Освіта і освітня політика в Україні на початку ХХІ ст

Система освіти України на початку ХХІ ст.

За статистичними даними, Україна є країною високих стандартів освіти. У

середньому студенти проводять стільки ж часу на формальну освіту, як і в кра

їнах з розвиненою економікою. Рівень писемності теж високий – він сягає

99,4% дорослого населення та 99,8% дітей. Частка учнів і студентів віком 1518

років, які навчаються стаціонарно, є однією з найбільших у світі145.

Здобутком є стабільне поліпшення фінансування освіти. Після періоду еко

номічних труднощів, коли видатки на освіту були на відносно низькому рівні, у

2005 році вони збільшилися до 6,4 % ВВП. Рівень освітніх видатків в Україні є

приблизно на тому ж рівні, що в Польщі, Латвії та Литві. Подані цифри не вра

ховують побічні платежі (готівкою та/ або натурою), що їх роблять батьки вик

ладачам і освітнім установам. Таким чином, питома вага видатків на освіту у

ВВП є вищою146.

Україна – рівноправний учасник "Європи знань"

19 травня 2005 р. у м. Бергені (Норвегія) представники Міністерства освіти

і науки України на Конференції міністрів освіти підписали документи про при

єднання України до Болонського процесу, що дало право Україні стати рівноп

равним учасником розбудови загальноєвропейського простору вищої освіти до

2010 року, створення так званої "Європи знань" і приведення освітніх систем

різних країн до єдиного стандарту.

За повідомленням пресцентру МОН України, участь України в Болонському

процесі розширює перспективи розвитку національної системи освіти. Зокрема,

нового імпульсу отримає питання освіти впродовж усього життя. Завдяки впро

вадженню кредитномодульної системи в навчальний процес студенти вищих

навчальних закладів матимуть можливість продовжувати навчання у будьякому

філософія освіти в європейському контексті

європейському університеті, а науковці і дослідники вищих навчальних закладів –

на рівноправних засадах брати участь у реалізації VІ Рамкової Програми ЄС.

Міністерство освіти і науки України спільно зі своїми європейськими пар

тнерами здійснюватиме моніторинг підвищення якості вищої освіти в Україні.

Відповідно до європейських стандартів у системі вищої освіти України впоряд

ковується перелік кваліфікацій та наукових ступенів і в повній мірі реалізову

ватиметься ступенева вища освіта, забезпечуватиметься тісна співпраця з робо

тодавцями, особливо, що стосується працевлаштування спеціалістів з освітньо

кваліфікаційним рівнем бакалавра.

В Україні створюватимуться умови для надання університетам статусу авто

номних відповідно до європейських норм і стандартів, а дипломи українських

вищих навчальних закладів визнаватимуться за кордоном. Значно розширю

ються права органів студентського самоврядування. В Україні зараз створюєть

ся Рада студентського самоврядування, яка матиме тісні контакти з Об'єднан

ням національних студентських спілок (ESIB).

Протягом 15річного етапу побудови ринкової економіки України у вищій ос

віті відбулися суттєві перетворення (введення інституту приватної освіти, онов

лення структури і напрямків підготовки, певна демократизація управління).

Стратегічним курсом національної вищої освіти проголошено адаптацію до Єв

ропейського освітнього простору. Україна підтримує загальне розуміння мети і

обов'язків Болонського процесу, як це зазначається в Болонській декларації і по

дальших комюніке в Празі, Берліні, Бергені. Починаючи з наради міністрів осві

ти Європи в Бергені, з часу підписання відповідних документів про вступ Укра

їни до Болонського "клубу" в 2005 р. вдалося зробити чимало: міністерство ство

рило робочу групу супроводу та міжвідомчу робочу групу, Національну групу

промоутерів щодо впровадження Болонського процесу в Україні, підготувало

проект Плану дій до 2010 року та Національний звіт України щодо запровад

ження положень Болонського процесу, який у грудні 2006 р. Болонським секре

таріатом загалом оцінено позитивно. У 2006/2007 навчальному році в усіх ВНЗ

України ІІІ ІV рівнів акредитації було введено кредитномодульну систему.

Підготовлено проект пакету інноваційних нормативних документів, які необхід

но впровадити в навчальний процес ВНЗ щодо застосування кредитномодуль

ної системи. Розробляються рекомендації та здійснюються організаційні заходи

із введення Додатку до диплома європейського зразка (Diploma Supplement),

який планується запровадити з 2008/2009 навчального року. Кроком до інтегра

ції вищої освіти є і те, що Всеукраїнська студентська рада стала кандидатом у

члени Асоціації національних студентських спілок Європи (ESIB)147.

Освіта і освітня політика в демократичній державі

Україна – проект "Рівний доступ до якісної освіти"

Модернізаційні тенденції відбуваються в системі загальної середньої освіти

(512 класи), причому особлива увага звертається на сільські школи. Кабінет

Міністрів України отримав позику від Міжнародного банку реконструкції та

розвитку, призначену для фінансування заходів у рамках проекту "Рівний дос

туп до якісної освіти". Обсяг позики становить 86 587 000 дол. США на 4 роки

виконання цього проекту. Центральне місце в проекті відведено наданню допо

моги Уряду України в забезпеченні рівного доступу до якісної освіти. Цей про

ект спрямований на підвищення якості освітніх послуг, а також на підвищення

рівня ефективності роботи освітньої системи України та модернізацію управ

ління нею. Пропоновані заходи в рамках проекту охоплюють:

Компонент 1. "Професійний розвиток педагогічних працівників" – перед

бачає модернізацію системи післядипломної педагогічної освіти шляхом підго

товки викладачів, які зможуть застосовувати нові підходи до освіти вчителів,

організації та проведення короткотривалих курсів для педагогів із зосереджен

ням зусиль на потребах реформування навчальних програм, створення системи

підвищення кваліфікації директорів шкіл та працівників органів управління ос

вітою, а також зміцнення матеріальнотехнічної бази обласних інститутів після

дипломної педагогічної освіти.

Компонент 2. "Удосконалення навчального процесу" – передбачає розроб

лення та впровадження національної політики вдосконалення навчальних пла

нів та програм; здійснення комплексної державної політики у сфері забезпечен

ня закладів освіти сучасними навчальними ресурсами; розвиток національної

системи зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти, за

безпечення участі України в міжнародних порівняльних дослідженнях

(TIMMS, PISA); надання підтримки зусиллям педагогів на рівні школи та кла

су в практичній реалізації планів інноваційного розвитку, а також підтримку

зусиль на рівні районів, спрямованих на створення мережі інноваційних шкіл.

Компонент 3. "Ефективність та управління ресурсами" – передбачає надання

підтримки у сфері планування стратегічних заходів та управління ними; встанов

лення інформаційних управлінських систем; фінансування оптимізації мережі

шкіл у 10 з 28 областей; відновлення шкіл, що потребують ремонту; об'єднання

малих шкіл у межах цієї мережі у шкільні округи; розгортання кампанії з інфор

мування громадськості, спрямованої на створення сприятливого інформаційного

середовища для проведення реформ у системі освіти і втілення проекту.

філософія освіти в європейському контексті

Якість української освіти стає все більшою проблемою

Проте при вражаючих кількісних показниках, у доповіді Комісії "Блакитної

стрічки" відзначається, що якість української освіти стає все більшою пробле

мою. Зокрема, у доповіді наголошується, що кошти витрачаються неефективно,

спрямовуються здебільшого на утримання шкіл та інших установ, а не на пок

ращення результатів освіти. Управління є занадто централізованим. Можли

вості здобути освіту нерівні, сільська місцевість та бідні верстви населення за

лишаються у невигідному становищі. Низькі зарплати заохочують корупцію,

підриваючи стандарти освіти. Професійна освіта не відповідає вимогам ринко

вої економіки. Це є основним недоліком, враховуючи той факт, що освіта стає

все більш важливою для економічних можливостей, оскільки в Україні чим

нижчий рівень освіти, тим більший ризик безробіття. "Практичні дії ішли вроз

різ з риторикою. Уряд намагався боротися з проблемами у сфері освіти в основ

ному збільшенням бюджетного фінансування, головним чином підвищивши за

робітну плату вчителям, а не проводячи структурні реформи", – такий висно

вок укладачів доповіді148.

Українськими соціологами встановлено, що "у пострадянський період існу

вання українського суспільства відбувається поглиблення процесу поляризації

рівнів освіти, тобто збільшується кількість індивідів на полюсах освітньої іє

рархії (неповна середня та вища освіта). Спостерігається поступове уповільнен

ня обмінної (циркулюючої) освітньої мобільності між вихідцями з різних соці

альних прошарків суспільства. Інституцію освіти нині навряд чи можна вважа

ти чинником забезпечення рівності можливостей, меритократичності процесу

відтворення нерівності. Таку функцію вона втрачає. Натомість інституція осві

ти перетворюється на чинник закріплення існуючої нерівності та чинник соці

ального закриття високоосвічених і низькоосвічених спільнот, що в перспекти

ві може мати негативні наслідки для суспільства, перетворити освітню, а через

неї і соціальну нерівність на спадкову"149.

Є показовими також дані соціологічного моніторингу "Українське суспільс

тво"150, що проводиться Інститутом соціології НАН України, щодо міри забез

печення громадян України життєво важливими умовами освіти і знання за пе

ріод 19942006 рр. (див. табл. 5).

Освіта і освітня політика в демократичній державі

Таблиця 5. Міра забезпечення громадян України життєво важливими умовами

освіти і знання за період 1994'2006 рр.

Джерело: Саєнко Ю. Українське суспільство: соціологічний моніторинг // Універсум. – 2006.

– №1112.

Наведений фрагмент соціологічних даних, з одного боку, засвідчує певну

стабільність розвитку освіти нашої держави, адже спостерігається зростаюча

динаміка показників щодо позицій моніторингу, з іншого боку, невеликі зна

чення показників достатності рівня освіченості і науковотехнічних (14%), еко

номічних (18%) і політичних знань (21%) та можливості надання дітям повно

цінної освіти (13%) вказують скоріше на наявність системних кризових явищ у

системі освіти та сучасного стану національної економіки.

Освіта в Україні характерна й тим, що значна кількість учнів і студентів не

мають бажання одержувати необхідні знання. Багато студентів жадає одержан

ня диплома, а не освіти. Найстрашніше в цій ситуації те, що низький рівень ос

віти влаштовує переважну більшість українського суспільства, тому що від

якості отриманої освіти практично не залежить доля випускника як школи, так

і ВНЗ. В українському суспільстві громадяни втратили шанс підвищувати свій

соціальний статус за допомогою власних професійних чи інтелектуальних зу

силь. Ринок праці в Україні практично не має потреби у кваліфікованих фахів

цях, тому що високотехнологічного виробництва вкрай мало. Окремі викладачі

в цих умовах обрали корисливу лінію зниження вимог до студента.

У цій ситуації, "коли низи не хочуть, а верхи не можуть", одній владі кардиналь

но змінити відповідно сучасних викликів ситуацію в освіті не під силу. Описуючи

політичні умови освітньої діяльності, В.Андрущенко вказує, що ректорам ВНЗ,

"щоб хоч якнебудь захистити студента від шквалу політичних пристрастей, збе

регти цілісність навчальновиховного процесу… доводиться балансувати на межі

філософія освіти в європейському контексті

можливого і доцільного, абсурду і реальної практики. Де вже там займатись освіт

нім процесом, наукою, організаційноекономічною чи виховною роботою"151.

Сьогодні, вказує М.Згуровський, українська освіта "стоїть перед необхідніс

тю нових реформ, що обумовлені як потребами українського суспільства та єв

роінтеграційними тенденціями, так і її глибинними суперечностями..."152.

Одна з ключових проблем демократизації вищої освіти в Україні – проблема

університетської автономії. Деякі дослідники вважають, що навчальні заклади,

які в Україні називаються університетами, не відповідають сучасній ідеї універ

ситету153, оскільки вони були і в переважній більшості залишаються державним

знаряддям індоктринації молоді, не володіють правами, які традиційно асоцію

ються з університетами в демократичних країнах, не є осередками, з яких поши

рюються цінності свободи та моральності на все суспільство.

У звіті Державного Департаменту США, оприлюдненого 5 березня 2007 р. від

ділом з питань демократії, прав людини та праці, вказується на корумпованість ви

щої освіти в Україні як при вступі до ВНЗ, так і під час навчального процесу, та на

відсутність розуміння принципу академічної свободи в українській освіті. Акаде

мічна свобода має велике значення для розвитку освіти. Якби її метою було б щеп

лення різних "схвалених" догм, то академічна свобода була б не лише непотрібною,

вона була б контрпродуктивною. Догми краще всього поглинаються при некри

тичному викладанні. Освіта вимагає критичної орієнтації. Безперечно, для того

щоб освіта стала справді вільною, у суспільстві повинні відмерти ще численні яви

ща й стереотипи, наприклад, уявлення про те, що людина "мусить" отримати вищу

освіту, бо інакше життя не вдасться, або про вступ до ВНЗ як єдиний законний

спосіб уникнути військової служби. Повинен відмерти контроль держави над уні

верситетами та їхніми керівниками, контроль над навчальними програмами.

Сучасний світ вимагає творчих лідерів широкого кругозору, творців іннова

ційних знань. За таких умов університетська освіта має бути передусім націле

на на розвиток універсальних здібностей студентів, а потім уже – на їхню спе

ціалізацію. До універсальних здібностей зараховують ті, що дають молодим лю

дям можливість мислити і діяти, здійснювати власний вільний вибір, не підда

ючись ідеологізації та маніпулюванню. Універсальна освіта надає змогу значно

швидше освоїти нові професійні знання, вести діалог з представниками різних

професій, знаходити нетривіальні рішення, неможливі в рамках тих або інших

конкретних дисциплін. Універсальність і міждисциплінарність освіти стає важ

ливим елементом інтелектуального капіталу особистості. Одначе українські

ВНЗ тяжіють до фіксованого переліку дисциплін, яким властива роздільність і

неінтегрованість, залишаються національними, вузько сфокусованими, випус

кають "гвинтиків", а не лідерів, працюють поза глобальними зв'язками.

Освіта і освітня політика в демократичній державі

На сьогоднішній день демократизація освіти перебуває в гострій супереч

ності з тенденцією до поглиблення соціального розшарування українського

суспільства, включно із зростанням відмінностей у можливостях здобути якіс

ну професійну (середню чи вищу) освіту для вихідців із різних суспільних

верств. Це ставить під загрозу принципи доступності освіти та рівних можли

востей, що є стрижнем системи демократичної освіти.

Українська освіта має відійти від ідеологізації освіти радянського зразка, від

мовитися від нав'язування поглядів, як це було в минулому. Поряд з тим, вона

мусить подбати про формування громадянина, здатного брати участь у політич

ному житті, зміцнювати й розвивати демократію. Навчання демократії, форму

вання громадянськості – це процес, який триває упродовж усього життя. Але

дуже відповідальна його фаза – студентські роки. Для того, щоб у студентів роз

вивалися риси громадянськості, необхідно, щоб і під час навчання, і в позауроч

ний час молода людина самостійно, лише при певній допомозі викладача, здо

бувала освіту, вибирала собі навчальні курси та викладачів, брала на себе відпо

відальність за рівень і напрям своєї підготовки, а також за напрям змін у тому

середовищі, у якому вона живе. Отже, залучення до самоврядування в студент

ських гуртожитках і загалом у ВНЗ також може стати одним із важливих щаб

лів громадянського зростання.

Верховна Рада України 22 березня 2007 року ухвалила зміни та доповнення до

деяких статей до Закону України "Про вищу освіту". Зокрема, зміни торкнулися

статті 38 "Студентське самоврядування", відповідно до якої створення у ВНЗ ор

ганів студентського самоврядування віднині покладатиметься на самих студен

тів. Ці нововведення значно розширять повноваження органів студентського са

моврядування. Ними передбачено 10 % представництво студентського колективу

у вчених та педагогічних радах; можливість участі студентів у виборах ректорів і

керівників факультетів та завідуючих кафедрами. Для цього керівництву вищих

навчальних закладів доручено створити відповідні умови для забезпечення діяль

ності студентського самоврядування. Також передбачено активне залучення сту

дентів до роботи комісій по ліцензуванню та акредитації ВНЗ.

Студентські хвилювання 2006 р. у Франції показали, що студенти – це

справді сила, і коли вони збираються разом, то можуть досить ефективно вирі

шувати поставленні проблеми. Хоча в Україні студенти не діють такими ради

кальними методами, ігнорувати їхню енергію і творчі можливості не варто.

Отже, перед українською державою, що прагне бути демократичною і соці

альною, постає нелегке завдання – поєднання принципів рівності можливостей

та меритократичності процесу одержання вищих рівнів освіти, надаючи такі

можливості найбільш здібним індивідам, не забуваючи при цьому, що здібними

філософія освіти в європейському контексті

можуть бути діти з будьякого соціального середовища, якщо їм створити для

цього належні умови. Тому політика української влади в галузі освіти має ґрун

туватися на відповідних фахових моніторингових дослідженнях, а з метою наб

лиження освіти України до стандартів європейського освітнього простору уря

дом мають бути забезпечені такі зміни в освіті:

1) Гармонійний розвиток усіх рівнів освіти, приведення їх змісту і організа

ційних форм у відповідність до вимог демократичного суспільства, акценту

ючи увагу насамперед на проблемі формування у молоді життєвої, професій

ної і громадянської компетентності – тих знань, умінь і навичок, які необхід

ні для успішної життєдіяльності в умовах глобалізованого світу.

2) Забезпечена прозорість і ефективність використання державних ресурсів –

грошей платників податків – шляхом громадської участі в контролі і поси

лення підзвітності в наданні державних послуг в освіті.

3) Забезпечений рівний доступ до якісної освіти вихідцям з усіх верств сус

пільства, зокрема, прошарків населення, що потребують особливої уваги в

умовах перехідної економіки (діти з малозабезпечених родин, безпритульні,

люди з особливими потребами), не порушуючи інші принципи демократич

ної освіти, такі як свобода, безпека, ефективність.

4) Визначеність щодо параметрів децентралізації освіти, встановлення своє

рідних меж ефективності, у яких керівні та управлінські ланки різного рівня

здатні ефективно та легітимно здійснювати свої функції, відмова від доміну

вання держави в освітній політиці, зростання активності інших її учасників

(стейкхолдерів).

5) Створення нормативного і регуляторного середовища, в якому бізнес, гро

мадські організації, зацікавлені в компетентних працівниках, свідомих гро

мадянах, більш активно включаються у фінансування освіти.

Дата добавления: 2015-05-22