Питання для самоперевірки

Основні поняття: автоматизація, асоціація, дія, діяльність, завдання, знання, гра, інтелектуальний, інтеріоризація, навичка, научіння, досвід, навчання, онтогенез, пам’ять, поводження, поняття, проблема, процес, розвиток, реакція, рефлекс, рефлекс умовний (уроджений), синтез, дозрівання, становлення, стимул, теорія поетапного формування розумових дій, праця, уміння, учіння, розумові дії, засвоєння, навчання, формування, ціль, екстеріоризація, етика.

Список літератури

1. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. - СПб., 2000.

2. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словник-Довідник по психодиагностике. - СПб., 2000.

3. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие.- Р-н-Д, 1997.

4. Милграм С. Експеримент в социальной психологии. - СПб., 2000.

5. Практикум по педагогике и психологии высшей школы / Под ред. А.К.Ерофеева. - М., 1991.

ТЕМА 3. НАУЧІННЯ Й НАВЧАННЯ. Навчання, його психологічний зміст та сутність. Рушійні сили розвитку особистості. Головні лінії розвитку учня в процесі навчання. Педагогічні умови, закономірності та періоди розвитку учня в процесі навчання. Навчання як доцільна зміна діяльності. Навчання як активна взаємодія між вчителем та учнем, головні результати цієї взаємодії. Ненавмисне навчання та його ефективність. Категорія навчання та її показники. Навчання навичкам. Умови та процес формування навичок. Шляхи навчання навичкам.

МЕТОДИЧНИЙ СЛОВНИК ГОЛОВНИХ ПОНЯТЬ ТЕМИ:

Виховання – це формування соціальної позиції особистості шляхом передавання їй соціальних норм, цінностей, суспільних установок, засобів, способів і форм соціальної комунікації. Психологічний результат - прогнозування ефективності виховних впливів на особистість учня, прогноз його поведінки в соціальному середовищі.

Навчання – це взаємообумовлена та взаємодоповнююча діяльність вчителя та учня. Але з боку вчителя, навчання - це діяльність вчителя по відношенню до учня, це управління учбовою діяльністю через організацію, стимуляцію, контроль і корекцію активності учня, яка здійснюється у формі загальних і конкретних способів взаємодії з соціальними значеннями предметів. Для вчителя психологічним результатом навчання є усвідомлення ним ефективності учбової діяльності, тобто досягнутих учнем знань, вмінь, навичок, розвинутості його здібностей.

Учіння – це власне навчальна діяльність учня по усвідомленню й засвоєнню знань та вмінь, виробленню навичок, результатом учення є знання про всілякі предмети, вміння та навички взаємодіяти з ними, здібності учня як узагальнені вміння. Психологічний результат учення - розвиток пізнавальних процесів, здібностей учня і його загальної компетентності, а в кінцевому підсумку розвиток його особистості як суб’єкта соціального буття.

Соціальне научіння – це прийняття учнем та напрацьовування соціальних ролей, установок і цінностей суспільства, що знаходить своє відображення у формуванні особистісних моральних норм, ціннісних орієнтацій, вміння і навичок спілкування. Психологічним результатом соціального научіння є розвиток соціального змісту мотиваційної сфери учня, його характеру й соціальної компетентності.

Онтогенез – це цілісний процес, що знаходить своє відтворення в окремих і пов’язаних між собою морфологічній, фізіологічній, психічній та соціальній формах. Для розкриття сутності онтогенезу використовуються такі поняття як “розвиток” і “формування”.

Асоціативне научіння - утворення зв'язків між певними елементами реальності, поводження, фізіологічним процесами або психічною діяльністю на основі суміжності цих елементів (фізичної, психічної або функціональної).

Інтелектуальне научіння - предметом відбиття й засвоєння є істотні зв'язки, структури й відносини об'єктивної дійсності.

Асоціативно-рефлекторне научіння розділяється на сенсорне, моторне й сенсомоторне. Сенсорне научіння полягає в засвоєнні нових біологічно значущих властивостей предметів і явищ навколишнього світу. Моторне научіння складається у виробленні нових біологічно корисних реакцій, коли сенсорний компонент реакцій є в основному кінестетичним або пропріоцептивним, тобто коли сенсорна інформація виникає в самому процесі виконання руху.

Асоціативно-когнітивне научіння розділяється на научіння знанням, научіння навичкам і научіння діям. При научінні знанням людина виявляє в предметах нові властивості, що мають значення для його діяльності або життєдіяльності, і засвоює їх; научіння навичкам полягає у формуванні програми дій, що забезпечує досягнення певної мети, а також програми регуляції й контролю цих дій; научіння діям містить у собі научіння знанням і навичкам і відповідає сенсомоторному научінню на когнітивному рівні.

Інтеріоризація та екстеріоризація – перехід від зовнішніх дій за рішенням розумових завдань до дії в розумовому плані й назад.

1. Зрівняєте наступні поняття: “засвоєння”, “навчання”, “научіння”, “навчальна

діяльність”.

2. Як трактувалося научіння у вітчизняній психології в радянський період її

розвитку?

3. Назвіть основні теорії научіння.

4. Назвіть основні проблеми теорії научіння.

5. Які види научіння існують у людському суспільстві?

6. У чому суть біхевіористській концепції научіння?

7. Чим відрізняються когнітивні теорії научіння від біхевіористських і

асоціативно-рефлекторних?

8. Які рівні научіння прийнятий виділяти в психології?

9. Охарактеризуйте навчання як різновид людської діяльності.

10. Назвіть основні теорії навчання у вітчизняній психології.

11. У чому суть теорії поетапного формування розумових дій і понять?

Дата добавления: 2015-05-22