Мовою цифр. За даними розслідування денікінської комісії, жертвами «червоного терору» лише на півдні Росії стали 1,7 млн чоловік

Мовою цифр

За даними розслідування денікінської комісії, жертвами «червоного терору» лише на півдні Росії стали 1,7 млн чоловік.

Створення однопартійної системи. У листопаді 1917 р. поза законом була оголошена партія кадетів. У 1921 р. — партія лівих есерів, колишніх союзників більшовиків. У 1922 р. така ж доля спіткала і правих есерів. Навесні 1921 р. більшовики розправилися з меншовиками, заарештувавши понад 2 тис. чоловік і весь ЦК. Більшість із них були вислані за кордон, а інші відправлені в Сибір. Так сформувалась однопартійна система.

3.7. Підсумки і наслідки громадянської війни

У 1920-1922 рр. громадянська війна йшла в Закавказзі, Середній Азії і на Далекому Сході, де Червона армія зуміла здобути перемогу над своїми супротивниками. На Далекому Сході і закінчилася ця братовбивча війна.

Втрати, завдані війною, становили 50 млрд карбованців. Промислове виробництво в 1920 р. упало до 14 % від рівня 1913 р., сільськогосподарське виробництво скоротилося майже вдвічі. На фронтах від голоду, хвороб, терор загинуло від 12 до 15 млн осіб. Причому, власне воєнні втрати становили лише близько 800 тис. чоловік. На 1922 р. населення Росії зменшилося на 13 млн чоловік порівняно з 1913 р. Понад 2 млн громадян Росії вимушені були емігрувати з країни.

Основні причини перемоги «червоних» у громадянській війні

На контрольованих «білими» територіях відновлювались закони Російської імперії, «старі порядки», а власність поверталась попереднім власникам.

Гасло «Єдиної і неподільної Росії» налаштувало проти «білих» національні окраїни. Лідерів Білого руху дискредитував в очах народу їх зв’язок з інтервентами.

Соціальна й ідейна розрізненість «білих», які не мали єдиного авторитетного керівництва, їх лідерів розділяла ворожість і боротьба за владу.

На територіях, які займала Біла армія, вона поводила себе як армія агресорів — в тилу у неї процвітали мародерство, розстріли, побиття.

Гасла більшовиків були зрозумілі населенню, що вважало більшовиків «меншим злом». Соціальна база більшовиків стала набагато ширшою.

Більшовики зуміли сконцентрувати промислові й людські ресурси маневрувати резервами.

Використання більшовиками можливостей свого потужного державного апарату, їх здатність проводити масову мобілізацію.

4. «ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ»

4.1. Націоналізація промисловості. 28 червня 1918 р. були націоналізовані великі підприємства, а в листопаді 1918 р. всі підприємства кількістю робітників понад 5 чоловік при наявності механічного двигуна понад 10 чоловік без механічної тяги. Управління промисловістю було зосереджено в руках Вищої Ради Народного Господарства (ВРНГ).

Воєнний комунізм — система надзвичайних заходів управління економікою, яка існувала в період громадянської війни: одержавлення промисловості, припинення товарно-грошових відносин, введення продрозкладки, запровадження загальної трудової повинності, введення зрівняльної оплати праці, мілітаризація суспільства, «червоний терор» проти ворогів нового режиму, бюрократизація державного апарату тощо.

4.2. Продрозкладка. Ще навесні 1918 р. радянська влада вирішила вдатися до насильницьких заходів для заготівлі хліба. У села направлялися продзагони з робітників і бідноти, завданням яких було добути хліб за «твердими цінами або за рахунок вилучення в куркулів». Половина хліба передавалася організаціям, які послали продзагони, половина передавалася Наркомпроду.

У січні 1919 р. була введена продрозкладка (примусове вилучення продуктів). Спочатку продрозкладка стосувалася лише хліба, однак з 1920 р. продрозкладка була поширена майже на всі продукти харчування: олію, молоко, картоплю, мед, м’ясо.

4.3. Безгрошові розрахунки. Усюди запроваджувались безгрошові розрахунки. Безкоштовними стали транспорт і комунальні послуги. Знецінювання грошей вело до натуральної оплати праці (предметами першої необхідності) і як наслідок — до продовольчої диктатури.

4.4. Загальна трудова повинність. Якщо у 1918 р. був прийнятий декрет про запровадження трудової повинності для представників «експлуататорських класів», то з 1920 р. уже вводився декрет про загальну трудову повинність. Великі повинності лягли на селян: гужова, дров’яна та інші.

4.5. Опір більшовикам. Заходи «воєнного комунізму» призводили до посилення невдоволення політикою більшовиків, спричинили гостру економічну і політичну кризу. Ухиляючись від продрозкладки, незацікавлені у результатах своєї праці селяни скорочували посіви до такої міри, що самі ледве могли прогодувати родини.

Селян підтримувала велика частина робітників. Країною прокотилася хвиля повстань.

Для придушення невдоволення створювалися штрафні робітничі команди і концентраційні табори для тих, хто ухилявся від трудової повинності.

У відповідь на ці заходи режиму ще більше посилилася хвиля повстань, які охопили практично всі регіони країни.

Для боротьби з повстанцями використовувалися регулярні частини Червоної армії. Так, на розгром кронштадтського повстання була направлена 7-а армія під командуванням М. Тухачевського. 2103 учасники цього повстання були засуджені до страти, понад 6,4 тис. — до різних термінів ув’язнення. І в Кронштадті, і в боротьбі з тамбовськими селянами армія Тухачевського застосовувала хімічну зброю.

Гіпотеза

Багато істориків вважають, що запровадження політики «воєнного комунізму» не стільки було викликане умовами громадянської війни, скільки було глибоко продуманою дією, що базувалася на ідеологічних принципах більшовизму.

Дата добавления: 2015-05-23