Схарактеризувати причини виникнення ЗПР. Висвітлити класифікацію ЗПР за К.С. Лебединською

Затримка психічного розвитку — це синдром відставання дозрі­вання психіки дитини в цілому або окремих її функцій (пам'яті, уваги, розумових процесів, емоційно-вольової сфери, мовлення тощо), уповільненого темпу реалізації закодованих у генотипі якостей організму, які є наслідком незначних негативних фак­торів (наявність ранньої деприваційної ситуації, недостатнього догляду за дитиною, мінімальна мозкова патологія тощо), набувають тимчасового характеру і можуть бути скоригованими.

Етіологія затримки психічного розвитку є досить багатогранною. З одного боку, в генезі їх можуть відігравати роль різні біологічні фактори, в тому числі інтоксикації, інфекції, обмінно-трофічні розлади, травми, які призводять до нерізко виразних порушень темпу розвитку мозкових механізмів і викликають легкі церебрально-органічні порушення; з іншого — соціальні, зокрема несприятливі умови виховання, дефіцит інформації, недостатність відповідних стимулів у сенситивні періоди розвитку тощо.

Патогенез затримки психічного розвитку вивчений недостатньо. Вважається (Т.Власова, В.Лебединський, М.Певзнер), що основним механізмом затримки психічного розвитку є порушення дозрівання і функціональна недостатність більш молодих і складних систем мозку, які відносяться головним чином до лобних відділів кори великих півкуль головного мозку і забезпечують проведення усвідомлених актів поведінки і діяльності суб'єкта. В одних випадках переважає механізм за­тримки темпу розвитку більш молодих функціональних систем мозку, в інших (з більш стійкою інтелектуальною недостатніс­тю) — механізми негрубого органічного порушення мозку з ви­паданням структурних і функціональних елементів, необхідних для виконання більш високого рівня інтелектуальних процесів

Натеперішній час існує багато класифікацій затримок психічного розвитку, де за основу береться психічних розвиток, певна характеристика, клінічні ознаки, етіологія, патогенез різних груп дітей. Традиційною є класифікація ЗПР за етіологічним принципом, в основу якої покладено чотири основних варіанти затримки психічного розвитку: конституційного походження; соматогенного походження; психогенного походження; церебрально-органічного походження.

При ЗПР конституційного походження спостерігається поєднання порушень емоційно-вольової, психічної сфер з інфантильним типом тілобудови, недостатністю моторного розвитку, дитячістю. Ці діти мають менший зріст,меншу вагу, недорозвиток рухової сфери, які притаманні нормальному розвитку дітей молодшого віку. ЗПР соматогенного походження характеризується емоційною незрілістю зумовленою тривалими, хронічними захворюваннями, які призводять не лише до зниження фізичної, а й інтелектуальної працездатності, ослаблюючи клітини головного мозку До таких захворювань відносяться вроджені й набуті пороки соматичної сфери (серця, органів дихання, кишково-шлункового тракту тощо). Хронічні фізична і психічна астенія гальмують розвиток активних форм діяльності, що сприяє формуванню таких рис особистості, як нерішучість, боязкість, невпевненість у своїх силах. Ці ж якості значною мірою обумовлюються і створенням для хворої або фізично ослабленої дитини спеціального режиму заборон, який обмежує її й так недостатню активність і само­стійність. Таким чином, до цієї затримки додається і штучно створена інфантилізація, обумовлена фактором гіперопіки. ЗПР психогенного походження обумовлена несприятливими умовами соціального оточення, в якому перебуває дитини, неправильніс­тю її виховання. Вже доведено, що несприятливі умови соці­ального середовища, які починають рано впливати на дитину і мають тривалий, затяжний вплив на психіку дитини, призводять не лише до відставання в отриманні знань та інформації про на­вколишній світ, але й до стійких порушень її нервово-психічної сфери, обумовлюючі патологічний розвиток психіки. Залежно від несприятливого соціального впливу виділяють ЗПР психо­генного походження, обумовлену: психічною нестійкістю або фактором гіпоопіки (недостатністю соціальної допомоги та соціального керівництва в отриманні інформації про навколишній світ) - призводить до невміння гальмувати свої емоції і бажання, імпульсивності, відсутності почуття відповідальності. Тому риси патологічної незрілості емоційно-вольової сфери, підвищеної навіюваності у цих дітей часто поєднуються з недостатнім рівнем знань і уявлень, необхідних для засвоєння навчальних предметів на початку і в процесі шкільного навчання; фактором гіперопіки (надлишком уваги до дитини, що не дозволяє їй самостійно оволодівати соціально-ціннісними формами і правилами поведінки) - призводить до формування егоцентричних та егоїстичних установок, нездатності до вольового зусилля, праці, спрямованість на постійну допомогу і опіку;фактором неправильного виховання по типу Попелюшки (явного або прихованого відторгнення дитини батьками або одним із членів сім'ї); фактором неправильного виховання по невротичному типу (це зустрічається в сім'ях, де культивується агресивне, жорстоке ставлення до дітей або до членів родини) призводить до відсутності ініціативи і самостійності, нерішучості, невпевненості. ЗПР церебрально-органічного походження. Цей вид ЗПР посідає провідне місце у поліморфній групі цього порушення розвитку. Він зустрічається частіше інших варіантів, має стійкість і виразність порушень як у емоційно-вольовій сфері за типом органічного інфантилізму, так і у пізнавальній. Для цієї форми затримки притаманне уповільнення вікових фаз психічного розвитку.

Дата добавления: 2015-05-23