Принципи морського страхування

Як вірно відмітила Н.Б. Пацурія, «сучасна юридична наука не переймається проблемою ґрунтовних досліджень таких категорій, як функції та принципи страхування» [1, c. 89]. Хоча доробки економічної науки все ж таки дають поодинокі приклади аналізу класифікацій вказаних категорій.

Особливе місце серед вказаних критеріїв займають правові принципи. Відображаючи суть, основні завдання, цілі і функції українського права, вони виступають у якості керуючого центру його структури. Як зазначає Н.Л. Бондаренко, однією з функцій принципів цивільного права є функція індивідуалізації правової галузі. Цю функцію принципів можна назвати "зовні спрямованою", оскільки її головна мета - індивідуалізація цивільного права як галузі в системі права [2, c. 63-64]. «Мати уявлення про принципи права - це означає розуміти його цілі, завдання і методи вживання, його основний сенс» - вказують С.Г. Кєліна и В.Н. Кудрявцев [3, c. 5].

Міжгалузеві, галузеві принципи і принципи інститутів права виводяться, здебільшого, з предмета й методу правового регулювання, це по-перше. По-друге, вони завжди, і це є вірним, розглядаються у системі із загально-правовими принципами як певне відбиття останніх.

Система принципів цивільного права визначається, перш за все, закріпленими у ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства. Це, зокрема, неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Перераховані в ст. 3 ЦК правові засади-принципи були підтримані в юридичній літературі і водночас доповнені новими принципами цивільного права, адже в зазначеній статті не міститься їх вичерпний перелік. Такі науковці, як Н. Ю. Голубева, виділяють ще три принципи цивільного права, а саме; юридична рівність, вільне волевиявлення, майнова самостійність [4, c. 282].

Зобов’язальне право (яке по праву вважається найбільшою підгалуззю цівільного права) як підгалузь цивільного права, будучи підпорядкована загальним принципам, має низку власних, лише їй притаманних специфічних принципів. До них, зокрема, належать: принципи виконання зобов’язань, принципи договірних зобов’язань; принципи недоговірних зобов’язань; інші принципи, що випливають зі змісту положень книги V ЦК України «Зобов’язальне право».

Для морського страхування характерно широке використання норм міжнародного права. До таких принципів відносяться, перш за все, принцип справедливості, законності, сумлінності, розумності, незловживання правом, відповідальності за правопорушення, рівність сторін в спорі.

Відносно безпосередніх принципів страхування та, зокрема, морського страхування, в літературі й досі не вироблено єдиного розуміння щодо цього.

Так, загальними принципами страхування називають: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою всіх суб’єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

У сфері страхової діяльності виокремлюють спеціальні принципи, а саме: страхового ризику; страхового інтересу; граничної сумлінності; відшкодування; суброгації; контрибуції; диверсифікації; співстрахування і перестрахування; конкуренції.

На наш погляд, принципами морського страхуваня слід вважати наступні: принцип обов'язкового існування страхового інтересу у момент укладення договору страхування; принцип страхуємості ризику; принцип найвищої довіри сторін (Utmost Good Faith, Uberrimae Fidei); наявність причинно-наслідкового зв'язку між збитком і подією, що його викликала; принцип контрибуції; принцип еквівалентності; принцип суброгації; принцип діверсифікації; принцип «автономії волі сторін» (lex voluntatis); принцип закону прапора судна (lex banderae); принцип закону місця укладення договору (lex loci contractus); принцип закону порту призначення (lex loci solutionis); принцип закону місця правопорушення (lex loci delicti commissi); принцип закону суду (lex fori).

Література:

1. Пацурія Н.Б. Концептуальні засади страхування: функції та принципи (правовий аналіз) / Н.Б. Пацурія // Бюлетень Міністерства юстиції України. - № 12 (62). - 2006. - С. 89-97.

2. Бондаренко Н.Л. Принципы гражданского права Республики Беларусь: моногр. / Н.Л. Бондаренко. – Минск: БГЭУ, 2007. – 179 с.

3. Келина С.Г. Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права / С.Г. Келина, В.Н. Кудрявцев. - М.: Наука, 1988. — 176 с.

4. Голубева Н. Ю. Загальна характеристика принципів цивільного права України / Н. Ю. Голубева // Актуальні пробеми держави та права. — 2007. — Вип. 34. — С. 282-286.

Бабич Ірина Григорівна,

к.ю.н., доцент кафедри цивільного права

Національного університету «Одеська юридична академія»

Дата добавления: 2015-05-23