Погіршення геополітичного становища. Жванецька кампанія

априкінці 1652 р. Річ Посполита пришвид­шує підготовку до нового наступу. У лютому

58- р. її підрозділи атакували Погребище, Прилуки й інші міста Брадлавщини. Через місяць по­чалося вторгнення 8-тисячної армії, яка, прямуючи до Умані, знищила десятки міст і сіл. Лише після пораз­ки під Монастирищем, вона відступила з території Української держави.

Весною 1653 р. почало ускладнюватися міжнарод­не становище козацької України. Справа в тому, що гетьман, намагаючись прилучити Молдавію до анти- польського союзу, домігся одруження (серпень 1652 р.) сина Тимофм з хінок ВЛупу Розандою, не пе­

редбачивши при цьому негативних наслідків цієї акції. Османська імперія виступила проти включен­ня Молдавії в сферу політичних інтересів України. Крім того, українсько-молдавський союз насторожив володарів Валахії і Трансільванії, які пішли на збли­ження з Річчю Посполитою. А внаслідок нероз­важливих дій Т.Хмельнйцького у Молдавії у травні, розпочалося оформлення антиукраїнської коаліції у складі Речі Посполитої, Валахії й Трансільванії, до якої згодом приєдналася (після державного перево­роту) і Молдавія.

На цей час почали проявлятися й негативні наслідки тривалої боротьби за незалежність. Внаслідок воєнних дій сильного спустошення зазна­ло Правобережжя (було знищено понад 100 міст і містечок). Вони разом з голодівками й епідеміями чу­ми й холери (1650—1652 рр.) зумовили важкі втрати серед населення (обезлюдніли цілі райони). Розорен­ня козацтва унеможливлювало значній його частині виконувати військову повинність. Не можна ігнору­вати й того факту, що напруга боротьби породжувала серед частини населення зневіру й розчарування у не­можливості виборення перемоги, посилювала серед нього промосковські настрої.

Саме ці фактори у поєднанні з невдоволенням, грабежами татар і невдачами Тимофія у Молдавії викликали приблизно 20 червня масовий виступ во­яків у таборі під Городком (Поділля) проти політики Б.Хмельницького. Внаслідок цього йому довелося відмовитися від продовження походу у Галичину й по­вернутися до Білої Церкви. Влітку він припускається нової помилки у молдавській політиці, внаслідок якої близько 18—19 серпня 6—8-тисячне українське військо під проводом Тимофія було оточене у Сочаві молдавсько -валасько -трансільвансько - польськими підрозділами. Вона призвела також до погіршення відносин з Кримом і Портою.

22 серпня польське військо на чолі з Яном Кази- міром виступило з-під Ілинян у похід проти козацької України. На початку жовтня назустріч вирушив Б.Хмельницький. Об’єднавшись у дорозі з татара­ми, направив до Сочави значні сили, не знаючи про смерть сина (помер від рани у середині вересня). Вони незабаром повернулися, бо обложені українці домоглися почесної капітуляції й залишили Сочаву. Отримавши трагічну звістку про загибель Тимофія, гетьман подався до Кам’янця, щоб перехопити на марші поляків. Тим часом король після двотижнево­го перепочинку під Кам’янцем 29 вересня виступив до Бара,плануючи подальший наступ до Білої Цер­кви. Однак, дізнавшись біля с. Зеленче про об'єднан­

ня українсько-кримського війська, вирішив поверну­тися й зупинитися табором біля м. Жванець, споді­ваючись на підхід союзників. 8 жовтня близько 49 тис. жовнірів зайняли позиції під замком між ріками Дністер і Жванчик. 21 жовтня розпочалися воєнні дії.

Б.Хмельницький спочатку перебував під Шар- городом, а потім підійшов до Бара. Маючи дані про важке становище противника (голод, епідемія, дезер- тиство), він вирішив відмовитися від проведення битви й досягти капітуляції поляків шляхом їх обло­ги. І вже на початку листопада вони опиняються майже у повному оточенні. Для активізації воєнних дій і посилення блокади переніс свою ставку до Гу­сятина. До середини грудня становище жовнірів стає катастрофічним: від голоду й холоду померло близь­ко 10 тис. вояків і слуг.

За таких обставин король пішов на переговори з ханом (в яких українській стороні відводилася роль статистів), які 15 грудня завершуються укладенням (в усній формі) Кам’янецької угоди, за якою воєнні дії припинялися. Польща зобов’язувалася виплати­ти упоминки, а питання ясиру обходилося мовчанкою, що практично розв’язувало татарам руки для захоп­лення бранців на українських землях. Відносно козацької України вона передбачала відновлення не умов Зборівського договору (як це часто стверд­жується в історіографії), а лише передбачених ним прав і вільностей козацтву. Всі ж інші аспекти дого­вору ігнорувалися. Тому не випадково Крим погодився на негайну окупацію козацької України польськими івдрозділами, повернення туди панів, відновлення дореволюційних повинносгей селян і міщан. Таким чи­ном, політичні наслідки Жванецької кампанії виявилися катастрофічними: вони не передбачали навіть автономії для Української держави в складі Речі Посполитої. Воєнно-політичний союз з ханством ставав фатальним для реалізації державної ідеї.

Дата добавления: 2015-05-22