Особистістісні смисли, світогляд і типи відношення до хвороби

Ссеред особистісних особливостей, які впливають на формування суб’єктивного відношення до хвороби, в першу чергу слід відмітити світоогляд і філософську позицію стосовно сенсу життя і життя після смерті. Психологічні реакції на хворобу відрізняються також в глибоко віруючих людей і атеїстів.

Так, перші більш адекватно, психологічно комфортно відносяться до хвороб, які приводять до смерті (бог дав, бог взяв). Атеїсти нерідко реагують на появу хвороби, яка може привести до втрати працездатності або навіть смерті, образою. Вони починають шукати виновників захворювання, створюють навколо себе ворожу обстановку і самі психологіно неадекватно реагують на хворобу.

Виділяють ще декілька світооглядних установок по відношенню до походження захворювань.

Перша пов’язує причини виникнення хвороб з поведінкою людини, його моральністю:

- Хвороба як кара;

- Хвороба як іспит;

- Хвороба як розплата за гріхи близьких.

При такому підході підкреслюється пасивна роль індивіда. Вважається, що він не здатен протистояти хворобі у нього немає іншої можливості, крім як кардинально змінити свою поведінку, викупити вину, замолити гріхи, вся його активність буде напрвлена саме в ту сторону.

Другою світооглядною установкою являється уявлення про хвороби, які викликані спадковими чи причинами середовища:

- Хвороба як неізбіжність;

- Хвороба як збіг обставин;

- Хвороба як рокова помилка.

В рамках цього світобачення всі процеси в організмі (в тому числі і походження хвороб) розглядаються в руслі спадкової обумовленості. Так, деякі люди впевнені втому, що «дурна» спадковість являється головним фактором в генезі захворювань, все, що відбувається з людиною, трактується з очки зору спадково-коституційних факторів (і твій батько также хромав, така як мати дальнезорка).

Але існує і протилежна тенденція, яка повністю ігнорує значення спадковості і пояснює виникнення хвороб виключно зовнішніми факторами і поведінкою людини. Обидві представлені позиції відображають обивательську точку зору, являються крайнє стійкими та консервативними.

Позиція «Сам виноват» зазвичай пов’язана з інтернальним локусом контролю людини, а винувата спадковість – з екстернальним.

Третя світооглядна платформа оцінки мехінізмів походження захворювань базується на містичному підході процесу патогенезу.:

- Хвороба як наслідок заздри;

- Хвороба як наслідок ревнощів.

В рамках подібного підходу джерелом хвороби в предвзятому відношенні близьких та оточуючих (сусідів, знайомих, родичів, колег) до людини. Процес виникнення хвороб розглядається як екстраполяція «негативної енергії» ревнуючого чи завидуючого на реципієнта.

До особливостей особистості, які впливають на вибір типу психологічного реагування на захворювання, відносяться і білямедичні суєвірря. Спектр їх широкий і включає містичне (ірраціональне) трактування джерел їх хвороби: «зглазили», «навели порчу», «подіяв енергетичний вампір» іт.д. Містична концепція хвороби носить характер впевненості: пацієнт не здатен критично оцінювати свої висловлювання і потребує від лікаря не лікування, а «зняття порчі» і тому подібних містичних маніпуляцій.

До числа особистісних параметрів, важливих для розуміння психічного реагування на хворобу, відноситься так звана «антиципаційна спроможність».

Антиципаційна спроможність – це здатність хворого передбачати хід подій, передбачати поведінку оточуючих і власні реакції на хід хвороби.

До антиципационної спроможності відноситься здатність побудови програми власних дій, наприклад, в випадку появи тяжкої хвроби, яка може змінити життєвий звичайний стереотип, привести до інвалідності чи смерті. В антиципационну програму включається готовність до любого закінчення хвороби (гіршого-небажаного, чи кращого- бажаного). Пацієнт, який володіє антиципаційною спроможністю, створює декілька програм і готує себе до всіх. Його думки носять характер уявлень типу «Що я буду робити якщо у мене виявлять рак». Якщо пацієнт не виробляє антиципаційної програми, націлюється лише на один бажанй ісход лікування (це не онкологічне захворювання – лікарі помиляються), то реальний факт хвороби може стати для нього серйозною психічною травмою і викликати неадекватний тип психолгічного реагування на хворобу аж до психозу.

Рівень освіти людини і рівень її культури, як особистісні якості також впливають на оцінку суб’єктивної тяжкості хвороби. Особливо це стосується рівня медичної освіченості та культури. Причому негативним в психолгічному відношенні виявляються обидві крайності: як низька медична культура, так і висока, які з одинковою вірогідністю здатні викликати психологічно тяжкі реакції, але мехінізми їх будуть відрізнятися. В одному випадку це буде пов’язано з недоліком, в іншому – з надлишком інформації про хвороби, їх об’єктивної тяжкості, протіканні та закінченні.

Дата добавления: 2015-05-22