Курс на автономію і УЦР в березні – червні 1917 р

Малоросійські положення” 1910 р.

Закон Державної Думи “Про доповнення деяких постанов діючого закону відносно селянського землеволодіння та землекористування” 1910 р.

27 лютого 1917 року в Російській імперії перемогла демократична революція. Самодержавство, яке існувало в Росії з 1613р, було знищене. Після повалення монархії в Росії встановилося двовладдя – утворилися два політичні табори:

· Тимчасовий уряд, очолюваний князем Львовим, складався з правих російських партій кадетів та октябристів. Єдиним представником соціалістів був міністр юстиції О. Керенський (майбутній голова Тимчасового уряду)

· Рада робітничих і солдатських депутатів, яка репрезентувала соціалістичний табір. На момент утворення її більшість становили есери та меншовики, проте з часом вона перейшла до рук більшовиків.

В Україні звістку про падіння самодержавства зустріли з радістю. Всі сподівалися, що революційна влада виведе країну з війни, вирішить національне питання, дасть селянам землю і полегшить матеріальне становище робітничих мас.

Причини революції в Україні:

· Перебування укр.. теренів з кінця 18 ст. в політичній та економічній залежності від Російської та Австрійської імперій

· Важкі соціально-економічні умови більшості населення країни: низька зарплата, виснажлива праця, злидні, безземелля, жорстока експлуатація

· Переслідування в Рос. Імперії українського суспільного руху, утиски політичних партій та громадських рухів

Адміністративну владу на місцях, яка належала губернаторам і повітовим справникам, Тимчасовий уряд передав своїм комісарам. Комісарами призначалися виборні особи – голови губернських і повітових земських управ. У волостях старшин змінили виборні виконавчі комітети. Утворювалися й представницькі органи місцевої влади – ради об’єднаних громадських організацій. 17 (4) березня утворилася Київська губернська рада.

Міжпартійний блок ТУП скористався інструкціями Тимчасового уряду про створення місцевих рад об’єднаних громадських організацій, щоб організувати раду не губернського, а всеукраїнського масштабу. 17 (4) березня був утворений представницький орган українських громадських організацій – УЦР. 20 березня було обрано провід УЦР на чолі з М. Грушевським.

Центральна Рада перетворилася на керівний осередок української націонал-демократичної революції, об’єднавши під революційним гаслами політичні партії, інтелігенцію, представників культурно-освітніх, селянських, кооперативних, військових, студентських товариств та речників церкви.

Головою УЦР був обраний М. Грушевський. Він стояв на автономістських позиціях. Його підтримував інший керівник В. Винниченко.

Крім прибічників автономії України у складі Росії, до Центральної Ради входили й прибічники негайного проголошення незалежності України. Одним з них був М. Міхновський.

1 квітня 1917 року в Києві відбулася 100-тис. демонстрація на підтримку Центральної Ради під гаслами «Вільна Україна – великій Росії», «Автономію Україні!»

Найважливішою подією весни став Український національний конгрес, який вже першого дня затвердив резолюцію про проголошення автономії України.

5-8 травня в Києві відбувся військовий з’їзд делегатів від партій, флотів та гарнізонів. Головним питанням було питання про ставлення українського населення до війни. Була підтримана й вимога УЦР про надання автономії Україні. Для того, щоб Тимчасовий уряд і Петроградська рада окремим актом узаконили автономію України, з’їзд:

· Обрав Військовий генеральний комітет на чолі з С. Петлюрою

· Ухвалив резолюцію про потребу створення української армії

У травні 1917 р. близько 3 тис. солдатів створили українських полк ім.. Б. Хмельницького, із сільських мешканців був сформований підрозділ вільного козацтва, а його почесним отаманом обрано командира 1-го Українського корпусу генерала П. Скоропадського.

Наприкінці травня представницька делегація УЦР на чолі з В. Винниченком прибула в Петроград, щоб домогтися автономії України, і передала Тимчасовому уряду необхідні документи. Уряд повідомив, що не може визнати УЦР виразницею волі українського народу і не має повноважень розв’язувати питання про автономію України, оскільки це прерогатива Всеросійських установчих зборів

Великою подією в громадсько-політичному житті став І Всеукраїнський селянський з’їзд, що відбувся в Києві 10 червня 1917 р. На з’їзді була обрана Рада селянських депутатів, яка повністю увійшла в Центральну Раду. Це істотно зміцнило авторитет УЦП у сільській місцевості.

Дата добавления: 2015-05-23