І.І.Теоретична сутність ринку

ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ

Перехід вітчизняної економіки від адміністративно-планової системи її управління до ринкових відносин зумовлює необхідність чіткого з'ясування й визначення суті ринку, напрямків розвитку і функціонування вітчизняного ринку аграрно-продовольчої продукції, основних функцій його структурних складових, особливостей формування і становлення розвитку регіонального аграрно-продовольчого ринку і, зокрема, ринку цукру.

Складність та багатоаспектність формування і функціонування ринку зумовлює різноманітність поглядів щодо поняття "ринок", визначення суті якого подається в багатьох літературних джерелах. Зокрема, в тлумачному словнику української мови ринок трактується як "сфера товарного обміну, пропозиція і платоспроможний попит на товари у масштабі світового господарства, країни або окремих районів. Місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів" (1, с. 907).

Поняття суті ринку розкривається в економічному словнику-довіднику. "Ринок - система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем і продавцем, яка включає механізм вільного ціноутворення, вільне підприєм­ництво, що здійснюється на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб'єктів господарювання у боротьбі за споживача" (2, с. 281).

Сутність ринку, його значення для економічного розвитку розкриває В.Добринін. "Ринок - це обмін, з допомогою якого регулюються господарські зв'язки, а в кінцевому рахунку і весь процес суспільного виробництва. Він активно впливає на кінцеві результати, зв'язаний з законами товарного виробництва і обороту. Без розвинутого ринку не можливо завершити госпрозрахункові відносини. Соціалістичний ринок повинен регулюватись

державою, і в часи НЕПу він не був стихійним. Вільного ринку немає і в
капіталістичних країнах. Необхідність регулювання ринку не викликає сумніву
(З, с. 63). _v w

Поглиблення суспільного поділу праці й спеціалізація виробництва зумовлюють необхідність обміну продуктами праці - товарами, розвитку товарно-грошових відносин, здійснення обороту і товарів, і капіталу. Це означає, що для відтворення виробництва створений товар необхідно реалізувати, причому з певною його прибутковістю, що забезпечує відтворення виробничого процесу і, що особливо важливо, його розширення. Ринок як соціально- економічний процес формується в результаті здійснення обороту товарів і капіталу. А для здійснення товарообороту необхідно мати товар і капітал. Отже, першоосновою ринку є виробництво - як процес, в ході якого люди, використовуючи матеріально-технічні ресурси та сили природи, створюють продукти й товари, необхідні для існування і розвитку суспільства. Тому можна цілком погодитись з Л.Г.Прусовою, яка визначає ринок як форму функціонування економіки, ринок " є результатом розвитку суспільства, явищем господарського життя суспільства (4, с. 126). Разом з тим Л. Прусова визначає ринок як економічну категорію, "що виражає відносини стихійного регулювання виробництва...", додаючи до цього "аспект вільних цін і розподілу прибутку".

Визначення суті ринку П.Семюелсона стосується саме відносин між покупцями та продавцями щодо обсягів товарів та їх ціни. Так, він вважає, що "ринок - це механізм, через який покупці і продавці взаємодіють, щоб визначити ціну і кількість товару" (5, с. 74).

Близьке за своєю сутністю визначення ринку К.Макконелла. На його думку "...ринок - це просто механізм або пристосування, що здійснює контакт між покупцями або пред'явниками попиту і продавцями, або постачальниками товару чи послуг " (6, с. 53).

Ідеологи класичного капіталізму М.Фуко та інші зображують ринок "у вигляді механізму інформаційного зворотного зв'язку, який стихійно регулює

виробництво відповідно до суспільних потреб через ціни та потік товарів, тобто у вигляді механізму контролю, альтернативного плану" (7, с. 44). М.Павловський зазначає: "Як пишуть фахівці групи "Адженда", ринок - це не Богом дана машина, не якась таємнича сила, що керується невидимою рукою, а суспільний інститут, який протягом віків випещувався та розвивався свідомою людською дією. Це, ціла мережа сигнальних механізмів, тільки один із яких представлений цінами. Успішне введення ринкового механізму можливе тільки в умовах реконструкції всієї соціально-економічної тканини економіки. У змішаному ринковому господарстві Західної Європи соціальне та економічне середовище формувались в результаті комбінованої дії спонтанних сил та втручання людей" (7, с. 45).

На нашу думку, для ефективного функціонування вітчизняної ринкової економіки необхідний цілий комплекс дій і процесів, зокрема створення економічних передумов, формуваня інформаційної бази, відрацювання регулюючих механізмів, що формують собою економічне і соціальне середовище, реформування всієї економічної системи.

Тобто, перехід до ринкової економіки потребує надзвичайно глибоких теоретичних напрацювань й практичних дій, щоб розвивати вітчизняну економіку заради задоволення потреб людини, розвитку свого суспільства, своєї держави.

Політико-економічний зміст поняття ринку розкривається в наступному визначенні. "Ринок - як політико-економічна категорія охоплює сукупність відносин, що пов'язані з купівлею-продажем товарів. Інакше кажучи, - це обмін, організований за законами товарного виробництва" (8, с. 152).

Ф.Котлер стверджує, що "ринок - це сукупність існуючих і потенційних покупців товарів... У розвинутому суспільстві ринок - це не обов'язково якесь фізичне місце, де зустрічаються і здійснюють угоди покупці та продавці"(9, с.16-17). Сучасні засоби зв'язку, транспорту й реклами можуть сприяти реалізації товарів, не вступаючи в фізичний контакт з покупцем. За Ф.Котлером, може

сформуватись ринок на якийсь товар, послуги чи інший об'єкт, який має цінову значимість. Наприклад, складовою частиною ринку праці є люди, які пропонують свою робочу силу в обмін на заробітну плату чи товари. Ф.Котлер виділяє також: - грошовий ринок (важливий ринок, що задовольняє людські потреби і дає можливість позичати, накопичувати гроші і гарантувати їх збереження); - ринок пожертвувачів (призначений задовольняти фінансові потреби некомерційних організацій для продовження своєї діяльності); - ринок продавця (це такий ринок, де панують продавці, і де найбільш активними "діячами ринку" є покупці; ринок покупця - це такий ринок, на якому панують покупці і де найбільш активними "діячами ринку " доводиться бути продавцям". Ф.Котлер розширює межі ринку, вводячи поняття "демографічний ринок"-ринок маленьких дітей, підлітків, молоді та людей похилого віку, ринок організацій, лікарень; - географічний ринок - ринки Франції, Таїланда, Індії (9, с. 46).,

Сучасна економічна теорія і практика розвитку ринкових відносин та
формування ринку розширює його структуризацію. Наприклад, фінансовий
ринок функціонально розділяється на наступні відносно самостійні сфери
обороту: ринок кредиту (короткостроковлй та довгостроковий); ринок цінних
паперів (акції, облігації держави та підприємств, державні казначейські
зобов'язання); валютний ринок; цільовий банківський капітал (страхові фонди,
державні засоби, виділені на цільові інвестиційні проекти і власний капітал
підприємств^ 0, с. 47-52). Формується інвестиційний ринок з певними

функціональними навантаженнями, своєю інфраструктурою і впливом на ефективний розвиток економіки, хоч з великими труднощами та не завжди необхідними результатами.

У широкому розумінні, дійсно, що ринок - це місце, де в один і той же час сходяться покупці та продавці. Саме на ринку концентрується попит і пропозиція в часі й просторі на той чи інший товар. Отже, характерною ознакою ринку є наявність покупців і продавців на певній територіальній площі. І, звичайно,

виробників і споживачів, а також грошей і товару. Центральною фігурою на ринку є покупець, який визначає попит на товари, але за умови наявності в нього грошей. Продавець працює на покупця, задовольняючи його потреби. Саме ринок є сферою товарного обороту^ в якій здійснюються акти купівлі і продажу товарів за певної сукупності соціально-економічних відносин у сфері виробництва і товарного обороту. Ринок успішно може функціонувати в умовах розвинутої конкуренції, що виключає монополію, та стимулює підвищення якості виробництва продукції на основі новітніх енерго- і ресурсоощадних технологій.

Ринкові відносини у розвинутій ринковій економіці базуються на основі відносин власності на землю, працю і засоби виробництва вільного вибору товару покупцем.

Формування ринку, в тому числі й аграрно-продовольчих продуктів, розвиток стимулюючих ринкових відносин, що його супроводжують, процес тривалий і залежить у значній мірі від суспільно-економічних відносин, структури власності за власниками, становлення різноукладності економіки, різних форм господарювання й організації виробництва. Отже, ринок пов'язаний з соціальними економічними процесами в суспільстві. Очевидно, виходячи з цього, М.Коденська вважає, що ринок це не тільки сфера товарообороту в системі обміну товарів, а система товарно-грошових відносин, суттю яких є прискорення кругообороту товарів, послуг і капіталу (11, с. 7). В цьому визначенні охоплені товарно-грошові відносини в сфері виробництва й реалізації товарів, послуг і капіталу, тобто відносини між продавцями і покупцями щодо обсягів, якості та цін товарів, що знаходяться в товарообороті, швидкість якого прискорює або уповільнює здійснення кругообороту продуктивного, товарного й фінансового капіталу.

Таким чином, в узагальненому вигляді ринок розглядається як форма функціонування економіки, з одного боку, з другого - як система товарно-грошових відносин з властивими ринковій економіці законами товарного

виробництва. Наведені визначення, кожне зокрема, вдало характеризують окремі риси ринку, проте повного поняття ринку як економічної категорії не дають. Це пов'язано з тим, що ринок досить складне соціально-економічне явище. В кожній країні зокрема сутність ринку проявляється відповідно до соціально-економічного стану розвитку суспільства, його політичної організації, природно-економічних особливостей розвитку економіки і, зокрема, аграрно-промислового комплексу, історичних традицій. Тому, об'єктивно оцінюючи наведені визначення сутності ринку, ми погоджуємось з тим, що це форма функціонування економіки, в цілому складна за соціально-економічним змістом, якій притаманні динамізм і системність розвитку, функціональне навантаження, закономірності і протиріччя. Про обмеженість і динамізм розвитку ринку свідчить досвід вітчизняної економіки, яка тривалий період розвивалася в умовах жорсткої адміністративно-планової системи й державної "зарегульованості", відсутності конкуренції і вільного ціноутворення. В результаті перехід вітчизняної економіки до ринкових відносин виявив суттєве технічне, технологічне й економічне відставання в порівнянні з розвинутими капіталістичними країнами.

Ринок як активна форма економічних зв'язків між товаровиробниками є регулятором пропорцій розвитку економіки країни, його галузевих підкомплексів, розподілу капіталу й трудових ресурсів за галузями, засобом реалізації основної мети виробництва - виробляти продукцію відповідно до попиту споживача й одержувати прибуток. Виконуючи такі функціональні й закономірні навантаження, ринок виявляє диспропорційність розвитку галузевої структури Це проявляється в економічних кризах, певних суперечностях між виробництвом і купівельною спроможністю населення, зростанні цін і інфляції, безробітті. Саме такі явища супроводжують вітчизняну економіку в перехідний період до ринкових відносин.

Історично склалась певна система організації ринків, відповідно до якої виділяються світові (зовнішні), національні, регіональні, міжрегіональні,

місцеві, внутрішньогосподарські, галузеві ринки. Обґрунтовуючи економічну сутність ринку, Л. Худ олій вважає, що форми ринку, які утворюють його структуру, можуть бути різноманітними: за об'єктами торгівлі - ринки товарних груп або окремих товарів; за суб'єктами товарного обміну - оптові, роздрібні, оптово-роздрібні; за характером власності на товари і самі ринки (державні, приватні, суспільні, змішаної власності); за розміщенням (світові, національні, регіональні); за типом угод (фізичного товару, ф'ючерсні); за відповідністю до законодаства (офіційні, чорні) (12, с. 9).

За економічним призначенням об'єктів ринкових відносин розрізняються ринки: засобів виробництва, інвестиційних ресурсів (інвестиційний ринок), трудових ресурсів (ринок праці), предметів споживання.

Як сфера товарного обороту, ринок залежить від природно-економічних
особливостей регіону його функціонування, стану, напрямків і структури
розвитку аграрно-промислового виробництва, щільності населення і

платоспроможного рівня, стану розвитку ринкової інфраструктури і інших факторів. Об'єднуючою ланкою в кругообороті товарів і капіталу є ринкова інфраструктура як важлива складова дійового ринкового середовища. Вона включає сукупність елементів виробничої, соціальної і інституціальної інфраструктур, які забезпечують відтворення умов господарської діяльності в ринковій економіці. Основні функції інфраструктури ринку: торгово-посередницька діяльність, послуги - інформаційні і організаційно-комерційні, виробничі й транспортно-експедиторські, фінансово-розрахункові та кредитні, сервісні. В сферу інфраструктури ринку входять організації оптової і роздрібної торгівлі, інформаційно-комерційні центри, організації транспорту і зв'язку, комерційні банки, сертифікаційні центри, товарні біржі, сервісні центри, складське господарство, товаропроводяча мережа. Отже, ринкова інфраструктура - це комплекс галузей, організацій і служб по створенню оптимальних умов нормального функціонування ринку на мікро- і макрорівнях, що забезпечують дієвий зв'язок між товаровиробниками та споживачами (11, с. 7).

Формування і розвиток ринку зумовлюється певними ринковими відносинами, що включають сукупність зовнішніх та внутрішніх факторів політичного, економічного, правового та соціально-психологічного характеру і впливають на інтенсивність товарно-грошових відносин.

М.Павловський у своїй книзі "Макроекономіка перехідного періоду" цитує за Макконеллом і Брю, які дають наступне визначення ринкової системи: "Рин­кова система - це така система, в якій панує власний інтерес, конкуренція і яка не має ні моралі, ні совісті". Що стосується твердження цих авторів відносно США, то воно таке: в США "ринкова система в принципі є, а зокрема її нема"(7, с. 44).

Характерною ознакою перехідного періоду до ринкової економіки є те, що соціально-економічна сутність категорії "ринок" продовжує бути предметом прискіпливого дослідження вітчизняних вчених економістів. Теоретичні узагальнення змісту поняття "ринок", його класифікація за певними ознаками викладені досить аргументовано з врахуванням сучасного стану розвитку економіки в книзі П.Т.Саблука та інших авторів "Основи організації сільськогосподарського ринку" Цікаво, що тут сутність ринку тісно пов'язується з суспільним його значенням "...ринок являє собою цілеспрямовану упорядковану систему ресурсів, установ та методів, завданням якої є створення і підтримання ринкового середовища в стані максимального наближення до чистої конкуренції і здатності генерувати ринкові ціни як ціни попиту та пропозиції..." І далі: "Вільний ринок - це економічна система, в якій виробляються ті товари, що придбаються громадянами, самі громадяни своєю поведінкою на ринку розподіляють ресурси на виробництво товарів. До ринкової економіки відносять таку економічну систему, в якій вільний ринок поєднується з мінімальним державним втручанням"(14, с. 13-14).

Теоретично сутність ринку і розвиток ринкових відносин розглядається в економічній літературі відносно часового і просторового фактору, що має свою історію та територіальні (державні) відмінності. З погляду на це в узагальненому вигляді виділяються дві основні моделі ринкової економіки, досить протилежні

з точки зору їх органічного змісту. В узагальненому вигляді їх суть викладена в статті болгарських економістів Т.Пандова, М.Цонева та інших авторів (15, с. 110-113).

В основі першої моделі - чисті ринкові відносини, вільна конкуренція. Основні складові моделі: повна аграрна реформа (повна приватизація), права синдикатів, мінімум і максимум собівартості і цін, оплата внутріторгового обороту, звільнення прибутків від податків. Визнається ефективною і необхідною лише одна форма власності - приватна. Не допускається державне регулювання. Модель називається "чиказькою школою". Вона здійснювалась в Чілі і Англії і показала, що в сучасних економічних умовах в чистому виді така модель, яка повністю звільнена від всіляких обмежень, є абсурдною.

Друга модель являє собою змішану економіку і недостатньо досконалі ринкові відносини. Вона допускає державне втручання в процес попиту чи пропозиції (або одночасно в обидва процеси) економічними методами, цінами, податками, процентами, дотаціями і ін.; орієнтовне планування для виробників на макроекономічному рівні економічними засобами; втручання великих монополій для пом'якшення соціальних умов; плюралізм в формах власності з перевагою приватної. Модель розвинута відомими західними економістами: Джоном Кенетом Гелбрайтом, Раймондом Ароном, Жаком Фурастьє, Полом Семюелеоном і ін.

На практиці в розвинутих капіталістичних країнах застосовується друга модель ринкових відносин. Вважаємо, що друга модель найбільше відповідає потребам вітчизняної економіки. Це зумовлено реаліями, що мають місце в нашій країні, і які досить аргументовано обгрунтував академік В.В.Юрчишин у книзі "Аграрні перетворення в Україні" (16).

Важливою і можливо основною умовою формування ринкової економіки є проголошення офіційної аграрної політики в Україні.

Нагальна, економічно назріла потреба розвитку нових, ринкових відносин проявлялась в Україні з розвитком інтеграційних процесів. На рівні господарств в

сфері аграрно-промислового виробництва формувались нові інтегровані структури більш високого рівня виробничо-господарської самостійності з створенням матеріально-технічної бази, що забезпечувала виробництво кінцевої товарної продукції, її реалізацію також у власній торгівельній мережі (17).

На регіональному рівні створювались інтегровані формування в конкретних сферах аграрно-промислового виробництва: плодоовочеконсервній, виноградо (шюдо)-виноробній, цукробуряковій. Вони створювались добровільно, функціонували на основі, принципах і правилах у відповідності з попередньо відпрацьованими положеннями і досягали більш високих економічних результатів. Разом з тим їх організація й функціонування, а також подальший

/У \rpl~~

розпад показали, що командно-адміністративна система розвитку економіки потребує глибоких і всебічних удосконалень соціально-економічних відносин та переходу на принципи ринкової економіки, ринкового механізму, на основі яких розвиваються економічно розвинені країни.

Ринковий механізм взаємовідносин базується головним чином на законі вартості, законі середньої норми прибутку, законі відповідності попиту і пропозиції, які діють у певному взаємозв'язку. •

Суть ринкових відносин полягає в тому, що праця товаровиробників (товари, послуги та ін.) на ринку оцінюється за ринковою ціною реалізації. Але сучасна ринкова ціна, як показує досвід, особливо аграрно-продовольчої продукції, не відшкодовує суспільно необхідних витрат праці і коштів на її виробництво. В результаті сільськогосподарське виробництво збиткове. В 1999 році частка збиткових господарств (колективних, міжгосподарських сільгосппідприємств і радгоспів) становила 85,6%, у 1998 - 88,3%, 1997 p.- 87,2%. Рівень економічного стану господарств незадовільний. Вони не відшкодовують затрат на виробництво і несуть збитки, що призводить до їх банкрутства.

Відносно відповідності ціни реалізації і суспільно необхідних затрат К.Маркс писав: "Для того, щоб товари однієї і тієї ж сфери виробництва...

реалізовувались за їх вартістю, необхідні дві умови: по-перше, різні індивідуальні вартості повинні вирівнюватись в одну суспільну вартість... А для цього необхідна наявність конкуренції між виробниками одного і того ж виду товарів, також, як і наявність ринку, на якому вони одночасно пропонують свої товари... По-друге, для того щоб товар був реалізований по його ринковій вартості, тобто, у відповідності з-вмістом в ньому суспільно необхідної праці, використаної на виробництво всієї маси даного виду товарів, має відповідати величині суспільної потреби в них, тобто платоспроможної суспільної потреби. Конкуренція, коливання ринкових цін, що відповідають коливанням відношення між попитом і пропозицією, завжди прагнуть звести до цієї суспільної міри загальну кількість праці, затрачену на кожний вид товару" (18, с. 197).

Перехід вітчизняної економіки до ринкових відносин відбувається за відсутності необхідних соціально-економічних передумов в народному господарстві, в тому числі і в аграрно-промисловому комплексі, включаючи всі його продуктові підкомплекси і сільськогосподарське виробництво теж. До таких передумов професор Ю.Коваленко відносить дві основні: певна організаційно-виробнича структура виробництва, що характеризується відсутністю виробників -монополістів, яка створює максимум умов для конкуренції; певний стан виробництва, що характеризується збалансованістю попиту і пропозиції на продукцію (19, с. 41).

У ринковій економіці суспільна корисність праці і суспільна міра оцінки праці, що характеризує відносини між товаровиробниками, проявляється через ринкову ціну. Саме ринкова ціна є інструментом регулювання обмінних процесів, а також структурних пропорцій відтворення. Але ціна свої функції може виконати в тому разі, коли в її основі лежать суспільно необхідні затрати праці. За К.Марксом, це такі затрати робочого часу, "які потрібні для виготовлення якої- небудь споживчої вартості за даних суспільно нормальних умов виробництва і при середньому в даному суспільстві рівні умілості і інтенсивності праці" (20, с.471). Реалізаційна ціна на сільськогосподарську

продукцію складається під впливом багатьох факторів. Зважаючи на специфічний характер сфери сільськогосподарського виробництва, що зумовлений природно-кліматичними особливостями розвитку і тому має певний ризик, суспільно необхідні затрати визначаються гіршими умовами виробництва і є ціноутворюючим фактором при формуванні ціни на сільськогосподарську продукцію. Разом з тим на верхню межу ціни діє закон середньої норми прибутку. До того ж ціну регулює й ринок під дією закону попиту і пропозиції (10, с.48). Перехід же вітчизняної економіки до ринку супроводжувався проголошенням вільної ринкової ціни на матеріально-технічні ресурси і енергоносії, тоді як ціни реалізації сільськогосподарської продукції до цього часу продовжують регламентуватись певними нормативними актами. Таким чином, продовжується споживацьке ставлення щодо сільськогосподарського виробництва. Як стверджує академік УААН П.Саблук "Більшість причин, що зумовили сучасний стан сільського господарства, АПК в цілому, лежать поза сільським господарством. Економічний механізм працює не на користь сільського господарства... " І далі "За великим рахунком, ринкова економіка -госпрозрахункова економіка, коли на основі співставлення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) з повними витратами на її виробництво визначається прибуток (збиток)" (21, с. 24, 27).

До прийняття Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" у ринкових відносинах, що формувалися, панували лише відносини власності на засоби виробництва і дещо на вироблену продукцію. Земельні відносини, трудові відносини залишали все ще поза правовим полем відносин власності, що є однією з причин відношення до сільського господарства, його працівників та сучасного економічного стану. Ігнорування дії закону вартості на макроекономічному рівні призводить до негативних наслідків не тільки в сільському господарстві, айв економіці країни в цілому. Відомо, що внутрішній валовий продукт в Україні за період з 1990 до 1999 pp. знизився на 74,2 % (7, с.9).

За цей період виробництво валової продукції сільського господарства зменшилось з 48,6 млрд.грн. до 27,5 млрд.грн. і становило - 56,6% по відношенню до 1990 року (21, с. 21). Скоротилось виробництво важливих видів сільськогосподарської продукції, а саме: зерна на 48.1 %, насіння соняшника на 12,0 %, цукрових буряків майже на 52,4 %, картоплі на 9,3 %, овочів на 13,2%, м'яса у 3,1 раза, молока у 1,9 раза, яєць у 2,1 раза, вовни у 4,4 раза. Не дивлячись на різке зменшення обсягів виробництва аграрно-продовольчої продукції, спостерігаються її надлишки, про що свідчать прилавки магазинів, сільськогосподарські ринки, на яких переважають продавці. Тобто пропозиція й попит все ще не збалансовані. Це викликано не занадто великими обсягами виробництва (перевиробництва) продукції, а надмірною недостачею грошей у переважної більшості населення. В результаті, населення не купує необхідного продовольства, а продукція залишається, створюючи надлишки. Проте ціни на неї не знижуються, що вирогідно обумовлено монополією на ціни і на товари або фіктивними надлишками продукції. В економіці країни все ще не повністю враховується дія законів ринкових відносин.

Певні передумови для розвитку ринкової економіки та правове забезпечення аграрних перетворень створені з прийняттям Конституції України та Законів України, схвалених на найвищих рівнях державної влади, а саме: «Про власність» (1991), "Про форми власності на землю"(1992), "Про внесення змін і доповнень до Закону _п України" "Про селянське (фермерське) господарство"(1993),"Про колективне сільсько-господарське підприємство" (1992), "Про оренду землі"(1998), "Про сільськогосподарську кооперацію" (1997), Укази Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва"(1994), "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність"(1995), Постанова Верховної Ради України «Про земельну реформу» (1990), «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» (1992) та інші нормативно-правові акти. Проте

Дата добавления: 2015-05-22