення може ускладнити завдання контролю керівними кредитно-грошовими установами за грошовою пропозицією й рівнем економічної активності.

Таким чином, гроші є, по суті, борговими зобов’язаннями держави, комерційних банків і ощадних установ. Ці зобов’язання успішно виконують функції грошей доти, доки їхня вартість або купівельна спроможність порівняно стабільна. Відповідальність держави за стабілізацію вартості грошової одиниці передбачає проведення відповідної грошової політики й ефективного контролю за пропозицією грошей.

Агрегат М₃ визначає загальну масу грошей. Він поєднує агрегати М₁ і М₂, а також найменш ліквідні грошові активи. Це можуть бути цінні папери власного боргу комерційних банків, окремі види облігацій, приватних депозитних сертифікатів тощо. Ідеться про активи, що мають дещо меншу ліквідність, однак їх за певних умов можна легко конвертувати в грошові форми більш високого рівня.

Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат М₁ виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісніше пов’яза­на з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосередньо впливає на ринкову кон’юнктуру. Саме тому цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків і регулюючих органів.

Пильної уваги заслуговує також агрегат М₀. Він має ті самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату М1, але оборот готівки здійснюється поза банками й тому регулювання і контроль за ним складніші.

В інших грошових агрегатах (М₂, М₃) ураховані також запаси грошей у різних організаційних формах заощаджень (термінові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо). Ці гроші тимчасово перебувають у спокої, виконуючи для їх власників функцію нагромадження вартості. Тому ліквідність грошової маси знижується з кожним наступним агрегатом.

Найбільш ліквідними й готовими обслуговувати товарооборот є гроші агрегату М₀. Найнижчу ліквідність мають гроші агрегату М₃, оскільки значна частина їх не може вступити в обіг без того, щоб власник заздалегідь не попередив про це банк і не зазнав певних фінансових утрат.

Водночас агрегат М₀ – найвужчий показник грошової маси, оскільки характеризує лише один її елемент – готівкову масу. Найширшим агрегатом є М₃, бо він охоплює всі елементи грошової маси, що перебувають в обігу.

Слід звернути увагу на показник грошової бази, який не є агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей із боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює й регулює, впливаючи в кінцевому підсумку й на загальну масу грошей.

Дата добавления: 2015-05-22