Жванецький договір 1653 р

Білоцерківський договір 1651 р.

Поразка під Берестечком була тяжким ударом для українського національно-визвольного руху. Становище ускладнювалося ще й тим, що литовському князеві Радзивіллу вдалося придушити повстання в Білорусі, прорватися вглиб України і захопити Київ. До поч. вересня польсько-литовська армія окупувала північні, центральні й західні райони Української держави. Однак завдяки організаторській діяльності Б.Хмельницького, відпущеного татарами на поч. липня, вдалося відновити боєздатність армії, зупинити під Білою Церквою просування противника й змусити його до переговорів.

Білоцерківський договір - договір між польським урядом і гетьманом України Богданом Хмельницьким, укладений в Білій Церкві 18 (28) вересня 1651 року після невдалої для селянсько-козацьких військ Берестецької битви. Під час ратифікації Білоцерківського договору сеймои Речі Посполитої виникла нездоланна перешкода на шляху ухвалення державного рішення: один зі шляхтичів із Литви своїм "вето" заблокував рішення сейму. Це дало змогу Б.Хмельницькому ігнорувати умови договору.

28 вересня 1651 р. було підписано Білоцерківську угоду, за якою значно обмежувалася автономія держави:

1) козацькою територією визнавалося лише Київське воєводство. У Брацлавське і Чернігівське воєводства поверталась польська адміністрація, а магнатам і шляхті віддавалися їхні маєтки;

2) Козацький реєстр скорочувався до 20 тис. чол.; ті, хто залишився за межами реєстру, верталися у підданство до панів;

3) Гетьман підпорядковувався польському королю, зобов'язувався розірвати союз із Кримським ханством і позбавлявся права дипломатичних зносин з іноземними державами;

4) Підтверджувалися права православної церкви та української шляхти.

5) Пани не мали права притягати до суду українську шляхту і київських міщан за участь у війні.

6) За гетьманом зберігалося право призначати за згодою короля полковників і генеральних старшин, а також після смерті гетьмана король отримував це право.

7) Пани не мали права притягати до суду українську шляхту і київських міщан за участь у війні.

Ці умови виявилися значно гіршими від попередніх Зборівських. Проте Білоцерківський трактат більшою мірою мав умовний, нетривкий характер.
Народ з обуренням відгукнувся на Білоцерківську угоду. Тисячі людей втікали за московський кордон — на Слобожанщину. В Україні знову почалися повстання проти польської шляхти.

Жванецький договір - договір між польським королем Яном II Казимиром з одного боку і кримським ханом Іслам-Гіреєм і гетьманом Богданом Хмельницьким з іншого боку укладений у грудні 1653 у м. Жванець.

Причини

Після дезорганізації польського війська в листопаді- на початку грудня 1653 під м. Жванець (недалеко від Хотина на лівому березі Дністра) викликаної рядом факторів (голод, холод і як наслідок низький моральний дух) польські загони, що залишилися, опинилися перед перспективою бути вирізаними загонами Хмельницького. Але союзники Хмельницького - татарське військо під начальством кримського хана Іслам-Гірея - фактично змусили загони Хмельницького до укладення миру. Польська сторона, надавши ряд заручників зі знатних родин, змогла запобігти повному знищенню свого війська, яке знаходилося в облозі у м. Жванець.
Татарські загони отримали від Яна II Казимира право здійснювати набіги на території не тільки на ті, що лежать в середній течії Дніпра і на Волині, а й набагато північніше, де їх загони не бували більше двох століть.

Умови
Жванецький договір для Хмельницького знову повертав Зборівські статті замість укладень Білоцерківського договору 1651.
Крім цього за договором козацький гетьман виводився з підпорядкування намісника і передавався у безпосереднє підпорядкування короля Польщі, який фактично позбавлявся управління Київським, Чернігівським та Брацлавським воєводствами.

Дата добавления: 2015-05-23