Напередодні світової війни

Н

априкінці 30-х рр. центр західноукра­їнського національного життя тимчасово перемістився до Закарпатської України. Події, які відбувалися тут, у котрий раз у складній обстановці переддня 2-ї світової війни, знову поста­вили проблеми єдності української нації та її возз’єднання в епіцентр європейської політики. Та це пояснювалося, однак, не органічними факторами внутрішнього розвитку, а шаленим виром міжна­родних подій. Уже початок насильницького окраю- вання Чехословаччини привернув увагу світової громадськості до становища й долі Закарпаття, яке поступово виходило за рамки попереднього міжна­родно-правового врегулювання. В боротьбу за но­вий його статус вступили впливові зовнішньополі­тичні сили.

Змагалися три головних варіанти розвитку подій: чехословацький, угорський, врешті — орієнтація на існування окремої держави „Кар­патська Україна“. Вони змінювали один одного в міру розвитку передусім міжнародної обстановки. Перший зводився до залишення бодай пом’якше­них зв’язків між Закарпаттям і Прагою. У цьому напрямі й розгорнули активність українські діячі Закарпаття. З жовтня 1938 р. щойно створена Руська національна рада висунула вимогу реальної автономії Закарпаття, домагаючись поступок від центру. Втім через кілька днів був створений уряд автономії на чолі з А.Бродієм — відомим прихиль­ником угорської орієнтації. Ще через два тижні уряд очолив Д. Волошин, який користувався найбільшими між тодішніх політичних діячів сим­патіями населення та послідовніше орієнтувався на існування закарпатської державності.

Останнє слово в розв’язанні проблеми „Підкарпатської Русі“ вже належало Німеччині,

якій у Мюнхені фактично видали „карт бланш“ на свободу дій у Центральній і Східній Європі. До ос­таточної ліквідації Чехословаччини Німеччина при­ховувала свої справжні наміри. Сподіваючись на її підтримку, створювались українські формування Закарпаття, об’єднані в „Карпатську Січ“. Вони поповнювались за рахунок добровольців. Значна їх кількість прибувала з Галичини.

В міру дальшого заповзання Європи в загальну війну інтереси українців нехтувалися все одвертіше. Спочатку Гітлер за Віденським арбітражем (2 лис­топада 1938 р.) віддав Будапешту південну части­ну Закарпаття з Ужгородом і Мукачевим включно. Десятки тисяч українців знову опинилися під угорським ярмом. Розчленування Чехословаччини в середині березня 1939 р. зняло будь-які покрови з гітлерівської політики. Не бажаючи надто поси­лювати Будапешт приєднанням Словаччини, Берлін погодився на включення всього Закарпаття до Угорщини Незалежність Словаччини віталась Німеччиною, проголошення того ж самого дня ок­ремого державного існування „Карпатської Ук­раїни“ зустрінуто із неприхованим роздратуванням. 15 березня 1939 р. німецькі війська рушили на Прагу. Того ж дня угорці розпочали загальний на­ступ. Через кілька годин уряд і новообраний прези­дент А. Волошин змушені були залишити територію Закарпаття. Нечисленні загони Карпатської Січі самовіддано протистояли нападнникам.

Карпатська Україна проіснувала кілька днів, залишивши свій слід у боротьбі за національну дер­жавність. Західноукраїнське населення дістало кілька важливих історичних уроків. Воно ще раз наочно пересвідчилось у неспроможності й небез­печності орієнтації на підтримку чужих держав. Стало незаперечним, що зацікавленість „укра­їнським питанням“ продиктована бажанням Німеч­чини використати його у власних агресивних, за­гарбницьких цілях.

Надзвичайно тяжким виявився міжвоєнний період у житті Східної Галичини й Волині, Закар­паття та Буковини, Хотинщини й Ізмаїльщини. Розділені між трьома сусідніми державами, відірвані від основного масиву етнічної території, вони залишилися вірними історичним прагненням і традиціям українського народу. В 20—30-х рр. революційно-визвольний рух усе яскравіше вили­вається у боротьбу за возз’єднання. Незважаючи на зростаючі внутрішні труднощі, які робили тоді неможливим досягнення єдності, вона продовжува­ла набирати силу. Ставало все більш відчутним, що наступний історичний період покінчить з однією з найбільших багатовікових несправедливостей, за­подіяних Україні. Загальний збройний конфлікт, що невблаганно насувався, перетворював природний процес возз’єднання на надзвичайно болісний для українського народу.

Дата добавления: 2015-05-22