Регіональна інтеграція: особливість міжнародного розвитку у ХХ-ХХІ ст

Регіональна інтеграція — процес розширення економічного і виробничого співробітництва, об'єднання національних господарств двох і більше суверенних держав, який передбачає утворення єдиного економічного регіону. Така інтеграція розглядається як форма вибіркової дискримінації.

Найпростішою формою економічної інтеграції вважається зона вільної торгівлі.

Митний союз вважається поглибленою формою економічної інтеграції.

Спільний ринок — третя форма економічної інтеграції — передбачає "чотири свободи", тобто вільний рух товарів, робочої сили, капіталу, а також вільне створення центрів підприємницької діяльності.

Найвищою формою міжнародної економічної інтеграції вважається економічний і валютний союз, а зарубіжні вчені виокремлюють ще й п'яту форму — "повну економічну інтеграцію". Вона передбачає відмову від більшості суверенних прав. Отже, чим більше економічної інтеграції, тим менше політичного суверенітету.

- 5 липня 1947 р Дж. Маршалл у промові в Гарвардському університеті виклав план відновлення і розвитку Європи після Другої світової війни

- 1949 р. створена очолювана Радянським Союзом східноєвропейська регіональна організація — Рада Економічної Взаємодопомоги

- 1948 р. на Європейському конгресі у Гаазі, який відбувався під головуванням У. Черчілля, об'єдналися різні політичні рухи і утворили Раду Європи.

- 1950 р. голова комісії з планування Французької Республіки Ж. Монне надіслав міністру закордонних справ своєї країни Р. Шуману меморандум, у якому запропонував створити наднаціональну організацію у сфері вугілля і сталі за участі Франції та Німеччини.

- 1950 р. Р. Шуман офіційно запропонував Німеччині та деяким іншим західноєвропейським країнам розпочати переговори з питання створення спільного ринку вугілля та сталі.

- 1951 р. представники "шістки" — Бельгії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, ФРН і Франції уклали Паризький договір про утворення

Європейського об'єднання вугілля і сталі терміном на 50 років. Договір набув чинності 23 липня 1952 р. Ж. Монне став першим президентом Верховного органу Європейського об'єднання вугілля і сталі.

- 25 березня 1957 р. представники "шістки" уклали у Римі договори про заснування двох нових інтеграційних організацій — Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом). ЄЕС було також відоме як "Спільний ринок".

- 8 квітня 1965 р. у Брюсселі країни "шістки" уклали договір про створення єдиної Комісії та єдиної Ради замість трьох комісій і х рад Європейських співтовариств

- 1973 р. до ЄЕС приєдналися Великобританія, Данія та Ірландія.

-У 1985 р. було укладено першу Шангенську угоду (за назвою французького міста)

- 1986 р. членами ЄЕС стали Іспанія та Португалія.

- 1991 р. було завершено переговори ЄЕС з членами Європейської асоціації вільної торгівлі щодо угоди про створення Європейського економічного простору

- 1992 р. у Маастрихті (Нідерланди) представники 12 країн — членів ЄЕС уклали договір про створення Європейського Союзу

- 1 листопада 1993 р. він набув чинності. За формою ЄЄ — міждержавна організація, а за характером завдань — союз європейських народів

-1 січня 1995 р. членами ЄС стали Австрія, Швеція і Фінляндія.

- 1 жовтня 1997 р. укладено Амстердамський договір.

- 1 січня 1999 р. почав функціонувати механізм Економічного і Валютного союзу.

Дата добавления: 2015-05-23