Деякі аспекти антимонопольного правового регулювання в ЄС

В умовах глобалізації монополістичні дії нерідко набувають транснаціональний характер, що вимагає адекватних механізмів протидії їм, тісного міжнародного співробітництва, багатостороннього взаємного сприйняття позитивної правотворчої та правозастосовчої практики в галузі захисту конкуренції, координації діяльності антимонопольних органів різних держав і міждержавних утворень. Ці заходи можуть бути засновані на позитивному досвіді Європейського Союзу у цій сфері.

Ставлення до антимонопольного правового регулювання у державах-членах ЄС далеко не однозначне, про що свідчить цілий ряд науково-практичних дискусій щодо його результативності.

Основним аргументом на користь активних правотворчих заходів у галузі захисту конкуренції, а також на користь створення інституціональних і процесуальних гарантій реалізації відповідних норм як національного, так і наднаціонального законодавства є те, що значна частина вад ринкового механізму, що призводять до монополізації в окремих сферах економіки, не відноситься до категорії самоліквідовних, тобто таких, що зникають в результаті взаємодії між учасниками ринку. У цьому зв'язку виникає підстава для використання державного правового регулювання з метою захисту і створення умов конкуренції на відповідних ринках.

Антимонопольне правове регулювання - це комплекс правотворчих і правозастосовних заходів, спрямованих на підтримку і створення умов для добросовісної конкуренції на товарних і фінансових ринках за допомогою цілеспрямованого встановлення та забезпечення дотримання правил, що визначають заборонені способи поведінки на ринку. Аналіз даного визначення антимонопольного правового регулювання виявляє ряд аспектів, які безпосередньо мають практичний вплив на зміст правових актів і правозастосовних рішень в галузі захисту конкуренції.

Так, по-перше, неоднозначне розуміння конкуренції в державах-членах ЄС обумовлює різноманіття правових моделей, закріплених в антимонопольному праві ЄС.

Конкуренція може бути визначена як така ситуація, при якій господарюючі суб'єкти своїми діями ефективно обмежують можливість кожного з них в односторонньому порядку впливати на загальні умови надання товарів і послуг. Таким чином, чим ефективніше господарюючі суб'єкти виконують цю функцію, тим сильніше конкуренція.

Разом з тим існують і інші варіанти визначення конкуренції. Наприклад, конкуренція може розглядатися як процедура виявлення нових можливостей використання відомих ресурсів та відкриття нових ресурсів. Це так званий динамічний варіант визначення конкуренції. Відповідно, чим активніше йде процес такого роду, тим сильніше конкуренція.

Як наслідок, якщо в першому випадку в числі антимонопольних законодавчих заходів будуть, в першу чергу, заходи заборонно-захисного характеру (обмеження злиття і поглинань, заборона картельних угод і т.п.), то в іншому випадку будуть активно застосовуватися заходи заохочувального характеру (пільгове податкове регулювання, тарифне регулювання і т.п.). Концептуальною підставою антимонопольного правового регулювання в Європейському Союзі є визнана здатність права надавати як позитивний, так і негативний вплив на темпи економічного розвитку і його стійкість.

Другий аспект антимонопольного правового регулювання, що має безпосереднє практичне значення, зводиться до оцінки ступеня втручання національних та наднаціональних інститутів ЄС в ринкові механізми. Антимонопольне регулювання може трактуватися як комплекс заходів захисного характеру, що обумовлює відому пасивність законодавця в цій сфері, обмеженість нормативно-закріплених способів впливу на учасників ринкових відносин, «м'ягкість» антимонопольного права. У той же час за антимонопольним правом може визнаватися набагато більш активна роль, пов'язана, наприклад, зі створенням умов конкуренції на тих ринках, які раніше не існували або функціонували в режимі не конкуренції (правові реформи з реструктуризації галузей з природно монопольним компонентом, таких як енергетика і зв'язок).

Третій аспект антимонопольного правового регулювання в ЄС дозволяє виявити основні комплекси правотворчих заходів та обумовлюючі їх фактори.

Вважається можливим виділити наступні комплекси заходів і способів захисту конкурентного середовища, що застосовуються в законодавстві держав-членів ЄС і в наднаціональних правових актах:

1) заходи, спрямовані на припинення угод та узгоджених дій, що обмежують конкуренцію;

2) заходи, спрямовані на припинення зловживань домінуючим становищем господарюючими суб'єктами на відповідному ринку;

3) заходи, спрямовані на контроль угод економічної концентрації;

4) заходи, спрямовані на припинення дій органів державної влади та угод з їх участю, які обмежують конкуренцію;

5) заходи, спрямовані на припинення недобросовісної конкуренції на ринку.

Четвертий аспект антимонопольного правового регулювання пов'язаний з оцінкою ефективності рішень про створення нових і зміну існуючих норм антимонопольного права, їх застосування, а також щодо дотримання або порушення встановлених ними вимог. З цієї точки зору принципове значення має якість рішень, що приймаються суб'єктами антимонопольного регулювання в ЄС як в сфері нормотворчості, так і в сфері правозастосування.

Антимонопольна політика ЄС в цілому спрямована на недопущення обмеження свободи конкуренції як підприємствами та індивідуальними підприємцями, так і державами-учасницями шляхом введення протекціоністських заходів, що надають національним підприємцям необґрунтовані переваги і пільги. Однак без введення цих заходів в деяких випадках держава просто буде нездатна ефективно брати участь в економічному розвитку ЄС.

Література:

1. Право Європейського Союзу: підручн. / за ред. О.К. Вишнякова. - Одеса: Фенікс, 2013,- 883 с.

2. Право Європейського Союзу: підручник / Кол. авт., за ред. В.І.Муравйова. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 704 с.

3. Смирнова К.В. Антимонопольне право Європейського Союзу. Навчальний посібник. - Черкаси.: Вид-во «Відлуння-Плюс» – 2011. - 186 с.

4. Стахєєва, Г. Вплив Лісабонського договору на право конкуренції Європейського Союзу / Ганна Стахєєва // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. 2002-. - 2010. - № 1. С. 42-47.

5. Хлестов, О.Н. Антимонопольное право Европейского Союза // Московский журнал международного права: Научно-теоретический и информационно-практический журнал. - 2006. - № 3. С. 84-93.

Халабуденко Олег Анатольевич,

доктор права, доцент кафедры частного права

Международного свободного университета Молдовы (ULIM)

Дата добавления: 2015-05-23