Організація заробітної праці в готельному господарстві

Організація заробітної праці в готельному господарстві включає два взаємопоєднаних елементи: тарифну систему та форми оплати праці.

Тарифна система — це сукупність нормативних актів, за допомогою яких здійснюється диференціація й регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працівників залежно від кваліфікації, умов, рівня складності, інтенсивності виконуваних робіт, а також відповідальності за їхнє проведення й результативність. Вона призначена для забезпечення відтворення робочої сили в умовах різноманіття форм господарювання, формування й розвитку ринку праці.

Українська тарифна система складається з Єдиної тарифної сітки працівників (ЄTC), тарифно-кваліфікаційних довідників, тарифних ставок і окладів.

ЄTC - це сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких визначаються розміри тарифних ставок або окладів, тобто встановлюється залежність оплати праці від кваліфікації робітників.

Тарифний розряд у відомій мері характеризує рівень кваліфікації працівника й залежить від ступеня точності, складності й відповідальності виконуваних їм робіт. Робітники початкового або нижчого рівня кваліфікації тарифікуються першим розрядом, вищого - останнім для даної професії. В єдиній тарифній сітці оплати праці робітників і службовців за загальними професіями та посадами виділено 15 розрядів і для кожного розряду встановлено відповідний коефіцієнт. Перший розряд відповідає мінімальній заробітній платі. Крім того, запропоновано поглиблену диференціацію за групами підприємств. Так, оклади та ставки працівників з 1 до 11 розрядів поділяються на І та II групи, а з 12 до 15 — відповідно на І, II, III групи. І група включає спеціалістів великих підприємств або вищої кваліфікації, II група — менших підприємств і т. п.

В єдиних тарифах є також перелік різних професій і діапазон тарифних розрядів. Наприклад, гардеробник, швейцар, кур'єр відносяться до 1 розряду, а кастелянша, носильник — 2-3 розрядів, секретарка-друкарка — 3-7 розрядів і т.п.

При введенні Єдиної тарифної сітки оплати праці зберігається чинний порядок встановлення надбавок, доплат, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Віднесення робітників та службовців до відповідних тарифних розрядів проводиться на основі тарифно-кваліфікаційних довідників з урахуванням складності робіт або функцій.

У діючої ЄTC працівників передбачені категорії й посади працівників:

• робітники на роботах з нормальними умовами праці;

• службовці (технічні виконавці, зайняті подготовкою­ і оформленням документації, обліком і контролем);

• фахівці із середньою й вищою спеціальною освітою;­

• керівники функціональних служб;

• керівники підприємств, організацій, б'єднань.

При визначенні розряду враховується не рівень освіти працівника, а складність виконуваної роботи, що вимагає відповідної кваліфікації. Якщо, відповідно до кваліфікаційного довідника, посада може бути зайнята фахівцем як з вищою, так і із середньою фаховою освітою, то питання про встановлення розряду вирішує підприємство.

Більш точне уявлення про співвідношення кваліфікаційних рівнів різних розрядів дають тарифні коефіцієнти, які показують, у скільки разів тарифні ставки наступних розрядів вище ставки першого.

Відносне зростання кожного наступного коефіцієнта показує, наскільки рівень оплати даного розряду перевищує попередній.

Тарифні ставки й посадові оклади являють собою виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці різних груп і категорій працівників в одиницю часу (година, день, місяць). Розрізняють годинні, денні й місячні тарифні ставки. Вони встановлюються по кожному кваліфікаційному розряді.

Тарифна ставка є вихідною нормативною величиною, що визначає рівень праці робітників. При визначенні заробітку виходять у першу чергу з величини тарифної ставки. Розмір заробітку робітника за інших рівних умов залежить насамперед від тарифних ставок.

Для визначення місячної тарифної ставки (посадового окладу) необхідно тарифний коефіцієнт відповідного розряду, передбачений ЄTC або сіткою, застосовуваної на підприємстві, помножити на розмір тарифної ставки I розряду або навпаки.

Годинні тарифні ставки визначаються шляхом розподілу місячної тарифної ставки працівника на середньомісячну кількість робочих годин, які установлені діючими нормативними актами, з урахуванням річного балансу робочого часу.

Тарифні коефіцієнти, передбачені ЄTC, госпрозрахункові підприємства можуть використати як орієнтири для диференціації оплати по професійно-кваліфікаційних групах працюючих залежно від професії, кваліфікації працівника, складності й умов виконання цих робіт. Конкретні тарифні коефіцієнти й тарифні ставки робітників, посадові оклади службовців у більше високих розмірах установлюються в колективному договорі з урахуванням фінансових можливостей і результатів господарської діяльності підприємства.

Готельні підприємства можуть підвищити тарифні ставки й посадові оклади шляхом установлення більше високої тарифної ставки I розряду й збереження передбачених тарифних коефіцієнтів або шляхом установлення працівникам більше високих окладів (тарифних ставок), що повинне бути відбите в колективному договорі або тарифній угоді.

Тарифні ставки й оклади, розраховані на основі тарифної ставки I розряду й тарифних коефіцієнтів ЄTC, не обмежують ріст заробітної плати. Тарифної ставки I розряду, як правило, відповідають минимальній заробітній платі, яка постійно переглядається й звищується. Розміри тарифних ставок і окладів підвищуються залежно від створення відповідних економічних передумов і наявності фінансових ресурсів в країні та окремих підприємствах. Джерелом росту оплати праці повинне стати збільшення прибутку підприємства.

Форми оплати праці являють собою способи встановлення залежності розміру заробітної плати працівників від витраченого ними суспільно необхідної праці за допомогою сукупності показників, що відбивають результати праці й фактично витрачений час.

Під системою оплати праці розуміється спосіб вирахування розміру заробітної плати, що підлягає виплаті працівникові за результати витраченого їм суспільно необхідної праці. Призначення системи - забезпечити встановлення правильних співвідношень між мірою праці й мірою його оплати.

Комерційні підприємства в сфері готельного бізнесу самостійно вибирають форми й системи оплати праці. Існують почасова й відрядна форми оплати праці. Кожна із цих форм підрозділяється на кілька систем, що дозволяють урахувати особливості організації й умови праці на конкретних ділянках роботи. Погодинна форма оплати праці може бути простою почасовою й почасово-преміальною.

Проста почасова форма оплати праці передбачає оплату праці виходячи із установлених посадових окладів або тарифних ставок з обліком фактично відпрацьованого часу. При погодинній заробітній платі працівник одержує грошову винагороду залежно від кількості відпрацьованого часу.

При почасово-преміальній формі оплати праці, крім посадового окладу (тарифної ставки), працівникам виплачується заохочувальна винагорода у вигляді премії за відповідні показники при дотриманні певних умов.

Відрядна форма оплати передбачає оплату праці за виконання певного обсягу роботи, наприклад за фактичний обсяг реалізованих (створення) послуг. При відрядній формі оплати праці оплата здійснюється за відрядними розцінками.

Відрядна форма оплати підрозділяється на наступні системи оплати праці:

• на індивідуальну;

• колективну (бригадну);

• пряму відрядну;

• відрядно - преміальну;

• відрядно - прогресивну й ін.

При індивідуальній відрядній системі оплати праці розцінки й норми виробітку встановлюються окремо для кожного працівника, і відповідно ведеться індивідуальний облік виконання норм виробітку. Відрядний заробіток працівника обчислюється шляхом множення фактично виконаного обсягу роботи на індивідуальну розцінку.

При колективній (бригадній) системі оплати праці встановлюється бригадна розцінка й норма виробітку. Заробіток бригади визначається шляхом множення бригадної відрядної розцінки на фактичне вироблення й розподіляється між членами бригади пропорційно тарифним ставкам або окладам і фактично відпрацьованому часу.

Пряма відрядна система оплати праці означає оплату праці по незмінній розцінці за фактично виконаний обсяг роботи. Застосовується головним чином при, оплаті праці продавців дрібного роздробу.

Відрядно-преміальна система оплати праці передбачає виплату, поряд із заробітком по відрядній розцінці, також премії за відповідні кількісні і якісні показники в роботі. При відрядно-прогресивній системі оплатипраця в межах виконання норм оплачується по прямих відрядних розцінках, а при виробленні понад ці вихідні норми — по підвищеним. Розмір збільшення відрядних розцінок залежно від ступеня перевиконання вихідних норм визначається в кожному конкретному випадку спеціальною шкалою.

У готелях застосовується також контрактна форма наймання й оплати праці працівників. Контракт - це особливий вид трудового договору, у якому термін дії, права, обов'язки й відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, порядок і умови розірвання контракту, крім наданих законодавством про працю, установлюються самостійно сторонами угоди.

Існує, принайми, три фактора, що спонукують до введення контрактного наймання:

1) прагнення удержати найбільш кваліфікованих і творчо активних членів трудового колективу, що ускладнилося в умовах розвитку недержавного сектора економіки, формування ринку робочої сили;

можливість гнучкого регулювання чисельності й соста­ву персоналу, додаткового залучення кваліфікованих­ працівників;

підвищення відповідальності й творчого відношення до роботи найманого персоналу на конкрет­них умовах.

Характерною рисою контракту є його терміновий характер (від одного до п'яти років). Після закінчення строку контракт може бути розірваним або за згодою сторін продовжений на тих же умовах або перескладений на нові. Терміновість контракту дозволяє зробити трудові відносини більше мобільними. Контракт полягає в писемній формі. Конкретні умови контракту розробляються безпосередньо на підприємствах з урахуванням їх специфіки.

3. Склад фонду оплати праці (ФОП)

Заробітна плата неоднорідна за своєю структурою, її окремі елементи виконують різні функції. Згідно зі статею 1 Закону України “Про оплату праці” витрати на оплату праці складаються із:

1. Фонду основної заробітної плати.

2. Фонду додаткової заробітної плати.

3. Інших заохочуючих та компенсаційних виплат.

Основна частина заробітної плати є відносно стабільною, вона враховує рівень кваліфікації працівників, складність і ступінь відповідальності їх праці, умови та інтенсивність праці, стаж роботи. Визначальна роль у цій частині заробітної плати належить державним тарифам, що є важливим елементом її організації. Основна заробітна плата встановлюється у виді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок.

Додаткова частина заробітної плати є змінною й залежить значною мірою від результатів господарчої діяльності готельного підприємства та якісних результатів праці персоналу. Це – винагорода за працю,що перевищує встановлені норми, за трудові успіхи і винахідництво та за особливі умови праці.Вона включає премії, доплати: за перевиконання норм виробітку; якість обслуговування, знання іноземних мов (10-15%)^[1]; суміщення професій, розширення зони обслуговування (30%); висококваліфікованим інженерно-технічним працівникам (30%) та інші передбачені діючим законодавством.

Отже у фонд додаткової заробітної плати входять:

Надбавки і доплати до тарифних ставок (окладів) в розмірах передбачених діючим законодавством:

· бригадирам за керівництво бригадою;

· персональні надбавки

· за суміщення професій, розширення зон обслуговування;

· за володіння іноземними мовами;

· доплати за роботу в тяжких, шкідливих умовах;

· доплати за роботу в нічний час, святкові дні;

· інші передбачені законодавством.

Премії керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за:

· виконання та перевиконання виробничих завдань;

· виконання акордних завдань в установлений строк;

· поліпшення кінцевих результатів господарської діяльності;

· підвищення продуктивності праці;

· економію матеріальних цінностей;

· скорочення простоїв обладнання;

· надбавки за стаж роботи;

· оплата учбових відпусток;

· інші передбачені законодавством.

До інших заохочуючих та компенсаційних виплат відносяться:

· винагороди за підсумками року;

· надбавки за стаж роботи понад встановлених норм;

· винагороди за винахідництво та раціоналізаторські пропозиції;

· одноразові заохочування за виконання особливо важливих виробничих завдань;

· матеріальна допомога;

· одноразова допомога робітникам, які виходять на пенсію;

· оплата за навчання в учбових закладах дітей робітників підприємства;

· зниження вартості харчування робітників

· інші передбачені законодавством.

Дата добавления: 2015-05-22